5. ДРЕВНЬОГРЕЦЬКІ ФІЛОСОФИ ПРО ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ (СОКРАТ, ПЛАТОН, АРИСТОТЕЛЬ, ДЕМОКРИТ)

В Афінах виникли перші педагогічні теорії, тому найвидатніші філософитого часу стали одночасно і виразниками педагогічних ідей античного світу.

Сократ (469-399 до н.е.) - син ремісника, став ідеологом великої земельноїаристократії. Заперечував пізнання світу і природи через їх недоступністьлюдському розуму, намагався довести, що люди повинні пізнавати лише самихсебе і вдосконалювати свою мораль. На його думку, це і було метою виховання. Сократвів бесіди з питань моралі на площах, заставляв своїх слухачів шляхом запитань івідповідей знаходити "істину", сам при цьому не пропонував готових положень івисновків. Такий стиль ведення бесід зі слухачами став називатисьсократівським, а з часом - евристичним.

Платон (427-347 до н.е.) - видатний давньогрецький філософ, об'єктивнийідеаліст, ідеолог рабовласницької аристократії, учень Сократа. У творах16"Держава", "Закон" Платон накреслив проект нової системи виховання дітей імолоді в рабовласницькій державі. За його теорією, діти до 7 років повиннівиховуватись на "майданчиках" біля храмів, де жінки-виховательки, призначенідержавою, розвивають їх за допомогою ігор, казок, пісень, бесід тощо. З 7 до 12років діти відвідують державну школу, де вчаться читати, писати, рахувати,музиці і співу. Для дітей 12-16 років пропонується школа фізичного виховання -палестра - з гімнастичними вправами. При цьому нездібні діти відсіваються вряди землеробів і ремісників. З 18 до 20 років - ефебія - посилена військово-гімнастична підготовка. З 20-ти років юнаки, які не виявили здібностей до наук,ставали воїнами, а ті, що залишилися, до 30 років вивчають такі науки, якарифметика, геометрія, астрономія і музика. Вони готуються до виконанняважливих державних доручень. Особи віком від 30 до 35 р., найздібніші інайдоброчесніші, можуть продовжувати вдосконалювати свою освіту, щоб потімстати керівниками держави. Після 50-ти років вони звільняються від керівництвадержавою і можуть далі самовдосконалюватись.

Виховання жінок, на думку Платона, повинно бути таке ж саме, як і вСпарті. Щодо виховання рабів, то Платон рекомендує ставитись до них суворо,не ніжити, карати за будь-які проступки, об'єднувати в групи за ознакою різномов'я,щоб вони не спілкувалися між собою.

Отже, педагогічна система Платона була побудована в інтересахрабовласників, ігнорувала інтереси народу, не приймала до уваги вихованнярабів. Він з презирством ставився до фізичної праці, вважаючи, що для дітейрабовласників трудове виховання не потрібне.

Проте Платон висунув ряд цікавих думок, зокрема, про необхідністьвиховання дітей дошкільного віку, фізичне виховання, розширення програминавчання, створення державної системи виховання, освіти для дорослих ісамовдосконалення людини протягом життя.

Аристотель (384-322 до н.е.) - учень Платона, давньогрецький філософ іпедагог, автор наукових праць у галузі філософії, політики, етики, естетики,природознавства. Він був вихователем О.Македонського. Вперше вивів основніположення логіки. В 335 р. заснував в Афінах філософську школу - Лікей.

На його думку, метою виховання є розвиток в людині вищих якостей душі -розумової і вольової. Виховання повинно здійснюватись державою, яка визначаєйого мету, завдання і зміст.

Аристотель пропонує власну вікову періодизацію: від народження до 7років; від 7 до 14 років (початок статевої зрілості); від початку статевої зрілостідо 21 року. Така періодизація, на думку Аристотеля, відповідає природі людини.До 7 років дитина виховується в сім'ї, де батьки повинні її загартовувати,виховувати засобами гри, казки, музики, моральних бесід. Від 7 до 14 років дітимали відвідувати державні школи, в яких займатимуться фізичними вправами,музикою, вчаться читати, лічити. Від 14 до 21 року підлітки та юнакиздобувають в школах середню освіту, яка включає знання з літератури, історії,філософії, математики, астрономії, музики. Такий зміст виховання і освітиАристотель пропонував для хлопчиків. Проте для дівчат ця програма навчаннябула обмеженою.

Платон і Аристотель дотримувались думки, що естетичне, моральневиховання є свідченням гармонії, а реальні її вияви видно у граматиці,математиці, астрономії, спорті.

Демокрит (460-370 до н.е.) - давньогрецький філософ-матеріаліст. Вінстворив атомістичну теорію, визнавав можливість пізнання світу. У своїх працяхбагато уваги приділяв проблемам виховання. Демокрит відстоював принципиприродовідповідності, гармонійного розвитку людини; великого значення надавтрудовому вихованню дітей і молоді, використанню вправ у вихованні моральноїповедінки. Мета виховання, на думку Демокрита, - підготувати молодь до

реального життя на землі. Основним у вихованні має бути оволодіння знаннямипро природу.

Після того як Рим завоював Афіни і перетворив їх на свою колонію, багатодавньогрецьких філософів, математиків потрапили у полон і були вивезені доРиму. Ставши рабами знатних римлян, вони супроводжували їх дітей до школи,прислуговували їм. Саме тоді рабів-філософів уперше почали називатипедагогами. Так виникла назва професії „ педагог" і утворився термін"педагогіка".