4.3. Міжнародні організації загальної компетенції в межах економічної співпраці

магниевый скраб beletage

До організацій загальної компетенції зараховують організа­ції, які утворилися після розпаду колоніальних імперій або вна­слідок макрорегіоналізації світових господарських зв'язків.

Найважливішими з них є Рада Європи, Співдружність націй, Ор­ганізація Північного співробітництва, Ліга арабських держав, Організація з безпеки та співробітництва, Організація Ісламська конференція.

1. Рада Європи (нараховує 46 країн, заснована в 1949 році) — організація широкого профілю, яка охоплює такі сфери діяльності: права людини, засоби масової інформації, співпраця у правовій га­лузі, соціальні та економічні питання; охорона здоров'я, освіта, культура, молодь, спорт, захист довкілля. Рада Європи розробляє загальноєвропейські конвенції та угоди, які є основою для відпові­дних змін у національних законодавствах з метою їх гармонізації.

Україна обрала демократичний шлях розвитку, що відповідає стандартам європейського співтовариства. У штаб-квартирі Ради Європи в м. Страсбурзі (Франція) 9 листопада 1995 року відбулася урочиста церемонія вступу України до цієї організації. Рада Європи розробила низку програм сприяння демократичним і правовим ре­формам у країнах Центральної і Східної Європи, для реалізації яких було надано близько 10 млн дол. США. Програми стосувалися місцевого самоврядування, судочинства, виборів. Так, програма «Демосфен» передбачала експертний аналіз проектів двосторонніх угод у забезпеченні прав національних меншин, які Україна запро­понувала укласти новим незалежним державам на теренах колиш­нього СРСР. Рада Європи надає консультативну допомогу в розробці навчальних програм для підготовки юристів в Україні (наприклад, в Інституті міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка). Представники нашої держави беруть участь у роботі основних і спеціальних комітетів Ради Європи, зокрема з прав лю­дини, з питань соціальної безпеки, міграції, культурної спадщини, засобів масової інформації. Українські експерти працювали в комі­теті з правових проблем біженців та осіб без громадянства, прав національних меншин та їхніх мовних прав. Україна стала однією з договірних сторін деяких конвенцій Ради Європи: Європейської культурної конвенції, Європейської Рамкової конвенції про транс­кордонне співробітництво між територіальними громадами або владами, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, а також конвенцій з боротьби зі злочинністю, захис­ту прав національних меншин.

2. Співдружність націй (включає 53 країни та утворена в 1931 році) здійснює діяльність у таких основних напрямах: підтри­мка політичної та економічної співпраці; сприяння стійкому розви­тку економік країн—учасниць; консультаційні, представницькі та інформаційні завдання; розробка та реалізація програм розвитку Співдружності; організація та проведення конференцій для ухва­лення декларацій з різних проблем світової політики. У 1987 році прийнято Декларацію про світову торгівлю; у 1991 році — Декла­рацію про головні права.

3. Організація Північного співробітництва, яка включає п'ять країн, була утворена в 1971 році. її основними завданнями є: під­вищення якості та конкурентоспроможності продукції північного регіону; забезпечення охорони довкілля та екологічно сталого ви­користання природних ресурсів; зростання рівня зайнятості, по­кращення умов праці та соціального забезпечення.

4. Ліга арабських держав (ЛАД) створена в 1945 році. Її учасни­цями є 21 арабська країна і Палестинська Автономія. Мета функціо­нування — досконалення та координація політики країн—учасниць у різних галузях, захист національної безпеки та незалежності.

5. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), створена в 1975 році, нараховує 55 країн, головними завданнями 6: досягнення сталого економічного розвитку; покращання контактів та практичної співпраці з охорони довкілля; сприяння зміцненню міжнародного миру та безпеки.

6. Організація Ісламська конференція (ОІК) включає 57 мусуль­манських держав. II було створено в 1969 році з метою поглиблен­ня співпраці в економічних, соціальних та наукових питань, прове­дення консультацій між країнами—учасницями в міжнародних організаціях, зміцнення мусульманської солідарності.