4.3.Підготовчий етап до написання курсової роботи

Цей етап починається з вибору теми курсової роботи, їїосмислення й обґрунтування.

Ш Вибір теми дослідження

З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент оби-рає ту, яка найповніше відповідає його навчально-практичнимінтересам і схильностям. Перевага надається темі, працюючинад якою студент може виявити максимум власної творчості йініціативи.

З цією метою необхідно ознайомитися з тематикою кур-сових робіт. Під час вибору теми слід з'ясувати її актуальність,наявність спеціальної літератури, методичних матеріалів дляаналізу. Обрана тема має бути зареєстрована у викладача, якийкерує курсовими роботами.

Науково-дослідна робота студента виконується під без-посереднім керівництвом викладача. На першій консультаціїстудент одержує загальні настанови щодо роботи над темою:визначається обсяг матеріалу, який стане предметом досліджен-ня, з'ясовується актуальність обраної проблеми, мета та поетап-ні завдання наукового пошуку, окреслюється попередній план із'ясовується наявність спеціальної літератури.

Ш З'ясування об'єкта, предмета та мети дослідження

Під час з'ясування об'єкта, предмета та мети дослідженнянеобхідно зважати на те, що між ними та темою курсової роботиє системні логічні зв'язки. Об'єктом дослідження є вся сукуп-ність відношень різних аспектів теорії та практики науки, якаслугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Пред-мет дослідження - це тільки ті суттєві зв'язки та відношення,які підлягають безпосередньому вивченню в цій роботі, є голо-вними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чи-ном, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт.

Визначаючи об'єкт, необхідно знайти відповідь на запи-тання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспектрозгляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження,про те, які нові відношення, властивості, аспекти та функціїоб'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те,що досліджується. А предметом - те, що в цьому об'єкті вимагаєнаукового пояснення.

Об'єктом дослідження з методики навчання українськоїмови можуть бути: процес формування в учнів понять про мовніодиниці, мовленнєвий розвиток учнів, навчально-виховний про-цес, у якому функціонують ті факти, що є предметом дослі-дження.

Предметом дослідження курсових робіт з методики на-вчання української мови можуть бути: методика опрацюванняпевних мовних явищ в загальноосвітній школі, методика збага-чення мовлення учнів, творчі вправи як засіб розвитку мотиваціїдо вивчення української мови тощо.

Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом до-слідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом дося-гнення. Кінцевий результат дослідження передбачає розв'язаннястудентами проблеми, яка відображає суперечність між типовимстаном об'єкта дослідження в реальній практиці та вимогамисуспільства до його більш ефективного функціонування. Кінце-вий результат відображає очікуваний від виконання позитивнийефект, який формулюється двоступенево: перша частина - у ви-гляді суспільної корисності; друга - у вигляді користі для учняабо групи учнів з урахуванням їх вікових або індивідуальнихособливостей.

Мета дослідження є визначенням авторської стратегії водержанні нових знань про об'єкт і предмет дослідження. Метадослідження може бути пов'язана зокрема:

з обґрунтуванням нової системи засобів, спрямованих нарозв'язання певного наукового завдання;

з обґрунтуванням методичного підходу та перевіркою йогоефективності на практиці;

з обґрунтуванням можливості виявлення нових ознак як зага-льного, так і часткового плану у внутрішній організації серіїконкретних фактів, що аналізуються;

із розробкою комплексу певних передумов, необхідних длярозв'язання наукових завдань.

Ш Визначення завдань дослідження

Завдання дослідження, конкретизуючи загальну його ме-ту, чітко позначають етапи наукового пошуку в досягненні мети.Передусім формулюються завдання, пов'язані із виявленнямнайсуттєвіших ознак і внутрішньої структури об'єкта дослі-дження. Виділяються завдання, зорієнтовані на:

вирішення певних теоретичних питань, загальної програмидослідження (виявлення сутності окремих понять, явищ, проце-сів; визначення параметрів і рівнів функціонування, критеріївефективності, принципів інтерпретації тощо);

характеристику нового розв'язання певної наукової пробле-ми;

обґрунтування, виявлення системи конкретних засобів, необ-хідних для розв'язання наукової проблеми й організації їх екс-периментальної перевірки;

розробка рекомендацій щодо практичного використання ре-зультатів дослідження.

Весь комплекс завдань - це алгоритм конкретної програ-ми дослідження, зумовлений логікою етапів певного науковогопошуку.

Ш Вибір методів дослідження

Методи дослідження в педагогіці - це прийоми, процеду-ри й операції емпіричного та теоретичного пізнання й вивченняявищ педагогічної дійсності. У найбільш загальному розумінніметод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети та завданьдослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати?

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження можевідбуватися на двох рівнях: емпіричному (коли здійснюєтьсяпроцес накопичення фактів) і теоретичному (на якому здійсню-ється узагальнення знань), то відповідно до цих рівнів, загальніметоди пізнання умовно діляться на три групи:

Методи емпіричного дослідження: спостереження, порі-вняння, вимірювання, експеримент.

Методи теоретичного дослідження: ідеалізація (мисли-тельний акт, пов'язаний з утворенням понять про об'єкти), фор-малізація (пізнання об'єктів шляхом відображення їхньої струк-тури у знаковій формі за допомогою штучної мови), логічні йісторичні (дозволяють відтворити досліджуваний об'єкт у всіййого об'єктивній конкретності, уявити та зрозуміти його в роз-витку) методи.

Методи, що можуть бути застосовані на емпіричномута теоретичному рівнях: абстрагування, аналіз, синтез, індук-ція, дедукція, моделювання.

Для розв'язання поставлених завдань курсової роботи зметодики навчання української мови може використовуватисякомплекс таких методів дослідження:

емпіричні: бесіди з учителями й учнями; тестування вчителів-словесників й учнів певних класів з метою діагностування рівнясформованості лексичних, мовленнєвих умінь і навичок; педаго-гічні спостереження й аналіз уроків української мови; аналізтворчих робіт, усних і письмових відповідей учнів; моделюван-ня уроків для певних класів за визначеним розділом з метою по-силення їх окремо взятого аспекту дослідження; педагогічнийексперимент (констатувальний, формувальний);

теоретичні: вивчення й аналіз мовознавчої, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури з проблемидослідження; ретроспективний і прогностичний аналіз навчаль-них програм, шкільних підручників і методичних посібників зукраїнської мови; теоретичне узагальнення педагогічного досві-ду з означуваної проблеми; розробка змісту та системи роботинад збагаченням словникового запасу учнів; статистична оброб-ка, порівняльна характеристика результатів традиційного та до-слідного навчання.

Ш Опрацювання наукових джерел

Укладання попереднього бібліографічного списку

Під час укладання бібліографічного списку необхіднозвертати увагу на різноманітні публікації: монографії, авторефе-рати дисертацій, періодичні видання (газети, журнали), збірникинаукових праць. Варто з'ясувати коло методистів, які вивчалипитання, пов'язані з обраною студентом темою дослідження.

Для пошуку літератури використовуються каталоги біб-ліотек (систематичні, предметні, алфавітні), реферативні журна-ли тощо. Знайомитися з літературою варто починати з найнові-ших публікацій (зворотно-хронологічний підхід): зміст виданьостанніх років охоплює матеріали попередніх методичних роз-робок.

Вивчення літератури варто починати з праць, де пробле-ма відображається в цілому, а потім перейти до вужчих дослі-джень. Починати ознайомлення з посібниками, монографіямитощо треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли вонибули видані. Необхідно переглянути зміст, який розкриває стру-ктуру видання, наповнення його розділів, вернутися до перед-мови, де розкрито його призначення, завдання, поставлені авто-ром.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авто-рської думки, відрізняти головні положення від доказів й ілюст-ративного матеріалу. З'ясувавши ідею та аргументи, якими ав-тор її доводить, варто виписати всі необхідні цитати, факти,умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідеюстатті.

Під час опрацювання відібраної літератури необхідно ро-бити бібліографічні картки стандартного розміру (125 на 75 мм)з картону та записувати на них загальні відомості про публіка-цію. На кожній картці робиться один або кілька записів, але та-ких, що стосуються однієї проблеми, питання, теми. Послідов-ність запису у бібліографічній картці така:

прізвище та ініціали автора (авторів, якщо їх кілька);

назва праці без скорочень і змін;

вихідні дані (місто видання, назва видавництва, рік видан-ня, кількість сторінок);

скорочений запис бібліографічних даних для зручності робо-ти.

Зразок бібліографічної картки

Ґудзик І.П.

Аудіювання

К.:Педагогічна

Ґудзик 2003:

 

українською мо-

думка, 2003. -

57.

 

вою

144с.

 

Реферування прочитаної літератури

Працюючи з книгою або статтею, важливо переконатисяу доцільності її використання. Як правило, зробити це допоможеанотація або передмова, вміщена в цьому джерелі.

Читання має супроводжуватися записом прочитаного, авиписки можна використовувати як цитати для обґрунтуваннятієї чи іншої думки виконавця. Слід пам'ятати, що цитуваннябез посилань на автора є плагіатом і карається законом як пору-шення авторських прав.

Виписки слід робити на спеціальних картках з одного бо-ку аркуша, а другий залишати для різних поміток, доповнень.Картки для реферування прочитаної літератури мають, як пра-вило, розмір стандартного аркуша паперу (210 на 300 мм). Заго-ловок позначається так, як і на бібліографічних картках. При-значення картки для реферування різнопланове: запис цитат,виклад тексту своїми словами, фіксація окремих даних тощо.

Зразок картки для реферування

Ґудзик І.П.

Аудіювання україн-ською мовою

К.: Педагогічна ду-мка, 2003. - 144с.

с. 6-7 «.дискусійним у психології є питання про те, у якійформі існує еталон, на основі яких ознак - акустичних, мо-торних (артикуляційних ), зорових - формується абстрактнеуявлення про ті чи інші одиниці мовлення, еталон, за якимвони розпізнаються. Чи достатньо для цього звукових сигна-лів, чи обов'язково потрібні й артикуляторні ознаки - ті, щоформуються при вимовлянні?»

Обидва види карток допоможуть тематично згрупуватитакі записи, об'єднати їх за хронологією розвитку ідей, за спіль-ністю чи відмінністю висвітлення окремих питань тощо.

Складену з теми роботи картотеку необхідно дати на пе-регляд науковому керівникові, який порекомендує праці, котрінеобхідно вивчити насамперед, а також ті, які слід вилучити зкартотеки або включити до неї.

Після конспектування матеріалу необхідно перечитатийого знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчен-ня. Усі зібрані матеріали мають бути критично проаналізовані, ане просто перелічені автори та їх погляд. Критерії такого аналізузапропоновані С.Ніколаєвою:

основна ідея автора публікації, його наукова позиція;

відмінність цього погляду від інших;

сутність полеміки автора з іншими методистами;

фундаментальні положення теорії;

невисвітлені питання;

перспективні напрями подальших досліджень;

положення, які викликають сумнів.

Отже, накопиченню матеріалів у процесі критичного ана-лізу допомагають: складання картотеки (бібліографічної, рефе-ративної), конспектування (детальний виклад змісту інформа-ції); витяги (скорочення або повний виклад змісту окремихфрагментів з літератури); анотування (характеристика публікаціїщодо її змісту, спрямування, форми тощо); словник термінів;папки з інформацією з окремих питань (окремі аркуші з описомпевних публікацій).