ТЕМА 4 МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА (ОЕСР) ТА ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

магниевый скраб beletage

На сучасному етапі ОЕСР — організація, заснована з метою ко­ординації економічної політики країн—учасниць та пом'як­шення суперечностей, що виникають у світових господарських зв'язках. У розділі представлено основні напрями діяльності ор­ганізації економічного співробітництва і розвитку. Розглянуто структурну побудову автономних організацій ОЕСР. Проаналі­зовано діяльність міжнародних організацій загальної компетен­ції в межах економічної співпраці.

4.1. Основні напрями діяльності організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)

ОЕСР — організація економічного співробітництва та розвитку, яка була створена в 1961 році, за участю 29 економічно розвинених країн.

До основних цілей функціонування ОЕСР належать:

— розробка ефективних методів координації торговельної та за­гальноекономічної політики цих країн—учасниць;

— сприяння досягненню найбільшого рівня стійкого економіч­ного зростання, зайнятості та якості життя в країнах—учасницях при збереженні фінансової стабільності;

— сприяння розвитку світової торгівлі відповідно до міжнарод­них зобов'язань.

Головними напрямами діяльності ОЕСР є:

— надання допомоги країнам—учасницям для підвищення рівня їх економічного та соціального розвитку;

— сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом надання технічної допомоги;

— налагодження відносин з органуми державної влади всіх рів­нів країн—учасниць;

— підтримка зв'язків з іншими міжнародними організаціями для забезпечення ефективної співпраці та співробітництво з регіональ­ними економічними організаціями;

— забезпечення ОЕСР інформацією, необхідною для діяльності, та взаємообміну інформацією;

— усунення перешкод в обміні товарами (послугами, роботами);

— надання допомоги в професійній підготовці кадрів у сфері науки й техніки.

На сучасному етапі розвитку ОЕСР має таку структурну побудову:

1. Рада — провідний орган, до якого входить один представник з кожної країни—учасниці. Рада проводить засідання два рази в мі­сяць під керівництвом Генерального секретаря. Діяльність цього органу носить переважно рекомендаційний характер і лише в окре­мих випадках приймаються обов'язкові постанови.

2. Виконавчий комітет — підпорядкований Раді, складається з 14-ти представників держав—членів, з них сім країн мають постій­ний статус (Велика Британія, Італія, Німеччина, Канада, Франція, США та Японія), а сім призначаються кожного року на ротаційній основі. Цей комітет здійснює контроль за діяльністю ОЕСР та готує матеріали на засідання Ради.

3.Комітети, експертні комісії. Комітет сприяння розвитку (КСР) є спеціалізованим комітетом ОЕСР, який розглядає питання та по­літику допомоги 21 державі: забезпечує необхідними ресурсами для допомоги країнам, що розвиваються, створює потенціал для розширення участі цих країн у світовій економіці.

До складу ОЕСР входить понад 20 спеціалізованих комітетів: з економічної політики; економіки та розвитку; з руху капіталів; з торгівлі; фінансових ринків; податкової політики; політики щодо споживчого ринку міжнародних інвестицій та ін. Ці комітети ви­значають загальноекономічну політику країн—учасниць, здійсню­ють нагляд за їх економічним та фінансовим станом, готують річ­ний економічний огляд по всіх країнах ОЕСР.

4. Секретаріат — обирається на п'ять років Радою ОЕСР і скла­дається з 13-ти директоратів, які за своєю організаційною побудо­вою і функціональним призначенням пов'язані з основними комі­тетами (економіка, статистика, співробітництво в галузі розвитку, торгівля, фінанси, податки й підприємництво та ін.). Секретаріат займається обробкою та підготовкою документів для обговорення, статистичних та дослідницьких матеріалів, публікацією доповідей з різних економічних та соціальних питань.

5. Центр співпраці з європейськими країнами з перехідною еко­номікою, який створено в 1990 році з метою координації зв'язку між ОЕСР та країнами Східної і Центральної Європи. Центр здійс­нює діяльність у двох напрямах: 1) відкрита програма для 13-ти партнерів (серед них Україна та Росія); 2) програма для партнерів з перехідною економікою, яка забезпечує можливість економічної співпраці між країнами, які здійснюють швидкий перехід до ринко­вої економіки.

Фінансування ОЕСР здійснюється за рахунок внесків членів ор­ганізації. Країни-члени ОЕСР за рахунок бюджетних ресурсів на­дають економічну допомогу, яка направляється на реалізацію прое­ктів у галузях енергетики, транспортного будівництва, зв'язку; на створення інфраструктури, подолання наслідків надзвичайних си­туацій. Обсяги допомоги становлять близько 90 % усіх фінансових ресурсів, які розвинуті країни надають країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою. Значна частина допомоги — це постачання товарів і послуг країни-донора. Економічна допомо­га часто здійснюється у формі «технічної допомоги»: підготовка кадрів, консультування, проектні роботи. Протягом останніх десяти років країни—члени ОЕСР надавали економічну допомогу в розмі­рі 0,3 % ВВП, 60 % цих коштів — у формі подарунка. Найбільшим донором стала Японія, яка надала країнам, що розвиваються, понад 13 млрд дол. США.

Центральне місце в структурі зовнішньоекономічних зв'язків посідає рух капіталу. Майже 90 % обсягу позичкового капіталу міжнародних ринків сконцентровано в країнах ОЕСР.

Важлива роль у зовнішньоекономічних відносинах розвинених країн належить міжнародному обміну технологіями, що відбува­ється у формах ліцензійних угод, патентів, «ноу-хау», інжинірингу. До основних форм передачі технологій на некомерційній основі належать наукові конференції, симпозіуми, виставки, обмін публі­каціями. Вони застосовуються розвинутими країнами в процесі на­дання допомоги країнам з перехідною економікою та країнам, що розвиваються. На сучасному етапі посилюється трансфер техноло­гій між найрозвиненішими країнами.