6.3. Україна та ЮНЕСКО : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

6.3. Україна та ЮНЕСКО

Україна є членом Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури з 12 травня 1954 року. У 2004 році відзначено 50- річчя членства України в ЮНЕСКО (Національною комісією України у справах ЮНЕСКО виготовлень пам'ятні монета та по­штова марка).

Одним з важливих аспектів, який визначає активність України та її роль у діяльності ЮНЕСКО, є участь у керівних та програмних органух ЮНЕСКО. Починаючи з грудня 1962 року, у Парижі фун­кціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО. Членство України в ЮНЕСКО стратегічно орієнтоване на сприяння розши­ренню міжнародного співробітництва наукових, освітніх і культур­них інституцій шляхом забезпечення їх участі у програмній діяль­ності Організації. Метою такого співробітництва є зміцнення інтелектуального потенціалу країни та залучення його до загально­світових процесів у гуманітарній сфері, а також використання в на­ціональних інтересах можливостей ЮНЕСКО та міжнародного до­свіду в галузях її компетенції.

Протягом останніх років українські установи та фахівці залу­чені в межаж ЮНЕСКО до глобальних проектів у таких сферах, як розвиток інформаційного суспільства, збереження світової ін­формаційно-цифрової спадщини, демократизація кіберпростору, забезпечення сталого розвитку, етика науки, біоетика, формуван­ня нової глобальної екологічної етики, збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини в умовах глобалізації. Під час 29-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1997) Україна подала пропозицію щодо зміцнення міжнародних механізмів за­хисту й збереження культурного надбання та ініціювала звернен­ня до ООН з метою проголошення Міжнародного року захисту, збереження та відродження культурної спадщини. На 56-й сесії Генеральної асамблеї ООН ця ініціатива отримала втілення — 2002 рік проголошено Міжнародним роком захисту світової куль­турної спадщини.

За період членства в ЮНЕСКО Україну тричі обирали до керів­ного органу Організації — Виконавчої ради: 1981—1985 роки, 1995—1999 роки та 2001—2005 роки. Україну обирали також до таких програмних органів, як Міжнародна координаційна рада про­грами «Людина і біосфера», Міжурядова рада Загальної програми з інформації, Міжурядовий комітет Всесвітнього десятиріччя розвит­ку культури, Міжурядовий комітет сприяння поверненню культур­них цінностей країнам походження, Міжурядовий комітет Міжуря­дової програми з інформатики, Міжурядова рада Міжнародної гід­рологічної програми.

На сьогодні Україна є членом Виконавчої ради Міжурядової океано­графічної комісії (у 2003 році обрана восьмий раз підряд, починаючи з 1989 року) та Міжурядового комітету з авторського права. Під час 32-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (жовтень 2003) Україну об­рано до Ради Міжнародного бюро з питань освіти, Міжурядової ради Міжнародної програми розвитку комунікації, Комітету зі штаб- квартири, а також до робочих органів — Спецкомітету та Групи екс­пертів з фінансових і адміністративних питань Виконавчої ради.

У межах співробітництва України та ЮНЕСКО в Києві діє Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних техно­логій та систем, який проводить координацію регіонального співробітництва у сфері освіти й науки. На базі Національної академії наук України діє Міжнародна асоціація академій наук, яку у квітні 2003 було включено до категорії міжнародних не­урядових організацій, зі статусом офіційних партнерських сто­сунків з ЮНЕСКО. Важливим етапом взаємодії з ЮНЕСКО ста­ло підписання 9 листопада 2006 року в Парижі Угоди між Урядом України та ЮНЕСКО щодо надання Міжнародному ди­тячому центру «Артек» статусу «Під егідою ЮНЕСКО». Відпо­відне рішення було ухвалене в рамках проголошеного ООН Міжнародного десятиріччя культури миру та ненасильства в ін­тересах дітей планети (2001—2010).

Участь України в програмній діяльності ЮНЕСКО, крім вико­ристання інтелектуального потенціалу Організації та запозичення корисного міжнародного досвіду, створює можливості для отри­мання певних фінансових ресурсів для проведення в Україні між­народних заходів по лінії ЮНЕСКО та виконання українськими фахівцями різноманітних проектів у сфері її компетенції, а також отримання стипендій, грантів, обладнання, науково-технічної інфор­мації, консультативної допомоги та забезпечення участі в міжнаро­дних заходах.

Відносини співробітництва між Україною та ЮНЕСКО розви­ваються у конструктивному руслі, спрямованому, зокрема, на роз­ширення міжнародного співробітництва українських установ і зак­ладів у гуманітарній сфері, а також на підвищення економізації участі в програмній діяльності Організації.