2. підходи світової науки до виникнення виховання якСУСПІЛЬНОГО ЯВИЩА. виховання у первісному суспільстві : Історія педагогіки : B-ko.com : Книги для студентів

2. підходи світової науки до виникнення виховання якСУСПІЛЬНОГО ЯВИЩА. виховання у первісному суспільстві

Проблема розуміння факторів виникнення виховання та етапів йогостановлення не є новою. Вже у другій половині ХІХ століття у світовій цивілізаціївиникло декілька підходів щодо розуміння цього явища. Серед встановленихпідходів досить чітко виділяються: біологічний, психологічний, релігійний тасоціальний (трудовий). Перейдемо до короткого їх аналізу.

Основоположниками біологізаторського підходу щодо виникненнявиховання є англійський філософ-соціолог Г.Спенсер і французький етнографШ.Летурно (кінець ХІХ ст.). Обидва відстоювали вульгарні еволюціоністськіпозиції. При цьому доводили, що виховання не є специфічною, характерноюособливістю людського суспільства. Виховання є біологічним явищем, властивимвсім живим організмам: як хребетним, так і безхребетним. Зокрема, у книзі"Еволюція виховання у різних людських рас" Ш.Летурно пробує довести, щовиховання виникло за межами людського суспільства, тобто раніше, ніж з'явиласялюдина. На основі спостереження над тваринами Ш.Летурно робить висновок, щовиховання існує вже у тваринному світі: кішка вчить кошенят ловити мишей, акачка каченят - плавати. Отже, за Ш.Летурно, людина, з'явившись на світ,наслідує вже встановлені, підготовлені форми виховання.

Психологічний підхід обґрунтував у кінці ХІХ ст. американський історикпедагогіки П.Монро. Він визнав відмінність психіки людини від зоопсихіки. Томупозицію Ш.Летурно він піддавав критиці. Разом з тим, П.Монро вважав, що воснові виховання лежить наслідування дітьми дорослих. Таким чином,наслідування є механізмом, сутністю виховного процесу. За даними сучасноїпсихології, засобами наслідування діти до 3-х річного віку привласнюють стильповедінки батьків. Пізніше основним шляхом формування досвіду дітей стаєуправління виховним процесом з боку батьків, вихователів. Тому наслідуваннялише частково може пояснити сутність виникнення виховання.

Автором релігійного підходу до виникнення виховання був німецькийісторик педагогіки кінця ХІХст. К.Шмідт. Останній відстоював позицію релігійно-ідеалістичного походження виховання. За цим твердженням, у вихованнівиявляється насамперед творча дія Духа Всемогутнього. У християнстві, яквідомо, священною вважається Трійця ( Бог - Отець, Бог - Син і Бог - ДухСвятий). Останній і освячує здатність батьків виховувати своїх дітей. Забіблейською міфологією, у момент вигнання із Едему (Раю) перших людей -Адама і Єви - Бог-Отець через Святого Духа надав їм здатності до виховання дітей.

Соціологічний підхід (трудовий) започаткований у другій половині ХІХ ст.німецькими соціологами К.Марксом і Ф.Енгельсом. Останній у роботах "Рольпраці в процесі перетворення мавпи в людину" та "Походження сім 'ї, приватноївласності і держави" показав, що причиною виникнення виховання була трудовадіяльність первісних людей. У зв'язку з удосконаленням трудових процесіввиникла необхідність виготовлення знарядь праці та вміння керувати ними. Такимчином, лише з виготовленням знарядь праці у первісних людей з'являєтьсяпотреба у передачі підростаючим поколінням знань та вмінь виробництва ікористування знаряддями. Саме старші змушені передавати молодшим трудовийдосвід, щоб вижити в умовах боротьби з грізними силами природи. Завдяки праці,за Ф.Енгельсом, біологічні передумови виникнення людини змоглитрансформуватися у людські на соціальному рівні.

В останні роки в новітній українській історико-педагогічній науці поступовоутверджується соціокультурний підхід до виникнення виховання (А.М.Бойко,

13

О.А.Дубасенюк, І.Д.Звєрєва, Л.Г.Коваль, М.В.Левківський, О.В.Сухомлинська). Зацього підходу виховання розглядається як результат накопичення досвідусоціальної, виробничої, мистецької та професійної культури. А головним йогозавданням стає інтеріоризація цих надбань зростаючою особистістю з тим, щобзабезпечити оптимальну її соціалізацію в суспільстві.

Виховання у первісному суспільстві.

Відомо, що з 40 до 20 тис. років до н.е. період розвитку первісних людейотримав назву раннього матріархату. У ці часи люди стали проживати родами.Основними засобами виживання були полювання та риболовля. При цьомумолодші діти належали всьому роду, хлопчики супроводжували чоловіків нариболовлю та полювання; дівчатка допомагали готувати їжу жінкам, виготовлятипосуд та примітивний одяг, тобто займалися домашніми справами. Отже, на етапіраннього матріархату виховання було безпосередньо пов'язане з виконанням побутовихобов'язків і ще не виділялось в особливу соціальну діяльність.

У період раннього матріархату, що особливо важливо, виникає певна системазвичаїв і традицій, а також ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фетишизм,тотемізм. Очевидно, що діти пізнавали сутність цих культів у процесібезпосередньої участі у їх виконанні поряд з дорослими.

Приблизно за 20 тис. років до н.е. первісна родова община у своєму розвиткупереходить до пізнього матріархату. У цей період відоме виготовлення значнихзнарядь праці та зачатки землеробства.

У зв'язку з розвитком знарядь праці старші (немічні) починають виконуватиспеціальну соціальну роль - готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) дожиття. Природно, значна увага приділяється виконанню дітьми перших законівлюдського співжиття: табу і толіону. Табу, з гавайської, означає не робити чогосьнедозволеного, щоб не нашкодити самому собі. Толіон розуміється як закон кривавоїпомсти.

Першоосновам матріархату починають вчити хлопчиків й дівчаток у цейперіод у перших навчальних закладах - "будинках молоді', які функціонувалиокремо для дітей різної статі.

Загалом, трудове виховання підростаючого покоління цього періодудоповнюється знайомством з релігійними культами. У розумінні первісних дітейта молоді формується уявлення не лише про земне життя, а й про душу. Протепроцес такого формування був досить довготривалим: спочатку "країна мертвих"знаходилася під землею, а на етапі землеробських культів її "переносять" у небо.Очевидно, заслуговує на увагу те, що підростаюче покоління через примітивнікульти привчали жити у злагоді з природою.

Отже, вже в умовах первісного суспільства на етапі пізнього патріархатувиховання виділяється як спеціальна соціальна діяльність, котра зумовлюваласяконкретними вимогами тодішнього "виробництва" - здобуванням засобів длявиживання. Виховання диференціювалося й відповідно до статі дитини (щодохлопчиків і дівчаток).