2.3.1. Міжнародні стандарти серії ISO 9000,10000 і 14000

Міжнародними стандартами з якості є стандарти ISO серії 9000 і 10000.а з охорони навколишнього середовища - ISO серії 14000.

І.Міжнародні стандарти ISO серії 9000 визначають розроблення, впровадження та функціонування систем якості.

Вони не стосуються конкретного сектора промисловості чи еконо­міки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимо­ги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем яко­сті. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якос­ті, а не порядок впровадження цих елементів тією чи іншою організа­цією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, проце­си, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці. Серія стандартів ISO 9000складеться з: ISO 9000, ISO 9001, ISO 9004.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом IS0/TC 176 в результаті узагальнення накопиченого національного до­свіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонуван­ня систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисло­вості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елемен­тів систем якості. Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок впровадження цих елементів тією чи ін­шою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення од­накових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовля­ється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні мето­ди праці. В подальшому були внесені зміни в стандарти ISO серії 9000, які забезпечують більш зручне користування ними.

ISO 9000:2000. Системи управління якістю. Основні положення та словник. Стандарт розроблено Технічним комітетом ISO/ТС 176 „Управління якістю і забезпечення якості", Підкомітетом SC 1 „По­няття та термінологія". Цей стандарт описує основні положення систем управління якістю, які є предметом стандартів серії ISO 9000, і визначає відповідні терміни. Дію цього стандарту поширю­ють на організації, що прагнуть досягнути переваги завдяки впро­вадженню системи управління якістю; організації, що прагнуть отримати впевненість у тому, що їхні постачальники виконувати­муть їхні вимоги до продукції; замовників продукції; усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології, яку використовують у сфері управління якістю; усі сторони, внутрішні чи зовнішні сто­совно організації, які здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на відповідність вимогам ISO 9001; осіб, внутрі­шніх чи зовнішніх стосовно організації, які провадять консульту­вання або підготовку з питань системи управління якістю, прийнят­ної для цієї організації; розробників відповідних стандартів.

ISO 9001:2000. Системи управління якістю. Вимоги. Стандарт ро­зроблено Технічним комітетом ISO/ТС 176 „Управління якістю і за­безпечення якості". Стандарт містить вимоги до систем управління якістю, спрямовані на забезпечення якості і підвищення задоволеності споживача. На відміну від попереднього нове видання ISO 9001 та ISO 9004 утворює узгоджену пару стандартів з управління якістю.

ISO 9004:2000. Системи управління якістю. Настанови щодо по­ліпшення діяльності. Стандарт розроблено Технічним комітетом, ISO/ТС 176 „Управління якістю і забезпечення якості", Підкомітетом SC 2 „Системи якості". Цей стандарт містить настанови, які виходять за межі вимог, наведених в ISO 9001, призначений для того, щоб одно­часно врахувати результативність та ефективність системи управління якістю, і, таким чином, потенційні можливості поліпшення показників діяльності організації. Порівняно з ISO 9001, цілі, пов'язані із задово­ленням інтересів замовників і з якістю продукції, розширені і містять задоволеність зацікавлених сторін і показники діяльності організації.

Вибір та застосування стандартів. Стандарти ISO серії 9000 передбачають застосування систем якості у чотирьох ситуаціях: отри­мання вказівок щодо управління якістю; контракт між першою та дру­гою сторонами (постачальник-споживач); затвердження або реєстра­ція, що їх проводить друга сторона; сертифікація або реєстрація, що їх проводить третя (незалежна) сторона.

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку систему якості, яка б передбачала всі ситуації, з якими може зіткнути­ся організація. Нижче згідно з стандартом ISO 9000 наводяться вказів­ки, що дозволяють організаціям правильно обрати стандарт ISO серії 9000 та 10000 і отримати корисну інформацію щодо впровадження систем якості.

ISO 9000:2000. Слід звертатися кожній організації, що має намір створити та впровадити систему якості. Розширення глобальної конку­ренції призводить до того, що споживач починає висувати дедалі жор­сткіші вимоги щодо якості. Для того, щоб не втратити конкурентноз- датність і підтримувати високі економічні показники, організаціям- постачальникам необхідно впроваджувати все ефективніші та дійові системи. Цей стандарт подає пояснення основних понять у галузі якос­ті і містить настанови щодо вибору та застосування стандартів ISO серії 9000 для цієї мети.

ISO 9001:1994. Звертатися і застосовувати його постачальнику слід у разі потреби довести свою здатність управляти процесом як проектування, так і виробництва продукції, що відповідає усім вимо­гам. Вони перш за все мають на увазі задоволення споживача за раху­нок запобігання невідповідності на всіх етапах від проектування до обслуговування. Цим стандартом встановлена відповідна модель за­безпечення якості.

ISO 9004:2000. Слід звертатися будь-якій організації, що має намір розробити та запровадити систему якості. Для того, щоб відповідати своєму призначенню, організація повинна забезпечити керованість технічними, адміністративними і людськими чинниками, що вплива­ють на якість продукції. Стандарт містить повний перелік елементів системи якості, що стосуються всіх етапів життєвого циклу продукції і відповідних заходів, з якого організація може набрати і застосувати елементи згідно з своїми потребами.

За роки, що пройшли від часу опублікування, вони отримали ши­роке визнання та розповсюдження, а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого за­стосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу ви­значення правил самої процедури сертифікації, а також вимог до екс­пертів, які здійснюють перевірку системи. З цією метою IS0/TC 176 підготував та опублікував у 1990 - 1992 p. стандарти ISO серії 10000.

Міжнародні стандарти ISO серії 10000 містять Настанови щодо перевірки системи якості, кваліфікаційні вимоги до експертів-аудиторів з перевірки системи якості, керування програмою перевірки якості.

Ця серія стандартів складається з:

ISO 10005:1995. Управління якістю. Настанови щодо якості пла­нування.

ISO 10007:1995. Управління якістю. Настанови щодо управління конфігурацією.

ISO 10011-1:1990. Настанови щодо аудиту систем якості. Частина

1. Перевірка.

ISO 10011-2:1991. Настанови щодо аудиту систем якості. Частина

2. Критерії кваліфікації для аудиторів систем якості.

ISO 10011-3:1991. Настанови щодо аудиту систем якості. Частина

3. Керування програмами перевірки.

ISO 10012-1:1992. Вимоги до забезпечення якості і вимірювально­го обладнання. Частина 1. Система метрологічного підтвердження ви­мірювального обладнання.

ISO 10013:1995. Настанови щодо розробки посібників якості.

ISO/DIS10006. Управління якістю. Настанови щодо управління якістю проектування.

ISO/DIS 10012-2. Вимоги гарантії якості вимірювального устатку­вання. Частина 2. Управління процесами вимірювання,

ISO/DIS 10014. Настанови щодо управління економікою якості. 3. Нові пропозиції

ISO/NP 10015. Настанови щодо постійного навчання і підвищення кваліфікації. Записи перевірки і тестування. Подання результатів.

ISO/NP 10017. Настанови щодо використання статистичних мето­дів в серії стандартів ISO 9000.

До цих стандартів слід звертатися при організації, плануванні, здійсненні та документуванні перевірки систем якості. Вони містять настанови щодо перевірки наявності та реалізації елементів систем якості; перевірки здатності системи забезпечувати досягнення заданих показників якості; настанови щодо критеріїв кваліфікації експертів- аудиторів систем якості, а також щодо освіти, підготовки, досвіду, пе­рсональних якостей та керівних здібностей, необхідних для виконання перевірки якості; настанови щодо керування програмами перевірки систем якості.

ISO 10011 має такі три самостійні частини: настанови щодо пере­вірки системи якості; кваліфікаційні вимоги до експертів-аудиторів з перевірки системи якості; керування програмою перевірки якості.

ISO 10011-1:1990. Слід звертатися при організації, плануванні, здійсненні та документуванні перевірки систем якості. Він містить настанови щодо перевірки наявності та реалізації елементів систем якості і перевірки здатності системи забезпечувати досягнення заданих показників якості.

ISO 10011-2:1991. Слід звертатися при потребі відбору кадрів та підготовки експертів-аудиторів систем якості. Подано настанови щодо критеріїв кваліфікації експертів-аудиторів систем якості, а також щодо освіти, підготовки, досвіду, персональних якостей та керівних здібнос­тей, необхідних для виконання перевірки якості.

ISO 10011-3:1991. Слід звертатися при плануванні керування про­грамою перевірки якості. Містить настанови щодо керування програ­мами перевірки систем якості.

ISO 10012 містить вимоги щодо забезпечення якості вимірюваль­ного обладнання.

ISO 10012-1:1992. Слід звертатися, якщо якість продукції чи про­цесу має високу залежність від можливості проводити точні вимірю­вання. У ньому встановлені основні характеристики системи підтвер­дження, які постачальник повинен використовувати щодо своїх засобів вимірювання. Містить вимоги до засобів вимірювання постачальника щодо забезпечення якості, на основі яких доводиться, що вимірювання проводяться з належною точністю та в належному порядку. Він міс­тить більш детальні вимоги в порівнянні з тими, що наводяться в ISO 9001, ISO 9002 та ISO 9003, і дає вказівки щодо впровадження.

Міжнародні стандарти ISO серії 14000 розгляда­ють системи і настанови щодо захищеності навколишнього середовища, системи управління навколишнім середовищем, технічні вимоги і настанови щодо його використання, а та­кож загальні настанови щодо принципів, систем та заходів підтримки.

Перевага міжнародних стандартів КО 14000 в тому, що вони ство­рюються для всіх сфер діяльності шляхом надання міжнародної систе­ми тестів або методів визначання захищеності навколишнього середо­вища. До складу стандартів цієї серії входять:

ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Те­хнічні вимоги і настанови щодо використання.

ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. За­гальні постанови щодо принципів, систем та заходів підтримки.

ISO 14011-97. Настанови щодо аудиту навколишнього середови­ща. Процедури аудиту. Частина 1. Аудит систем управління охороною навколишнього середовища.

ISO 14012-97. Настанови щодо аудиту навколишнього середови­ща. Кваліфікаційні критерії аудиторів навколишнього середовища.

ISO 14020-2003. Екологічні етикетки та декларації. Загальні прин­ципи.

ISO 14021-2002. Екологічні етикетки і декларації. Екологічні заяви у рамках само декларації.

ISO 14022-2002. Екологічні етикетки і декларації. Екологічні заяви у рамках само декларації. Позначення.

ISO 14023-2002. Екологічні етикетки і декларації. Екологічне ети­кетування третього типу. Керівні принципи і методики.

ДСТУ ISO 14031:2004. Екологічне керування. Настанови щодо оцінювання екологічної характеристики.

ДСТУ ISO 14032:2004. Екологічне керування. Приклади оціню­вання екологічної характеристики.

ISO 14040:2004. Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Принципи і структура.

ISO 14041:2004. Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Визначення завдань і меж та реєстраційні аналізи життєвого циклу.

ISO 14042:2004. Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу життєвого циклу.

ISO 14043:2004. Управління навколишнім середовищем. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація життєвого циклу.

ДСТУ ISO 14049:2004. Екологічне керування. Оцінювання життє­вого циклу. Приклади використання.

ДСТУ ISO 14050:2004. Екологічне керування. Оцінювання життє­вого циклу. Словник термінів.

Настанови ISO 64. Настанови щодо включення екологічних аспе­ктів до стандартів на продукцію.

Перші два стандарти з цього переліку є основою ISO серії 14000. Вони задовольнили потреби бізнесу в загальному керівництві, самоо­цінці, реєстрації та сертифікації оскільки розглядають стосовно систе­ми управління навколишнім середовищем, технічні вимоги і настанови щодо використання, та заходів підтримки.

ISO 14001-97. Цей стандарт містить опис елементів системи управління навколишнім середовищем і практичні поради щодо впро­вадження чи вдосконалення такої системи. Головним призначенням цього стандарту є надання організаціям допомоги у впровадженні або вдосконаленні системи управління навколишнім середовищем. Це призначення відповідає принципу сталого розвитку і цілям різних ку­льтурних, соціальних, економічних та інших структур. У цьому стан­дарті також містяться приклади, описи і варіанти вибору, які допома­гають як у впровадженні системи управління навколишнім середови­щем, так і в зміцненні її взаємозв'язку з загальною системою управ­ління організацією. Разом з тим слід відзначити, що тільки 1SO 14001-97 містить вимоги, відповідно до яких можна проводити об'єк­тивний аудит системи для цілей сертифікації/реєстрації або для цілей само декларації.

Система управління навколишнім середовищем дає можливість організаціям упорядковано і послідовно вирішувати екологічні про­блеми шляхом розподілу ресурсів, визначення обов'язків і регулярно­го оцінювання технічних правил, методик та процесів. Вона є суттєво важливою для забезпеченню спроможності організацій визначати свої екологічні цілі та досягати їх, а також для забезпечення постійної від­повідності діяльності, продукції чи послуг національним та/чи між­народним вимогам. Система управління навколишнім середовищем є невід'ємною частиною системи загального управління в межах органі­зації. Розроблення та впровадження системи є неперервним та інтера­ктивним процесом. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики, процеси і ресурси для реалізації екологічної політики, ці­лей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сфе­рах (наприклад, стосовно управління процесами чи виробництвом, управління фінансами, забезпечення якості, техніки безпеки та охо­рони здоров'я на робочих місцях).

ISO 14004-97. Стандарт установлює принципи та загальні поло­ження щодо розроблення та впровадження системи управління навко­лишнім середовищем, а також її координації з іншими системами управління. До головних принципів, якими повинен керуватися управлінський персонал, що впроваджує чи вдосконалює систему управління навколишнім середовищем, належать такі: визнання того, що управління навколишнім середовищем є одним з найвищих пріори­тетів; встановлення і підтримання зв'язків з внутрішніми та зовнішні­ми зацікавленими сторонами; ідентифікація відповідних законодавчих вимог і екологічних аспектів, пов'язаних із діяльністю організації, її продукцією чи послугами.

Принципи та положення, викладені в цьому стандарті, застосовні до будь-якої організації, яка зацікавлена в розробленні, впровадженні чи вдосконаленні системи управління навколишнім середовищем не­залежно гід масштабу та виду її діяльності чи рівня професійного дос­віду. Вимоги стандарту призначені для використання на добровільних засадах для внутрішнього управління і не призначені для використання під час сертифікації/реєстрації системи управління навколишнім сере­довищем. Стандарт поширюється на організації, що функціонують на території України, незалежно від форм власності та видів діяльності.

!нші стандарти розглядають оцінку життєвого циклу: оцінку впли­ву життєвого циклу, інтерпретацію життєвого циклу, принципи і стру­ктуру; настанови щодо аудиту навколишнього середовища, кваліфіка­ційні критерії аудиторів навколишнього середовища; екологічні етике­тки та декларації: позначення, керівні принципи і методики тощо.

ISO 14040:2003. Цей стандарт визначає загальну структуру, прин­ципи та вимоги щодо проведення досліджування оцінювання життєво­го циклу та звітування про нього. Цей стандарт не описує детально технічні прийоми оцінювання життєвого циклу, а розглядає такі пи­тання: терміни - екологічний аспект, життєвий цикл, оцінювання жит­тєвого циклу, оцінювання впливу життєвого циклу, інтерпретування життєвого циклу, фаза оцінювання життєвого циклу, аналізування ін­вентаризації життєвого циклу та їх визначення; загальне описування OЖЦ - ключові риси і фази OЖЦ; методологічну структуру; звітуван­ня; критичне оглядання.

ISO 14050:2003. Цей стандарт вміщує терміни та визначення фун­даментальних понять, що стосуються екологічного керування, опублі­кованих в стандартах серії ISO 14000: екологічний аудит, аудитор з екології, провідний аудитор з екології, екологічний вплив, система еко­логічного керування, екологічна мета, екологічна характеристика, еко­логічна політика.

Oбидві системи стандартів (ISO серії 9000 та ISO серії 14000) не­обхідно розробляти на підприємствах таким чином, щоб вони могли легко інтегрувати в систему управління виробництвом. Oдночасно на підприємствах промислово-розвинених країн вже впроваджуються комплексні системи управління якістю. Станом на 2002 рік впрова­джено систем якості: в Європі більше 250000, США більше 35000, Японія більше 21000, Україні більше 460.