3.3. Рецензування наукового джерела

Процес рецензування завершується підготовкою рецензії[36] (відлат. recensio — розгляд) — відзиву, висновку з оцінкою певного на-укового джерела (або джерел) та викладом зауважень, рекомендаційі пропозицій. Ця робота є доволі складною, відповідальною і вимагаєвід рецензента, окрім достатнього вільного часу, не тільки високогопрофесіоналізму, але й сформованості та досконалості багатьох прак-тичних умінь і навичок для забезпечення об'єктивності, якості, ґрун-товності й переконливості оцінювання. Свої вміння з рецензуваннянайдоцільніше розвивати, працюючи за алґоритмічним приписом.

Завдання 3.3.1. Ознайомтесь уважно з наведеним алгоритмічнимприписом та усвідомте мету і зміст кожного його "кроку" впідготовці рецензії. З'ясуйте, враховуючи попередній досвід,виконання яких "кроків" та чому є для вас найскладнішою інайдовшою за часом роботою.

АЛГОРИТМІЧНИЙ ПРИПИСДО РЕЦЕНЗУВАННЯ

Визначте предмет наукового аналізу (доповідь, реферат, жур-нальна стаття, твір-есе, автореферат, дисертація тощо).

З'ясуйте ступінь актуальності теми дослідження (для науки вцілому, певної галузі знань, розв'язання практичних завданьтощо).

Проаналізуйте зміст наукової роботи і з'ясуйте ступінь її но-визни й оригінальності у розв'язанні певних питань, проблемтощо.

Встановіть достоїнства рецензованої роботи в контексті її тео-ретичного й практичного значення та зазначте конкретні сфе-ри доцільного використання матеріалів і результатів її.

Схарактеризуйте виявлені недоліки та прорахунки в рецензо-ваній роботі за обов'язкової умови — аргументувати свої за-уваження.

Подайте об'єктивно, лаконічно, ясно й чітко загальну оцінкуроботи.

Сформулюйте висновки з урахуванням виду та жанру рецен-зованого наукового джерела, його мети й поставлених авто-ром завдань.

Перевірте записаний текст рецензії на узгодженість між зміс-том і формою та на відповідність чинним мовним/мовленнє-вим нормам.

Здійсніть самоконтроль виконаної роботи.

10. Відредагуйте (у разі потреби) текст рецензії.

Завдання 3.3.2. Ознайомтеся з лексико-граматичними засобами длявираження впевненості, припущення, критики (непогоджен-ня). З'ясуйте, які з них є доречними в тексті рецензії.

1.         Лексико-граматичні засоби впевненості

У(в)певнений (упевнена) у(в) тому, що.

Є впевненість у тому, що.

Є певність у тому, що.

Є переконання в тому, що.

Переконливою є точка зору знаних авторитетів у цій галузізнань (кого? на що?).

Безумовно, що.

Не можна не зважати на те, що.

Доведено, що.

Загальновідомо, що.

Є очевидним, що.

Немає сумнівів щодо (чого?).

У цьому зв'язку зрозуміло, що.

Ці факти переконують у (чому?).

Автор переконливо доводить, що.

Результати дослідження підтверджують справедливість(чого?).

Можна з упевненістю (певністю) сказати, що.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що ...

Доцільно взяти до уваги ...

2. Лексико-граматичні засоби критики (непогодження, спро-стування)

Доцільно (доречно) викрити (зазначити) недоліки.

Не можна не заперечити.

Не можна погодитися.

Навряд чи можна погодитись.

Автор, на наш погляд, помиляється стосовно.

Є підстави дорікати в неточності, неуважності.

Є серйозні розбіжності в поглядах на.

Є серйозні заперечення з приводу.

Можна спростувати наведену думку.

Автором, як свідчить його доповідь(виступ, робота...), ігнору-ються факти.

Автор припускається явних неточностей.

Автор дотримується нетрадиційного погляду на.

Автор припускається, на наш погляд, помилкових тверд-жень.

Автором не висвітлено питання (чого?).

Авторська позиція суперечить (чому?).

Автором необґрунтовано стверджується, що.

Автором поставлено нерозв'язуване завдання.

Висновки не підтверджуються фактами.

Не зрозуміло, що автор має на увазі, стверджуючи (що?) .

Є дискусійним питання (про що?).

Сумнів викликають наведені статистичні дані: .

Низка сумнівів та зауважень виникає при .

3.         Лексико-граматичні засоби припущення

Припустімо, що.

Допустімо, що.

Можна висловити припущення.

Є підстави висунути гіпотезу.

Домовимось, що.

Маємо припустити, що.

Доречно проаналізувати ситуацію, припустивши, що...

Завдання 3.3.3. Ознайомтесь із зразками рецензій на різножанровінаукові джерела (монографія, підручник) актуальної тема-тики для студентів гуманітарних спеціальностей. Випишітьлексико-граматичні конструкції, що характерні для текстіврецензій, звернувши увагу на позначену курсивом інформацію.

Рецензія на монографію:Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистостів ситуації білінгвізму (К., 2000.)[37]

Монографія Н. П. Шумарової підсумовує багаторічне вивченнядослідницею однієї з найважливіших "гуманітарних" складових час-тин мовної ситуації — мовної компетенції комуніканта. Книга неор-динарна у багатьох аспектах і має яскраво виражений новаторськийхарактер. Це перше фундаментальне соціолінгвістичне дослідженняв Україні, яке охоплює значний за обсягом масив конкретних лінг-вістичних фактів, що стосуються мовної поведінки білінгвів різнихрегіонів України залежно від віку, соціального статусу, мови батьків,мови освіти та інших соціолінгвістичних змінних. Завдяки цьому впраці окреслено і зафіксовано стан мовної свідомості українськогобілінгва кінця XX ст.

У сучасній лінгвістиці донині превалюють дослідження, де дво-мовність вивчається як об'єктивна даність в абстрагуванні від сво-го суб'єкта — носія двох мов. У цьому, на нашу думку, виявляєтьсясвоєрідна відстороненість соціолінгвістичних студій від антропоцен-тричної парадигми сучасного мовознавства, представленої, зокрема,лінгвістичною прагматикою, функціоналізмом, етнолінгвістикою,які зосередили свою увагу на "людському факторі" у мові. ПрацюН. П. Шумарової можна вважати піонерською передусім завдяки за-пропонованому загальному підходу до вивчення проблеми двомов-ності: фокус дослідження тут зосереджено на носієві двох мов якосновній постаті у розвитку мовної ситуації. Таким чином, у рецен-зованій монографії класичну соціолінгвістичну проблематику білінг-візму розглянуто крізь призму мовної особистості в аспекті її соціаль-них, культурних, психологічних ознак. Тому цілком закономірним єте, що мовна особистість кінця 80-х — початку 90-х рр. постає як фе-номен, який виявляється у мовній поведінці, відображеній у мовлен-нєвій діяльності в різних комунікативних актах.

Основна проблема дослідження — формування і вияв мовноїкомпетенції білінгва розв'язується у психо- і соціолінгвістичномуключі з використанням методик і системи понять, властивих цимнапрямам, з урахуванням історичної ретроспективи. У праці чіткопроведено думку, що мовна компетенція виявляється насамперед ущоденній діяльності мовця, в його мовній поведінці, яка в ситуаціїбілінгвізму формує певні стереотипи і навички зміни мовного коду.Погляд на двомовну особистість як члена колективу і — ширше — со-ціуму, представлену в трьох ракурсах — соціальному, психологічномуй історико-культурному, дав змогу зробити типізацію мовної поведін-ки комуніканта, завдяки чому особистість постає представником пев-ної етнічно-мовної групи і творцем мовної ситуації загалом. Можнабез перебільшення сказати, що це дослідження і мовної особистості, іводночас мовної ситуації.

Розбудовуючи комплексний підхід до вивчення мовної компе-тенції, авторка спирається на наукову традицію, яка йде від антро-поцентричної концепції В. Гумбольдта, що дозволяє представитилюдську особистість як творця та носія національно-мовної карти-ни світу, наголошуючи на інтимних, нерозривних зв'язках людиниз її рідною мовою. До теоретичних засад дослідження належать та-кож положення про соціокультурну детермінацію мовної поведінкиособистості (праці Д. Хаймса, У. Лабова та ін.), основні постулатимовленнєвої діяльності (праці О. М. Леонтьєва, О. О. Леонтьєва) татеорії установки Д. М. Узнадзе. Послідовний розвиток цих науко-вих традицій при описі та інтерпретації нового мовного матеріалу за-безпечив у