1.3. Професійна етика в суспільствіта її взаємозв'язок з іншими науками

магниевый скраб beletage

Кризові явища, пов'язані з розвитком існуючої циві-лізації, глобальні проблеми, які на весь голос заявили про себелюдству (екологічні, демографічні, проблеми війни і миру, голо-ду, хвороб, культури тощо), можуть бути вирішеними людьми згуманістичними орієнтирами, які б прагнули будувати світ і своєжиття на загальнолюдських моральних цінностях. За таких об-ставин зростає роль морального чинника в усіх сферах життєдія-льності суспільства і людини. У минулому (та й сьогодні) існу-вало немало чинників, які обмежували або за допомогою якихобмежувалася дія морального чинника. Зокрема, це сфери полі-тики, права, економіки, інші напрями духовного життя. Це необійшло й Україну. Українське суспільство, яке поступовотрансформується, має морально відродитися. Тому за сучаснихумов етичні знання стають важливим чинником розвитку духов-ної культури суспільства і морального світорозуміння особисто-сті, а до етики як науки висуваються нові вимоги. Сьогодні інте-рес до вивчення моралі виявляють соціологи, політологи,правознавці, що посилює вимоги, які висуваються до етики, —послідовно впроваджуючи свій специфічний підхід до вивченняморалі, виявляти її власну природу, специфіку і роль у життілюдини, закономірності функціонування і розвитку, джерелопоходження моральних цінностей. Усе це має важливе значенняяк для самої етики, так і для того, щоб підкріпити інші науки, якімають справу з мораллю, науковим розумінням її особливостей,а також для координування досліджень моралі соціальними і гу-манітарними науками.

На цьому етапі головним завданням етики є обґрунтування йрозуміння моралі як явища загальнолюдського на противагу класо-вому, національному, корпоративному, як загальнородової базисноїоснови усіх форм духовного життя.

Етика покликана допомогти сучасній людині осмислити життя вусій його багатозначності та глобальності, розширити горизонтиіндивідуального сприйняття світу, вводячи у нього широкі соціо-моральні, гуманітарні критерії оцінки усього, що відбувається, по-казати зв'язок сучасного з минулим і майбутнім.

Перед етикою постають завдання, пов'язані з подоланням апо-логетико-прикрашального характеру аналізу моральної практики,моралізаторства. На основі аналізу морального життя у ринковомусуспільстві слід обґрунтувати моральні цінності, ідеали, моделі по-ведінки, міжособистісних стосунків, узагалі нормативну етику, від-повідну такому суспільству.

Актуальною залишається проблема формування моральноїкультури суспільства й особистості.

Етика як самостійна дисципліна виокремилась у кінці XVIII ст.Це обумовлено і складністю її предмета, і складністю моралі як со-ціального явища. У реальному житті мораль не існує автономно,ізольовано, вона пронизує усі види діяльності й стосунків людини.

Мораль як елемент суспільного буття і свідомості, а також мо-ральне виховання як соціальна потреба і завдання, є об'єктом до-слідження не лише етики, а й інших наук. Філософія, загальна соці-ологічна теорія, соціологія моралі, соціологія особистості, загальнаі соціальна психологія, психологія особистості, антропологія, педа-гогіка, історична наука, етнографія, правознавство, богослов'я таінші науки знаходять свої аспекти вивчення моралі. Знання про мо-раль формуються й накопичуються внаслідок діяльності етиків і іс-ториків, соціологів і психологів, юристів і педагогів, а також пред-ставників інших наук, що вивчають людину.

Для виявлення специфіки етики, змісту її предмета доцільно зі-ставити її з іншими галузями наукового знання. Етика історичносклалася і розвивалася у лоні філософії як галузь філософськогознання поряд з онтологією (ученням про буття) і гносеологією(вченням про пізнання). М. О. Бердяєв розглядав її як завершальнучастину філософії духу. Етика, спираючись на філософську мето-дологію, сприймалася як практична філософія (Аристотель) абоморальна філософія (В. С. Соловйов).

Природа, походження, сутність моралі, взаємозв'язок суспіль-ного буття людей і їх моральної свідомості, моральних фактів та їхвідображення у моральних уявленнях, ідеалах, переконаннях, спів-відношення необхідності, свободи і відповідальності у моралі, про-блеми сенсу життя тощо не можуть бути вирішені без філософсь-ких знань.

При аналізі взаємозв'язків моралі з економікою, політикою,правом, релігією, мистецтвом, у визначенні соціальних функційморалі, в осмисленні моральних аспектів глобальних проблем су-часності етика взаємодіє як з філософією, так і з соціологією. Колимова йде про аналіз моральних почуттів і їхню роль у духовнихпошуках людей, механізмів моральної оцінки і моральної регуляції,етика спирається на психологічне знання і взаємодіє з психологією.

Походження моралі, закономірності історичного розвитку мо-ралі, виявлення та обґрунтування історичних типів моралі не мож-на пояснити без звернення до історичних наук. Описуючи історич-ний розвиток норовів, звичаїв народів, етнічних груп, етика спира-ється на дані історії, етнографії та археології.

Без взаємодії етики з педагогікою, психологією і соціологією неможна розібратися у моральному світі особистості, виявити реальнімотиви людських вчинків, визначити шляхи й методи формуванняморальної культури особистості в тому чи іншому соціоморально-му середовищі.

Традиційно етика пов'язана з правознавством, теологією і релі-гійною філософією, літературознавством. В осмисленні моральногожиття допомагають і художній образ, і релігійний ідеал, і правованорма тощо.

Наявність суміжних проблем не означає, цю предмет етики роз-чиняється в інших науках. Ці проблеми залишаються прикладними,вони не входять до її центрального теоретичного ядра.