4.3. Підготовка і написання наукової статті : Науковий стиль української мови : B-ko.com : Книги для студентів

4.3. Підготовка і написання наукової статті

Наукова робота будь-якого писемного жанру являє собою оформ-лений чинними нормативними засобами наукової мови зміст (смисл,сутність) наукових фактів, явищ, теорій, гіпотез, експериментів. Одне знайважливіших завдань дослідження — забезпечити гармонійний зв'язокзмісту (тема ^ рема) та форми (структура, характер, обсяги ілюстрова-ного матеріалу, класифікація джерел, бібліографічний опис тощо) на-укової роботи, щоб віднайти її оптимальну модель з метою адекватного,чіткого й стислого донесення наукової інформації до адресата.

Принципи оформлення наукових робіт ґрунтуються на вимогах,що висуваються до репрезентації результатів науково-дослідної ро-боти і які закріплено відповідними чинними нормативними та ін-структивними документами.

Безумовно, треба уважно знайомитися зі зразками реалізаціїцих вимог у вже виданій науковій літературі, над якою працювали(і найчастіше не один рік, якщо робота є ґрунтовною за змістом та об-сягом) і автор (автори), і рецензенти, і працівники видавництв, щобоформити рукопис у відповідності до чинних ДЕСТів та вимог куль-тури наукового писемного мовлення. Зокрема, доречним є насампередзнайомство з культурою оформлення наукових статей (як малого йнайпоширенішого жанру наукової літератури) різних видів: а) за зміс-том (власне наукова, науково-популярна, науково-навчальна, науково-методична, науково-публіцистична); б) за читацьким призначенням(для вузького кола науковців; спеціалістів певної галузі (фаху) абокількох галузей (фахів); широкого загалу науковців тощо); в) за кіль-кістю авторів (один автор, два автори, авторський колектив). Реальнудопомогу в організації та належному оформленні наукової роботи мо-лодим дослідникам надає, крім зазначеного, алґоритмічний припис.

Завдання 4.3.1. Ознайомтесь уважно з наведеним нижче алґоритміч-ним приписом та усвідомте мету і зміст кожного його "кроку".З'ясуйте, проаналізувавши власний досвід, які "кроки" та чомує для вас найскладнішими.

АЛГОРИТМІЧНИЙ ПРИПИСДО ПІДГОТОВКИ ТА НАПИСАННЯ НАУКОВОЇ СТАТТІ

Сформулюйте, ретельно обдумавши, основну мету статті.

Визначте цілі-сателіти (від лат. satelles — супутник, служник,спільність).

Чітко сформулюйте та усвідомте завдання статті.

Визначте основну проблему (тему) її.

Установіть коло підтем з урахуванням їх ієрархії за ступенемважливості.

Сформулюйте робочу назву статті за її основною темою (про-блемою), визначивши межі теми та обсяги наукової інформа-ції, що має висвітлюватися в ній.

Пам'ятайте! Заголовок статті може називати тему в узагальнено-му вигляді (а через двокрапку — частину теми, її аспекти, під-теми) та рему.

Складіть і запишіть деталізований план (наприклад, питаль-ний) статті.

Сформулюйте і запишіть основні тези (як відповіді на пунктипитального плану) статті.

9. Сформулюйте і запишіть очікувані (передбачувані) вис-новки.

Продумайте вступну частину статті як обґрунтований ви-клад актуальності теми (проблеми) дослідження, науково-практичної значущості того, що досліджуватиметься у цен-тральній частині статті, та визначення об'єкта, предмета,методів (методики) дослідження і джерельної бази.

Викладіть стисло й адекватно історію вивчення проблеми(питання) в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі,проаналізувавши та скласифікувавши ці джерела за ознакамиспільних і відмінних поглядів науковців на розв'язання цієїпроблеми.

Визначте та запишіть дефініції (означення) використовува-них у статті термінів.

Складіть і запишіть основний текст статті, спираючись на го-ловні принципи: "від відомого ^ до невідомого", "від просто-го ^ до складного".

Перевірте узгодженість між планом та змістом статті, між на-звою, метою, завданнями та висновками, між тезами та їх об-ґрунтуванням, ілюструванням, між змістом та мовною/мов-леннєвою формою.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на мовному/мов-леннєвому рівні та свідомо внесіть відповідні корективи:

перевірте правильність і точність мовного оформлення за-головка статті;

перевірте текст статті на відповідність чинним правопис-ним нормам сучасної української літературної мови;

перевірте текст статті на відповідність вимогам науковогостилю української мови при вербалізації думок.

Перевірте точність і правильність оформлення цитацій —буквальних витягів із відповідних наукових джерел.

Оформіть бібліографічний апарат статті за обраним/визна-ченим принципом (внутрішньотекстові, підрядкові, післятек-стові посилання) та чинним ДЕСТом.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи на всіх її рівнях(змістовому, логічному, мовностилістичному) та, в разі по-треби, внесіть необхідні корективи і відредагуйте статтю.

Завдання 4.3.2. Ознайомтесь уважно з мовними/мовленнєвими стан-дартами-кліше для написання наукової статті. Підкреслітьті, що є найпоширенішими в наукових статтях з гуманітар-них наук.

1. Мотивація актуальності теми і важливості дослідження

•Проблема ... перебуває у центрі уваги.

... заслуговує на особливу увагу.. посідає важливе місце.. є актуальною.. давно є на часі.. є цілком на часі.. відноситься до найактуальніших.. цілком не є вирішеною.. є малорозробленою, недослідженою.. є дискусійною, не досить розробленою.. фрагментарно висвітлювалася в.. не була об'єктом спеціального вивчення.

Історія й сучасний стан розробки питання в науковій літера-турі

Прийнято вважати, що.

Загальновідомо, що.

Є думка, що.

На думку (кого?). , .

Згідно з точкою зору., .

Відповідно до концепції.

Як вважає (вважають)., .

Існуючі точки зору з цього питання можнакласифікувати таким чином.

Дослідженням цієї проблеми займалися.

Цих поглядів дотримується (дотримуються).

Гіпотезу (передбачення) про. висунув (роз-робив) .

Початок напрямку (тенденції) покладено.

Нову концепцію (ідею, гіпотезу, теорію тощо)розроблено...

Мета і завдання статті

Статтю присвячено такому питанню, як .

Мета статті полягає в тому, щоб.

Завдання дослідження формулюється (фор-мулюються).

Метою є встановити (встановлення).

Метою є визначити (визначення).

У статті порівнюється (порівнюються).

У статті виявляється (виявляються).

У статті вивчається (вивчаються).

У статті з'ясовується (з'ясовуються).

Автор розв'язує низку завдань, а саме:

Мета статті — проаналізувати (описати, сха-рактеризувати) ...

Метою роботи є дослідження.

Виклад суті дослідження у статті

Є підстави вважати.

Умови та хід експерименту дозволяють вису-нути гіпотезу.

Гіпотетично можна стверджувати.

Перевіримо запропоновану гіпотезу.

Виходячи з передбачення., .

Однією з найважливіших особливостей (чо-го?) . є .

Об'єкт дослідження характеризується такимиособливостями: ...

Об'єкт аналізу має такі специфічні якості, як.

Зібраний матеріал підлягає структуруванню.

Матеріали здійсненого обстеження дозволя-ють згрупувати (класифікувати, узагальнити,уточнити, конкретизувати).

За структурою можна виокремити.

Нами зафіксовано (виявлено, з'ясовано, опи-сано).

5. Висновки, рекомендації, пропозиції

Таким чином, проведене дослідження (аналіз) підтверджує, що.

Отже, є всі підстави зробити такий висновок:.

Як підсумок зазначимо, що.

Дані здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про.

Відтак, можна впевнено стверджувати, що.

Сформулюємо основні висновки та рекомендації.

Описана у статті методика проведення експерименту являєсобою.

Нарешті, зробимо висновок про.

Підсумовуючи все сказане, відзначимо, що.

Підбиваючи підсумки, сформулюємо.

Можна зробити низку висновків.

Здійснене дослідження дозволяє зробити такі висновки:.

Дослідження дало можливість сформулювати такі висновки: .

У ході експерименту розв'язано поставлені завдання і підтвер-джено основні положення запропонованої гіпотези, а саме: .

Завдання 4.3.3. Опрацюйте уважно матеріали таблиці. Перевірте,як ви їх засвоїли. Випишіть необхідні для написання курсової(конкурсної, дипломної) роботи лексичні засоби організації на-укової інформації.

Мовні засоби організації інформаціїнаукового тексту

N

з/п

Функції смисловихвідношень між еле-ментами інформації

Лексичні засобидля поєднання інформації

1.

Тотожність, близь-кість суб'єкта, об'єктадії або місця дії (по-дії)

Він; цей; той (самий); такий (самий); такий;

у(в)се це; в(у)сі ці; це все;

тут; там; усюди; скрізь; вище; нижче;

2.

Причини і наслідки,умови і наслідки

і; та; але; проте, однак; (і) тому; тому що; бо;

поскільки;

звідси.;

звідки йдеться.;в(у)наслідок цього.;в(у) результаті.;в(у) залежності від.;

в(у) зв'язку з цим; згідно з ...; відповідно до.;за таких умов.;за такої умови.;через.;

в(у) такому випадку.;(а) якщо (ж)., то це свідчить про.; вказуєна.; засвідчує, що.; дає можливість.; дозво-ляє.; сприяє.; має значення.; якщо., то.;

3.

Часова співвіднесе-ність і порядок викла-дення інформації

спочатку (насамперед, у(в) першу чергу)з'ясуємо.;

передусім зазначимо.;наступним кроком у дослідженні.;одночасно; в(у) той же час; тут же; порядіз цим; попередньо; раніше; вище; ще раз;знову; в(у) подальшому; в(у) наступному;по-перше; по-друге; по-третє; по-п'яте; зараз;наступними роками; останнім часом; нареш-ті; на завершення; насамкінець;у(в)продовж; останніми роками;

4.

Всебічний розглядоб'єкта (з точки зорутиповості, конкрет-ності, сутності тощо)

з точки зору; в(у) цьому розумінні; взага-лі; зокрема; як правило; в(у) тому числі; восновному; практично, по суті; з одного боку;з іншого боку.; крім того.; крім цього.;окрім.; у (в) контексті.; за концепцією.;між іншим.; більше того.;

5.

Зіставлення і проти-ставлення інформації

однак, проте; але, та, також, як., так само.;так само, як і.; як., так і.; не лише., але й;порівняно; у протилежність, напротивагу,навпаки, аналогічно, також, таким же чином,з одного боку, з іншого боку, в(у) той же час,як; між тим, як; в(у) той час, як; разом із тим,тим паче, інакше, по-інакшому, саме так;

6.

Виокремлення частинвисловлювання

головне, зупинимося на головному, необ-хідно зазначити, маємо підкреслити (заз-начити); слід мати на увазі (враховувати);треба врахувати; характерно, що.; лише.;виключно це.;

7.

Доповнення або уточ-нення інформації

також, і, при чому, при тому, разом із тим,крім того, понад (що?), більше того, до речі,між іншим, головним чином, особливо, точ-ніше, скоріше, йдеться про, мається на увазі,по суті, у цьому (відомому) сенсі, справав тому, що, втім, все-таки, повернемося дотеми, тим паче, що.; у(в) тому числі, у ви-падку, тобто, а саме; саме;

8.

Зв'язок між поперед-ньою та наступноюінформаціями

як було

як свідчать дані, н(діаграми) виходиу(в)раховуючи (цзазначено у табли

як (уже)

вище(нижче) навезгідно з цим, відпоу зв'язку з цим, уназваний, останнівищеописаний, виний, вищенаведен

сказано, .показано, ..зазначено, .встановлено, .одержано, .виявлено, .знайдено, .з'ясовано, .а підставі даних, з таблиціть, (можна) встановити,[о), як видно з таблиці, якці (схемі),

у(в)казувалося вище, .зазначалося раніше, .підкреслювалося, .дено, вище йшлося про. ,відно до цього,в'язку з вищевикладеним,й, попередній, відповідний,щевказаний, вищезгада-ий, введений, виведений,

 

 

доведений, класифікований, завершений, ви-кладений, знайдений, описаний, визначений,відмічений, перерахований, ієрархізований,побудований, наведений, застосований,розглянутий, зроблений, сформульований,у(в)становлений, такий, такий самий, поді-бний, аналогічний, схожий, такого ж роду,подібного типу, наступний, який наведено,розглядуваний; той, що аналізується; один зних, деякі з них; більша частина, більшість;далі з'ясуємо; у такий же спосіб;

9.

Об'єктивна оцінкаінформації

природно, само собою зрозуміло, безперечно,безсумнівно, очевидно, навряд чи, начебто, удійсності, насправді, дійсно, правда; точніше;зрозуміло., але.; безсумнівно, але.; швид-ше за все, на перший погляд, врешті-решт,зрештою, дослідження показало, досвід(розрахунки, аналіз) підтвердив., згідно зпоглядами, встановлено, підраховано, можнаприпустити, невідомо, як відомо, загально-відомо;

10.

Суб'єктивна оцінкаінформації

думається; думаємо, що.; здається, що.; нанаш погляд, за нашим переконанням, уявля-ється вірогідним (правомірним), викликаєсумнів., точка зору автора, спадає на думку,вірогідно, й(і)мовірно;

11.

Узагальнення, висно-вок, підсумок

таким чином, відтак, отже, тож, у (в) цілому,коротше кажучи, у підсумку, в результаті, укінцевому рахунку, у зв'язку з цим виходить,так що, усе це свідчить про те, що.звідси випливає.

є зрозумілим, що.

з цього ясно, що.

є очевидним, що.

дозволяє зробити висновок.це зводиться до того, що.

свідчить про.нарешті, на завершення, сформулюємо ви-сновок, одним словом, підбиваючи підсумки,резюмуючи;

12.

Ілюстрація зазна-ченого

наприклад, так, як приклад, прикладом можеслугувати, наведемо приклад, проілюструє-мо яскравими прикладами, розглянемо при-клад, про що можна судити за.; продовжимоілюструвати.; наведемо найяскравішийприклад.; проаналізуємо типові приклади;унаочнимо, візуалізуємо;

13.

Введення новоїінформації, у томучислі питальними тариторичними речен-нями

Які основні характеристики закону? У чомуполягає новизна роботи? Розглянемо таківипадки. Наведемо такі факти. Наведе-мо кілька нових аргументів. Зупинимосядетальніше на. Приступимо до. Перейдемодо питання про. Постає (виникає) питанняпро. Припустімо. Досить згадати (вказа-ти). Основні переваги цього методу. Деякідодаткові зауваження стосуються. Кількаслів про перспективи дослідження: .

Завдання 4.3.4. Опрацюйте суцільним читанням наукові статті, опу-бліковані у фахових виданнях України. Визначте актуальністьпроблематики і побудову статей, з'ясуйте структуру заголо-вків, способи і правила оформлення бібліографії й посилань таособливості авторського стилю. Оформіть реферати-резюмета таблицю "Функціїукраїнських сполучників у мові науки".

Функціональні зони сполучниківв українській науковій мові[43]

Українська наукова мова послуговується "своїм" наборомсурядних і підрядних сполучників, сформованим відповідно дофункціонально-стильової диференціації граматичних засобів. У ці-лому цей набір відомий, лексично окреслений, кваліфікований яксполучні засоби книжного вжитку.

Спостереження за змінами у функціонуванні сурядних і під-рядних сполучників, що стали помітними з початку 90-х рр. XX ст.в українській науковій мові, а деякі — й в інших стилях, дають нампідстави визначити нові тенденції в їхньому використанні, проаналі-зувати й оцінити з погляду доцільності повернені з пасивного слов-ника української мови сполучники, що опинилися там з різних при-чин, простежити явища переходу до наукового стилю сполучників зрозмовного та художнього стилів сучасної української літературноїмови.

Як відомо, функціональне призначення сполучників полягаєу вираженні синтаксичних зв'язків та різних типів семантико-син-таксичних відношень у складному, рідше — у простому ускладнено-му реченні. Сполучники виражають два типи синтаксичного зв'язкуміж предикативними частинами складного речення: сурядний, поєд-нуючи граматично рівноправні частини або їхні конденсати — пере-важно однорідні члени речення, і підрядний, пов'язуючи граматичнонерівноправні предикативні частини, залежно від чого їх поділяютьна сполучники сурядності, або сурядні сполучники, та сполучникипідрядності, або підрядні сполучники.

Сурядні сполучники традиційно вважали виразниками трьохосновних типів семантико-синтаксичних відношень між предикатив-ними частинами в складносурядному реченні — єднальних, протистав-них і розділових, а також деяких типів семантико-синтаксичних від-ношень складнопідрядних речень — часових, причиново-наслідкових,допустових та ін. Залежно від типу семантико-синтаксичних відно-шень їх поділяли на єднальні, протиставні та розділові [9: 516], інодідодавали до них ще й зіставні або об'єднували зіставні з протистав-ними, називаючи цю групу зіставно-протиставними сполучниками[10: 472]. У найновіших граматичних студіях, у підручниках і посіб-никах, крім згаданих типів сурядних сполучників, виокремлюють щеприєднувальні та градаційні [2: 349; 10: 473], що функціонують яквиразники однойменних, відповідно приєднувальних і градаційних,семантико-синтак сичних відношень.

В українській науковій мові за останнє десятиліття відчутнорозширився функціональний діапазон єднальних сполучників зарахунок вживання сполучника та як єднального — виразника єд-нальних семантико-синтаксичних відношень між однорідними чле-нами речення та предикативними частинами у складносурядномуреченні. Відомо, що цю функцію донедавна виконував переважноєднальний сполучник і, а сполучник та вживали як приєднуваль-ний, тобто як такий, що приєднував останній член речення чи остан-ні члени речення до попередніх, ужитих без сполучників, і як про-тиставний — еквівалент протиставного сполучника але. Єднальнийсполучник та, заступаючи єднальний сполучник і, урізноманітнюєвикористовувані в реченні сполучні засоби, а також сприяє побу-дові милозвучної фрази. Більшість авторів упереміш вживає єд-нальні сполучники і, та, зважаючи водночас на фонетичний кінецьта початок поєднуваних членів речення чи предикативних частин,а саме: і вживають між приголосними, та — між голосними або міжголосним і приголосним, хоч нерідко спостерігаємо й відступи відцих вимог, напр.: ...основним завданням було встановлення напрямівкорелятивності/некорелятивності судження і речення та розглядсинтаксичних одиниць у логічному аспекті (А. Загнітко); На взаємо-залежності та постійній взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників урозвитку мови постійно наголошували як українські.., так і зарубіж-ні... дослідники (О. Стишов). Проте трапляється й суцільна замінаєднального сполучника і сполучником та, що суперечить стиліс-тичній нормі й нерідко породжує немилозвучну синтаксичну кон-струкцію, напр.: Не можна водночас забувати про побутовий досвідта вимоги часу, слід обережно та послідовно зіставляти ці чинники(із статті); Саме тому метою нашого дослідження було проаналізу-вати співвідношення національних та інтернаціональних термінів...фізичної культури та спорту та окреслити шляхи її подальшого роз-витку (із статті).

У наукових текстах, як і в інших, помітно розширив сферу сво-го використання і єднальний сполучник й, кваліфікований як фоне-тичний варіант єднального сполучника і. Власне, його повернуто в тіфонетичні позиції, за якими він закріплений у звуковому ладі україн-ської мови: 1) у позицію між голосними, 2) у позицію після голосногоперед приголосним. Він виражає в них дві взаємопов'язані функції:єднального сполучника й засобу створення легкої для вимови фра-зи, напр.: ...можна виділити і такі вигуки, що ...виражають почуття йемоції самого мовця... (Т. Космеда); ...наявний у пасивному деривацій-ному фонді матеріал... нинішній користувач сприйме набагато легше,аніж безладно й масово запозичувані останнім часом переважно з ан-глійськоїмови малозрозумілі для більшості мовців форми й конструкції(І. Борисюк); ...правознавець має володіти такими мовними вміннями інавичками: підготовки й укладання правових документів різних жан-рів; тлумачення й коментування правових норм, законів та інших нор-мативних актів; формулювання й обґрунтування юридичних висно-вків, пропозицій, рекомендацій... (Н. Артикуца).

Повернення до функціональної зони єднальних сполучників та ій спричинило звуження сфери використання єднального сполучникаі, передусім як засобу поєднання однорідних членів речення, і мен-шою мірою — сурядних частин у складносурядному реченні.

У функціональному співвідношенні протиставних сполучниківспостерігаємо тенденцію до надання переваги органічнішому дляукраїнської мови сполучникові проте й обмеженішого вживання про-тиставного сполучника однак, що засвідчує намагання дистанціюва-тися від спільнозвучного сполучника російської мови однако, напр.:Цікаво, що вигук не є номінативною одиницею мови, проте його пере-кладають іншими мовами (Т. Космеда); Художній стиль щодо своговпливу на мову новітньої публіцистики можна схарактеризувати якмалопродуктивний, проте серед лексичних неологізмів, які зародилисяв мові українського письменства, фіксуємо такі, що в останні десяти-ліття досить активно побутують у мові мас-медіа... (О. Стишов).

Дедалі активніше вживається в українській науковій мові розді-ловий сполучник чи, обмежуючи використання розділового сполуч-ника або, що зумовлено, очевидно, загальною тенденцією до відсві-ження, урізноманітнення традиційних наборів виражальних засобів,яка характерна для більшості функціональних стилів сучасної укра-їнської літературної мови, а також другою тенденцією, суть якої по-лягає в актуалізації, поверненні до широкого вжитку функціональнорівнозначних до використовуваних досі сполучників, передусім тихсполучників, що становлять морфолого-синтаксичну специфіку укра-їнської мови. Напр.: Історія свідчить, що досить часто трапляютьсяспроби "доперекладів "чи "ремонту " одного перекладу засобами інших(Т. Космеда); Уведення до складу речення відокремлення чи іншого ком-понента ускладнення перетворює формально просте речення в простеускладнене речення (А. Загнітко).

У системі сурядних градаційних сполучників, що вказують наперехід дії або стану через певну межу в бік посилення чи послаблен-ня, найуживанішими є не тільки ...а й, не тільки ...але й, не лише ...ай, не лише ...але й. Якщо донедавна перші два переважали над двоманаступними, то сьогодні — навпаки. Надаючи перевагу градаційнимсполучникам не лише ... а й, не лише ...але й, автори намагаютьсяякомога ширше залучити ті сполучники, що властиві саме українськіймові, напр.: ...вона [португальська мова]активно використовуєтьсяне лише в Бразилії, але й у колишніх її [Португалії] африканських во-лодіннях — Анголі й Мозамбіку (О. Ткаченко);.. .вони відмовляють тійсамій інтелігенції не лише в толерантності й здатності до компромі-су, а й у моральності (Л. Масенко).

Ті самі причини зумовлюють дедалі обмеженіше використання гра-даційного сполучника не стільки... скільки, що є буквальним перекла-дом російського не столько... сколько, і натомість повернення до науко-вої мови його українського аналога не так... як, що здавна вживався яквиразник цього градаційного відношення в українських прислів'ях, при-казках та народних піснях, пор.: Не так страшні пани, як підпанки (укр.нар. прислів'я); Сподобалась мені тая дівчинонька. Не так та дівчина, якбіле личенько (укр. нар. пісня). Так само природним є його використанняі в українській науковій мові, напр.: Байка як жанр просвітительськогореалізму — щ часто не так відтворення типових обставин, як дотеп-не моделювання експериментальних ситуацій для виведення з них певноїпізнавальної чи повчальної сентенцій (із підручника).

Загальновідомо, що для наукової мови характерне широке ви-користання підрядних складених, або аналітичних, сполучників,яких найбільше серед причинових, менше — серед допустових, ча-сових, умовних та інших груп сполучників. За спостереженнями до-слідників, їхній склад постійно поповнюється у зв'язку з розвитком"системи засобів синтаксичного зв'язку в напрямку аналітизації таускладнення структури"[12: 1].

Наукові дослідження засвідчують узусне вживання двох новихскладених причинових сполучників — зважаючи на те що і з огля-ду на те що, які виражають причинові семантико-синтаксичні від-ношення як причину-підставу, обґрунтування, й утворилися внаслі-док нарощення сполучника що на адвербіальну сполуку, до складуякої входить похідний прийменник — відповідно зважаючи на йз огляду на — і займенник те, напр.: Зважаючи на те що принаймніна найближче оглядане майбутнє не передбачається, щоб показникиекономічного, політичного й культурного розвитку всіх народів світузрівнялися, ...проблема соціолінгвістичної оцінки мов ще довго залиша-тиметься актуальною (О. Ткаченко); 3 огляду на те що виникненнюроманських мов передувало витіснення попередніх мов місцевого неро-манського населення і беззастережна романізація (латинізація), йогофактична згода на мовну асиміляцію, процес виникнення нових моввідбувся абсолютно спонтанно, цілком можливо всупереч сподіваннямі настроям нових носіїв латини, народної і книжної (О. Ткаченко).

Таким способом утворено й новий складений допустовий спо-лучник попри те що, який уживається в наукових текстах як аналогдопустового сполучника незважаючи на те що, напр.: Попри те щонайважливіші набутки сучасних концепцій стосуються семантикисловотвору, найвагомішими для подальших теоретичних узагальненьі розробки методики опису значень похідних... стали висунуті в рам-ках ономасіологічного підходу до явищ мови поняття ономасіологічнихкатегорій... (В. Ґрещук); ...попри те що галльська мова трималася до-сить довго перед тиском латини, вона перебувала весь час у становищімови в обороні і навіть мови у відступі (О. Ткаченко).

І що найважливіше — згадані аналітичні утворення функціону-ють як причинові та допустові складені сполучники, про що свідчитьвідсутність коми перед що. Саме без коми вони є складеними сполуч-никами, які вживаються на початку підрядної частини.

Попередня практика пунктуаційного оформлення сполучниківвиявила, що складеними вважали й ті причинові та допустові сполуч-ники, у яких стояла кома перед що (пор. тому що і тому, що; через тещо і через те, що; унаслідок того що і унаслідок того, що; зважаючина те що і зважаючи на те, що; з огляду на те що і з огляду на те,що; незважаючи на те що і незважаючи на те, що; попри те що і по-при те, що), у цільових — перед щоб (пор. для того щоб і для того,щоб), у часових — перед як, коли (пор. до того як і до того, як; піс-ля того як і після того, як; з того часу коли і з того часу, коли та ін.)На жаль, досі не зважають на те, що кома розподіляє згадані складенісполучники між головною і підрядною частиною складнопідрядногоречення займенниково-співвідносного типу несиметричної структурина співвідносне слово, виражене причиновим прислівником тому абоприйменниково-займенниковою сполукою, що виконує роль детер-мінанта з причиновим, допустовим, цільовим та часовим значенням,і сполучник що (у причинових, допустових), щоб (у цільових) або спо-лучні слова як, коли (у часових). Саме ці сполучники і сполучні словапоєднують підрядні детермінантні частини — відповідно причинові,допустові, цільові, часові — із їхніми співвідносними займенниковимисловами в головній частині прислівно-кореляційним підряднимзв'язком [1: 336-337]. Складені причинові, допустові, цільові та часовісполучники вживаються на початку підрядної детермінантної частини,поєднуючи її з предикативним ядром головної частини складнопідряд-ного речення підрядним детермінантним зв'язком [1: 323].

Характерною рисою підрядних, передусім складних і складе-них сполучників, уживаних у сучасних наукових текстах, є дедаліактивніше ускладнення їхньої структури за допомогою препозитив-них протиставних сполучників а, але, проте, однак, пор.: а оскільки,але оскільки, проте оскільки, однак через те що, а якщо, але якщо,проте якщо, а якби, але якби, проте якби, але незважаючи на тещо, проте незважаючи на те що, а щоб, але щоб, проте щоб і по-дібні, напр.: А оскільки для появи сформованої мови потрібен час укілька століть, не видається занадто сміливим припущення, що про-тоукраїнські говірки, з яких склалася українська мова, могли існува-ти ще раніше, можливо, навіть у VI ст. н. є., коли вперше згадуєтьсяслов'янське угруповання антів, розташоване на південному сході про-стору, зайнятого слов'янством (О. Ткаченко). Але оскільки на тойчас власних економічних ресурсів не вистачало, кожен центр боровсяне за створення власної окремої держави, а за право володарюватинад іншими (О. Ткаченко); Проте оскільки в українській мові, з од-ного боку, і в білоруській і в російській— з другого, є розбіжності, якіїх взаємно протиставляють, пов'язуючи водночас з іншими західно- іпівденнослов'янськими мовами, є підстави гадати, що ці розбіжностівиникли ще за праслов'янської доби, коли не було поділу на західно-,східно- й південнослов'янські мови (О. Ткаченко).

Структурне ускладнення зумовлено потребою мати такі спо-лучникові засоби, які б, виражаючи ті самі семантико-синтаксичнівідношення між підрядною і головною частиною складнопідрядно-го речення, що й базові сполучники, давали б змогу протиставляти внауковому аналізі одну думку іншій, підсилювати наступну ідею натлі попередньої тощо. Ускладнення протиставними сполучникаминайпослідовніше зазнають причинові, допустові, цільові та умовнісполучники.

Основною проблемою функціонального впорядкування підряд-них сполучників є проблема вилучення з ужитку тих із них, що булискальковані з російських і поширилися в науковому вжитку всуперечтому, що український синтаксис мав до них свої питомі відповідники.До таких належить складений сполучник у той час як, українськиманалогом якого є складений сполучник тоді як, функціональний ста-тус якого визначають по-різному: як часовий, часово-протиставний,часово-допустовий, умовно-протиставний тощо. Донедавна в склад-нопідрядних реченнях, зміст підрядної частини яких треба булопротиставити змістові головної частини, автори використовували пе-реважно складений сполучник у той час як, що є калькою з російськогов то время как, і зрідка — складений сполучник тоді як. В українськихнаукових текстах 90-х рр. XX ст. — початку XXI ст. функціональнеспіввідношення цих двох сполучників почало потрохи змінюватися:сполучник то ді як виявляє тенденцію до дедалі ширшого вживання вчасово-протиставних конструкціях, напр.: Морфема оформляє слова,вказуючи на відношення між предметами і явищами, тоді як слово по-значає предмети і явища (І. Вихованець). Деякі автори, крім тоді як,уживають аналітичний сполучник тимчасом як, напр.: Ні для когоне є таємницею, що й досі у великих містах Наддніпрянщини домінуєросійська мова, тимчасом як на заході України українська мова сталамовою повного етнічного поширення (О. Ткаченко).

Кальковану природу має причиновий сполучник у силу того що(пор. російський в силу того что), функціональними замінникамиякого в українській мові є причинові сполучники через те що, уна-слідок того що й под., напр.: ... через те що вона [українська літе-ратура] мовно переорієнтувалася після півтисячолітнього існування,увесь попередній період її історії виявився начебто лише передісторієющодо дальшого періоду (О. Ткаченко).

Безпідставним, невмотивованим є використання в українськихнаукових текстах аналітичного цільового сполучника-кальки з тимщоб (пор. російський с тем чтобьі), замість якого почали вживатианалітичний сполучник для того щоб та складний, раніше квалі-фікований як розмовний сполучник аби, що засвідчує зміну йогостилістичного статусу, напр.: Для того щоб мова стала повноцін-ним засобом спілкування народу, вона повинна охопити всі його вер-стви... (О. Ткаченко); А новий тлумачний словник української мови,аби він став справді цінним загальнонаціональним надбанням у не-залежній Україні, мали б створювати люди, ...які б дивились не у вчо-рашній день, а в день сьогоднішній, а ще краще — у день прийдешній(І. Вихованець).

Значення активно вживаного в наукових дослідженнях аналі-тичного часового сполучника перш ніж, що вказував на передуван-ня дії або стану головної частини дії або станові в підрядній частині,почали передавати за допомогою аналітичних часових сполучниківперед тим як та до того як, напр.: Набагато складнішим був шлях со-ціолінгвістичного піднесення мов Балтії. Тут перед тим як надатимові ранг державної, треба було зробити її насамперед мовою загаль-ноетнічного поширення... (О. Ткаченко).

З-поміж кількох аналітичних сполучників, що визначають по-чаткову часову межу дії або стану в головній частині (пор. з того часуяк, з того часу коли, від того часу як, від того часу коли, з тих піряк (коли) та ін.), непридатність для українського вжитку найбільшевиявив останній, очевидно, через свою чітку кореляцію з російськимс тех пор, замість якого тепер уживають сполучні вирази відтоді як,відтоді коли.

Непроста ситуація склалася і з уживанням парних сполучниківчим ... тим і що... то, які поєднують дві предикативні частини складногоречення, пов'язані відношеннями відповідності [1: 329]. Визначаючихарактерну рису цих речень як взаємозумовленість головної та під-рядної частин і властиве їм значення взаємозумовленого зростання,українські дослідники не були одностайними у визначенні функціо-нального статусу згаданих сполучників та сфери їхнього використан-ня. Зокрема, Ф. П. Медведєв речення з парним сполучником що ...то кваліфікував як складнопідрядні речення з підрядним зіставлю-вальним, що становлять різновид складнопідрядних речень з підряд-ним порівняльним, і висловив припущення, що вони більше властивіфольклорній мові, ніж літературній [5: 82-83]. Сполучник чим ... тим,на його думку, вживається в складнопідрядних реченнях з підряднимміри і ступеня, що мають зіставлювальний характер з порівняльним,допустовим та протиставним відтінком, а основною сферою його вжи-вання вважав літературну і побутово-народну мову [5: 83]. Підставоюдля такого узагальнення йому слугувало те, що сполучникова групачим ... тим була вже відома українській мові XVI ст. і вона активновживалася в українській літературній мові XIX—XX ст. [5: 83].

У "Курсі сучасної української літературної мови" за редакці-єю Л. А. Булаховського та "Курсі сучасної української літератур-ної мови. Синтаксисі" Б. М. Кулика речення із сполучниками що...то і чим...тим розглянуто серед складнопідрядних міри чи ступеня[3: 222; 4: 280]. І. Г. Чередниченко виокремив їх у самостійний типскладнопідрядних речень, який назвав взаємопідрядними якісногозіставлення [11: 121]. Відома спроба трактувати їх як двокомпаратив-ні речення, що виражають особливі зіставлювальні відношення, якіфіксують пропорційне наростання чи послаблення ознаки [7: 591].Характерно, що основним засобом поєднання предикативнихчастин у таких складнопідрядних реченнях визнано парний сполуч-ник чим ... тим, а сполучник що ... то кваліфіковано як засіб створен-ня похідних форм парадигми двокомпаративних речень, але водно-час зауважено, що в українській мові конструкції із цим сполучникомбільш звичні, ніж у російській, де конструкції з что ...то є розмов-ними, народно-поетичними, а не літературними [6: 492]. Нарешті,І. Р. Вихованець виділив серед детермінантних складнопідрядних ре-чень специфічний різновид — складнопідрядні речення відповідності,у яких семантико-синтаксичне відношення відповідності передбачаєзіставлення чогось переважно в кількісному та якісному планах, і що-найважливіше — єдиним засобом поєднання підрядної і головної час-тини в них він вважає сполучник що ... то [1: 329], а складнопідрядніречення відповідності з парним сполучником чим ... тим, на його дум-ку, більш характерні для синтаксису сучасної російської мови. Щобповернути цьому типові складнопідрядних речень звичніше націо-нальне сполучникове оформлення, граматисти Інституту українськоїмови НАН України рекомендували раніше і продовжують наполяга-ти на переважному вживанні парного підрядного сполучника що ... тов конструкціях відповідності, які нерідко використовують і в науко-вих текстах. Тенденція до активнішого вживання цього сполучникавже помітна, проте навіть у мовознавчих дослідженнях він ще не за-мінив цілком сполучника чим ... тим.

Отже, зміни у функціонуванні сполучників наукової сфериспричинені насамперед намаганням надати засобам синтаксичногозв'язку національної самобутності, відмежуватися від чужомовнихвпливів, транспонувати до синтаксису української наукової мовисполучникові засоби з інших стилів, зокрема з розмовного та худож-нього, що відбивають давню національну традицію їхнього викорис-тання. Проаналізовані зміни й тенденції дають підстави констатуватипереважно конкурентний характер відношень між раніше вживанимисполучниками і їхніми теперішніми функціональними замінниками.У системі сурядних сполучників функціонально-стилістичні змінивідбулися легше, швидше й послідовніше, ніж у системі підрядних,що зумовлено складністю відношень між підрядними сполучникамив межах кожної групи, впливом, якого вони зазнали з боку сполуч-ників російської мови у процесі формування наукового стилю мови.(К. Городенська, докт. філол. наук)

Література

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. —368 с.

Городенська К. Г. Службові слова-морфеми // Іван Вихованець, Кате-рина Городенська. Теоретична морфологія української мови. — К., 2004. —С. 328-373.

Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Синтак-сис. — К., 1965. — Ч. 2. — 283 с.

Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис / За ред.Л. А. Булаховського: В 2 т. — К., 1951. — Т. 2. — 407 с.

Медведєв Ф. П. Система сполучників в українській мові: Короткийнарис. — Харків, 1962. — 90 с.

Русская грамматика. — М., 1980. — Т. II. Синтаксис. — 709 с.

Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: Навч. по-сіб. / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. — К., 1994. — 670 с.

Спільник Т. М. Градаційне відношення в структурі складних сполуч-никових конструкцій сучасної української мови: Автореф. дис. ... канд. філол.наук. — Харків, 2004. — 19 с.

Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред.І. К. Білодіда. — К., 1969. — 583 с.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка: 2-гевид., переробл. і доп. — К., 1997. — 493 с.

Чередниченко І. Г. Складнопідрядні речення в сучасній українськіймові. — Чернівці, 1959.

Ясакова Н. Ю. Граматична семантика аналітичних сполучників під-рядності у структурі складного речення: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. —К., 2001. — 20 с.

Інновації у субмові вищої школив контексті Болонського процесу[44]

Розвиток й оновлення сучасної вищої освіти в Україні, як і в ці-лому світі, відбувається надзвичайно інтенсивно. Цьому, безумовно,сприяє курс нашої держави на євроінтеграцію освітніх програм вищоїшколи, активна участь в експерименті, пов'язаному з Болонськимосвітнім процесом.

Інтенсивна розбудова системи вищої школи в новому напрям-ку відбивається у якісному й кількісному оновленні субмови осві-тянської сфери. Сучасні мовознавці визначають динаміку мовноїсистеми однією з найістотніших її ознак. На сьогодні лексикон осві-тянської сфери перебуває у стані інтенсивної динаміки, зазнаючи сут-тєвих змін. Тому "активна розбудова спеціальних відділів сучасногоукраїнського лексикону виявила численні ланки, що потребують на-стійної уваги мовознавців і пов'язані з необхідністю створення новихабо з істотним коригуванням уже наявних найменувань..." [1: 97]. Зогляду на зазначене цікавим є дослідження тих виявів динаміки втермінолексиці субмови вищої освіти, які відбивають певний ступіньїї інтелектуалізації, підтверджують здатність до рівноцінного діалогув сучасному глобалізованому світі.

Новий етап розвитку системи вищої освіти в Україні позначенийвиникненням значної кількості терміноодиниць. Вони засвідчуютьпереважно розбудову й оновлення категоріальної лексики, що вказуєна високий рівень інтелектуалізації лексикону цієї галузі людської ді-яльності. Це виявляється у назвах форм, технологій і методів навчан-ня: комунікативні методи, кейс-метод, медіа-освіта, дистанційне на-вчання, "круглий стіл", ділова гра, есе, презентація, виїзні заняття; уномінаціях фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем: молодшийспеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр; у номінаціях оцінювання:кредит, модуль, міні-модуль, взаємозалік, ліцензування, акредитація;у нових назвах ВНЗ та їх структурних підрозділів: комерційні, при-ватні, спільні, міжнародні ВНЗ, бакалаврат, магістрат/магістра-тура; назвах студентського самоврядування: сенат, парламент (пор.наявне вже раніше старостат). За рахунок питомої лексики розши-рюється і ширше варіюється система оцінювання, яку в усьому світівизнають компромісною. Шкала оцінок відмінно, добре, задовільно,незадовільно доповнюється номінаціями дуже добре, тобто "вищесереднього рівня з кількома помилками", достатньо — "виконаннязадовольняє мінімальні критерії". Лексемою незадовільно визначенодва рівні оцінювання — "потрібно попрацювати перед тим, як отри-мати залік" і "необхідна серйозна подальша робота" [2: 61].

Одним із джерел інновацій у досліджуваній сфері виявляють-ся слова-кальки та семантичні кальки-словосполучення: реєстрація(registration) — зарахування на навчання у ВНЗ без вступних випро-бувань, портфоліо (portfolio) — документ з переліком і підтверджен-ням прослуханих особою курсів і набутих знань/умінь, практикум(practicum) — практична підготовка майбутнього фахівця; службатестування в освіті (Education Testing Service (ЕТS), рівень складностівступу (Entrance difficulty), мовне тестування — екзамен (Languagetesting) та ін. Останні виявляються характерною ознакою оновленнясучасної української термінології. Лінгвісти відзначають їх "здатністьоперативно відбивати найновіші реалії життя, тим самим підтвер-джуючи імунітет розвиненої української літературної мови" [1: 99].У субмові вищої освіти такі словосполучення точно передають змістпоняття чи категорії.

Інноваційний характер відбивається також у частотності вико-ристання таких словосполучень, які інтегруються в терміносисте-му вищої освіти з інших галузей науки: ринкові технології, творчийпотенціал, моніторингова система діагностики результатів осві-ти, комплексне проектування. Особливий корпус серед таких оди-ниць утворюють словосполучення на позначення понять із галузікомп'ютерних систем і технологій, що для загалу перестали бутивузькими терміносполуками: бази даних, гіпертекстовий матеріал,ко