4.1. Підготовка і написання наукової доповіді

Усне монологічне наукове мовлення має кілька різних форм:виступ, повідомлення, доповідь, лекція тощо. Доповідь дозволяє наширокий загал схарактеризувати предмети, явища, поняття черезїх ознаки, параметри, особливості. Підготовка доповіді (монологу)об'єктивно скорочується у часі, полегшується й оптимізується, якщодоповідачеві відомий відповідний алґоритмічний припис.

Завдання 4.1.1. Ознайомтесь уважно з наведеним алґоритмічнимприписом та усвідомте мету і зміст кожного його "кроку".З'ясуйте, проаналізувавши власний досвід, який "крок" (або"кроки") і чому є для вас найскладнішим (найскладнішими).

АЛГОРИТМІЧНИЙ ПРИПИСДО СКЛАДАННЯ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ (МОНОЛОГУ)

З'ясуйте мету і завдання свого монологу з урахуванням скла-ду слухацької аудиторії.

Уточніть його тему та визначте її змістові межі.

Доберіть і ретельно опрацюйте наукову літературу різнимивидами читання (оглядовим, пошуковим, суцільним).

Складіть деталізований план доповіді (монологу).

Визначте проблеми дискусійного характеру та принципи їхпрезентації.

Доберіть фактичний матеріал (у т.ч. можливі таблиці, діагра-ми, графіки, схеми тощо) до кожного пункту розробленогоплану.

Спрогнозуйте можливі запитання слухачів і підготуйтеся доїх висвітлення під час доповіді чи обговорення.

Лаконічно й однозначно та відповідно до мети доповіді сфор-мулюйте висновки.

Продумайте оригінальну (наприклад, несподівану для слуха-чів інформацію, що може здивувати їх) вступну частину допо-віді.

Визначте місця для риторичних і проблемних запитань, ло-гічних пауз тощо.

Оформіть у письмовому вигляді матеріали доповіді.

Перевірте матеріали доповіді на відповідність основним ви-могам: логіці викладу, точності інформації, чинним мовним/мовленнєвим нормам.

Виголосіть, не спираючись на текст, окрім плану і цитат, до-повідь вдома перед уявними (в цьому разі запишіть монологна відеомагнітофон або диктофон) чи реальними слухачами.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи при огляді відеока-сети.

Відредагуйте (у разі потреби) текст підготовленої доповіді.

Завдання 4.1.2. Запишіть лексико-граматичні конструкції, які допо-магатимуть вам утримувати увагу слухачів при виголошеннінаукової доповіді.

Завдання 4.1.3. Пригадайте з курсу риторики правила мовця і слу-хача та конкретизуйте їх в умовах обговорення наукових про-блем під час дискусії.

Завдання 4.1.4. Схарактеризуйте завдання та принципи мовної/мов-леннєвої підготовки тексту наукової доповіді до виголошенняна широкий загал. Проілюструйте прикладами свою відповідь.

Завдання 4.1.5. Підготуйте, зорово спираючись на алґоритмічнийприпис (див. 4.1.1), доповідь (монолог) за одним із питань се-мінарського заняття з опановуваних навчальних дисциплін івиголосіть її. Порівняйте оцінювання доповіді викладачем таодногрупниками з власною оцінкою. Сформулюйте, врахову-ючи висловлені слухачами зауваження, рекомендації й порадидля себе як доповідача.

Завдання 4.1.6. Підготуйте, зорово не спираючись на алґоритміч-ний припис, наукову доповідь з проблем культури мовленнягуманітарія на щорічну загальноуніверситетську науково-практичну конференцію до Дня слов'янської культури та пи-семності (24 травня). Проаналізуйте доповідь, зважаючи нареакцію слухачів, та (в разі потреби) відредагуйте її.

Завдання 4.1.7. Лаконічно сформулюйте вимоги до наукової допо-віді та схарактеризуйте найтиповіші помилки доповідача-студента.

Завдання 4.1.8. Опрацюйте суцільним та ознайомчим видами читан-ня тези доповідей, виголошених на науково-практичних конфе-ренціях Міжнародного, Всеукраїнського,регіонального і загаль-ноуніверситетського рівнів. Визначте спільні риси текстів тездоповідей з різних галузей сучасної науки (мета, обсяг, зміст,структура, ілюстрації, цитація, висновки, типові мовні кон-струкції тощо) та сформулюйте спільні (в усіх галузях знань)вимоги до тез наукових доповідей.

Мова науки як навчальна дисципліна

для аспірантів в умовах інтегрування вищої освіти Українив європейський простір

"Ступінь влади над мовою" (О. Потебня) є важливим і суттє-вим, хоча, безумовно, не єдиним, показником інтелектуального рів-ня та загальної культури студента, магістранта, аспіранта, фахівця.Мовну/мовленнєву компетентність вважають потужним та ефек-тивним чинником у професійній підготовці національних науковихкадрів, бо ж представники наукової еліти народу, його найосвіченішіверстви мають стати носіями зразкової наукової мови. Дослідникамисеміотики (Ч. Морріс) доведено, що вивчення науки може бути ціл-ком включене до вивчення мови науки, оскільки опанування мовоюнауки передбачає і вивчення її відношення до позначуваних об'єктів,а також до людей, які використовують цю мову. Завдяки науковіймові як обов'язковій складовій частині національної літературноїмови, що виступає невід'ємним атрибутом держави та її ознакою,підтримується національна гідність, духовність народу і передають-ся у світовий інформаційний простір національні досягнення з різ-них галузей знань. І, нарешті, саме національною науковою мовоюзабезпечується зв'язок між концептуальною (логічною) і вербальною(мовною) картинами світу під час пізнання. У період інтенсивногорозвитку наукового стилю української мови в умовах євроінтеграціїУкраїни до студентів, магістрантів, аспірантів висувається актуалізо-вана часом вимога — вільно, нормативно й зразково послуговуватисянауковою мовою в усіх її підстилях і формах. У колі завдань спец-курсу "Науковий стиль української мови" — формування концепту-ального розуміння теоретичних засад культури наукового мовленняв усіх його видах, вироблення на основі цього стійких практичних на-виків з наукової творчості у різних її жанрах та редагування науковоїпродукції, усвідомлення особливостей мовної норми на всіх рівняхорганізації наукового тексту (статті, дисертації, автореферату тощо).

Автором розроблено концептуально цілісну модель навчанняукраїнської наукової мови, яку відбито у низці опублікованих на-укових статей з цієї проблеми, виданих навчальних програмах, пере-кладних термінологічних словниках, підготовленому навчальномупосібнику з алґоритмічними приписами. (Г. Онуфрієнко, докт. філос.у філол.науках)

Нова парадигма розвитку науки та проблеми науковоїжурналістики

Як вважає відомий учений-астроном, колишній перший за-ступник міністра освіти та науки Ярослав Яцків, для розвитку на-укової сфери необхідні три складові: освіта, активна наукова ді-яльність і науково-популярна література. Якщо третьої складовоїне буде, не буде того стимулу, інтересу до науки, який зароджуєть-ся ще в юні роки.

В останні десятиліття наукознавці під впливом розуміння новоїролі науки та її місця в житті людства були вимушені переглянутибільшість положень, розроблених Томасом Куном. Було запропоно-вано кілька теорій, однак, незважаючи на певні відмінності, спільнимдля них є той факт, що внаслідок піднесення соціально-політичних,економічних та екологічних аспектів розвитку науки, техніки й на-укоємних технологій виробництво нових знань має здійснюватися заучастю та під контролем не тільки держави, а й представників сус-пільства.

Водночас дослідники звертають увагу на певні труднощі, яківиникають у процесі комунікаційного спілкування між двома профе-сійними групами — вченим та журналістами. З одного боку, в бага-тьох випадках учені намагаються ухилитися від зустрічі з журналіс-тами, звинувачуючи їх у непрофесіоналізмі та безвідповідальності. Зіншого, керівники багатьох засобів масової інформації не вважаютьза потрібне приділяти належну увагу досягненням науки й техніки,життю наукового товариства.

Взагалі діяльність учених в Україні не зпозиційована, однак, якстверджують соціологи, їх рейтинг у суспільстві залишається високим.Сьогодні доводиться констатувати, що колишні мільйонні накладинауково-освітніх і науково-популярних періодичних видань уже ніко-ли не повернуться. Регіональні та місцеві друковані видання зверта-ються до наукової тематики вкрай рідко, що пояснюється, по-перше,відсутністю економічного інтересу головних редакторів, а по-друге,відсутністю підготовлених журналістів, які були б у змозі кваліфіко-вано і просто писати про складне. До речі, студентам-журналістам вукраїнських ВНЗ взагалі не читається курс "Наукова-популярна жур-налістика". Кваліфіковані статті про наукові досягнення друкуютьсялише на сторінках центральних видань, наприклад у щоденній га-зеті "Сьогодні", та у щотижневиках, насамперед у якісному виданні"Дзеркало тижня". Одним із негативних наслідків подій 1990-х рр.було руйнування системи поширення наукових знань і досягнень.

Треба звернути увагу також на наукові спеціалізовані видання,які друкують наукові інституції. Немає сумніву, що ця діяльність єтакож журналістською, але вона практично не досліджується аніз погляду журналістської науки, ані з погляду впливу на суспіль-ство. Цікаво, наприклад, простежити за статтями видатних учених-аграрників, які упродовж останнього десятиліття друкували свої"науково обґрунтовані" рекомендації державі, але вона або не при-слухалася до них, або вони не мали стосунку до науки. У всякому разівсе це належить до питань комунікації між наукою та суспільствомчерез засоби масової інформації. До речі, при цьому виникає низкапроблем ідентифікації й типології журналістських видань науковогонапряму, визначення об'єктів і суб'єктів наукової, науково-освітньоїта науково-популярної журналістики. Стає очевидним, що журна-лістська наука має серйозно підійти до дослідження процесів масовоїкомунікації у сфері поширення наукових знань у суспільстві. Але прицьому вона не повинна обмежуватися лише констатацією фактів таформулюванням суто наукових висновків, її головна мета полягає увикористанні своїх можливостей для формування іншого ставленнягромадян і владних структур до стану та значення науки й науковців.(С. Іванов, канд. техн. наук)

Правові засоби міжнародного характеру:досвід постановки проблеми

Значна актуалізація міжнародно-правової проблематики вукраїнських та зарубіжних наукових джерелах юридичного профілю,підтверджена постійним зростанням міжнародного співробітництвау різних сферах суспільного життя, уможливлює застосування ін-струментального підходу для розв'язання низки важливих проблемміжнародно-правового характеру. Думається, що насамперед необ-хідно приділити увагу питанню диференціації правових засобів нанаціональні (внутрішньодержавні) і міжнародні.

Рішення здається очевидним: дійсно, інструментальна юридична"гра" часто виходить за межі держави, а у функціонуванні її право-вої системи важливе місце належить міжнародним договорам тощо.Інструментально-правовий підхід у цьому контексті, як думається,дасть змогу не тільки розширити власну класифікаційну частину, алей побачити нові особливості, що відрізняють правові засоби міжна-родного характеру.

На наш погляд, особливості правових засобів міжнародногохарактеру в інструментальному аспекті можна згрупувати навколодвох проблемних питань.

Факт значного превалювання міжнародних договорів різно-го роду у системі джерел міжнародного права свідчить продеяку переорієнтацію головних ознак правових засобів: так,значно підвищує власну важливість суб'єктна ознака, оскіль-ки норми міжнародного права діють виключно стосовно тихсуб'єктів, які безперечно визнали ці норми. Надалі особливо-сті суб'єктної ознаки цікаво трансформуються в особливостіознаки цільової: суб'єкти міжнародного права не тільки вико-ристовують їх для досягнення власних цілей, але й у більшос-ті випадків безпосередньо створюють їх саме для досягненняконкретної мети. Отже, в інструментальному аспекті додатко-во виявляється як загальносоціальна значущість міжнародно-го права, так й ілюструється відповідна зміна праворозуміння,коли суб'єкти правовідносин не тільки сприймають право якєдино можливий за наявних умов засіб урегулювання про-блемних питань, але й іноді не ухиляються від вирішеннясправи з "чистого аркуша", безпосередньо створюючи право-ві засоби договірним шляхом під конкретну мету. Думається,що в такому випадку (який не є чимось унікальним, як і вза-галі договірні відносини) можна позбавити тезу про сутністьта призначення права у контексті інструментального підходувід уявної ознаки вузької утилітарності, оскільки в такомувипадку суб'єкти правовідносин виступають не виключнокористувачами правових засобів міжнародного характеру (за-гальна ситуація), але їх безпосередніми творцями.

Друга особливість — спеціальна роль правового звичаю якважливого джерела міжнародного права. При дослідженніправового звичаю як правового засобу міжнародного харак-теру першим виникає питання фундаментального характе-ру: правовий звичай — це субстанціональний чи діяльніснийправовий засіб? Поверховий підхід до проблеми результує увизнання того, що правовий звичай як джерело міжнародно-го права є правовим засобом діяльнісного характеру. Дійсно,як ще можна розглядати звичай, що є правовим феноменом,адже його сутністю є певна практична діяльність, норма-тизована власне загальною повторюваною практикою? Аправові засоби субстанціонального характеру (насампередправові норми) — засоби, що власною системою утворюють"матерію права", об'єктивовану в текстах різних джерел пра-ва. Правові засоби ж діяльнісного характеру ми розглядаємояк акти оперування субстанціональними правовими засоба-ми. Отже, якщо правовий звичай — це саме діяльнісний пра-вовий засіб, то з яким субстанціональним правовим засобомвін співвідноситься, яким правовим засобом оперує? Чи цеособливий правовий засіб, який одночасно містить і субстан-ціональну правову інформацію, й акт по її перетворенню удійсність? Очевидно, що в цьому випадку ми отримуємо низ-ку проблемних питань, які потребують окремого ретельногодослідження. (О. Онуфрієнко, канд. юр. наук)

Структура метакомунікативної компетенціїфахівців з іноземних мов

Мова є унікальною семіотичною системою, яка, з одного боку,забезпечує реалізацію комунікативних потреб особистості та суспіль-ства у цілому, а з іншого — використовується як засіб рефлексії і по-бутового, і наукового рівнів.

На думку П. Ватславіка, здатність до метакомунікації є умовоюуспішного спілкування, а отже, є показником рівня комунікативноїкомпе тенції взагалі.

Структурування метакомунікативної компетенції може здійсню-ватися за кількома напрямами:

за мовно-комунікативними системами (первинна, вторинна,міжмовна; соціолектна, інтерсоціолектна та ін);

за структурою психолінгвістичного компонента мовноїособистості (знання, досвід, навички та ін);

за ярусами комунікативної компетенції (власне метакомуні-кативна, метамовна);

за соціосемантичними сферами (структури/процеси, одини-ці/дискурси, загальне/часткове/особливе та ін.);

за лінгводидактичними властивостями (побутовий, фаховий,фі лологічний).

Метакомунікативний супровід відповідних сфер спілкуваннямає специфічні властивості, які повинні враховуватися у процесі ви-кладання. Зокрема, особливої уваги вимагають сфера масової кому-нікації та розмовно-побутове спілкування. (В. Дмитрук, канд. філол.наук Ю. Саплін, В. Зацна)

Нова парадигма електродинамікифрактального середовища

Розроблено основи нової концептуальної схеми фрактальноїелектродинаміки, яка ґрунтується на можливості визначення хаус-дорфової метрики і міри фрактальних точкових зарядів з означеннямдиферінтегральної альфа-форми сингулярних розподілів на тополо-гії множин фізичних зарядів (елементів струмів).

Побудовано нову математичну модель фрактоїдів у виглядісукупності альфа-зарядів і альфа-струмів. Доведено можливістьінтегро-диференціального визначення міри Хаусдорфа фрактально-го носія заряду (елемента струму).

Математично обґрунтовано зв'язок між кількістю елементів по-криття та їхнім розміром у вигляді функціонального рівняння в ха-рактеристиках Коші, що визначаються за допомогою засобів дробо-вого числення.

Доведено, що рівняння Максвелла в інтегральній чи диференці-альній формах, із залежностями від часу чи стаціонарні, за рахунокзастосування математичного диферінтегрального апарату і зведеннязадач з особливостями до класичних задач із гладкими границямиможуть застосовуватися для моделювання електричних і магнітнихполів у фрактальному середовищі зі звичайними зарядами і струма-ми або електричного і магнітного полів в однорідному середовищі зфрактальними зарядами і струмами.

Встановлено зв'язок похідної дробового порядку дельта-функціїз альфа-формою густини фрактального розподілу заряду (елемен-ту струму). Цей зв'язок використано для конструювання альфа-кратного фрактального шару на поверхні як узагальнення класичнихпростого та подвійного шару.

Визначено і використано півгрупові властивості електродина-мічних векторних потенціалів шарів електричних та магнітних стру-мів для знаходження альфа-характеристик поля у фрактальному се-редовищі.

Запропоновано використання диферінтегральних альфа-форм зізмінним скейлінговим показником в межових умовах крайових задачдля дослідження штучного середовища з неоднорідними імпеданснимивключеннями у вигляді комбінації зв'язаних електричних і магнітнихальфа-полів. Визначено нові можливості керування характеристикамипристроїв збудження та електромагнітних хвиль субміліметрового таоптичного діапазонів. (В.Онуфрієнко, докт. фіз.-мат. наук)

Завдання 4.1.9. З'ясуйте, чи відрізняються повний друкований (пи-саний) текст наукової доповіді та його усний (виголошений)варіант, і, якщо так, поясніть, у чому і як саме виявляєтьсявідмінність.

Завдання 4.1.10. Наведіть фрази та кілька прийомів активізаціїува-ги слухачів, завдяки яким зазвичай досягається контакт міждоповідачем і слухачами.