5.3. Основні напрями співпраці України з НАТО

магниевый скраб beletage

З початку незалежності розвиваються відносини між НАТО і Україною, коли Україна, після приєднання до Ради північноатла­нтичної співпраці, пізніше, була членом Ради євроатлантичного партнерства. Зважаючи на геостратегічну позицію України як мо­ста між Східною і Західною Європою, відносини між НАТО і Україною набувають провідної ролі для розбудови миру і стабіль­ності в євроатлантичному регіоні. У 1994 році Україна стала пер­шою країною Співдружності Незалежних Держав (СНД), яка при­єдналася до Партнерства заради миру (ПЗМ). Протягом 90-х років минулого сторіччя країна продемонструвала прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтрим­ку миротворчим операціям під керівництвом НАТО на Балканах. НАТО і Україна беруть активну участь у міжнародних операціях з підтримання миру та розв'язанні спільних проблем безпеки. 9 липня 1997 року в Мадриді Президент України та глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО та Україною, яка стала офіційною інституційною основою для відносин між НАТО та Україною, створила можливість для держав НАТО підтвердити свою підтримку суверенітету, незале­жності, територіальної цілісності, демократичного розвитку, еко­номічного процвітання і статусу неядерної держави України, а та­кож принципу недоторканності кордонів. Альянс уважає це ключовими чинниками стабільності й безпеки в Центральній і

Східній Європі та на континенті загалом. З часом визначилися пе­вні тенденції діалогу і практичної співпраці із широкого кола ін­ших питань. Ключовим аспектом партнерства стала підтримка Альянсом і окремими країнами—членами НАТО зусиль України щодо впровадження реформ, яка отримала додатковий поштовх після драматичних подій Помаранчевої революції 2004 року і за­лишається надзвичайно важливою для реалізації прагнень інтег­руватися до євроатлантичних структур.

У Хартії про Особливе партнерство між НАТО і Україною ви­значені такі зобов'язання:

— визнавати, що безпека всіх держав у регіоні ОБСЄ є нерозді­льною і кожна країна не може будувати свою безпеку за рахунок безпеки іншої країни, не може розглядати будь-яку частину регіону ОБСЄ як сферу свого впливу;

— утримуватися від погрози силою або використання сили про­ти будь-якої держави будь-яким чином, несумісним із принципами Статуту ООН або Гельсінського Заключного акта, яким керуються країни—учасниці;

— визнавати невід'ємне право всіх держав вільно обирати й за­стосовувати уласні засоби забезпечення безпеки, а також право свободи вибору або зміни своїх засобів забезпечення безпеки, включаючи союзницькі договори, з урахуванням їх еволюції;

— поважати суверенітет, територіальну цілісність і політичну незалежність всіх інших держав, непорушність кордонів і розвиток добросусідських відносин;

— визнавати верховенство права, зміцнювати демократію, полі­тичний плюралізм і ринкову економіку;

— визнавати права людини і права до національних меншостей;

— перешкоджати конфліктам і врегульовувати спори мирними засобами відповідно до принципів ООН і ОБСЄ.

Формування розширених і поглиблених відносин між Україною і НАТО здійснюється на основі міцного, стабільного, довгостроко­вого і рівноправного партнерства та співробітництва з метою зміц­нення безпеки і стабільності в Північноатлантичному регіоні, а та­кож визнання життєво важливої ролі демократії, політичного плюралізму, верховенства закону і поваги прав людини і громадян­ських свобод.

Для сприяння практичному співробітництву між Україною i НАТО, налагодженню зв'язків міністерств та відомств влади Украї­ни з відповідними структурами НАТО, проведенню візитів представ­ників НАТО в Україну, розповсюдженню об'єктивної інформації про діяльність НАТО в 1997 році в Києві відкрито Центр інформації і документації НАТО, а в 1999 році засновано Офіс зв'язку НАТО в Україні (на основі Меморандумів про взаєморо­зуміння між Урядом України та НАТО, підписаних у травні 1997 року та грудні 1998 року).

В межах співробітництва України з НАТО в економічній сфері реалізується низка важливих ініціатив та програм. Так, з жовтня 1999 року в Україні здійснюється спільний проект Україна—НАТО з мовної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Враховуючи успішне виконання проекту (досвід України взятий за основу при реалізації аналогічних програм у країнах СЄ), Економічним директоратом НАТО запропоновано розширення проекту та проведення нових курсів у Донецьку, Сева­стополі, Одесі та Узині.

Важливою складовою економічного співробітництва України з НАТО в економічній галузі є діяльність Робочої групи відкритого складу з питань економічної безпеки. Під час щорічних засідань Робочої групи обговорюються теоретичні та практичні питання економічної безпеки, розглядаються концепції зміцнення цієї важ­ливої компоненти загальної національної безпеки.

Наукова програма НАТО, що координується відповідним комітетом, є високоефективним інструментом сприяння міжна­родному співробітництву в наукових дослідженнях, спрямова­них на мирні цілі. Завдяки цій програмі для вчених створюються можливості активізації контактів зі своїми колегами (візити, стажування, семінари і конференції), зміцнюючи у такий спосіб свій власний науковий потенціал. Протягом останніх років бли­зько 500 українських вчених отримали гранти від НАТО в рам­ках цієї програми.

З метою налагодження координації, підвищення ефективності участі українських представників у наукових та екологічних про­грамах НАТО у 2000 році створено Спільну робочу групу (СРГ) Україна—НАТО з питань науки та захисту довкілля.

У напрямі співробітництва України з НАТО в інформаційній сфері протягом останніх дев'яти років відбулося понад 80-ти інформаційно-ознайомчих візитів українських делегацій (загальна кількість учасників — близько 1100 осіб) до штаб-квартири НАТО та штабу Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. До складу груп входили представники Верхов­ної Ради, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, провідних засобів масової інформації, наукових установ, академій, університетів.

Мета співробітництва України з НАТО у військовій сфері - використання досвіду і допомоги НАТО, держав—членів і країн— партнерів Альянсу для реформування і розвитку Збройних сил

України, вдосконалення механізмів соціального захисту військово­службовців, а також підготовка військових контингентів і відповідної інфраструктури для взаємодії з НАТО під час прове­дення спільних миротворчих, пошукових і рятувальних операцій. Щорічно військовослужбовці України беруть участь у значній кількості заходів у межах Програми ПЗМ: у засіданнях Комісії Україна—НАТО та РЄАП на рівні міністрів оборони, Військового комітету Україна—НАТО та РЄАП на рівні начальників штабів, засіданнях РЄАП на рівні командувачів родів і видів військ, семінарах і конференціях, навчальних курсах, засіданнях у межах Спільної робочої групи з питань воєнної реформи на експертному й високому рівнях, спільних військових навчаннях.

Одним з актуальних напрямів розвитку відносин з Альянсом є і співробітництво між Верховною Радою України і Парламентською Асамблеєю (ПА) НАТО. Від початку 2000 року ця співпраця помітно активізувалася, свідченням чого є створення парламентсь­кої групи «Україна—НАТО: за співробітництво, порозуміння і гло­бальну безпеку» та проведення 2—3 листопада 2000 року в Брюс­селі першого засідання Спільної моніторингової групи Україна— НАТО.

Низка інших напрямів форм невійськового співробітництва з НАТО, зокрема управління повітряним рухом, космічна техніка і технології, стандартизація та метрологія, поки що знаходяться у стадії розвитку, визначення оптимальних механізмів координації та тем і проблем, які становлять спільний інтерес.