ТЕМА 5 НАТО — ОБ'ЄДНАННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

НАТО — це міжурядова організація, політико-безпековий союз, об'єднаний спільною системою цінностей, до яких належать, свобода, верховенство права, вирішення суперечок мирним шля­хом і ринкова економіка. У розділі розглянуто передумови ство­рення організації: цілі та завдання діяльності; організаційну структуру установи. Розкриває основні напрями співпраці України з НАТО.

5.1. Передумови створення організації: цілі та завдання

У період 1945—1949 років між державами Західної Європи та союзниками в Північній Америці постала нагальна проблема пово­єнної відбудови економіки. 22 січня 1948 року міністр закордонних справ Великої Британії Ернест Бевін, виступаючи в Палаті громад британського парламенту, запропонував створити в тій чи іншій формі союз Західних країн. Пропозицію підтримала європейська громада, і у березні 1948 року п'ять держав Західної Європи (Бель­гія, Люксембург, Нідерланди, Сполучене Королівство і Франція), підписали Брюссельський договір, чим засвідчили рішуче прагнен­ня створити ефективну і мобільну систему оборони та зміцнити й поглибити взаємні відносини таким чином, щоб бути спроможними протидіяти ідеологічній і політичній загрозі з Півночі.

Пізніше відбулися переговори між США і Канадою про ство­рення спільного Північного Альянсу, заснованого на гарантіях без­пеки та взаємних зобов'язаннях між Європою та Північною Амери­кою. 10 грудня 1948 року представники держав—учасниць Брюс­сельського договору США і Канади розпочали у Вашингтоні пере­говори про укладання Північноатлантичного договору. Результатом переговорів стало підписання 4 квітня 1949 року Вашингтонського договору, що започаткував спільну систему безпеки, на основі пар­тнерства цих країн.

НАТО було створено як спілку Незалежних Держав, об'єднаних спільною зацікавленістю у збереженні миру та захисті своєї свобо­ди на засадах політичної солідарності, забезпечення адекватної оборони з метою утримання й у випадку необхідності, відведення будь-якої форми розв'язання проти них агресії. Організація Північн­оатлантичного договору є міжурядовою організацією, у межах якої країни—члени зберігають повний суверенітет і незалежність.

Ця організація являє собою форум, для проведення учасниками спільних консультацій з будь-яких проблем та прийняття рішень з політичних і воєнних питань, що стосуються їх безпеки.

Північноатлантичний договір — основний документ Організації, який відповідає вимогам Статуту Організації Об'єднаних Націй та є легітимним міжнародним договором. Членами НАТО є 26 країн: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Ка­нада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Пор­тугалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина і Сло­венія. Принципом діяльності Північноатлантичного Союзу є прави­льність прийнятим на себе загальним зобов'язанням та співробітниц­тво суверенних держав, яке базується на неподільності безпеки її членів. Беручи до уваги характер та результати повсякденної діяль­ності НАТО в політичній, військовій та інших сферах, солідарність у межах Північноатлантичного Союзу забезпечує такий стан, за яким ні одній з держав—членів не доводиться розраховувати лише на вла­сні сили у рішенні основних проблем безпеки. Не позбавляючи дер­жав—членів їх прав та обов'язків із суверенної відповідальності у сфері оборони, НАТО дозволяє їм спільно вирішувати життєво важ­ливі завдання у сфері національної безпеки.