2.3. Неформальні аспекти розробки рішень

Можна припустити, що в розробці управлінських рішень найбільшточний результат отримується шляхом застосування математичнихметодів на основі формалізації завдання. Проте цей шлях може вияви-тись досить складним. По-перше, дуже непросто точно побудуватимодель досліджуваного об'єкта за обраним критерієм. По-друге, навітьточний математичний підхід до завдання може не враховувати можли-ві наслідки рішень у ряді аспектів. Тому дуже часто менеджеру дово-диться інтуїтивно передбачати подальший розвиток подій, що можутьнастати в результаті реалізації прийнятого рішення. По-третє, самасутність управлінської діяльності має неформальний, творчий харак-тер. Викладені вище судження, а також низка інших особливостей дія-льності управлінця свідчать про необхідність урахування неформаль-них аспектів процесу розробки рішень.

Можна запропонувати певний алгоритм «розгортання» управлін-сько-аналітичної думки при неформальному підході:

визначення суті проблеми та її реальної значущості для органі-зації, тобто доцільності «роботи» з нею;

пригадування того, чи існувала схожа проблема в минулому і яквона розв'язувалась;

визначення складу «аналітичної групи», тобто тих людей, якіздатні найкраще проаналізувати проблему;

організація роботи групи, виявлення шляхів розв'язання про-блеми;

поєднання результатів роботи групи з «власним бажанням»;

вибір рішення.

У літературі можна зустріти висновок про те, що природа всіх про-блем, якщо розглядати їх з позиції людського мислення, однакова, то-му мистецтву прийняття рішень можна навчитись. Питання дискусій-не. Отже, спробуємо навести основні «психологічні» рекомендаціїщодо розв'язання проблеми прийняття управлінських рішень:

На початку «знайомства» з проблемою недоцільно акцентуватиувагу на аспектах і деталях. Краще, насамперед, уявити проблему в ці-лому. Важливо побачити систему факторів, які впливають на її стан.Скажімо, прибуток організації — це результат впливу сукупності фак-торів як зовнішнього, так і внутрішнього походження.

Важливий фактор часу: з одного боку, «швидке» рішення незавжди краще «повільного», а з іншого — «повільне» рішення можеобернутись втратами для організації, в тому числі матеріальними.Треба знайти, виявити той момент, коли вже необхідно приймати рі-шення. Тут дійсно настає час «мистецтва» менеджера. У ньому — по-єднання «розсуду» та «волі». Гарантій правильності думки менеджерушукати не слід, ризик завжди буде.

Критичність мислення є важливою рисою. Але сама по собівона нетрадиційна для управління та управлінців. «Парою» для кри-тичності має бути «позитивне» мислення — здатність бачити пози-тивні аспекти, сильні сторони, тобто передумова вибору правильногорішення — гармонійність мислення. «Критичність» і «позитивність»— прояви знань, досвіду та психологічних особливостей управління,тому менеджмент процесів прийняття рішення потребує контролюемоцій.

Досить часто корисним може бути «погляд зі сторони». Можли-вість залучити експерта, який не є співробітником даної організації, —це один із шансів для забезпечення більш глибокого, незаангажовано-го погляду на проблему та можливі шляхи її розв'язання. Одночасноне можна сприймати зовнішнього експерта як «наймудрішу» людину.Ситуації бувають різні; тому треба виявляти стриманість і критичністьдо думок експерта.

Аналітики, які вносять відповідні пропозиції щодо варіантіврозв'язання проблеми, в тому числі до визначення найкращого, доситьчасто просто «закохані» у свої ідеї тільки через те, що багато часу ви-тратили на їх аналіз та обґрунтування. Це «психологічна пастка». Топ-менеджери мають про це пам'ятати.

Нові ідеї дуже рідко отримують масове визнання. Брак масовоїпідтримки у певної пропозиції щодо розв'язання проблеми ще неозначає, що це погана пропозиція. Люди значною мірою консервативнів думках та діях. Мистецтво топ-менеджменту виявляється також уздатності оцінити новаторську ідею, креативну розробку певноїуправлінської проблеми.

Отже, прийняття рішень — головний момент у діяльності мене-джерів. Саме він потребує навичок системного мислення. Ефективнийпідхід до процесу ухвалення рішення припускає наявність вибору.Проте правильний спосіб прийняття рішень ще не гарантує правиль-ного рішення, оскільки існують як різні типи рішень, так і різні умови,за яких вони приймаються. Крім того, в сучасних умовах невизначено-сті та мінливості теоретичні правила ухвалення рішень стають інодінеможливими, і тоді доводиться «грати не за правилами».

Висновки

Відносини між учасниками процесу управління базуються налюдській поведінці, її психологічній сутності, індивідуальності, іншихсоціально-психологічних факторах, роль яких підкреслюється зрос-танням складності управлінських завдань.

Менеджеру необхідно знання складу і змісту властивостейособистості, вміння організовувати насамперед себе, бути психоло-гом, уміти «читати» і формувати психологічні портрети підлеглих,володіти прийомами самоорганізації, самоконтролю і самоврядуван-ня з метою ефективного управління людьми та досягнення поставле-них цілей.

Управлінське рішення несе на собі відбиток особистісних фа-кторів, до яких належать психічні процеси (пізнавальні, вольові,емоційні, мотиваційні), психічні стани (бадьорість, утома, стрестощо), психічні властивості (пам'ять, логіка, інтуїція, судження,темперамент тощо). Однією з важливих і специфічних складовихмоделі менеджера є темперамент управлінця (холеричний, сангвіні-чний, флегматичний, меланхолійний), який впливає на процес при-йняття рішень.

Усі психологічні властивості безпосередньо впливають на фор-мування індивідуального стилю прийняття рішень у керівника й побі-чно на якість прийнятих ним рішень. Найбільш загальна класифікаціястилів прийняття рішень за різними ознаками: 1) за співвідношеннямзусиль менеджера на стадіях розробки і критики альтернатив (інерт-ний, обережний, урівноважений, ризикований, імпульсивний стилі); 2)за ступенем участі підлеглих у процесі прийняття рішень (авторитар-ний, демократичний); 3) за рівнями організації управлінських рішень(диктаторський, реалізаторський, організаторський, координаторсь-кий, маргінальний).

Основними «психологічними» рекомендаціями щодо проблемиприйняття управлінських рішень можна вважати такі: на початку«знайомства» з певною проблемою недоцільно акцентувати увагу нааспектах і деталях; вибір «моменту» стає важливим елементом «мис-тецтва» менеджера; передумова вибору правильного рішення — «кри-тичність» і «позитивність» мислення менеджера; «погляд зі сторони»корисний, але не завжди правильний; мистецтво топ-менеджменту ви-являється у здатності оцінити новаторську ідею, креативну розробкупевної управлінської проблеми.

Питання для самоконтролю та обговорення

Чи повинні володіти однаковою інформацією ті особи, що при-ймають рішення, а також ті, хто їх виконуватиме? Наскільки прак-тично важливо це питання?

Які особистісні риси поведінки людини впливають на процесприйняття рішень? Яку роль відіграє людське мислення, інтуїція тапам'ять у процесі прийняття рішень?

Як впливає стиль керівництва менеджера на формування стилюприйняття рішень? Порівняйте найбільш відомі стилі прийняттярішень.

Які риси мають бути притаманні моделі успішного управлінця?Чи можливо навчитись мистецтву прийняття рішень?

Як ви вважаєте, коли краще приймати рішення: у відповідь назміну ситуації чи для її створення? Чи згодні ви з висловом «у без-вихідній ситуації — безліч виходів, а в ситуації з одним виходом— виходу немає»?

Тестові завдання

До особистісних факторів психічних процесів прийняття рішеньналежать:

а)         пізнавальні, вольові, емоційні, мотиваційні;

б)         реакція особистості на зовнішні й внутрішні стимули;

в)         загальні та індивідуальні психічні властивості;

г)         усе вищевикладене правильно.

Головну роль у психічних процесах прийняття рішень відігра-ють такі їх види:

а)         мотиваційні;

б)         пізнавальні (когнітивні);

в)         вольові;

г)         емоційні.

До загальних психічних властивостей людей, що виявляютьсяу процесі прийняття рішень, належать:

а)         обмежена швидкість переробки інформації;

б)         емоційна реактивність і вольові якості;

в)         сприйняття зовнішнього середовища;

г)         характер і темперамент.

Індивідуальні якості людей сильніше виливають на:

а)         інтелектуальність та якість управлінських рішень;

б)         результат прийняття рішення;

в)         об'єктивність аналізу прийнятого рішення;

г)         процес розробки рішення.

Рішення, що ґрунтуються на судженні, базуються на:

а)         знанні й досвіді;

б)         інтуїції;

в)         емоції;

г)         раціональності.

Виявлення холеричного типу темпераменту в менеджменті ха-рактеризується:

а)         високою відповідальністю щодо розробки управлінського рі-шення;

б)         швидкістю, оперативністю та індивідуалізмом у розробці управ-лінського рішення;

в)         швидкістю, оперативністю і колективним обговоренням ключо-вих проблем під час розробки управлінського рішення;

г)         бажанням отримати великий обсяг інформації та думок щодопроблеми.

Імпульсивний стиль прийняття управлінського рішення є ре-зультатом:

а)         ризикованості;

б)         генерації ідей;

в)         творчої активності;

г)         новизни та оригінальності підходу.

За рівнями організації управлінських рішень маргінальний стильхарактерний для керівників, які приймають рішення на рівні:

а)         автократичному;

б)         автономному;

в)         локально-колегіальному;

г)         метаколегіальному.

В алгоритмі «розгортання» управлінсько-аналітичної думкипри неформальному підході розробки рішення першим етапом є:

а)         визначення складу аналітичної групи, яка здатна найкраще про-аналізувати проблему;

б)         визначення доцільності «роботи» з проблемою;

в)         ретроспективний пошук проблеми в минулому;

г)         власне бажання розв'язати проблему.

Ключове значення для прийняття ефективного управлінськогорішення має наявність у менеджера навичок:

а)         адміністративних;

б)         технічних;

в)         комунікативних;

г)         системного мислення.