19.3. ОБРАЗ МАНІПУЛЯТОРАІ «ЧОРНІ» ТЕХНОЛОГІЇ

магниевый скраб beletage

Коли філософи пишуть всерйоз, вони відкидають термінитипу «тоталітаризм» чи «культ особистості», а говорять про два типидеспотизму — східний і західний. Відмінність між ними, за вченнямфранцузького філософа С. Московичі, полягає у тому, що західний де-спотизм спирається на контроль не над засобами виробництва, а надзасобами інформації, що проникають усюди, де збираються, зустріча-ються, працюють і відпочивають люди. Ведеться захоплення преси,радіо, телебачення, шкіл тощо, де «зовнішнє підпорядкування» посту-пається місцем внутрішньому підпорядкуванню мас, видиме пануван-ня підмінюється духовним, незримим пануванням, від якого неможли-во захиститися.

Хто ж такі маніпулятори?

Маніпуляторів існує безліч. Перш за все, це вуличні «лохотронни-ки», «наперсточники», карткові шулери, фокусники, гіпнотизери, екс-трасенси, цигани, шантажисти, псевдоцілителі. У діловому секторі —працівники ЗМІ, публічні політики, олігархи, рекетири, продюсери кі-но і шоу-бізнесу, будівельники фінансових пірамід, начальники та їхніфаворити, дистриб'ютори. У побуті їх не менше: тещі і свекрухи, рев-ниві й примхливі чоловіки, сімейні тирани, пліткарі-сусіди, розбещеніувагою красуні.

Образи маніпуляторів зустрічаються навіть у дитячих казках. На-приклад, Баба, що посилала Старого до Золотої Рибки; мачуха, щотретирувала Золушку; Коза-дереза; кіт Базиліо і лисиця Аліса, що обі-крали Буратіно.

В українській літературі це образи єврея-лихваря і корчмаря. Та-кож це образ Голохвастова із «За двома зайцями».

Блискучим маніпулятором був Остап Бендер з «12 стільців».Це також Гоголівські Хлестакови і Чичикови, безприданниця Ла-риса Огудалова, що у фіналі драми О. М. Островського вигукує:«Я — річ!», — усвідомивши, що стала жертвою чоловіків-маніпуляторів.

Можна стверджувати, що люди маніпулювали один одним зав-жди — досить двом зійтися віч-на-віч або вступити в якісь відно-сини. Іншими словами, маніпулятори всеїдні. Вони «вживають уїжу» буквально всі риси, властиві характеру людини. У розрахунокберуться не тільки слабкості, комплекси і вади, але і достоїнства,сильні сторони особистості, її самобутність, оригінальність, уніка-льність.

Вираз «стати жертвою маніпулятора» має багато синонімів, як упростому мовленні, так і високомистецькому, як-от:«бути підвладним»;

«бути прирученим» (начальник — підлеглий, дорослий — дитина,чоловік — жінка);

«потрапити на гачок» (принаду, вудку, у капкан);«бути заарканеним», «легко піддаватися впливові»;«дозволити водити себе за ніс», «вертіти «як цигана сонцем»;«бути поневоленим, привороженим»;«упасти жертвою власної наївності».

Жертви, так само як і маніпулятори, теж існували за всіх часів. Се-ред них багато відомих поетів і письменників: Езоп, О. С. Пушкін,М. Ю. Лєрмонтов, Ф. М. Достоєвський, М. А. Булгаков. Якщо повер-нутися до образів казкових персонажів, то це: козлятки-хлоп'ятки, об-мануті Сірим Вовком; Червона Шапочка; Ворона, спокушена хитро-щами Лисиці. А також літературні герої: принц Калаф, закоханий уТурандот, і князь Мишкін, і Євгеній Онєгін, і Отелло, і Сірано де Бер-жерак.

Найчастіше жертвами маніпуляцій є обмануті вкладники, ошуканіу сфері нерухомості, обдурені «чорним піаром» виборці, довірливі йпростодушні люди, зламані життям індивіди.

Не потрібно особливої спостережливості, щоб помітити одних лю-дей, яких «голими руками не візьмеш», у той час як інші раз у раз по-падаються на гачок нечесних людей.

Психологи пропонують такий соціально-психологічний портретгруп особистостей, що стають легкою здобиччю маніпуляторів:

люди, піддані впливу образів, — «мрійники»;

«невільники честі» — раби норм, умовностей, традицій;

законослухняні громадяни;

кредитори — дебітори;

хворі люди;

люди, що зазнали матеріальних труднощів;

трудоголіки;

люди з гіпертрофованим почуттям обов'язку і відповідальності;

інтелігентні, виховані, делікатні люди;

люди, недостатньо компетентні в професійних і правових знан-нях;

інакомислячі чи дисиденти;

іноземці, національні й релігійні меншини;

добрі, чуйні, м'які, відкриті, простодушні люди;

геніальні мислителі, бездоганні логіки.

Виходить, що всі вони — дуже пристойні, навіть приємні у спілку-ванні люди. Не їх провина, а їхнє лихо, що вони стають жертвами ма-ніпуляторів.

Як відомо, щоб перемогти ворога, необхідно знати його в цілому, атакож розбиратися в тонкощах його поведінки і вибудувати собі лініюсамооборони (див. розділ 16). Потрібно пам'ятати, що прикриваючисьдоброчесною маскою і лицемірно декламуючи свої принципи: «Ми навсе готові заради вас... ми прикладемо всі зусилля... ваша вигода —наш успіх... для вас усе, що побажаєте.. і т. ін.», маніпулятори маютьна увазі власний, і тільки власний, виграш — за будь-яку ціну.

У сьогоднішньому інформаційному світі бути вдалим підприємцемнескладно, якщо заглянути в скарбничку приказок і афоризмів:

послуги шлюбних агентств: «Жіноче щастя — був би милий по-руч...»; пожвавлення відносин між чоловіками: «Дракони», «Веромак-си», «Віагра»;

продавці на ринку: «не обдуриш — не продаси»;

екстрасенси-шарлатани, що знімають «вінець безшлюбності»,порчу, обмови і псування; «Ах! Боже мій! Що стане говорити княгиняМарія Олексіївна» (А. Грибоєдов, «Горе від розуму»);

пропагування здорового способу життя: позбавлення зайвої ваги,пластичні операції, кодування від паління, алкоголізму, наркотиків.

Творці чергового «дива» допоможуть з'єднати приємне з корис-ним. У туристичній сфері це реалізується доволі просто, наприкладпутівка на Кубу плюс двотижневий прискорений курс іспанської мовичи курс серфінгу, кулінарні школи, курси акторської майстерності,школи танців (фламенко), курси крою і шиття, виготовлення коктей-лів, заняття з флористики, мистецтво ікебани, садовий дизайн. Однимсловом, приємне неробство сполучається з різними уроками. Мішеньдля спекуляцій — «бажання зміни місць».

Коли хочете купити якісний продукт, варто звертати увагу на лис-тівки-вкладиші. У правому верхньому куті міститься штамп, на якомунаписано «затверджено» (а не «схвалено» чи ««рекомендовано»).

Уникнути долі стати об'єктом маніпуляції дуже непросто, практи-чно нереально, якщо врахувати, що ставка робиться на всі без виняткуособистісні цінності, захоплення, інтереси, схильності, комплекси,мрії.

Відомий поет-««правдоруб» Ігор Іртєньєв пише:

«...Хоть в долг и грошаНикто не дает,Ликует душаИ сердце поет.

Хожу, чуть дьіша,обвешан лапшой,но жизнь хороша,и жить хорошо...»

Відноситися до життя треба простіше, не накручувати проблеми,не панікувати з будь-якого приводу; а до підступів маніпуляторів від-носитися, як до стихійних лих, і якщо їх неможливо усунути, то потрі-бно перечекати, міркуючи, як І. Іртєньєв.

Це варто робити з причин, що сама маніпуляція має глибоке корін-ня і проникає дедалі глибше у всі сфери життя людей.

Сама по собі доктрина програмувальної поведінки людини засно-вана на психоаналізі, вченні, створеному Зиґмундом Фрейдом —вченні не про розум, а про інстинкти.

Так, використовуючи матеріали розробок вчених, А. Гітлер зобра-жував вождя-чоловіка, що повинен спокусити жінку-юрбу, особливу,тимчасово виникаючу спільність людей, охоплених загальним потя-гом. А. Гітлер і П. Геббельс дуже добре знали, як розпалювати інстин-кти на мітингах, як грати на пристрастях, фанатизували маси, зверта-ючись до підсвідомості (інстинкт смерті — Танатос, «Ми — нареченіСмерті», — писали фашисти-поети) — так удалося створити небува-лий тип нелюдськи хороброї армії — СС.

Основні поняття психоаналізу почав пристосовувати учень Зиґму-нда Фрейда — Ернст Діхтер у США для реклами. Почав він з рекламимила, потім — автомобіля. Зробив стрімку кар'єру, створив «Амери-канський інститут з вивчення мотивації поведінки». Е. Діхтер ствер-джував, що головна цінність товару для покупця не в його призначен-ні, а в задоволенні захованих глибоко в підсвідомості бажань. Убільшості випадків — це темні інстинкти і таємні бажання, неприйня-тні для свідомості. Успіх Діхтера в рекламі залучив політиків. У такийспосіб психоаналіз плавно перекочував у політичну сферу. У 1960 роціЕ. Дихтер був радником у виборчій кампанії Дж. Ф. Кеннеді.

Так, дослідження маніпулятивного впливу найбільше проводилисьу таких сферах:

В області радіомовлення — проводились великі дослідження то-го, як впливає на підсвідомість стать диктора, тональність, тембр голо-су, темп мови.

У семантиці відомо, що на підсвідомість сильно діє слово жит-тя і похідні від нього, у тому числі і приставка біо-. У рекламі дужебагато прийомів семантики, що були перенесені в ідеологічну і полі-тичну сфери.

«Сублімальне кіно» — процеси сприйняття людини є не ліній-ними. Вони мають чітко виражені пороги. Сигнали, тривалістю не ко-ротші 0,05-0,06 секунди, «25-й» кадр офіційно заборонений.

Соціодинаміка культури. Якщо треба «промити мізки» ціломусуспільству, зробити над ним велику програму маніпуляції і відклю-чити здоровий глузд декількох поколінь, потрібно зруйнувати систему«університетського», дисциплінарного утворення і замінити гуманіта-рну культуру культурою мозаїчною. Гуманітарна культура — це сис-тема знань та ідей, упорядкованих в ієрархічно побудоване єдине ціле,що володіє кістяком основних предметів, головних тем і вічних запи-тань. Мозаїчна культура — це випадкові, погано зв'язані і неструкту-ровані поняття («демократія шуму»). «Знання складаються з розрізне-них уривків, зв'язаних простими, випадковими відносинамиблизькості за часом, ідеями». Щоб культура була мозаїчною, маніпу-ляторам треба опанувати школою і ЗМІ.

Новою сферою досліджень сьогодні виступає журналістика, особ-ливо міжнародна, адже вона підсвідомо формує ставлення населеннядо процесів, які відбуваються на міжнародній арені або в інших краї-нах і, відповідно, формує певну політику поведінки та ставлення доцих процесів.

Особливість інформаційної маніпуляції через ЗМІ полягає у тому,що немає видимих руйнувань, жертв, як наприклад від «килимових»бомбардувань під час широкомасштабних операцій. Країна або насе-лення не відчуває, що воно вже є ціллю і тому не приводить у дію за-хисні механізми, які мали б звести цю атаку нанівець. Але для сторо-ни, яка готує маніпуляційний удар є величезний простір для роботи, іне тільки для одного, а для цілої серії таких ударів. У результаті в кра-їні-жертві (народі-жертві) починається депресія, переоцінка ідеології,ідей, цінностей, політики, зовнішнього і внутрішнього курсу... Нацьому грунті можна закласти у свідомість будь-які нові цінності таспрямувати їх у потрібне русло. А для тих, хто починає підсвідомо прощось здогадуватись, завжди можна найти тих, хто буде розмахуватируками, глузувати з цих ідей: «Шановні, про яке інформаційне навію-вання ви кажете?».

Для того, щоб захиститися від «чужого» інформаційного впливу,необхідно знати, яким чином, якими засобами він здійснюється. І ценайголовніша умова. На міжнародній арені маніпуляції здійснюютьсяздебільшого і за допомогою ЗМІ. Наприклад, критичні матеріали провнутрішні проблеми іншої країни газети «Вашингтон пост» є офіцій-ним попередженням уряду США. Блискавичний удар іміджу Українита її керівництву, без викриття основних джерел надходження інфор-мації та цілей, у свій час наносила, наприклад, британська газета«Файненшиал тайме» (йшлося навіть про те, скільки подібні інформа-ційні атаки коштували — все поставлено на цивілізований бізнес).Відтак, образ маніпулятора може бути доволі різним.

У разі застосування маніпуляцій значних трансформацій зазнаютьосновні принципи демократичного суспільства — свобода слова, сво-бода вибору, свобода поширення інформації. Ці принципи є шляхомдо сучасного західного співтовариства, однією з умов входження в рі-зноманітні міжнародні інститути та залучення до численних фінансо-вих проектів. Водночас демократія теж не виключає відсутності цен-зури, хоча б на морально-етичному підґрунті, — як захист не тількивласних інтересів і права, але й як захист від маніпуляції свідомістю.

Варто зазначити, що дослідженням впливу ЗМІ в радянські часи при-ділялася достатня увага. Проте публікацій для широкого загалу майже небуло. Крім того, у більшості наукових праць розповідається лише пропричини застосування маніпуляції, а також про їх наслідки, але не про те,як саме це відбувається. Лише в останні роки з'являються праці, які, ана-лізуючи власний досвід, висвітлюють окреслену проблему.

Проблема свободи вибору по-новому сформувалася вже в наш час,коли ЗМІ повністю витіснили особисті контакти як спосіб отриманнянової інформації. За результатами соціологічних досліджень, біль-шість українського населення отримує нову інформацію саме з новинна телебаченні або зі шпальт газет. Таким чином із процесу обміну ін-формацією в останні десятиріччя повністю вилучався такий елемент,як діалог, який має найбільшу властивість протидіяти маніпуляції сві-домістю. Суспільство поступово перетворюється на натовп, який можелише пасивно сприймати інформацію, а ЗМІ — на структуру, яка цюінформацію продає в гарній обгортці та необхідній замовнику формі.

Проте проголошення свободи слова автоматично не веде до вста-новлення свободи цензури і самовиявлення. На практиці ця свободапочала надаватися тільки тоді, коли суспільна думка стала керуватисяза допомогою засобів маніпуляції (у тому числі й преси) — США 60-тіроки XX століття.

Основними прийомами, які підвищують ефективність преси у ма-ніпулюванні свідомістю, є:

фабрикація фактів (пряма брехня);

відбір реальних подій (які можна застосовувати для підтвер-дження думки);

пропаганда «сіра» (коли джерело інформації не називається) і«чорна» (коли інформація видається ніби з іншого джерела, аніж прав-дива);

великі психози (перетворення громадян в один, ззовні неконтрольо-ваний натовп, щоб схилити об'єкт до прийняття потрібного рішення);

зміна значення понять, слів, термінів (підмінна цінностей, спо-творення дійсності, перефразування, неправильне тлумачення);

ствердження і повторення (постійне нагадування, зазубрювання,зомбування);

терміновість і роздробленість (розподіл важливої теми на безлічмалих, що зменшує ефективність її сприйняття й усвідомлення, а та-кож хаотизація, прискорення подачі інформації з її теми, що остаточнозаплутує об'єкт впливу).

Методів впливу через засоби масової інформації дуже багато. Як-що виходити з самого поняття «маніпуляція», як спонукання до певноїдії без згоди і відома об'єкта, то як можна говорити про свободу вибо-ру? Для нашої країни проблема свободи слова, особистого висловлен-ня думок та прийняття рішень нині вважається найвищою цінністю.Але якщо все-таки має місце маніпуляція свідомістю, яка так чи інак-ше впливає на право самим приймати те чи інше рішення, то про ньогонеобхідно знати і відповідно реагувати.

Для того, щоб протистояти психологічним та інформаційним мані-пуляціям, необхідно чітко знати методи та структуру їхньої роботи.

У структурі роботи сучасних «чорних» політгехнологів мають міс-це методики, які відрізняються за своїм ступенем складності. Методи-ки поділяються за сімома рівнями складності. Нижчий передбачаєпряме маніпулювання певного політика (найпростіше — через ЗМІ), авищий — приховану маніпуляцію, що примушує об'єкт робити дії, якінегативно впливають на імідж.

«Чорні» технології поділяються ще й за своїм джерелом (замовником):

авторизовані;

напівавторизовані;

анонімні методики.

Найбільша негативна особливість «чорного» ПР через ЗМІ — вінне може бути анонімним.

Основний інструментарій.

Перший блок — авторизовані методики — те, що використову-ється напряму від імені замовника:

1.1. «Викриття» (виявлення).

Технологія, що формує відкрите полярне протистояння між за-мовником і жертвою з будь-якого питання (блоку запитань). У да-ному випадку жертва позначається як своєрідне «джерело зла»;озвучується інформація щодо викритих «жахливих фактах», будь-яка необачність роздувається до небачених розмірів. Оскільки «ви-криття» йдуть від самого замовника, вони повинні мати під собоюхоча б найменше обгрунтування. За звичай для цих цілей викорис-товується якийсь незначний факт, з якого робиться безліч не зав-жди логічних висновків. Наприклад, якщо людина економіст — їїможуть звинуватити у падінні курсу національної валюти. Головнаособливість авторизованих викриттів — те, що вони належать лишедо професійної та суспільної діяльності жертви, але не до її особис-того чи сімейного життя.

«Брудні нападки».

Ця технологія — негайна «злобна реакція» на кожний крок жер-тви, пояснення будь-якої її дії найниземнішими мотивами, пошуквсього найгіршого. Критиці піддається практично все, у всьомувишукується порушення закону чи загальноприйнятих норм. На-приклад, якщо жертва придбала іграшки для «Будинку малюка», їїможна звинуватити у відмиванні грошей, отриманих внаслідок зло-чинних махінацій.

«Полеміка».

Застосовується як в друкованих ЗМІ, так і на радіо, телебаченні.Жертві нав'язують проблему, у якій вона завідомо некомпетентна.Якщо вона піддається на провокацію, то демонструється її «неврозу-мілість» і низький рівень володіння ситуацією, а ще й у порівнянні зблискучим виступом замовника. Але якщо жертва відмовляється всту-пати у дискусію, її звинувачують у байдужості до проблем народу таодразу «розкручують» цей момент.

«Заяви і звернення».

Технологія застосовується, якщо у жертви є якісь реальні пору-шення закону чи хоча б етичних норм. За допомогою пихатого доку-менту він неї вимагають «зупинити свавілля», «піти з арени», «не га-ньбити партію» і т.п..

У другому блоці — з напівавторизованими методиками — фігурузамовника залишають у тіні, хоча і тут вона виднітиметься (ініціативаначебто виходить від окремого журналіста чи редакції газети). Сюдивідносяться:

2.1 «Дані з авторитетних джерел».

Використовуються матеріали від «незалежних фігур» — представ-ників спецслужб, податкових органів, тощо. Можуть використовува-тись як реальні факти (наприклад, залучення відділом міліції у підліт-ковому віці), так і розпливчасті недомовки чи фрази, вихвачені зконтексту інтерв'ю (наприклад, «не можна з повною впевненістюстверджувати, що пан ніколи не ховався від сплати податків ... у на-шої установи можливо і були підстави зацікавитися його діяльністю»).

«Викриваючі відеоматеріали».

Технологія, що використовує любительські відеоматеріали перего-ворів, святкувань та інших подій провокаційного змісту з жертвою уголовній ролі.

«Викриття чорних задумів».

Обнародування фактів, що «випадково викрилися», які стосуютьсянайближчих планів конкурента. Наприклад, записи телефонних пере-говорів у період передвиборчої кампанії. У якості розкритого «чорногозадуму» може бути використано все, що завгодно, головне — закріпи-ти у свідомості об'єкта відтінок «так ось чого він, такий-то, прагнувдосягнути».

«Викриття попередньої діяльності».

На відміну від авторизованих викриттів зовсім не обов'язково ви-користовувати фактичний матеріал і дотримуватися елементарної пра-вдоподібності. По суті — відкрите чорніння жертви із звинуваченнямїї у всіх можливих гріхах.

«Виявлення буржуя».

Вкрай простий, але дуже ефективний метод, що орієнтований наодну з головних емоцій об'єкта — заздрощі. Мається на увазі обнаро-дування (можливо, навіть без коментаріїв) «істинних відомостей» продоходи жертви, її майно, покупки. Реальні відомості можуть перебі-льшуватися та змішуватися із догадками.

«Брудні коментарі».

Метод по типу авторизованим «брудним нападкам», але тут джерелоне обмежується жодними рамками коректності чи здорового глузду. Нажертву напускають певного «їдкого» журналіста. «Брудний коментатор»переслідує жертву на кожному кроці, висловлюючись з будь-якого при-воду із злим умислом і з визначеною «дубовою» дотепністю.

«Одкровення відступника».

Комбінація будь-яких викриттів, що використовується з підсилен-ням ефекту за рахунок того, що їх джерелом стає хтось з близькогооточення жертви (друзі, родичі, співробітники).

«Таврування особистих пороків».

Традиційний «джентльменський набір» — від оргій до алкоголізмуі наркоманії.

«Сімейний архів».

Той самий набір, що і в попередньому випадку, лише застосовуєть-ся не у відношенні самої жертви, а у відношенні членів її родини.

Ефективність «чорного піару» через ЗМІ зменшується. Але він за-лишатиметься одним з проявів недоброчесної конкуренції. Паралельноз ним використовуються й анонімні творіння «інсінуарів»:

«Листівки-викритгя».

Матеріали без вихідних даних, що містять певне «скандальне ви-криття» однієї із сторін життя жертви. Не останню роль відіграє гост-рий заголовок, одна-дві розмиті фотографії. Найпоширеніші — обви-нувачення у зв'язках із кримінальним світом, фінансових махінаціях,приховуванні доходів, «антинародних» діяннях. Іноді подібність вихі-дних даних і вказується у вигляді типу «ініціативна група», «оргкомі-тет», «громадській рух на захист чогось». Для підсилення тиску напсихіку жертви вказується і завищений тираж (наприклад, не тисяча, асто тисяч екземплярів).

«Аналізи-міркування».

Листівки невеликого формату та низької якості, що містять від-носно необразливі заклики «задуматися», «переоцінити», «прояви-ти громадянську позицію». За звичай це «високоморальні» мір-кування невідомого «доброзичливця» з акцентом на питаннях мо-рального образу, політичної нечистоплотності і т.п.. Частіше за всенавіть не зовсім зрозуміло, навіщо було робити ці листівки анонім-ними.

«Орієнтировки» (листівки орієнтування).

Видаються у формі «внутрішнього документа» однієї з політич-них течій, переважно лівої орієнтації (оскільки ті більш схильні довипуску подібних документів). Наче «вижимка» даних про жертву,що містить декілька яскравих фактичних прикладів та «ідейні хара-ктеристики».

«Оперативні дані».

Досить оригінальний і інформативний матеріал на декількох лис-тах, який створює враження, що без будь-якої редакції «вирваний» зоб'ємної «особової справи», заведеної на об'єкт спецслужбами. Не маєлогічного вступу і завершення: починається одразу чимось на зразок«...одним з лідерів організованого злочинного угруповання у регіоніє...», а обривається взагалі неочікувано. Містить багато не зовсім зро-зумілих цифр, номерів банківських рахунків, реквізитів «підставнихдокументів», назв «підставних фірм», численні прізвища. Може су-проводжуватися «додатками», що за звичай містять відомості про «ре-альний стан майна» чи «справжні доходи».

«Брудні інсинуації».

Дуже легкий для сприйняття матеріал, складений на підставі міні-муму даних про жертву (припустимо, офіційної біографічної довідки).У кожному реченні реальні факти тісно переплетені із здогадками йінсинуаціями, в результаті чого навіть самій жертві складно заперечи-ти матеріал в цілому.

«Підставні матеріали».

Матеріали, що випускаються від імені самої жертви. Містять маяч-ні тексти, фотографії, надруковані з вкрай низькою якістю (чи, навпа-ки, непристойно дорого), безграмотні заклики, дурні слогани.

«Об'яви і звернення».

Матеріали, що вводять об'єкта в оману відносно дій жертви, які вонапланує (наприклад, повідомлення про роздачу безкоштовних продуктовихнаборів, безкоштовний концерт, тощо). Можуть містити також «купон»на отримання чогось. Наведені у даних матеріалах адреси частіше за всеприводять об'єкта кудись, де його абсолютно не раді бачити (наприклад,на прохідну заводу, де його лаятиме злий охоронець).

Сьогодні найбільшу питому вагу серед «брудних методик» маютьрізні пресингові та саботажні розробки. Особливо ефективні комбіно-вані методики, що дозволяють управляти об'єктивно наявними нерво-вими зривами. А за сучасних умов вони є дуже небезпечними, аджеУкраїна за показником зростання кількості психічних розладів посідаєодне з перших місць у світі. Відтак, більша частина наших громадянпотенційно піддавана різного роду маніпуляціям, незалежно від того,хто виступає в образі маніпулятора.