2.6.2. Стандартизація безпеки праці і захист від шумового та вібраційного забруднення

♦♦♦ Захист від шумового забруднення. У сучасному світі в умовах науково - технічного прогресу шум став однією з форм фізичного (хвильового) забруднення природного середовища. Шумом прийнято вважати усі неприємні та небажані звуки чи їх сукупність, які заважа­ють нормально працювати, спіймати потрібну звукову інформацію та відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітря­них мас, тобто коливальних змін тиску повітря.

І Шум - це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Адаптація до нього практично неможлива.

Шумове забруднення міст і сіл є однією з найактуальніших про­блем сьогодення. У зв'язку із зростанням кількості автомашин, індуст­ріалізацією міст, зростанням транспортної рухливості населення, рос­том технічного оснащення міського господарства розширюються кон­такти між техногенним середовищем міста і природного середовища. Сільські ландшафти, приміські території зазнають активного впливу шосейних доріг і залізниць, аеродромів, морських і річкових портів. До цих джерел шуму відносяться також залізничні вузли і станції, великі автовокзали і автогосподарства, мотелі і кемпінги, трейлерні парки, промислові об'єкти і великі бази будівельної індустрії, енергетичні установки.

Види шумів: постійний, непостійний, коливний, переривчастий, повітряний, структурний, імпульсний.

Одиницею вимірювання шуму є Бел - відношення діючого зна­чення звукового тиску до мінімального значення, яке сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фі­зичної одиниці - децибел (дБ)

Джерела шумів: всі види транспорту, промислові об'єкти, гучно мовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструмен­ти, юрби людей і окремі особи.

З давніх здавен відома як негативна, так і позитивна дія шуму. Шум оточуючого природного середовища дорівнює 30-60 децибелам. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі і транспортні шуми, рівень яких нерідко перевищує 100 децибел. За да­ними статистичної звітності підприємств промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку та будівництва кожен четвертий працівник працює у несприятливих умовах. Втрати суспільства від шуму сягають значних розмірів внаслідок випадків професійних за­хворювань, зростання їх частоти і тривалості, зниження продуктивнос­ті праці та якості продукції, підвищення аварійності.

Шум у виробничих умовах негативно впливає на працівника: послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність та підвищу­ється ймовірність нещасних випадків. Шум справляє також шкідли­ву фізіологічну дію на людський організм, зумовлює професійні захворювання.

Шум шкідливий не лише для людини. Встановлено, що рослини під впливом шуму повільніше ростуть: у них спостерігається надмірне (навіть повне, що призводить до загибелі) виділення вологи через лис­тя; можливі порушення клітини; гинуть листя і квіти рослин, що роз­міщені біля гучномовця. Аналогічно діє шум на тварин: від шуму реа­ктивного літака гинуть личинки бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах тріщини в шкарлупі яєць; від шуму знижуються надої корів, приріст у вазі свиней, несучість курей; хворо­бливо переносять шум риби, особливо у період нересту; від коливань повітря, які утворюються звуками транзисторів не можуть піднятися у повітря жуки, джмелі та інші комахи.

Сто років тому шум на центральних магістралях великих міст не перевищував 60 дБ. Нині у великих містах є райони, де він навіть не буває нижче від 70 дБ (санітарна норма для нічного часу - 40 дБ). 60 - 80% міського шуму створює автотранспорт. За даними спеціалістів шум у великих містах щоденно зростає на 1 дБ.

Дискомфортними вважаються райони над якими проходять траси польотів, оскільки створюється шум з максимальними і еквівалентни­ми рівнями відповідно 105-116 і 87-98 дБ, що значно перевищує гра­ничнодопустимі рівні. Шум від залізниці проникає на територію при­леглої житлової забудови і в 7,5 м від першої колії залізничного поло­тна максимальні рівні звуку при проїзді пасажирського електропотяга досягають 88 дБ, вантажного потяга - 90-93 дБ. За твердженнями фа­хівців Українського гігієнічного центру при МОЗ України, близько 40% загальної площі середньостатистичного міста (з населенням 750 тис жителів) непридатні для нормального проживання через надмірне акустичне забруднення. У містах з мільйонним населенням жителі ма­гістральних вулиць відчувають значне шумове навантаження яке в ряді випадків сягає 83-90 дБ, причому на 54,8-86,5% джерелом підвищено­го рівня шуму на територіях, що прилягають до будинків, на протязі доби становить 70 дБ від 7 години до 23 години і 60 дБ - від 23 до 7 години. Все це свідчить про необхідність зниження шумового забру­днення житлових районів сучасних міст до меж , які б відповідали са­нітарним нормам.

Система стандартів з безпеки праці та захисту від шумового забруднення

Державні і міжнародні

ДСТУ 2325-93 Шум. Терміни та визначення

ДСТУ 2867-94 Шум. Методи оцінювання виробничого

шумонавантаження. Загальні вимоги. ДСТУ 3130-95 Станції теплові електричні на органічному паливі.

Загальні вимоги щодо захисту від шуму.

Міждержавні

ГОСТ 12.1.003-83 Шум. Общие требования безопасности. ГОСТ 12.1.036-81 Шум. Допустимьіе уровни в жильїх и общественньїх зданиях.

ГОСТ 12.1.050-86 Методьі измерения шума на рабочих местах.

Розгляд основних стандартів проводиться за змістом розкриття теми.

Шум і загальні вимоги щодо захисту від шуму згідно із ДСТУ 3130-95, ДСТУ 2325-93. Стандарти розглядають основні харак­теристики, терміни та визначення; види шумів - постійний, непостій­ний, коливний, переривчастий, повітряний, структурний, імпульсний; одиниці вимірювання шуму, як відношення діючого значення звуково­го тиску до мінімального значення, яке сприймається вухом людини; джерела шумів - всі види транспорту, промислові об'єкти, гучно мовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи; станції теплові електричні на органічному пали­ві та загальні вимоги щодо захисту від шуму.

Визначення шумових характеристик, норми і методи згідно із ДСТУ 3010-95, ДСТУ 3109-95, ДСТУ 3130-95, ГОСТ 12.2.110-95. Ста­ндарти розглядають обладнання для кондиціонування повітря та вен­тиляції, методи визначення шумових характеристик кондиціонерів; компресори повітряні поршневі стаціонарні загального призначення, норми і методи визначення шумових характеристик; станції теплові електричні на органічному паливі, загальні вимоги щодо захисту від шуму.

Вплив шуму на людину згідно із ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.036-81, ГОСТ 12.1.050-86. Стандарти розглядають загальні вимоги безпеки, припустимі рівні в житлових й суспільних будинках - домашній зву­ковий комфорт, норма гучності шуму вночі, методи виміру шуму на робочих місцях; межа, за якою починається шумова втома; межа, за якою починається шумовий стрес; шумовий поріг початку руйнування слуху; руйнівна межа для органів слуху. За сучасних умов боротьба з шумом є технічно важкою, комплексною та дорогою. Однією з причин підвищеного рівня шуму є вібрація.

♦♦♦ Захист від вібраційного забруднення. Однією з причин під­вищеного рівня шуму є вібрація. Вухо людини звукові хвилі частотою нижче 16 Гц сприймає не як звук, а як вібрацію.

II Вібрації — це тремтіння або струси всього тіла чи окремих його частин під час різних робіт (бетоноукладання, пневмо- електроподрібнення порід чи шляхового покриття, роботи в шахтах з відбійним молотком, розпилювання матеріалів тощо).

Тривалі вібрації завдають великої шкоди здоров'ю - від сильної втоми й не дуже значних змін багатьох функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової сис­теми, деформації м'язів і клітин, порушення чутливості шкіри, кровоо­бігу тощо.

Система стандартів з безпеки праці та захисту від вібрацій­ного забруднення

Державні і міжнародні

ДСТУ ISO 8662-11:2004 Інструменти ручні переносні приводні. ISO 8662-11:1999    Вимірювання вібрації на рукоятці. Ч.2.

Інструменти для встановлення кріпильних деталей.

ДСТУ ISO 13090-1:2004 Настанова із заходів безпеки під час випробу- ISO 13090-1:1998       вання та експериментів за участю людей. 4.1.

Вплив загальної механічної вібрації та повторюваного удару. ДСТУ ISO 13753:2004       Вібрація та удар механічні. Вібрація локальна.

ISO 13753:1998             Методика вимірювання коефіцієнтів вібро­

ізоляції пружних матеріалів у разі їх навантаження системою „кисть-рука"

Міждержавні

ГОСТ 12.1.012-90           Вибрационная безопасность. Общие требования.

ГОСТ 17770-86             Машиньї ручньїе. Требования к вибрационньїм

характеристикам.

Розгляд основних стандартів проводиться за змістом розкриття теми.

Вібраційна безпека, характеристики і загальні вимоги згідно із ДСТУ ISO 13090-1:2004 і ISO 13090-1:1998, ГОСТ 12.1. 012-90, ГОСТ 17770-86. Стандарти розглядають вібраційну безпеку, загальні вимоги і вимоги до вібраційних характеристик, види вібрацій, вібра­цію та удар механічні, вібрацію локальну, настанови із заходів безпеки під час випробування та експериментів за участю людей, вплив зага­льної механічної вібрації та повторюваного удару; машини ручні та вимоги до вібраційних характеристик.

Настанови із заходів безпеки і методика вимірювання вібрації згідно із ДСТУ ISO 8662-11:2004 і ISO 8662-11:1999, ДСТУ ISO 13753:2004 і ISO 13753:1998. Стандарти розглядають настанови із заходів безпеки, вимірювання вібрації та методику вимірювання, ін­струменти ручні переносні приводні і вимірювання вібрації на рукоят­ці, інструменти для встановлення кріпильних деталей; методику вимі­рювання коефіцієнта віброізоляції пружних матеріалів у разі їх

Нормовані параметри вібрації. Основними нормованими параме­трами вібрації є:

♦ середньоквадратичні величини LV (дБ) рівнів віброшвидкості (ві-

броприскорення або віброзміщення) в октавних смугах з середньо гео­метричними значеннями частот 2; 4; 8; 16; 31,5 і 63 Гц, виражені у ви­гляді:

Lr = 20 • lg (V/ V0),

де V - середньоквадратична віброшвидкість, м/с; V0 - гранична віброшвидкість, рівна 5 • 10 м / с.

♦ граничні величини віброприскорення і віброзміщення відповідно

-4                         2           -12

рівні: 3 • 10 м / с і 8 • 10 м / с.

Встановлено граничнодопустимі величини (ГДВ) вібрації. Вони визначені із розрахунку, що, систематично діючи протягом 8-годинного робочого дня, вібрація не викликає у робітника захворю­вань або відхилень у стані здоров'я протягом всього періоду його ви­робничої діяльності.

Методи зниження вібрацій. Для зниження впливу вібрацій на на­вколишнє середовище необхідно вживати заходів щодо їх зниження насамперед у джерелі виникнення або, якщо це неможливо, на шляхах поширення. Зниження вібрацій у джерелі проводиться як на етапі про­ектування, так і при експлуатації.

Причиною низькочастотних вібрацій насосів, компресорів, двигу­нів є дисбаланс обертових елементів (роторів), викликаний неоднорід­ністю матеріалу конструкції (ливарні раковини, жужільні домішки) і нерівномірністю його густини, несиметричним розподілом обертових мас (початкове викривлення валів і роторів), порушенням зазначеної симетрії кріпильними з'єднаннями, неправильним вибором допусків на обробку і типу посадок, а також різницею коефіцієнтів об'ємного розширення або зносостійкості окремих елементів обертової системи. В усіх випадках зсув центру мас щодо осі обертання призводить до виникнення незрівноваженої відцентрової сили. Дія незрівноважених динамічних сил збільшується незадовільним кріпленням деталей, їх зносом у процесі експлуатації. Для зниження рівня вібрацій, що вини­кають через дисбаланс устаткування при монтажі й експлуатації, по­винно застосовуватися балансування не зрівноважених роторів коліс лопаткових машин, валів двигунів тощо. У процесі експлуатації техно­логічного устаткування повинні застосовуватися заходи щодо усунен­ня зайвих люфтів і зазорів. Що забезпечується періодичним оглядом джерел вібрації машин і механізмів. Ефективним є також метод зни­ження вібрацій в джерелі виникнення - уникнення резонансних режи­мів роботи устаткування. У цьому випадку навіть за малих значень дисбалансу і відносно невеличких збурювальних впливах, рівень віб­раційних параметрів різко зростає. Для зниження рівня виробничих вібрацій важливо виключити резонансні режими роботи технологічно­го устаткування. При проектуванні це досягається вибором робочих режимів з урахуванням власних частот машин і механізмів. В процесі експлуатації можна зменшити жорсткість агрегатів, а в деяких випад­ках і їх масу, що призводить до зміни значення власних частот. Мож­лива зміна робочих режимів устаткування. Все це слід враховувати, якщо машини і механізми в процесі експлуатації згодом стають дже­релом вібрацій. Якщо не вдається знизити вібрації в джерелі виник­нення, то застосовують методи зниження вібрацій на шляхах поши­рення - віброгасіння, віброізоляції або вібродемпферування.