2.7.1. Стандартизація з безпеки праці і захист від радіацій­ного забруднення : Метрологія, стандартизація і скертифікація : B-ko.com : Книги для студентів

2.7.1. Стандартизація з безпеки праці і захист від радіацій­ного забруднення

Основними документами, у відповідності до яких здійснюється радіаційний контроль за безпекою населення, є "Закон про радіаційну безпеку населення", „Закон Про правовий режим території, яка підда­ється радіоактивному забрудненню внаслідок Чорнобильської катаст­рофи'', який установлює рівні забруднення місцевості і вид екологіч­ної зони, умови проживання і роботи населення в цих зонах і прийняті "Норми радіаційної безпеки України - НРБУ-97".

Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення при­родного середовища є: уранова промисловість, ядерні реактори різних типів, радіохімічна промисловість, місця переробки та захоронення радіоактивних відходів, використання радіонуклідів у народному гос­подарстві у вигляді закритих радіоактивних джерел невеликої потуж­ності у промисловості, медицині, геології, сільському господарстві.

Щороку під час виробництва ядерної енергії утворюється 200 тис.м3 відходів з низькою і проміжною активністю і 10 тис.м3 високоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива. Відходи накопичуються, їх кількість стрімко збільшується. Динаміка відпра­цьованого палива АЕС представлена на рис.2.7.1.

В системі захисту від радіаційного забруднення використовуються такі основні поняття:

♦ поглинена доза (Дпогл) - фундаментальна дозиметрична величи­на, яка визначається кількістю енергії, що передана випромінюванням одиниці маси речовини. За одиницю поглиненої дози випромінювання прийнято грей (Дж-кг'1) - поглинена доза випромінювання, передана масі опромінюваної величини в один кілограм і вимірювана енергією в 1Дж будь-якого іонізуючого випромінювання: 1(Гр)=1(Дж-кг'1);

  • ♦ еквівалентна доза (Декв), - це поглинена доза помножена на ко­ефіцієнт якості IB (Q), який відображає здатність даного виду випро­мінювання ушкоджувати тканини організму: декв = дпогл qj. Оди­ницею еквівалентної дози є зіверт - тобто доза будь-якого виду ви­промінювання, поглинена в 1кг біологічної тканини і така, яка створює такий же біологічний ефект, як і поглинена доза в 1Гр фотонного ви­промінювання. 1зіверт = 100 бер;

♦ ефективна еквівалентна доза (Деед) відображає сумарний ефект опромінювання для організму в цілому і визначається за формулою:

Деед ^^ ^^т Декв ,

де WT - коефіцієнт, який характеризує відношення ризику опромінювання даного органу до сумарного ризику при рівномірному опромінюванні всього тіла.

Закон "Про радіаційну безпеку населення" встановлює допустиме дозове навантаження на населення на рівні 1 мЗв-рік1, а для людей, що безпосередньо працюють з ІВ 20 мЗв-рік-1.

Система стандартів з безпеки праці і захисту від радіаційного забруднення

Державні і міжнародні

 

ДСТУ ISO 2889-2001 ISO 2889:1975 ДСТУ ISO 3925-2001 ISO 3925:1978 ДСТУ ISO 7503-1-2001 ISO 7503-1:1988 ДСТУ ISO 7503-2-2001 IS0 7503-2:1988 ДСТУ ISO 8194-2001 ISO 8194:1987

ДСТУ ISO 9696-2001 ISO 9696:1992 ДСТУ ISO 9698-2001 ISO 9698:1989

ДСТУ ISO 10703-2001 ISO 10703:1997

ДСТУ БА. 1.1-67-95

Міждержавні

ГОСТ 12.1.048-85

ГОСТ 17925-72 ГОСТ 19465-74

Захист від радіації. Загальні принципи відбору проб радіоактивних речовин з повітря. Речовини радіоактивні негерметизовані. Ідентифікація та сертифікація. Захист від радіації. Оцінювання забруднення поверхні. 4.1. Бета- та альфа- випромінювачи. Захист від радіації. Оцінювання забруднення поверхні. 4.2. Забруднення поверхні тритієм. Одяг для захисту від радіоактивного забруднення. Проектування, вибір, методи випробувань та використання.

Захист від радіації. Вимірювання альфа- активності у прісній воді. Метод концентрованого джерела. Захист від радіації. Визначення об'ємної активності тритію. Метод підрахунку сцинтиляцій у рідкому середовищі.

Визначення об'ємної активності радіонуклідів методом гамма- спектрометрії з високою роздільною здатністю.

Радіаційна безпека в будівництві. Терміни та визначення.

Контроль радиационньїй при захоронении радиоактивньїх отходов. Номенклатура контролируемь х параметров. Знак радиационной опасности. Покрьітия полимерньїе защитньїе для улучшения радиационной обстановки.

 

ГОСТ 23255-78           Средства индивидуальной защитм от радио-

активнмх веществ. Терминм и определения.

Розгляд основних стандартів проводиться за змістом розкриття теми.

Терміни та визначення, принципи відбору проб радіоактивних речовин згідно із ДСТУ БА. 1.1-67, ДСТУ ISO 2889 і ISO 2889, ДСТУ ISO 3925 і ISO 3925, ДСТУ ISO 8194 і ISO 8194. Стандарти розглядають терміни та визначення радіаційної безпеки, принципи відбору проб радіоактивних речовин з повітря, ідентифікацію та сертифікацію ра­діоактивних негерметизованих речовин, одяг для захисту від радіоактив­ного забруднення.

Визначення активності радіонуклідів та оцінювання забруд­нення поверхні згідно із ДСТУ ISO 7503-1 і ISO 7503-1, ДСТУ ISO 7503-2 i IS0 7503-2, ДСТУ ISO 9696 і ISO 9696, ДСТУ ISO 9698 і ISO 9698, ДСТУ ISO 10703 і ISO 10703. Стандарти розглядають визна­чення об'ємної активності радіонуклідів методом гамма- спектрометрії з високою роздільною здатністю; вимірювання альфа- активності у прісній воді методом концентрованого джерела; оцінювання забруднення бета- та альфа- випромінюванням; оцінювання забруднення поверхні тритієм та визначення об'ємної активності тритію методом підрахунку сцинтиляцій у рідкому середовищі.

Забрудненою вважається територія, проживання на якій може при­звести до опромінення населення більше 1мЗв на рік понад природний доаварійний фон. Існує поділ забрудненої території на зони: зона від­чуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, де людина мо­же одержати додаткову дозу опромінення більше 5 мЗв на рік, крім дози, яку вона одержувала в доаварійний період; зона гарантованого добровільного відселення, де людина може отримати додаткову дозу опромінення більше 1 мЗв на рік до природного і до аварійного. Допу­стимі концентрації радіонуклідів у поверхневих водах водойм встано­влюють виходячи з умов, щоб у разі потрапляння радіонуклідів щодня в організм впродовж усього життя створювалося внутрішнє опромі­нення, безпечне для людини. Важкорозчинні радіонукліди, потрапля­ючи в травний канал, легко надходять у кров, розповсюджуючись по всьому організму, накопичуються в печінці, кісткових тканинах, щи­топодібній залозі тощо.

Захист населення від радіоактивних речовин у повітрі примі­щень згідно із ДСТУ ISO 2889, ISO 2889, ДСТУ БА. 1.1-67, ГОСТ 19465, ГОСТ 23255. Основним джерелом опромінення населення є природне випромінювання навколишнього середовища. Таким навколишнім се­редовищем, у якому людина проводить 80 % усього часу, є будівлі, житлові будинки і виробничі приміщення. Якщо порівняти повітря в наших квартирах із забрудненим міським, то в приміщені воно ви­явиться в 4-6 разів бруднішим і у 8-10 разів токсичнішим. Компонен­том природного випромінювання є, по-перше, будівельні матеріали, виготовлені з природної сировини, що мають у своєму складі природні РН - 226Ra, 232Th, 40К, які є джерелом зовнішнього гамма- випромінювання всередині приміщень; по-друге радіоактивний газ радон, який утворюється при розпаданні 226Ra і 232Th і надходить у по­вітря приміщень зі стін, грунту з водопроводу, побутового газу. Сума­рно ці джерела вносять до 70% у загальну дозу випромінювання насе­лення. Допустимі рівні потужності поглиненої дози (ППД) гамма- випромінювання в повітрі будинків та приміщень ППД в середині приміщень з постійним перебуванням людей, не повинна перевищува­ти 0,27 мкГр год-1 (30 мкР год-1). До приміщень з постійним перебу­ванням людей відносяться житлові приміщення, а також приміщення дитячих закладів, санітарно-курортних лікувально-оздоровчих закла­дів. Для повітря приміщень установлені допустимі рівні середньоквад- ратичної еквівалентної рівноважної концентрації (ЕРК) ізотопів радо­ну: для повітря приміщень, що проектуються і будуються та при реко­нструкції будинків і споруджень с постійним перебуванням людей

222                                                                3            220                  3

ЕРК Rn не повинна перевищувати 50Бк м , а для Rn - 3Бк-м ; ЕРК 222Rn у повітрі будинків, що експлуатуються з постійним перебу­ванням людей не повинна перевищувати 100 БК м-3, а для 220Rn - 6Бк-м~

3

Контроль радіаційний при похованні радіоактивних відходів

згідно із ГОСТ 12.1.048. Стандарт розглядає номенклатуру параметрів, що контролюються при похованні радіоактивних відходів.