2.2.4. Зміст стандартів та технічних умов : Метрологія, стандартизація і скертифікація : B-ko.com : Книги для студентів

2.2.4. Зміст стандартів та технічних умов

*Зміст основоположних стандартів

1.  Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлю­ють:

У визначеність, завдання, класифікаційні структури різноманітних об'єктів стандартизації;

У загальні організаційно-технічні положення щодо провадження робіт у певній сфері діяльності тощо;

У правила, як розробляти, схвалювати та впроваджувати нормативні документи і технічну документацію (конструкторську, технологічну, про­ектну, програмну тощо);

У правила запроваджування продукції у виробництво.

2.        Основоположні загально-технічні стандарти встановлюють:

У науково-технічні терміни та визначення позначених ними понять,

часто вживані в науці, техніці, промисловості й сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у закладах культури, охорони здоров'я, охо­рони праці та в інших сферах національної економіки;

У умовні познаки (назви, коди, позначки тощо) для різних об'єктів стандартизації, їхні цифрові, літерно-цифрові познаки, зокрема познаки фізичних величин (українськими, латинськими, грецькими літерами) та їхню розмірність, замінні написи (або піктограми! позначки) тощо;

У правила, як будувати, викладати, оформлювати різні види доку­ментів (нормативні, конструкторські, будівельні, проектні, технологічні, експлуатаційні, ремонтні, організаційно-розпорядчі, комп'ютерно- програмні тощо) та вимоги до їхнього змісту;

У загально технічні величини, вимоги та норми, необхідні для техні­чного, зокрема метрологічного, забезпечення процесів виробництва:

Зміст стандартів на терміни та визначення понять - згідно з ДСТУ 3966. Якщо впроваджують міжнародний стандарт на терміни без націона­льних доповнень зі ступенем відповідності «Ідентичний» (IDT), йому да­ють назву «Словник термінів».

♦♦♦ Зміст стандартів на продукцію, послуги

На продукцію, послуги залежно від їхніх особливостей розробляють стандарти таких видів, які містять відповідні групи положень чи вимог:

У класифікація;

У основні параметри і (або) розміри;

У загальні технічні вимоги;

У вимоги безпеки;

У вимоги охорони довкілля;

У маркування;

У пакування;

У правила транспортування та зберігання;

У методи контролювання;

У правила приймання;

У правила експлуатування, ремонту, утилізації;

Коли стандарт об'єднує декілька з цих груп вимог, то такий вид стан­дарту може мати, наприклад, назву:

•             «Класифікація, основні параметри і (або) розміри»;

•             «Класифікація й загальні технічні вимоги»;

•             «Загальні технічні вимоги та методи випробовування» тощо.

Якщо об'єднаний стандарт містить положення всіх наведених вище

груп вимог, йому дають назву «Загальні технічні умови» (для групи од­норідної продукції чи послуг) або «Технічні умови» (для однорідної про­дукції чи послуг). У стандарті, який об'єднує кілька груп вимог, поло­ження, що стосуються однієї групи, викладають здебільшого в одному розділі. Номенклатуру структурних елементів, зміст і назву цих елементів конкретного стандарту визначають відповідно до особливостей продукції (послуг) і характеру вимог, які до них ставлять. Деякі групи положень чи вимог, за потреби, дозволено випускати.

Стандарти на продукцію, виготовляння і використовування якої можуть зашкодити здоров'ю, майну громадян чи природному довкіллю, повинні обов'язково мати розділи «Вимоги безпеки» і «Вимоги охорони навко­лишнього довкілля».

♦♦♦ Зміст стандартів на методи контролювання

Методи контролювання (випробовування, вимірювання, аналізуван­ня тощо), які встановлюють у стандартах на продукцію і (або) у стандар­тах на методи контролювання, повинні забезпечувати об'єктивне переві­рення всіх обов'язкових вимог до якості продукції, які встановлено в стан­дартах на неї. Вони повинні бути об'єктивні, чітко сформульовані, точні і забезпечувати послідовні й відтворні результати. Для кожного методу, залежно від специфіки проведення контролювання, установлюють:

У засоби та допоміжні пристрої;

У правила готування до нього;

У методику та правила його проведення;

У правила опрацювання результатів;

У правила оформлювання результатів;

У допустиму похибку.

Стандарт на методи контролювання може встановлювати методи ко­нтролювання одного показника декількох груп однорідної продукції або методи контролювання комплексу показників груп однорідної продукції. У стандарті, що встановлює вимоги до методів контролювання одного показника, дозволено передбачати декілька методів контролювання, один з яких визначають як арбітражний. Зазначаючи засоби контролю­вання та допоміжні пристрої, наводять перелік застосовуваного обладнан­ня або основні технічні характеристики устаткування необхідні для забез­печення контролю з належною точністю, а також перелік матеріалів (реа­ктивів) або дані про їхні властивості. Викладаючи правила готування до контролювання, зазначають дані, що стосуються готування до контро­лювання продукції, а також місце та спосіб відбирання зразків (проб), форму, вид, розміри або масу, а за потреби, умови їх зберігання і (або) транспортування. За потреби наводять структурну й функціональну схеми засобу вимірювальної техніки, а також схеми сполучення приладів чи апа­ратів.

Викладаючи вимоги до методики контролювання, наводять характе­ристики умов контролювання, їхні значення та границі допустимих похи­бок їх відтворення, а також послідовність виконуваних операцій, якщо ця послідовність впливає на результати контролювання та їх опис. Виклада­ючи правила обробляння результатів контролювання, наводять розрахункові формули. Викладаючи вимоги до оформлення результатів контролювання, установлюють вимоги до журналів (протоколів) контролю, змісту й пос­лідовності визначуваних даних. Викладаючи вимоги до точності методу контролювання, зазначають границі допустимих похибок методу, точ­ність розрахунків і ступінь округлення даних, а також наводять дані про відтворення й дублювання результатів, що забезпечує цей метод.

♦♦♦ Зміст стандартів на процеси та послуги

Стандарти на процеси (роботи), послуги встановлюють вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконування різного виду робіт у технологічних процесах розробляння, виготовляння, збері­гання, транспортування, експлуатування, ремонту та утилізації продукції (послуг), що забезпечують їх технічну однаковість і оптимальність, зок­рема:

У до технологічних операцій, що мають самостійне значення;

У до сукупності послідовно виконуваних технологічних операцій.

Ці стандарти зокрема встановлюють:

•   методи автоматизованого проектування продукції та інформацій­ного обслуговування;

•   методи блоково-модульного конструювання;

•   технологічні методи виготовлення (вирощування, добування) про­дукції;

•   принципові технологічні схеми вироблення продукції та викорис­товувані технологічні режими (норми) тощо.

Стандарт на процеси (роботи), послуги повинен містити вимоги безпе­ки для життя і здоров'я людини під час виконування технологічних опе­рацій, а також, за потреби, вимоги до обладнання, приладдя, інструменту та допоміжних матеріалів, що повинні відповідати положенням інших стандартів та нормативних актів про охорону праці.

Вимоги до охорони довкілля під час виконування технологічних операцій повинні містити:

•   гранично допустимі норми хімічних, фізичних, біологічних і ме­ханічних чинників впливу на довкілля технологічних процесів, небезпе­чних для екології;

•   вимоги до зменшення (запобігання) шкідливих впливів на довкілля технологічних процесів (умов застосовування, використовуваної сирови­ни, матеріалів, покупних виробів, небезпечних стосовно екології, їх збе­рігання, транспортування, поховання відходів тощо);

•   характеристики ефективності роботи водо- і (або) газоочищального устаткування;

•   вимоги щодо запобігання аварійним скидам (викидам) і ліквідації їх наслідків, а також гранично допустимі норми скидів (викидів) забруднюва­льних речовин зі стічними водами у системи каналізації.

♦♦♦ Зміст стандартів на технічні умови

В ТУ загалом мають бути такі розділи:

У сфера застосування;

У нормативні посилання;

У технічні вимоги (параметри й розміри, основні показники та характеристики, вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів, комплектність, маркування, пакування);

У вимоги безпеки; вимоги охорони довкілля, утилізація;

У правила приймання;

У методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання);

У транспортування та зберігання;

У вимоги до експлуатації, ремонту, настанова щодо застосування;

У гарантії виробника.

Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції ТУ дозволено доповнювати іншими розділами та об'єднувати окремі розді­ли. Зміст, викладання та оформлення ТУ як складника конструкторсь­кої документації має відповідати ГОСТ 2.114 та вимогам ДСТУ 1.3. В ТУ на продукцію, виготовлення та використання якої можуть зашкодити здоров'ю, майну громадян чи природному довкіллю, обов'язково мають бути розділи «Вимоги безпеки» та «Вимоги охорони довкілля». Загальні вимоги щодо змісту окремих розділів ТУ - згідно з вимогами ДСТУ 1.5 і додатком Б ДСТУ 1.3. ТУ на послуги мають враховувати вимоги ДСТУ 3279.

Побудова групових ТУ має відповідати вимогам цього стандарту. У групових ТУ змінні дані (які різняться для окремих виробів, видів проду­кції або складників) треба подавати як таблиці, розташовані в тексті від­повідного розділу, підрозділу, додатка. Якщо однакові види продукції за умовами замовлення виготовляють різної комплектності, то спочатку треба запи­сувати постійні дані для виконання, а потім - змінні в порядку зростання їхніх позначень. Назву продукції на титульному аркуші ТУ треба записувати в називному відмінку множини.

Якщо окремі вимоги, установлені в нормативних та технічних до­кументах, поширюються на дану продукцію, то в ТУ зазначені вимоги не повторюють, а у відповідних розділах ТУ дають посилання на ці до­кументи або на їхні розділи, пункти. Недозволено посилатися на документи, які не внесено в державні реєстри нормативних документів.

Придатність ТУ для підтвердження відповідності забезпечу­ють виконанням вимог ISO/IEC Guide 7.

Міжнародні, європейські та міждержавні стандарти

  • Міжнародні стандарти серії ISO 9000, 10000 і 14000. Європейські стандарти серії EN 29000 і EN 45000. Стадії розробки між­народних стандартів. Порядок розроблення міждержавних стандартів.