3.3.2. Екологічна сертифікація в західноєвропейських країнах

В західноєвропейських країнах екосертифікація достатньо широко розвинена. Вона доповнює звичайну сертифікацію і майже завжди но­сить обов'язковий характер.

Франція. У Франції екосертифікація сільськогосподарської проду­кції заснована в законодавчому порядку в 1960 р., на її основі введені екознаки як за видами продукції, так і в окремих виробників або спіл­ки виробників. Ці знаки отримали назву «червоні мітки» і були опуб­ліковані для інформування споживачів. Всі екознаки доповнюють на­ціональний знак відповідності NF. Принципи екосертифікації поляга­ють в забезпеченні безпеки продукції для споживача та навколишнього середовища, відповідності європейській екосертифікації та обліку еко­логічної ситуації на ринках. Основні правила екосертифікації Франції включають положення для споживачів проводити (по можливості) ко­нтроль на екологічність продуктів; до складу органу, який видає еко- сертифікати, обов'язково повинні входити споживачі і представники суспільних організацій з захисту навколишнього середовища; екосер- тифікація повинна охоплювати весь життєвий цикл продукції, яка сер- тифікується, та створювати економічну зацікавленість виробника в отриманні екосертифіката та ін. Накопичений досвід дозволив ввести єдину національну систему екосертифікації, девіз якої - споживачі не повинні знати все про шкідливість продукції, але вони мають право на абсолютну впевненість, що продукція зі знаком NF найбільш безпечна у всіх відношеннях.

Німеччина. В Німеччині роботи з екосертифікацій почалися в 1974 р. Через декілька років був заснований екознак - прообраз тепе­рішнього, відомого не менше в країні, «Блакитного янгола» (рис. 3.3.2).

Розвиток екосертифікації з присвоєнням знака «Блакитний янгол» багато в чому пов'язаний з програмою ООН по захисту навколишнього середовища. Продукція, маркована цим знаком, відповідає встановле­ній групі критеріїв, які гарантують її екологічну безпеку. Наприклад, автомобіль, який має екознак, обладнаний надійною системою очи­щення вихлопних газів.

Заслуговує на увагу процедура німецької екосертифікації. На по­чатковому етапі публічно представляється продукція, яка претендує на екознак. Федеральне бюро з навколишнього середовища створює ком­петентну комісію, яка аналізує відгуки, дає замовлення Німецькому інституту гарантування якості і сертифікацій на розгляд заявки про екосертифікацію. Технічні умови сертифікації розроблює Федеральне бюро з навколишнього середовища як центральний орган Системи. В розгляді заявки беруть участь Німецький інститут гарантії якості і сер­тифікації, Федеральне бюро з охорони навколишнього середовища, Конференція німецької промисловості, асоціація торгівлі, експерти. За результатами розгляду заяви відпрацьовуються рекомендації для журі. Журі враховує результати всіх етапів, докази відповідності товарів виробника, відгуки організацій, призначених для участі в процедурі.

Екознаки, що раніше використовувалися лише в Німеччині, «Бла­китний янгол» та «Зелена крапка» (рис. 3.3.2), стали загальноєвропей­ськими. Досить розповсюджений екознак «Зелена крапка» застосову­ваний в системі заходів з попередження забруднення навколишнього середовища відходами. Такий знак на упаковці вказує на можливість її переробки, тому цивілізовані споживачі викидають упаковку, марко­вану «Зеленою крапкою», в спеціальні контейнери.

Інші екознаки інформують споживача про різноманітні екологічні характеристики товарів, що продаються, що нерідко слугує основним критерієм їх вибору серед багато чисельних аналогів (рис. 3.3.3).

 

RECYCLE

 

4

5

6

 

7

Рис.3.3.3. Інформаційні екознаки

Під номерами рис.3.3.3 стоять: 1. Екознак "Дослідження на прида­тність товару для харчових продуктів". 2. Знак, що означає виконання виробником вимог із збереження. 3. Екознак Японської асоціації збе­реження навколишнього середовища. 4-5. Знак "Ресайклінг", що закли­кає здавати упаковку для вторинної переробки. 6. Екознак, який про-

 

ставляється на папері, отриманому з вторинної сировини (США). 7. Знак небезпеки товару для навколишнього середовища.

Отримавши сертифікат і право на використання екознака, підприємс- тво-виробник може укласти контракт з Німецьким інститутом гаранту­вання якості на рекламування свого підприємства. Сертифікація на знак «Блакитний янгол» не охоплює продукцію сільського господарства, фар­мацевтичну промисловість, побутового призначення, тому не виключений подальший розвиток та удосконалення екосертифікації.

Данія займає особливу позицію в Європі з питань захисту навко­лишнього середовища. Один із факторів, що пояснює це, полягає в тому, що її кордони безпосередньо прилягають до «основних забруд­нювачів» природи - країнам Східної Європи, Великобританії, Швей­царії. В країні діє закон, що регулює використання та виробництво хімічних продуктів і їх компонентів. В ньому містяться також й прин­ципи екосертифікації. Парламент Данії враховує всі дії ЄС в сфері екології на відміну від інших країн, наприклад Німеччини, де суспільс­тво вважає екосертифікацію виключно національною справою кожної країни. Уряд Данії сприяє застосуванню екознаків, але вважає, що це повинно мати добровільний характер, хоча самі знаки охороняються законом. Датські споживачі вважають наявність екознака важливим аргументом при купівлі товару. Але оскільки застосування знаків не має обов'язкового характеру, є немало випадків введення його вироб- ника-ми-спілками торговельників й окремими супермаркетами, що призводить до конкуренції екознаків на ринку Данії. І це також стиму­лює підтримку Данією екосертифікації в рамках ЄС та введення єди­ного екознака. В той же час Данія бере участь і в роботі регіональних організацій з стандартизації, сертифікації та акредитації - ІНСТА, НОРДЕСТ і НОРДА, які розробили регіональну систему екосертифіка- ції, що будується на екологічних критеріях найбільш розвинутих країн, які розповсюджуються на всі стадії життєвого циклу продукції.

Принципи екосертифікації ЄС базуються на попереджувальних заходах:

♦ шкоду для навколишнього середовища потрібно відвертати в пе­ршу чергу шляхом знешкодження джерел забруднення;

♦  фінансова відповідальність осіб, через вину яких порушується екологічна рівновага;

♦  ефективність сертифікації має пряму залежність від критеріїв нешкідливості продукції, послуги, процесу або іншого об'єкта екосер- тифікації для навколишнього середовища;

♦ критерії екосертифікації повинні перевершувати за своєю суттю (всебічності, охоплення) параметри екологічності, які містяться в ста­ндартах;

♦  визначити критерії екосертифікації можливо на основі широких маркетингових досліджень, які дозволяють встановити критерій для кожної конкретної групи товарів залежно від міри їх впливу на навко­лишнє середовище;

♦  на кожному етапі життєвого циклу продукції для визначення критеріїв екосертифікації необхідні вивчення рівня використання при­родних ресурсів, забруднення атмосфери, гідросфери та грунту, шкоди для лісів, полів, води, а також дослідження естетичних, чуттєвих (на дотик, на нюх) параметрів.

ЄС підкреслює добровільність європейської екосертифікації і її ві­дкритий характер для всіх країн, що також не виключає й розвиток національної екосертифікації. Але в той же час в 1993 р. була прийнята Директива ЄС, що визнала переваги екосертифікованої продукції, що постачається на ринок - ціна її зростає в 2 рази. Офіційний бюлетень Комісії ЄС періодично публікує екологічні критерії, які співвідносять­ся з кожною фазою життєвого циклу об'єкта сертифікації - від проек­тування до утилізації відходів. Інформація про критерії супроводжу­ється даними про терміни придатності продукту та тривалості періоду застосування критерію.

Розробка системи екосертифікації в ЄС базується на німецькій си­стемі екосертифікації на знак «Блакитний янгол». Таким чином, як вже вище зазначалось, не на всі види товарів розповсюджуються правила екосертифікації.

Встановлення видів товарів, які підлягають екосертифікації та ма­ркуванню екознаком ЄС, критеріїв їх оцінки покладено на уповнова­жені державні органи країн-членів ЄС за участю представників проми­словості, споживчих товариств, незалежних вчених, екологічних орга­нізацій, які об'єднуються на регіональному рівні в спеціальний консу­льтативний форум. Практична робота з присвоєння європейського екологічного знака проводиться на національному рівні, на якому здійснюються екологічні випробування на відповідність затвердженим критеріям та робиться висновок про присвоєння екознака. В ЄС при­йнято екомаркування спеціальним знаком (рис. 3.3.4).

Мета введення знака - достовірне інформування споживачів про екологічність продукту, що купується, та стимулювання виробників до дотримання норм та вимог по охороні навколишнього середовища. Екознак не розповсюджується на харчові продукти, напої та лікарські препарати. Ними маркують товари, що вміщують речовини та препа­рати, які за директивами належать до небезпечних, але в допустимих межах. Колір знака може бути зеленим, блакитним, чорним на білому фоні (і навпаки). Для отримання права використовувати екознак виро­бник повинен надати продукт для оцінки його екологічності, чим за­звичай займаються органи з сертифікації, з якими необхідно укласти контракт по кожному виду продукції окремо. Екознак активно викори­стовується в рекламі і сприяє просуванню товару на ринок, позитивно впливаючи на конкурентні позиції продавця (виробника). Оскільки екологічні вимоги до товарів вельми актуальні, а знак безпосередньо впливає на рівень продажу, на сучасних ринках з'явилась недобросові­сна конкуренція екознаків, зумовлена незаконним застосуванням еко- маркування виробником, або винахідництвом нових та не відомих по­купцям знаків. Це зашкоджує як споживачам, так власне і ідеї екосер- тифікації.

Таким чином, екознаки умовно можливо розділити на дві групи:

♦  екознаки, що інформують про безпеку продукції для здоров'я людини та навколишнього середовища. Сюди можна віднести знак «Блакитний янгол» та інші;

♦  знаки та надписи, що інформують про можливість переробки ві­дходів (частіше це стосується упакування). Таким чином утилізуються відходи як вторинна сировина і охороняється природа. Іноді знаки цієї групи повідомляють про те, що виріб отримано з вторинної сировини (наприклад, пластмасові предмети).

До такого роду екознаків належить «Зелена крапка» (Німеччина); знак «Ресайклінг» (використовується в США, Великобританії, країнах північної Європи), що закликає здавати упаковку в приймальні пункти для наступної переробки. Екосертифікація привертає увагу міжнарод­них організацій. Питаннями екологічного маркування та етикетування займається Міжнародна організація з стандартизації (підкомітет ПК З ISO/TK 207 «Етикетування (маркування) в сфері навколишнього сере­довища»).