2.1. Пояснювальна записка

Інформаційно-технологічне ХХІ століття характеризуєть-ся філософським переосмисленням ціннісних орієнтирів освіт-ньої політики. У Законах України «Про освіту», «Про вищуосвіту», Національній доктрині розвитку освіти, Державній про-грамі «Вчитель» наголошується на культуроцентричності, збе-реженні та примноженні національних виховних традицій, роз-витку творчої особистості, гуманізації освіти.

У реалізації завдань гуманістичної трансформації освіт-ньої парадигми пріоритетна роль належить учителеві українсь-кої мови. Передусім учитель-словесник, який поєднує в собі ри-си педагога, психолога, філософа, лінгвіста, літературознавця,культуролога й естета, покликаний наповнити життєдіяльністьшколярів досконалим вишуканим світом рідної мови, морально-етичним і культурно-естетичним потенціалом усної народноїтворчості та художньої літератури, цінностями української тасвітової культури, стимулювати прагнення до саморозвитку йсамовдосконалення, виховувати молоду Генерацію активних, ді-яльних громадян, які гідно репрезентуватимуть й утверджува-тимуть свою державу в європейському співтоваристві. Важли-вість таких професійних і особистісних рис потребуєвдосконалення професійної підготовки вчителів-словесників.

Навчальна дисципліна «Шкільний курс української мо-ви» належить до циклу професійно орієнтованих. Мета курсу -озброїти майбутнього вчителя української мови не тільки теорі-єю цією науки, а й найефективнішими формами організації на-вчального процесу, найдоцільнішими методами та прийомаминавчання учнів на сучасному етапі розвитку загальноосвітніхзакладів.

Курс розраховано на 144 години (4 кредити), з яких 64години відводиться на аудиторну (24 год. лекційних, 16 год.практичних, 24 год. лабораторних) і 80 годин на самостійну ро-боту.

Завдання вивчення дисципліни:

підготовка майбутніх учителів до педагогічної діяльності вумовах реформування сучасної школи, реалізації концепцій мо-вної освіти в Україні;

формування у майбутніх вчителів національно свідомогоставлення до української мови як рідної і державної, розумінняїї значення як предмета шкільного навчання і засобу вивченняінших предметів;

забезпечення засвоєння студентами системи теоретичнихзнань і професійних умінь, які допоможуть їм формувати в учнівмовну та мовленнєву компетенції, виховувати свідомих грома-дян України;

навчання співвідносити теоретичні знання з практичнимипотребами сучасної школи, втілювати нові методичні ідеї упрактику вивчення предмета, застосовувати педагогічні іннова-ції;

розвиток у студентів пізнавальних інтересів, прагнення, доудосконалення своєї професійної підготовки, уміння працюватиз навчально-методичною літературою;

формування в майбутніх учителів-словесників дослідниць-ких навичок, розвитку уміння проводити самостійні наукові по-шуки й експериментальні дослідження;

формування у студентів професійно-методичних вмінь.

Традиційно зміст навчальної дисципліни містить такірозділи:

методика вивчення шкільного курсу фонетики, орфоепії таграфіки;

методика вивчення шкільного курсу лексикології та фразео-логії;

методика вивчення шкільного курсу будови слова та слово-твору;

методика вивчення шкільного курсу граматики (морфології,синтаксису).

Сьогодні вища та загальноосвітня школи в Україні нашляху реформування освіти. Реформа може бути здійснена ли-ше спільними діями наукових і навчальних закладів. Лаборато-рія навчання української мови Інституту педагогіки АПН Украї-ни у пояснювальній записці до програми 2005 року проголосила,що «... ураховано статус української мови, її суспільні функції,взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразніінтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчаль-ний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти форму-ванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіхсферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційніформи, методи і технології навчання мови.».

Проте не можна висувати на перший план особистісний імовленнєвий розвиток учнів, підпорядковувати завдання систе-много вивчення мови меті мовленнєвого розвитку учнів, плану-вати вивчення основних розділів науки про мову на мовленнєвійоснові, якщо студенти не будуть знати основ мовленнєвого роз-витку учнів, без знання яких вони не зможуть усвідомити кому-нікативну спрямованість навчального предмету. Якщо «завдан-ня системного вивчення мови підпорядковується метімовленнєвого розвитку учнів», то нелогічно спочатку висвітлю-вати студентам питання вивчення системи мови, а потім мов-леннєвого розвитку учнів, а тому виникла необхідність переко-мпонувати структуру традиційної програми, збагатити її зміст.

Професійна підготовка вчителів української мови можли-ва за умови глибокого розуміння ними мети та змісту навчанняукраїнської мови в школі, умов мотиваційного забезпечення на-вчальної діяльності з цього предмета та її успішної організації,формування пізнавальної самостійності учнів. У програмі з рід-ної мови для середньої загальноосвітньої школи зазначається,що основна мета її вивчення в середніх навчальних закладахУкраїни полягає у формуванні національно свідомої, духовнобагатої мовної особистості, яка володіє вміннями та навичкамивільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рід-ної мови - її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовлен-нєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо).

Відповідно до поставленої мети у шкільній програмі(2005р.) висуваються такі головні завдання на сучасному, перехід-ному, етапі реформування навчання української мови в основній істаршій ланці загальноосвітньої школи: виховання потреби у ви-вченні української мови (насамперед мовленнєвої потреби, про щопишуть психологи, методисти); формування духовного світу уч-нів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських цінніснихорієнтирів шляхом прилучення через мову до культурних надбаньукраїнського народу, людства; вироблення у школярів умінь і на-вичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови врізних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і ство-рення висловлювань з дотриманням українського мовленнєвогоетикету; засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, ле-ксичних, правописних, стилістичних умінь і навичок; ознайомлен-ня учнів з мовною системою як основною для формування мовних,мовленнєвих умінь і навичок. Ці завдання зумовлюють поєднанняв навчальному процесі чотирьох змістових ліній мовного курсу -мовної, мовленнєвої, діяльнісної, соціокультурної.

Розроблена співробітниками лабораторії навчання украї-нської мови Інституту педагогіки АПН України система оціню-вання навчальних досягнень учнів 5-12 класів з української мовипобудована з урахуванням основної мети, тобто завдань різнобі-чного мовленнєвого розвитку особистості, освітнього змісту на-вчального предмета, функціонального підходу до шкільного мо-вного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспектіпрактичних потреб розвитку мовлення. Як об'єкти регулярноїперевірки та оцінювання насамперед розглядаються мовленнєвівміння та навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності, по-тім знання про мову та мовлення, мовні вміння та навички.

До системи методичної підготовки студентів належитьтеорія з методики навчання української мови, практичні завдан-ня, самостійна робота, педагогічна практика, курсова робота.

Для майбутнього вчителя важливо вміти:

осмислювати основні концепт