ПЕРЕДМОВА

магниевый скраб beletage

Один із найбільших вагомих пріоритетів розвитку сус-пільства пов'язаний із соціально-економічними про-блемами, що стають все більш актуальними з часів науко-вої революції XIX—XXI ст., яка виявила колосальну про-блему фундаментального протистояння людини та її ко-смопланетарного оточення. Найбільш рельєфно дух цьогопротистояння ілюструється висловом Френсіса Бекона(22.01.1561 — 09.04.1626) — відомого англійського філо-софа-емпірика, який вважав, що «природу варто (...) зму-сити видати свої таємниці вченим; її потрібно перетворитина рабу, обмежити і керувати нею».

Зрозуміло, що у масштабі всього людства такий хижаць-кий умонастрій здатний породити життєву стратегію, заснова-ну на однобічному контролі, силі та суперництві. Вона проти-ставляє лінійний прогрес й необмежений ріст, коли мате-ріальна вигода і збільшення національного доходурозглядається як основний критерій добробуту і міра життєво-го рівня.

Ідеологічна, соціально-політична та світоглядна стратегії,що випливають з такої життєвої позиції й поведінки, невбла-ганно приводять людину до серйозного конфлікту з її влас-ною цілісною природою, з фундаментальними законами Все-світу, де всі живі та неживі системи залежать від дотриманняоптимальних параметрів, а максимізація у процесі реалізаціїпевних цілей, яка поширюється у новий час історії людства— це неприродна й небезпечна стратегія.

У Всесвіті, який онтологічно ґрунтується на принципіцілісності, така стратегія вимагає необоротного лінійногоруху й необмеженого росту, що у перспективі означає по-вне виснаження невідновлювальних природних ресурсів,особливо корисних копалин і енергоносіїв, нагромадження

токсичних відходів, які забруднюють повітря, воду і ґрунт— усі життєво необхідні умови для підтримки життя.

Вище окреслений підхід до життя утверджує суперництво і дарві-нівський постулат «виживання найбільш пристосованих» («війна всіхпроти всіх») як здоровий принцип існування, що заперечує усвідом-лення цілісності світу та виключає поширення різних форм соціальноїй економічної кооперації та творчої співпраці, пізнання й освоєння си-нергійної цілісності Всесвіту та єдності всіх форм його існування —саме те, що, як ми вважаємо, є головними пріоритетами соціально-економічного розвитку нашої держави.

Завдяки осягненню фундаментальної цілісності світу та її пере-живанню у повсякденному житті для людини стає можливим одержу-вати інтенсивне задоволення у кожен момент життя і в кожній звичай-ній ситуації — від їжі, людських контактів, праці, мистецтва допрогулянок на природі. Це значною мірою зменшує постійне прагнен-ня людської істоти до помилкових надій та складних цілей, у неї зрос-тає здатність насолоджуватись своїм життям, пробуджується інтересдо нього в цілому і до кожної його форми окремо, що супроводжуєть-ся виникненням глибокого осягнення духу планетарної екології, фор-мується інтегральне бачення світу. Це призводить до «добровільноїпростоти», що може розумітися як вираження глибокої мудрості.

У наш архіскладний час стає очевидним, що надія на політичне,соціальне й економічне подолання нинішньої всесвітньої духовної таекономічної кризи має випливати із стану синергійності, цілісностілюдини та її соціально-космопланетарного оточення, що переборюєбезнадійну установку «вони проти нас», котра породжує лише маятни-кові зрушення, що полягають у зміні ролей гнобителів і гноблених.

Процеси глобалізації, і особливо — в інформаційній, соціальній,економічній та екологічній сферах — ставлять на перше місце абсо-лютно нові задачі виживання людської цивілізації. По-перше, в бага-тогранному і багатопараметричному сучасному світі кожне рішення,кожен біт інформації може вплинути на всю цивілізацію (ефект «мете-лика»), тому таке рішення повинно бути дуже виваженим і стократнозмодельованим. По-друге, необхідна нова філософія — філософія спі-льного виживання, в якій будуть закладені і дотримуватись відповідніпринципи і норми у відношенні та ставленні людей один до одного, ідо оточення.

Зараз стає зрозумілим, що соціально-політичний і економічний роз-виток будь-якої держави обов'язково має супроводжуватися збереженнямі відновленням довкілля, розвитком психологічної та соматичної ціліснос-ті людини (котра сприймається як мета і вища цінність, а не як засіб), ін-акше під загрозу ставиться життєдіяльність суспільства в цілому і кожноїлюдської особистості зокрема. Ключовим принципом взаємодії людсько-го суспільства й природи мають бути не споживацтво й насильство, а га-рмонійне, синергійне, ко-ееолюційне спілкування.

Розвиток синергетичної системи передбачає проходження черезкаскад біфуркацій, і якраз точки біфуркації — кризові точки, з одногобоку, руйнують попередні структурні утворення в системі, а з іншого— створюють умови для побудови нових структурних утворень, більшадаптованих до нових умов.

І історичний досвід, і аналіз модельних експериментів показують,що подальший розвиток суспільства найкраще реалізовується черезвисоку самоорганізацію соціально-економічної системи. А це можливолише через всебічну демократизацію і розвиток громадянського суспі-льства.

Синергетична самоорганізація через становлення громадянськогосуспільства веде до гармонізації суспільних відносин і розвитку осо-бистості.

На нашу думку, вирішенню багатьох із вказаних та спектру іншихпроблем буде допомагати цей підручник. В ньому основний акцентзроблено саме на гармонізацію управління людиноповедінкою на за-садах людськості, моральності, гуманізму.

На цьому ж підґрунті повинна статися нова роль науки — «Психо-логія управління». І в першу чергу (наука) повинна позбутися перева-жно технократичного вектору. Оскільки ще видатний класик Дейл Ка-рнегі наголошував, що навіть у такій технічній галузі, як інженернасправа, близько 15-ти відсотків фінансового успіху, досягнутого спе-ціалістом, слід віднести на рахунок суто технічних знань, і близько 85-ти — за рахунок особливостей його характеру, здібностей керуватилюдьми і вмінь у людській інженерії.

У сучасній практиці ми часто звертаємось до простого прикладу:перед запуском будь-який космічний екіпаж багаторазово тестуєтьсяна психологічну сумісність, а також моделюється його поведінка увсіх можливих і неможливих ситуаціях, штатних і нештатних. Томубудь-який «екіпаж», під яким ми розуміємо сучасні колективи, зо-бов'язаний пройти тест на сумісність. Крім того, сьогодення вимагаєнових підходів до управління — таких, що базуються на взаємній по-вазі, взаємній довірі, взаєморозумінні. Тому авторитарні підходи —поза актуальністю! Згадаймо Євангелія від св. Матвія: «Що користілюдині, яка покорить весь світ, а душу свою занапастить?». Лібера-лізм, демократія — основні джерела оновлення сучасних управлінсь-ких вмінь, безвідносно рівня їх прикладання.

І саме тому у цьому підручнику значно розширено коло питань,що пропонуються структурно-логічною схемою викладання дисциплі-ни, та презентовано найсучасніші розробки з теоретичних знань, при-кладних вмінь і напрямів міждисциплінарного характеру. Така побу-дова збагачує і саму працю і вітчизняну науку.

У підручнику основне навантаження спрямовано на психологічніаспекти управління, тобто на психічно керовану діяльність людини,що знайшли своє відображення в змісті соціально-психологічної робо-ти менеджера, в застосуванні морально-етичних принципів управлін-ня, знанні і використанні основних положень психотерапії. Синерге-тичним контекстом сучасної «Психології управління» є концепціїцілісності, а також розглянуті основні положення соціопсихоінформа-тики, без поєднання яких управлінська діяльність людини сьогодні неможлива.

Автори