3.4. Регіональна політика ЄС

магниевый скраб beletage

Економічні успіхи ЄС у перші роки створення цього об'єднання сприяли формуванню хибної думки про те, що поглиблення інтег­рації однозначно зменшує міжрегіональні диспропорції та підви­щує рівень конкурентоспроможності кожного регіону. Проте з при­єднанням Великої Британії до ЄС, а пізніше — Греції, Іспанії та Португалії, стало очевидним, що інтеграція не забезпечує остаточ­ного розв'язання регіональних проблем. Тому активна регіональна політика ЄС спрямовувалася на послаблення соціально- економічних диспропорцій між регіонами, зниження рівня відста­лості регіонів з несприятливими умовами розвитку. Серед основ­них інструментів регіональної політики значну увагу приділяли ін­теграції прикордонних регіонів через двостороннє міжнародне співробітництво та створенню єврорегіонів, які забезпечували транскордонне співробітництво.

На цьому етапі євроінтеграції зовнішнє та міжрегіональне (транскордонне) співробітництво здійснювалося за підтримки спе­ціальних програм ЄС. Наприклад, програма INTERREG забезпечу­вала фінансову підтримку транскордонного і транснаціонального співробітництва між державами—учасницями та сусідніми країна­ми, а програма PHARE — підтримку транскордонного співробітни­цтва з державами—учасницями та з країнами, які претендують на вступ до ЄС.

Внаслідок об'єднання Німеччини, розпаду СРСР, війни в Юго­славії відбулося приєднання до ЄС нових постсоціалістичних і пост­радянських країн, що суттєво поглибило регіональні диспропорції. Так, у 2004 році обсяг регіонального ВВП на одного мешканця Люксембурга складав 253 % від середнього значення по ЄС-27 і у вісім разів перевищував регіон Sud-Vest Oltenia (Румунія), де цей показник дорівнював лише 28,9 %. Це зумовило необхідність нових підходів до розробки і реалізації регіональної політики в Європі.

Європейська комісія розробила новий документ із питань сусід­ства, який передбачав удосконалення механізму залучення регіонів до міжнародної співпраці. Упродовж 2004—2006 pp. відбулося за­провадження Програм сусідства, які охоплювали зовнішні кордони розширеного Союзу. Основні зміни з регулювання міжрегіонально­го співробітництва згідно з Програмами сусідства стосувалися: уз­годження фінансування спільних проектів у країнах—учасницях ЄС та сусідніх країнах; запровадження єдиного процесу плануван­ня, відбору та реалізації проектів; гармонізації процедур монітори­нгу, звітності та оцінки ефективності реалізації проектів. Суттєвою перешкодою для участі прикордонних областей України у програ­мах сусідства залишилася вимога програми INTERREG про викори­стання структурних фондів лише в межах ЄС та обов'язковість фі­нансування спільних проектів сусідніми державами, які не є учасниками Союзу.

Реалізація політики з підтримки економічного зростання в регіо­нах протягом 2007—2013 років передбачає три напрями: конверге­нція регіонів, регіональна конкурентоспроможність і працевлашту­вання, Європейське територіальне співробітництво. У сучасних умовах зростає актуальність Європейської територіальної співпра­ці, яка фінансується Європейським фондом регіонального розвитку (ЄФРР) для підтримки програм транскордонного, наднаціонального і міжрегіонального співробітництва (табл. 3.1). На здійснення зав­дань у межах цього напряму впродовж 2007—2013 років передба­чено використати 8,7 млрд євро або 2,5 % загального бюджету по­літики співтовариства.

Таблиця 3.1

ПРОГРАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ

Назва програми

Мета

Учасники

Пріоритетні об'єкти підтримки і фінансування

Обсяги фінансу­вання ЄФРР

Транскор­донне спів­робітництво

Розвиток спільних ло­кальних і ре­гіональних ініціатив

Прикордонні регіони країн— членів ЄС

Малий і середній бізнес Туризм і культура Охорона довкілля Транспортні, інформацій­ні, комунікаційні мережі та послуги

Спільне користування інфра­структурою у сфері куль­тури і охорони здоров'я Співпраця судових і адмі­ністративних органів

5,6

млрд

євро

Наднаціона­льне співро­бітництво

Територіаль­на інтеграція

ЄС

Регіони Балтій­ського моря, Центральної Європи, Серед­земного моря

Збалансований розвиток міст

Інноваційна діяльність Охорона довкілля

1,8

млрд

євро

Міжрегіона­льне співро­бітництво (INTERREG IVC)

Обмін досві­дом між ре­гіональними і локальними інституціями різних країн

Країни ЄС-27,

Норвегія,

Швейцарія

Інноваційна діяльність і розвиток економіки на ос­нові знань

Охорона довкілля і запобі­гання екологічним ризикам

321 млн євро

Слід зазначити, що поряд із зазначеними програмами на період 2007—2013 років реалізація Європейської територіальної співпраці передбачає інструменти регіонального розвитку для країн- кандидатів і потенційних кандидатів на вступ до ЄС та третіх країн. Перший з них — «Інструмент допомоги для країн-кандидатів на вступ в ЄС», спрямований на підтримку адміністративних, суспіль­них і економічних реформ, розвиток регіональної і транскордонної співпраці країн (Македонія, Хорватія, Туреччина, Албанія, Боснія, Герцеговина, Чорногорія, Сербія). Другий — «Європейський ін­струмент сусідства і партнерства», призначений для підтримки співпраці та економічної інтеграції між ЄС та країнами- партнерами, серед яких Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Молдо­ва, Росія, Україна.

Характерною рисою нової політики ЄС щодо міжрегіональної співпраці є участь у міжнародному співробітництві не лише суб'єктів транскордонних регіонів, тобто активізація співпраці між суб'єктами територій різних країн, які не мають спільної ділянки кордону з ЄС. Наприклад, міжнародне співробітництво Поморсько­го воєводства (Польща) здійснюється у трьох напрямах: територія Балтійського моря, регіони Західної Європи, регіони Східної та Пів­денно-Східної Європи. Зокрема, третій напрям передбачає співпра­цю з Одеською областю України та Московською областю Росії у сфері мореплавства на основі інтенсивного використання морських шляхів.

Найновішою ініціативою, що свідчить про підтримку Європей­ською комісією міжрегіональної співпраці, є Програма «Регіони для економічних змін» (англ. — Regions for Economic Change), ме­тою якої є обмін досвідом між регіонами. Наголосимо, що для ус­пішної реалізації проектів міжрегіональної співпраці важливим є передача відповідних повноважень від центральних органів влади місцевим органум самоврядування, які мають можливість надавати не лише організаційну, але й фінансову підтримку учасникам проек­ту. Наприклад, у Подкарпатському воєводстві (Польща) частка ор­ганів місцевого самоврядування в загальних обсягах фінансування окремих проектів, що реалізуються в межах програм INTERREG, складає від 20 до 70 %.

Можна виокремити такі основні характеристики державної по­літики у сфері міжрегіональної співпраці країн ЄС на сучасному етапі європейської інтеграції. Пер за все — це ґрунтовне інститу- ційне забезпечення міжрегіональної співпраці та його постійне вдосконалення, про що свідчить заміна програми INTERREG III но­вими програмами Європейської територіальної співпраці, які пе­редбачають фінансову підтримку міжрегіонального співробітницт­ва в межах кордонів ЄС та з регіонами сусідніх країн, що не мають перспективи членства в ЄС.

Суттєву увагу приділяють активізації саме внутрішньої міжре­гіональної співпраці регіонів країн ЄС, яка має поступово замінити конкуренцію між регіонами, тобто обмін досвідом і здобутками у підвищенні рівня соціально-економічного розвитку між регіонами розглядається як основа підвищення рівня їх інтегральної конку­рентоспроможності.

Важливу роль у реалізації регіональної політики ЄС на сучас­ному етапі відіграють органи місцевого самоврядування, які впро­ваджують програми регіонального розвитку, беруть участь у роз­робці й реалізації механізмів координації регіональних програм, створюють локальні партнерства. Розробка нових регіональних програм ЄС та необхідність їх координації створюють передумови для розвитку міжрегіональної співпраці на засадах партнерства ре­гіонів.