3.5. Перспективи співробітництва України з країнами ЄС

магниевый скраб beletage

12 липня 2007 року Європарламент ухвалив рішення висловити підтримку надання Україні перспектив членства в Євросоюзі. Від­повідне рішення було прийняте за результатами обговорення допо­віді депутата Міхала Томаша Камінські щодо мандата на перегово­ри з Україною про нову поглиблену угоду.

Україна може стати учасником Європейського Союзу за умови забезпечення прав людини, дотримання технічних і юридичних норм інтеграції в політичну й ринкову системи. Базовим докумен­том, що визначає засади економічної інтеграції України до ЄС та розвитку торгівлі, є Угода про партнерство і співробітництво, укладена в 1994 році. Відповідно до статті 51 цієї Угоди, Україна зобов'язалася вживати заходів «для забезпечення того, щоб її зако­нодавство поступово було приведене у відповідність до законодав­ства Співтовариства». Угодою також визначено перелік сфер, у яких має бути досягнуто «приблизної адекватності» законів: митне право; законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерсь­кий облік компаній; податки, у тому числі непрямі; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; державні закупівлі; охорона здоров'я та життя людей, тварин і рос­лин; охорона довкілля; захист прав споживачів; технічні правила і стандарти; енергетика, у тому числі ядерна; транспорт.

Присутність України на ринках ЄС регулюється спільними для всіх країн елементами торговельного режиму із застосуванням окремих заходів стосовно тих товарів, у експорті яких зацікавлені українські виробники. Так, діють кількісні обмеження імпорту в ЄС з України певних груп сталеливарних виробів згідно з Угодою про торгівлю деякими сталеливарними виробами, підписаною в 2007 році. Торгівля текстильною продукцією регулюється Угодою про торгівлю текстильною продукцією між Україною і ЄС, яка за­безпечує безквотовий режим торгівлі. Регулювання торгівлі висо- котехнологічною продукцією сьогодні не здійснюється жодною спеціальною угодою між Україною та ЄС.

Європейський Союз є найбільшим торговельним партнером України: у загальних обсягах українського експорту в 2007 році ча­стка країн ЄС складала 28,3 %, імпорту — 36,6 %. За даними Держ- комстату, у 2007 році обсяги експорту товарів з України до країн

ЄС склали 13 916,4 млн дол. США, імпорту — 22 217,7 млн дол. США, сальдо зовнішньоторговельного обороту було негативним і становило 8301,4 млн дол. Порівняно з аналогічним періодом 2006 року обсяги експорту українських товарів до країн ЄС збіль­шилися на 15,1 %, імпорту в Україну з ЄС — зросли на 37,2 %. Іс­нуюча тенденція перевищення імпорту над експортом у торгівлі України з ЄС свідчить про більшу відкритість українського ринку для виробників з ЄС порівняно з рівнем відкритості ринку країн ЄЄ для українських експортерів, а також про відносно нижчий рівень конкурентоспроможності українських товарів.

З погляду забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки України, яка повинна базуватися на науково-технічній конкуренції, товарна структура українського експорту є незадовіль­ною. Так, структура експорту України до країн ЄС включає: чорні метали (21,2 %), енергетичні матеріали, нафту та продукти її пере­гонки (19,3 %), одяг текстильний (5,7 %), деревину та вироби з де­ревини (4 %). Імпорт характеризується вищою наукомісткістю то­варів, оскільки в його структурі понад 30 % становить виробниче устаткування, продукція машинобудування та транспортні засо­би — 11 %, хімічна продукція — близько 12 %.

Високотехнологічна продукція з України експортується пере­важно до Росії, Білорусі, Індії, Ірану, Грузії, а до країн ЄС — Німе­ччину, Угорщину, Італію — у значно менших обсягах.

Зовнішня торгівля України з ЄС товарами, що належать до гру­пи високих технологій «Аеронавігаційні або космічні апарати», упродовж останніх п'яти років характеризується позитивним саль­до торговельного балансу, у 2007 році воно дорівнювало 770 тис. дол. США. Найбільше української аеронавігаційної та космічної техніки експортується до Німеччини (49,9 %), 15,8 % — до Сло­ваччини, 10,4 % — до Польщі, імпорт здійснюється переважно з Німеччини (42,6 %), Великої Британії (12,6 %), Італії (11,8 %). Про­те в загальних обсягах експорту України до країн ЄС товари цієї групи складають лише 0,1 %.

Підписання протоколу про приєднання України до Світової орга­нізації торгівлі (COT) прискорило початок переговорів про зону віль­ної торгівлі з ЄЄ. Дія Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) завершилася у 2008 році, що зумовило необхідність укладення нового документа про співпрацю між Україною та Європейським Союзом наприкінці 2008 року чи у І кварталі 2009-го. Відразу після підписан­ня протоколу про приєднання України до COT 18 лютого 2008 року в Києві розпочалися переговори між комісаром ЄС з питань торгівлі Пітером Мандельсоном та Президентом України Віктором Ющенком про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Геополітичні інтереси Європейського Союзу на сьогодні не пе­редбачають надання Україні статусу країни-кандидата на членство в ЄС. Проте Україна не може залишатися поза євроінтеграційними процесами. Тому ЄС застосовує такий стандартний інструмент співпраці з третіми країнами, як зона вільної торгівлі (ЗВТ), водно­час вживаючи заходів для захисту своїх власних економічних інте­ресів. Провідні виробники сільськогосподарської продукції у Франції, Іспанії та Італії, занепокоєні можливістю зростання кон­куренції з боку українських товарів, можуть вимагати захисних за­ходів щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією в межах ЗВТ. Європейські виробники чорних металів і хімічної продукції в Німеччині та Франції також очікують посилення конкуренції вна­слідок надходження на ринок ЄС української продукції.

Угода про зону вільної торгівлі передбачатиме скасування мит­них тарифів, лібералізацію сфери послуг, вільний рух факторів ви­робництва, послаблення нетарифних бар'єрів, що є надзвичайно актуальним для активізації процесів обміну технологіями між Україною та країнами ЄС. Українська промисловість характеризу­ється високою енергомісткістю внаслідок переважання в її струк­турі продукції важкої індустрії, матеріально-технічна база якої є за­старілою. Тому нові умови торгівлі в межах ЗВТ забезпечать відносне зниження ціни на технологічні лінії та устаткування, що постачаються виробниками країн ЄС, і позитивно вплинуть на онов­лення матеріально-технічної бази тих галузей промисловості, для яких обладнання в Україні не виробляється.

Проте участь України у ЗВТ з ЄС може мати й негативні нас­лідки для вітчизняної економіки, зокрема таких галузей промисло­вості, як виробництво машин та устаткування, хімічної промисло­вості, виробництва автомобілів, причепів, напівпричепів. Високо- технологічна продукція провідних європейських фірм стане досту­пнішою для українських підприємств, що може призвести до втра­ти конкурентних позицій вітчизняних виробників аналогічної про­дукції та галузевих науково-дослідних організацій.