12.1. Прийняття фінансових рішень

Фінансово-інвестиційна сфера була і залишається однією з пріори-тетних в управлінській діяльності. Управління фінансами організації(фінансовий менеджмент) у загальному вигляді передбачає розробку іприйняття рішень щодо руху коштів організації.

З позиції належності тих чи інших коштів можна виділити такіосновні напрями управління фінансами організації:

управління власними коштами організації;

управління позиковими коштами, що залучені організацією.

До власних коштів можна зарахувати ті, що вносяться засновника-ми до статутного фонду компанії, її прибуток, амортизаційний фонд.Позикові кошти — кредити, які отримала компанія; кошти, що надій-шли до компанії в результаті розміщення корпоративних облігацій.Управлінські фінансові рішення в цьому контексті зводяться насампе-ред до того, як знайти найкраще поєднання в ракурсі «власні кошти —позикові кошти». Питання достатньо складне, має багато аспектів —терміни, вартість, суб'єкти, ризики тощо.

З позиції операційного фінансового управління можна виділититакі основні напрями (аспекти) розробки управлінських рішень в орга-нізації у цій сфері:

аналіз фінансового стану організації;

оцінка фінансових активів організації в поточному та перспек-тивному періодах;

розробка пропозицій щодо використання активів;

розробка та використання індикаторів (показників) успішностіфінансової діяльності організації.

Розділ

Ш

прийняття фінансовихта інвестиційнихрішень

Зазначимо, що існує чимало методик, які створені для підвищенняефективності процесів розробки фінансових управлінських рішень. Нанашу думку, їх не можна розглядати як своєрідну «дорожню карту».Скоріше за все, вони є інструментарієм фінансового аналізу, викорис-тання якого покращує якість такого аналізу, але не визначає з абсолю-тним рівнем достовірності ті фінансові результати, які можуть з'яви-тися внаслідок прийняття певних управлінських рішень. Розглянемоокремі з таких методик.

Модель основного балансового рівняння. Сутність рівняння по-лягає в такому: загальна величина активів (A ) завжди дорівнюватимесумі власного капіталу (BK) і зобов'язань організації (3):

A = BK + 3.

Формування власного (чистого) оборотного капіталу (ВОК) можназобразити формулами:

ВОК = Оборотні активи - короткострокові пасиви,

ВОК = (Власний капітал + Довгострокові пасиви) - Необоротні активи.

У моделі ВОК поєднуються прибутковість і ризик, тобто менедже-ри мають урахувати що, збільшуючи розмір власного оборотного капі-талу, підприємство знижує ризик втрати платоспроможності, адже збі-льшується поточна фінансова ресурсність і мобільність підприємства.Але довгострокове зростання ВОК може призвести до неможливостідохідного вкладення свого довгострокового капіталу, сповільненняоборотності ВОК, виникнення проблем із формуванням інвестиційнихресурсів, можливою відмовою від запланованих проектів.

Зниження обсягу ВОК може означати вкладення чистих оборотнихактивів в інвестиційну діяльність, спрямування їх на реалізацію пев-них проектів. Але це збільшує ризик появи фінансових проблем.

Модель беззбитковості. Мінімальною вимогою до управління компа-нією в ринкових умовах є забезпечення беззбитковості її діяльності. Це пе-редбачає окупність як постійних витрат компанії (вони не залежать безпо-середньо від обсягів виробництва), так і змінних (вони змінюються зізміною обсягів виробництва). Менеджер має пам'ятати, що витрати фор-муються навіть за відсутності в якийсь період часу виробництва продукції.

На рис. 12.1 показано залежність між доходом/витратами та обся-гом випуску продукції.

Доход/витрати

Під час прийняття будь-якого рішення, пов'язаного з плануваннямвиробництва, фінансових результатів, управлінці мають визначати: здосягненням якого обсягу реалізації виробництво певного продуктубуде беззбитковим і надалі може приносити прибуток.

Для знаходження точки беззбитковості умовного продукту необхід-но визначити величину маржинального доходу. Маржинальний дохід —різниця між доходом від реалізації та змінними витратами підприємст-ва. Точку беззбитковості для певного виду товару можна обчислити наоснові середньозваженого маржинального прибутку, тобто

N - C п

1 V KV —

БУ п

11МСЗ

де NBy - точка беззбитковості умовного продукту;Сп - сума загальних постійних витрат;Пмсз - середньозважений маржинальний дохід.Середньозважений маржинальний дохід — сума величини маржи-нального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації їхпродажу, що визначається як:

і Пш * Чі,1=1

де ПМІ _ маржинальний прибуток z'-го продукту;n — кількість виробів;

4t — частка /-го продукту в загальному обсязі реалізації продукції.Точка беззбитковості за кожним продуктом дорівнює:

N - N *Ч

БІ БУ і>

де NBI — точка беззбиткового виробництва /-го виробу в натурально-му вимірі.

Моделі управління грошовими потоками. Мета управління ру-хом грошових коштів організації — виявлення достатності формуван-ня грошових потоків за видами діяльності, забезпечення збалансова-ності вихідних і вхідних грошових потоків за обсягом і в часі, їхефективності.

Збалансованість надходження грошових коштів і їх витрат мене-джери можуть оцінювати за показником рівня достатності їх надхо-дження (Рд):

Рд = ГПП : ГПН,

де ГПП — вхідні (позитивні) грошові потоки;ГПН — вихідні (негативні) грошові потоки.

Якщо Рд = 1, то це може розглядатися як певний орієнтир щодостійкості фінансового стану. При Рд > 1 можливе неефективне вико-ристання підприємством грошових коштів. Рд < 1 свідчить про наяв-ність певних загроз фінансовій стійкості підприємства.

Загальний розмір чистого грошового потоку (ЧГП) визначається заформулою:

ЧГП = ЧГПа + ЧГПг + ЧГПф,

де ЧГП0 — чистий грошовий потік від операційної діяльності;ЧГПІ — чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності;

ЧГПф — чистий грошовий потік від фінансової діяльності.

Аналітична робота має передбачати оцінку структури та якості чи-стого грошового потоку, а також визначення фінансових перспектив інапрямів удосконалення управління грошовими потоками.

Моделі оцінки та прогнозування фінансового стану підприємс-тва. Прогнозування — важливий елемент процесу розробки управлін-ських рішень у фінансовій сфері. Однією з методик оцінки фінансовоїситуації є проведення фінансового моніторингу за допомогою коефіці-єнта Бівера (КБ):

КБ ={ЧП + Ам ): [ДЗ + ПЗ),

де ЧП і Ам — чистий прибуток і амортизація;

ДЗ і ПЗ — довгострокові та поточні зобов'язання.При КБ < 0,2 протягом 1,5-2 років вважається, що структура ба-лансу підприємства незадовільна. При КБ < 0,1 підприємство по сутіпрацює в борг.

За незадовільної структури балансу розраховують коефіцієнт від-новлення платоспроможності (строком на 6 місяців) за формулою:

Кш + -6 (Кпк - Кпп )JT                     І          

відн     у          '

пнр

де Кпк, Кпп — коефіцієнт покриття на кінець і початок звітного періоду;

Кпнр — нормативне значення коефіцієнта покриття;

6 — період відновлення платоспроможності в місяцях;Т — звітний період у місяцях.

Якщо Кеідн < 1, то підприємство в найближчі 6 місяців не має реа-льних можливостей для відновлення платоспроможності. Тобто сфор-мовані значні фінансові ризики. При Кеідн > 1 такі можливості існу-ють, ситуація виглядає більш оптимістичною.

Одним з найбільш поширених методів оцінки ймовірності банк-рутства підприємства є Z-модель Альтмана на основі п'яти факторів:

Z = 1,2 Коб + 1,4Кт + 3,3КР + 0,6Кп +1,0Я,

де Коб — частка оборотних коштів у активах, тобто відношення обо-ротного капіталу до загальної суми активів підприємства;

Кнп — рентабельність активів, обчислена як відношення нерозпо-діленого прибутку до загальної суми активів;

Кр — рентабельність активів, обчислена як відношення прибуткувід реалізації продукції до загальної суми активів;

Кп — коефіцієнт покриття як відношення ринкової вартості влас-ного капіталу до позикового;

Ке — віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реаліза-ції до загальної суми активів.

Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства:до 1,81 — дуже висока; від 1,81 до 2,67 — висока; від 2,68 до 2,9 —можлива; понад 3,0 — дуже низька.

Методи дисконтування. Дисконтування — метод оцінки проектівшляхом вираження майбутніх грошових потоків через їх вартість у по-точний момент часу.

Досить часто як один з основних критеріїв прийняття фінансовихрішень пропонується розглядати метод чистого дисконтованого до-ходу (NPV). Для прийняття фінансового рішення за допомогою роз-рахунку NPV потрібно: зробити поточну оцінку майбутнього резуль-тату; порівняти його з теперішніми витратами. Якщо різницядодатна, то пропоноване рішення (проект) можна вважати прийнят-ним з фінансового погляду. Додатне значення чистої зведеної варто-сті означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні ви-трати.

Розрахунок майбутнього фінансового результату для певного пері-оду часу (зведення майбутнього грошового потоку до результату цьогоперіоду, або дисконтування) має враховувати різну вартість грошей:гроші, які отримані сьогодні, мають вищу вартість, ніж ті, що можутьбути отримані в майбутньому. «Поточні», «сьогоднішні» гроші маютьвищу вартість, оскільки дають можливість отримати додатковий дохід,«заробити» на цих грошах.