12.2. Управління інвестиційними рішеннями

магниевый скраб beletage

Інвестиційні рішення — це рішення, пов'язані із вкладанням (ін-вестуванням) коштів в активи в певний період часу з метою одержаннязиску в майбутньому.

Управлінські інвестиційні рішення фокусуються на питаннях ви-значення напрямів (об'єктів) вкладання тих коштів, які є в розпоря-дженні організації. Досить часто в літературі зазначається, що інвес-тиції здійснюються з метою отримання прибутку. Це так лише певноюмірою. Треба звертати увагу, що існує й «соціальне інвестування», на-віть у рамках діяльності комерційних організацій. У таких випадках невиникає прямого комерційного ефекту у вигляді прибутку. З'явля-ються ефекти іншого типу — покращання умов праці, відпочинку,оздоровлення, культурно-освітнього розвитку тощо. До того ж слідураховувати, що, крім прибутку, власників бізнесу цікавить рівень ка-піталізації компанії, тобто її ринкова вартість. Це важливе фінансовепитання: яку суму коштів може отримати власник при повному або ча-стковому продажу свого бізнесу? Тому фінансовий менеджмент ком-панії, управлінські рішення можуть фокусуватися не тільки на прибут-ку, але й на ряді інших цілей. Безумовно тільки те, що фінансово-інвестиційні рішення мають «працювати» на інтереси власників орга-нізації, на забезпечення реалізації стратегії організації та її бізнес-одиниць, на досягнення необхідного рівня поточної та перспективноїконкурентоспроможності організації.

Інвестиційні рішення можна поділити на такі види:

матеріальні (вкладання в реальний капітал);

фінансові (вкладання у фінансові активи — цінні папери тощо);

нематеріальні (вкладання в нематеріальні активи).

Об'єктами інвестиційної діяльності організації можуть бути осно-вні фонди, цінні папери, інтелектуальний капітал, інші об'єкти власно-сті та майнові права.

У визначенні доцільності прийняття того чи іншого інвестиційногопроекту потрібно відповісти на такі основні запитання:

який необхідний обґрунтований обсяг фінансових ресурсів;

які джерела фінансування можуть бути використані;

яким може бути термін окупності інвестицій?

Розглянемо найбільш відомі методи фінансового аналізу для при-йняття інвестиційних рішень щодо двох груп об'єктів інвестування —матеріальних (реальних) і фінансових.

Прийняття інвестиційних рішень щодо матеріальних проектів.З'ясовуючи доцільність і привабливість інвестиційного проекту засто-совують ряд методів (рис. 12.2).

Метод оцінки за періодом окупності інвестицій. Він передбачаєрозрахунок строку окупності інвестицій (періоду часу, за який доходипокривають витрати на реалізацію інвестиційного проекту) за такоюмоделлю:

а)         з рівномірним надходженням доходів за весь строк окупності:

Т = К < Тее     або — < Tes,

Пч + А ее        Дч ее

де Т — термін окупності інвестиційного проекту, років;

Пч — чисті надходження (чистий прибуток підприємства) в пер-ший рік реалізації інвестиційного проекту, грн;

К — повна сума витрат на здійснення інвестиційного проекту,

грн;

Тее — економічно виправданий термін окупності інвестицій, щовизначається, як правило, власниками підприємства;

А — амортизаційні відрахування на повне відновлення в розраху-нку на рік реалізації інвестиційного проекту, грн;

Дч = Пч + А — чистий дохід у перший рік реалізації інвестиційно-го проекту, грн;

б)         з нерівномірним надходженням доходів протягом строку окуп-ності інвестицій:

К + £(Яг + А,)> 0, Т < Тев,

І=1

де Пі — чисті надходження (чистий прибуток) в /-му році, грн;

Аі — амортизаційні відрахування на повне відновлення в /-му ро-ці, грн;

H — норма податку на прибуток.

Метод оцінки за розрахунковою нормою прибутку полягає у ви-значенні відсотка прибутку на капітал, співвідношення між доходомвід реалізації інвестиційного проекту й інвестиціями. Розрахунок можепроводитися двома способами за формулами:

У Д: Т

Нпк

У Д: т

=          ч х100,

(К + Кшг): 2

Кзаг = К - І

де Нпк — норма прибутку на капітал, %;

£ Д — сума річних доходів за весь термін віддачі (використання)інвестиційного проекту, грн;

Т — термін віддачі (використання) інвестиційного проекту, років;

К — початкові вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, грн;

Кзаг — залишкова вартість вкладень, грн.

Цей метод дає менеджерам можливість оцінити результати проектуза обсягом прибутку і показником рентабельності. Але він не враховуєвартість грошей у різний період часу.

Методи оцінки, що ґрунтуються на дисконтуванні (NPV, IRR,DPP). Як ми вже зазначали, дисконтування передбачає оцінку майбут-ніх доходів (у нашому випадку — від інвестиційного проекту) черезпоточну вартість грошей, тобто це зворотний процес отримання сього-днішнього еквівалента вартості коштів, що мають бути в майбутньому.Дисконтування проводиться за формулою:

CF (0)--СЩ,(1 + P)'

де CF(') — номінальна вартість майбутнього потоку реальних грошейУ році ';

CF(0) — теперішня вартість даного потоку;

p — процентна ставка порівняння, поділена на 100 (це норма дис-конту, що характеризує мінімально допустимий рівень прибутковостіінвестицій).

Якщо рівень p прогнозується змінним для різних років, то формулаприведення обсягу грошових надходжень у році t до поточного рокуматиме вигляд:

am                    Cm       .

(1+p,)(1+p2)...(1+p,)

Використання механізму дисконтування майбутніх грошових над-ходжень практично є методом порівняння доходу від проекту з дохо-дом від розміщення тих самих коштів у банку під щорічний відсоток.

Інвестиційно створений (генерований) вхідний грошовий потіквключає чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підпри-ємства, а також амортизаційні відрахування:

CFI = TP *(1 - IT) + A,

де CFI — генерований грошовий потік;

TP — прибуток до оподаткування;

IT — ставка податку на прибуток, поділена на 100;

A — амортизаційні відрахування.

Оцінки на основі чистої теперішньої вартості (net present value,NPV) інвестиційного проекту здійснюються на основі величини, оде-ржаної шляхом дисконтування різниці між усіма вихідними та вхідни-ми потоками грошей, що утворюються протягом періоду, коли інвес-тиційний проект забезпечує надходження (генерування) грошовихкоштів.

Загальну накопичену величину теперішньої вартості грошових по-токів, що забезпечуються проектом (PV), і чисту теперішню вартість(NPV) розраховують за формулами:

NVP = SCW ,t=0 (1 + r )t

PV = NVP +1,

де NVP — чиста теперішня вартість;

CF(t) — річний чистий потік грошей за проектом в рокиt = 0,1, 2, ..., n ;

r — ставка дисконтування;

PV — теперішня вартість грошових потоків, генерованих проектом;

І — інвестиційні витрати.

Далі аналізуємо результати розрахунків:

якщо NVP < 0 , то під час прийняття такого проекту є загрозазменшення вартості компанії, загроза отримання збитків;

якщо NVP = 0 , то в разі прийняття такого проекту вартістькомпанії та доходи власників не змінюються;

якщо NVP > 0 , то в разі прийняття проекту вартість компанії тадоходи її власників збільшаться.

Оцінки на основі внутрішньої норми рентабельності (IRR,internal rate of return) інвестиційного проекту визначаються як нормадисконту, за якої дисконтована вартість надходження реальних гро-шей дорівнює дисконтованій вартості їх витрат (NVP = 0 ). Усі надхо-дження за проектом повністю капіталізуються:

IRR = r, за якої NRV = f (r) = 0.

Тоді NVP матиме вигляд:

g CF(t) = 0.'=0 (1 + IRR) '

В управлінському інвестиційному аналізі роль показника IRR по-лягає в тому, що оцінюється очікувана доходність проекту і максима-льно допустимий відносний рівень витрат, пов'язаних із ним.

Оцінки на основі індексу доходності (PI, profitability index). Пе-редбачається розрахунок співвідношення між NVP і теперішньою ва-ртістю інвестицій PVI:

pi = NVP.pvi

Для економічно вигідних проектів це значення повинно перевищу-вати нуль або дорівнювати йому.

Дисконтний метод дозволяє визначити момент, коли дисконтованігрошові потоки, пов'язані з реалізацією проекту, зрівняються з диско-нтованими потоками інвестиційних витрат. Його очевидна перевага —врахування впливу фактора часу на ціну грошей.

Прийняття рішень щодо фінансових інвестицій. Об'єктами фі-нансових інвестицій є фінансові активи. Останні можна поділити на:грошові та фондові активи.

Інвестування в грошові активи — це спрямування тимчасово ві-льних грошових коштів на депозитні рахунки комерційних банків, заякими інвестор може отримувати додатковий дохід у вигляді відсотківна вклади. Очевидно, що це відносно простий спосіб розміщення кош-тів, який супроводжується порівняно невеликим фінансовим ризиком.Під час цих операцій важливо в управлінських рішеннях ураховуватитакі моменти.

Вибір комерційного банку. Саме тут приховуються основні ри-зики для інвестора. При вирішенні цього питання управлінці маютьпам'ятати про формулу «доходність — ризик», тобто найбільші відсо-тки за вкладами можуть супроводжуватися найбільшим ризиком інве-стування. Доцільно знайомитися з рейтингом банків, який формує На-ціональний банк України, мати уявлення про «фінансову історію»діяльності банку, його ринкову спеціалізацію, форму власності. У ста-більній економіці з виваженим вибором досить легко мінімізувати ри-зики, пов'язані безпосередньо з банком.

Інфляційний фактор. Тут формується другий ризик такого фі-нансового інвестування. Для отримання інвестором реального дохо-ду рівень відсотка за вкладом має бути вищим від рівня інфляції завідповідний період дії депозитного договору. Скажімо, кошти роз-міщено на річний депозит за ставкою 10 %. Для одержання реальногодоходу необхідно, щоб річний рівень інфляції був менший 10 %.Тобто управлінці мають оцінити, спрогнозувати темп інфляції. Са-мостійно розрахувати цей показник вони не в змозі. Тому треба ви-ходити з якихось орієнтирів: прогнозів уряду, центрального банку,відомих аналітичних агентств. Не слід забувати і про досвід та інтуї-цію менеджерів.

Фактор часу. Йдеться про визначення періоду, на який інвесторпередасть гроші до банку. Питання пов'язано з рівнем майбутньої до-ходності інвестування: чим більший період розміщення, тим, як пра-вило, вищий рівень доходності. Одночасно треба враховувати, що до-строкове припинення дії депозитного договору супроводжуєтьсясуттєвою чи навіть повною втратою доходу для інвестора.

Інвестування у фондові інструменти передбачає придбання облі-гацій, акцій та інших видів цінних паперів. Зазначимо, що придбанняоблігацій є фактично формою кредитування їх емітентів. Під час аналі-зу треба брати до уваги такі основні моменти:

хто виступає емітентом облігацій;

який рівень доходності облігацій і термін їх погашення.

Облігації можуть бути державними, муніципальними, корпоратив-ними. Вважається, що перші та другі менш ризиковані для інвесторів.Щодо корпоративних облігацій важливо, яка саме компанія їх випус-тила, наскільки стабільний її фінансовий стан, під які цілі вона акуму-лює (залучає) кошти.

Залежно від таких характеристик, як умови емісії, характер і термі-ни обігу, способи забезпечення й виплат доходу, виділяють облігації знульовим купоном, із фіксованою або змінною купонною ставкою,безвідкличні та відкличні облігації.

Інвестування в акції набагато складніше, ніж інші види фінансово-го інвестування. Ризики інвестора значно зростають. Акції дають пра-во участі в управлінні компанією, але вони, як правило, не забезпечу-ють гарантованих доходів їх власникам.

Зазначимо, що в літературі наводиться чимало математичних мо-делей, які, на думку їх розробників, мають сприяти ефективності ін-вестиційного менеджменту, інвесторам у прийнятті правильних рі-шень. Але практика показує, що управлінська цінність цих моделейневисока. По-перше, вони досить часто орієнтуються на портфельнеінвестування. Таких інвесторів небагато, це зазвичай відносно великіторговці цінними паперами. По-друге, розрахунки моделей за префе-ренційними акціями (з постійною виплатою дивідендів) практичноповністю втратили сенс, тому що випуск таких акцій не дуже поши-рений. По-третє, дуже велика кількість факторів впливає на «ринковудолю» тих чи інших акцій, і це суттєво ускладнює прогнозуваннязмін їх доходності.

На наш погляд, під час аналізу доцільності стосовно придбання ак-цій треба враховувати певні моменти.

Можливі форми отримання доходу. Це може бути отриманнядивідендів і/або доходів, що виникають від зростання курсової (ринко-вої) вартості акцій. Дивіденди виплачують порівняно небагато компа-ній. У цілому на них розраховувати треба досить обережно. Зміна рин-кової вартості — можливо, більш доцільний орієнтир.

Ринок акцій дуже чутливий. Коливання цін можуть бути дина-мічними та суттєвими. Важливо бачити короткострокові коливання ізагальний тренд (тенденцію). Інвестори можуть вдало скористатисякороткостроковими коливаннями, а можуть орієнтуватися і на відда-лену перспективу, працювати на використання тренда.

Важливу роль відіграє досвід та інтуїція тих аналітиків, управ-лінців, які дають відповідні рекомендації та приймають рішення. Цілюди мусять постійно «сидіти» на проблематиці фондового ринку,отримувати й обробляти великий масив інформації, що прямо чи опо-середковано стосується певних емітентів.

Зазначимо, що також об'єктом фінансового інвестування може бу-ти придбання іноземної валюти. Доходність таких інструментів дляінвестора залежить від того, в якому напрямі та як змінюватиметьсяринковий курс, які відсотки можна отримати від банків з розміщеннямна депозитах відповідних грошових коштів.

У цілому треба визнати, що управлінські рішення у фінансовій таінвестиційній сферах мають орієнтуватися на системну роботу з «ма-теріалом», на значну роль фактора здатності аналітично-управлінсь-кого персоналу правильно прогнозувати ситуацію. Тому система під-тримки прийняття рішень в управлінні інвестиціями має поєднуватиформально-економічні й експертні методи.

Висновки

В управлінні фінансами розрізняють фінансові й інвестиційнірішення. Управління фінансами — це управління власними та позико-вими коштами. Основні напрями операційного фінансового управлін-ня: аналіз фінансового стану організації; оцінка фінансових активів употочному та перспективному періодах; розробка пропозицій щодовикористання активу; розробка та використання індикаторів успішно-сті фінансової діяльності.

Загальним критерієм прийняття фінансових рішень є переви-щення фінансового результату над витратами. У фінансовому аналізіможуть використовуватися моделі основного балансового рівняння,беззбитковості, управління грошовими потоками, оцінки та прогнозу-вання фінансового стану підприємства, дисконтування.

Інвестиційні рішення пов'язані із вкладанням коштів в активи дляотримання зиску в майбутньому. їх можна поділити на матеріальні, немате-ріальні, фінансові. Менеджери мають розробляти такі питання: обсяг необ-хідних фінансових ресурсів, джерела фінансування, термін окупності.

До основних методів оцінки ефективності капіталовкладень мож-на зарахувати: методи оцінки періоду окупності; розрахункової нормиприбутковості; дисконтування — чистої теперішньої вартості, періодуокупності, внутрішньої норми рентабельності, індексу доходності.

Інвестування у грошові активи передбачає спрямування тимчасо-во вільних грошових коштів на строкові депозитні рахунки комерційнихбанків. У фінансово-інвестиційному аналізі треба звертати увагу на такіосновні моменти: вибір банку; інфляційний фактор; фактор часу.

Інвестування у фондові інструменти передбачає придбання об-лігацій, акцій, інших цінних паперів. Із вкладанням коштів в облігаціїдоцільно насамперед оцінювати, хто емітент, який рівень доходності йтермін погашення. Під час придбання акцій потрібно враховувати такімоменти: орієнтація на певну форму отримання доходу; чутливістьринку акцій; роль досвіду та інтуїції.

Питання для самоконтролю та обговорення          II

Що належить до власних і позикових коштів підприємства? Щомає враховувати менеджер під час прийняття рішень про залученняі використання коштів залежно від даного поділу?

Що являє собою модель беззбитковості? Для розробки якихуправлінських рішень доцільно використовувати цю модель?

Яка основна ідея лежить в основі методів дисконтування? Щоозначає фраза: «поточні» гроші мають вищу вартість, ніж гроші«майбутні»?

Що являють собою методи оцінки інвестицій за строками окуп-ності і розрахунковою нормою прибутку? Як саме доцільно вико-ристовувати ці методи: вибирати один з них залежно від ситуаціїчи одночасно використовувати обидва методи?

Об'єктами фінансового інвестування є грошові та фондові акти-ви. Які основні моменти мають ураховувати менеджери під часрозробки та прийняття рішень щодо інвестування в ці активи?

Тестові завдання

До власних коштів організації не належить:

а)         чистий прибуток організації;

б)         реінвестований прибуток організації;

в)         амортизаційні відрахування;

г)         внески акціонерів до статутного фонду організації;

д)         правильної відповіді немає.

Точка беззбитковості у фінансово-господарському аналізі показує:

а)         за якого обсягу реалізації продукції досягатиметься окупністьвитрат;

б)         за яких параметрів доходів і реалізації продукції буде забезпече-на прибуткова діяльність;

в)         рівень прибутку, який забезпечує рентабельну діяльність;

г)         за якого обсягу реалізації відбувається покриття постійних ви-трат;

д)         за якого обсягу реалізації відбувається повне покриття постій-них витрат і частково змінних витрат.

Показник рівня достатності надходжень грошових коштів можебути використаний в аналізі для визначення:

а)         співвідношення між вхідними та вихідними грошовими пото-ками;

б)         конкретного рівня рентабельності діяльності організації;

в)         співвідношення між різними компонентами чистого грошовогопотоку;

г)         рівня якості чистого грошового потоку;

д)         співвідношення між постійними та змінними витратами в розра-хунку на одиницю реалізованої продукції.

П'ятифакторна модель Альтмана може бути використана в ана-лізі для визначення:

а)         структури вхідних грошових потоків;

б)         вірогідності банкрутства підприємства;

в)         рентабельності діяльності підприємства;

г)         періоду можливого відновлення платоспроможності підприємства;

д)         правильної відповіді немає.

Методи дисконтування дають менеджерам можливість:

а)         порівняти доход з витратами;

б)         врахувати вартість грошей залежно від часу;

в)         врахувати термін окупності інвестицій;

г)         порівняти доходність за різними фондовими інструментами;

д)         врахувати зміну показника фінансової стійкості підприємства вмайбутньому.

До дисконтних методів оцінки доцільності інвестування не на-лежить метод:

а)         чистої теперішньої вартості;

б)         внутрішньої норми рентабельності;

в)         індексу доходності;

г)         розрахункової норми прибутковості.

Строк окупності інвестицій — це:

а)         строк реалізації інвестиційного проекту;

б)         період здійснення фактичного інвестування в рамках проекту;

в)         співвідношення між строком реалізації інвестиційного проекту іперіодом його фактичного інвестування;

г)         строк, з якого починається рентабельне функціонування інвести-ційного проекту;

д)         правильної відповіді немає.

До інвестицій у фондові активи не належить:

а)         придбання облігацій будь-яких емітентів;

б)         придбання державних облігацій;

в)         придбання державних і муніципальних облігацій;

г)         розміщення коштів на строкових депозитах;

д)         правильної відповіді немає.

Задачі

1. Підприємство виробляє три види продукції, показники яких наве-дено в таблиці. Загальні річні постійні витрати становлять 144 тис. грн.Визначте річний обсяг виробництва і продажу кожного виду продукції взаданій пропорції, який забезпечує беззбитковість виробництва.

Вид продукції

Ціна, грн

Змінні витратина одиницю,грн

Маржинальний

прибутокна одиницю, грн

Часткав загальномувипуску, грн

А

100,0

60,0

40,0

0,30

Б

180,0

100,0

80,0

0,50

в

210,0

110,0

100,0

0,20

2. Загальна сума активів підприємства дорівнює 2 млн грн. Оборо-тний капітал — 1,05 млн грн, нерозподілений прибуток — 0,025, при-буток від реалізації — 2, виручка від реалізації — 0,7, ринкова вартістьвласного капіталу — 2,5, позиковий капітал — 3 млн грн. Визначтеймовірність банкрутства даного підприємства.