3.3. Рецензування наукового джерела

Процес рецензування завершується підготовкою рецензії[36] (відлат. recensio — розгляд) — відзиву, висновку з оцінкою певного на-укового джерела (або джерел) та викладом зауважень, рекомендаційі пропозицій. Ця робота є доволі складною, відповідальною і вимагаєвід рецензента, окрім достатнього вільного часу, не тільки високогопрофесіоналізму, але й сформованості та досконалості багатьох прак-тичних умінь і навичок для забезпечення об'єктивності, якості, ґрун-товності й переконливості оцінювання. Свої вміння з рецензуваннянайдоцільніше розвивати, працюючи за алґоритмічним приписом.

Завдання 3.3.1. Ознайомтесь уважно з наведеним алгоритмічнимприписом та усвідомте мету і зміст кожного його "кроку" впідготовці рецензії. З'ясуйте, враховуючи попередній досвід,виконання яких "кроків" та чому є для вас найскладнішою інайдовшою за часом роботою.

АЛГОРИТМІЧНИЙ ПРИПИСДО РЕЦЕНЗУВАННЯ

Визначте предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, жур-нальна стаття, твір-есе, автореферат, дисертація тощо).

З'ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки вцілому, певної галузі знань, розв'язання практичних завданьтощо).

Проаналізуйте зміст наукової роботи і з'ясуйте ступінь її но-визни й оригінальності у розв'язанні певних питань, проблемтощо.

Встановіть достоїнства рецензованої роботи в контексті її тео-ретичного й практичного значення та зазначте конкретні сфе-ри доцільного використання матеріалів і результатів її.

Схарактеризуйте виявлені недоліки та прорахунки в рецензо-ваній роботі за обов'язкової умови — аргументувати свої за-уваження.

Подайте об'єктивно, лаконічно, ясно й чітко загальну оцінкуроботи.

Сформулюйте висновки з урахуванням виду та жанру рецен-зованого наукового джерела, його мети й поставлених авто-ром завдань.

Перевірте записаний текст рецензії на узгодженість між зміс-том і формою та на відповідність чинним мовним/мовленнє-вим нормам.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи.

10. Відредагуйте (у разі потреби) текст рецензії.

Завдання 3.3.2. Ознайомтеся з лексико-граматичними засобами длявираження впевненості, припущення, критики (непогоджен-ня). З'ясуйте, які з них є доречними в тексті рецензії.

1.         Лексико-граматичні засоби впевненості

У(в)певнений (упевнена) у(в) тому, що.

Є впевненість у тому, що.

Є певність у тому, що.

Є переконання в тому, що.

Переконливою є точка зору знаних авторитетів у цій галузізнань (кого? на що?).

Безумовно, що.

Не можна не зважати на те, що.

Доведено, що.

Загальновідомо, що.

Є очевидним, що.

Немає сумнівів щодо (чого?).

У цьому зв'язку зрозуміло, що.

Ці факти переконують у (чому?).

Автор переконливо доводить, що.

Результати дослідження підтверджують справедливість(чого?).

Можна з упевненістю (певністю) сказати, що.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що ...

Доцільно взяти до уваги ...

2. Лексико-граматичні засоби критики (непогодження, спро-стування)

Доцільно (доречно) викрити (зазначити) недоліки.

Не можна не заперечити.

Не можна погодитися.

Навряд чи можна погодитись.

Автор, на наш погляд, помиляється стосовно.

Є підстави дорікати в неточності, неуважності.

Є серйозні розбіжності в поглядах на.

Є серйозні заперечення з приводу.

Можна спростувати наведену думку.

Автором, як свідчить його доповідь(виступ, робота...), ігнору-ються факти.

Автор припускається явних неточностей.

Автор дотримується нетрадиційного погляду на.

Автор припускається, на наш погляд, помилкових тверд-жень.

Автором не висвітлено питання (чого?).

Авторська позиція суперечить (чому?).

Автором необґрунтовано стверджується, що.

Автором поставлено нерозв'язуване завдання.

Висновки не підтверджуються фактами.

Не зрозуміло, що автор має на увазі, стверджуючи (що?) .

Є дискусійним питання (про що?).

Сумнів викликають наведені статистичні дані: .

Низка сумнівів та зауважень виникає при .

3.         Лексико-граматичні засоби припущення

Припустімо, що.

Допустімо, що.

Можна висловити припущення.

Є підстави висунути гіпотезу.

Домовимось, що.

Маємо припустити, що.

Доречно проаналізувати ситуацію, припустивши, що...

Завдання 3.3.3. Ознайомтесь із зразками рецензій на різножанровінаукові джерела (монографія, підручник) актуальної тема-тики для студентів гуманітарних спеціальностей. Випишітьлексико-граматичні конструкції, що характерні для текстіврецензій, звернувши увагу на позначену курсивом інформацію.

Рецензія на монографію:Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистостів ситуації білінгвізму (К., 2000.)[37]

Монографія Н. П. Шумарової підсумовує багаторічне вивченнядослідницею однієї з найважливіших "гуманітарних" складових час-тин мовної ситуації — мовної компетенції комуніканта. Книга неор-динарна у багатьох аспектах і має яскраво виражений новаторськийхарактер. Це перше фундаментальне соціолінгвістичне дослідженняв Україні, яке охоплює значний за обсягом масив конкретних лінг-вістичних фактів, що стосуються мовної поведінки білінгвів різнихрегіонів України залежно від віку, соціального статусу, мови батьків,мови освіти та інших соціолінгвістичних змінних. Завдяки цьому впраці окреслено і зафіксовано стан мовної свідомості українськогобілінгва кінця XX ст.

У сучасній лінгвістиці донині превалюють дослідження, де дво-мовність вивчається як об'єктивна даність в абстрагуванні від сво-го суб'єкта — носія двох мов. У цьому, на нашу думку, виявляєтьсясвоєрідна відстороненість соціолінгвістичних студій від антропоцен-тричної парадигми сучасного мовознавства, представленої, зокрема,лінгвістичною прагматикою, функціоналізмом, етнолінгвістикою,які зосередили свою увагу на "людському факторі" у мові. ПрацюН. П. Шумарової можна вважати піонерською передусім завдяки за-пропонованому загальному підходу до вивчення проблеми двомов-ності: фокус дослідження тут зосереджено на носієві двох мов якосновній постаті у розвитку мовної ситуації. Таким чином, у рецен-зованій монографії класичну соціолінгвістичну проблематику білінг-візму розглянуто крізь призму мовної особистості в аспекті її соціаль-них, культурних, психологічних ознак. Тому цілком закономірним єте, що мовна особистість кінця 80-х — початку 90-х рр. постає як фе-номен, який виявляється у мовній поведінці, відображеній у мовлен-нєвій діяльності в різних комунікативних актах.

Основна проблема дослідження — формування і вияв мовноїкомпетенції білінгва розв'язується у психо- і соціолінгвістичномуключі з використанням методик і системи понять, властивих цимнапрямам, з урахуванням історичної ретроспективи. У праці чіткопроведено думку, що мовна компетенція виявляється насамперед ущоденній діяльності мовця, в його мовній поведінці, яка в ситуаціїбілінгвізму формує певні стереотипи і навички зміни мовного коду.Погляд на двомовну особистість як члена колективу і — ширше — со-ціуму, представлену в трьох ракурсах — соціальному, психологічномуй історико-культурному, дав змогу зробити типізацію мовної поведін-ки комуніканта, завдяки чому особистість постає представником пев-ної етнічно-мовної групи і творцем мовної ситуації загалом. Можнабез перебільшення сказати, що це дослідження і мовної особистості, іводночас мовної ситуації.

Розбудовуючи комплексний підхід до вивчення мовної компе-тенції, авторка спирається на наукову традицію, яка йде від антро-поцентричної концепції В. Гумбольдта, що дозволяє представитилюдську особистість як творця та носія національно-мовної карти-ни світу, наголошуючи на інтимних, нерозривних зв'язках людиниз її рідною мовою. До теоретичних засад дослідження належать та-кож положення про соціокультурну детермінацію мовної поведінкиособистості (праці Д. Хаймса, У. Лабова та ін.), основні постулатимовленнєвої діяльності (праці О. М. Леонтьєва, О. О. Леонтьєва)