8.2. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

8.2. Завдання, напрями, принципи діяльності Світової організації торгівлі

Створення Світової організації торгівлі (COT) є результатом багатосторонніх переговорів в межах ГАТТ упродовж 1986— 1993 років (Уругвайського раунду). Особливістю цих переговорів було розширення переговорного процесу за межі суто торговельних зв'язків, а саме: послуг, у тому числі льних зв'язків, а саме: послуг, у тому числі банківських, страхо­вих, транспортних, будівельних, комп'ютерних, а також розгляд питань захисту інтелектуальної власності та інвестицій, пов'язаних з торгівлею. У межах раунду розглядалися питання удосконалення й адаптації механізму ГАТТ до сучасного етапу. Переговори за Уругвайським раундом організаційно забезпечу­валися Комітетом з нагляду за впровадженням нових митних обмежень і 15-ма робочими групами (з митних тарифів; з тропі­чних товарів; з продукції, що виготовляється на базі природних ресурсів; із текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; з торговельних аспектів прав на інтелектуальну власність, вклю­чаючи торгівлю контрафактними товарами; із захисних застере­жень; з функціонування системи ГАТТ; з торговельних питань інвестиційної політики; зі зміни статей ГАТТ; з урегулювання суперечок; з торгівлі послугами).

Конкретним результатом переговорів, які завершилися 15 груд­ня 1993 року, стало підписання Заключного акту та Угоди про створення COT представниками 120-ти країн 15 квітня 1994 року в м. Марракеш (Марокко).

Заключний акт за результатами Уругвайського раунду (Final Act Embodying the Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations, Marrakesh, 15 April, 1994) включав основні положення щодо створення COT і відповідні міністерські декларації, рішення та домовленості з фінансових послуг, зобов'язання країн щодо ра­тифікації для вступу в дію з 1 січня 1995 року, а також визначав відкритість COT для вступу протягом двох років та ін.

Правовий статус COT визначається ГАТТ (у редакції 1994 p.), а також Генеральною угодою з торгівлі послугами (ГАТС) та Угодою з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) і Домовленістю про правила та процедури розгляду суперечок.

На відміну від ГАТТ, Світова організація торгівлі має статус спеціалізованої організації ООН і водночас з організаційним офор­мленням поєднується з комплексом торгових документів. У COT входять 150 держав, ще 30 країн проводять переговори про вступ. Організація має статус юридичної особи, що користується всіма привілеями та імунітетами ООН.

Головною метою функціонування COT є лібералізація і стабілі­зація світової торгівлі, що досягається шляхом встановлення пра­вил і укладання угод, а також переговорів між учасниками. Діяль­ність COT здійснюється за такими напрямами:

— контроль за прийняттям і застосуванням багатосторонніх угод COT; — проведення багатосторонніх переговорів; — урегу­лювання торговельних суперечок; — спостереження за торговель­ною політикою; — збір, вивчення і надання інформації з питань то­рговельної політики і торгівлі.

До сфери, яку регламентують угоди COT, входять: 1) митно- тарифне регулювання; 2) антидемпінгове регулювання і застосу­вання компенсаційних мит; 3) використання субсидій і компенса­ційних заходів; 4) нетарифні обмеження; 5) кількісне регулювання; 6) діяльність державних торговельних підприємств; 7) митні союзи і зони вільної торгівлі; 8) митні формальності, збори, вимоги до до­кументації; 9) внутрішні податки, збори, вимоги до внутрішньої торгівлі; 10) захисні та технічні бар'єри, санітарні і фітосанітарні заходи; 11) правила походження; 12) торгівля послугами;

13) торговельні аспекти захисту інтелектуальної власності;

14) торгівля окремими групами товарів (текстилем та одягом, сіль­ськогосподарською продукцією, цивільною авіатехнікою);

15) здійснення державних закупівель; 16) торговельні аспекти інве­стицій; 17) аспекти захисту довкілля в міжнародній торгівлі.

Основними принципами створення та здійснення регулятивних заходів є принципи: найбільшого сприяння та недискримінації; націо­нального режиму; захисту національної промисловості; створення сталого базису для торгівлі, сприяння справедливій конкуренції; за­борони кількісних обмежень імпорту; допустимих дій у надзвичай­них обставинах; регіональних торговельних домовленостей.

Згідно з принципом найбільшого сприяння та недискримінації, будь-які преференції (переваги, пільги, привілеї, імунітет) на імпорт­ний продукт поширюються на продукт походженням з будь-якої країни—учасниці, або призначений для неї (ст. І ГАТТ-1994). Принцип носить безумовний характер і застосовується в повному обсязі.

Принцип національного режиму (ст. III) передбачає надання ім­портованим із країн—учасниць товарам національного режиму внут­рішніх податків, зборів, що регулюють внутрішню торгівлю.

Принцип захисту національної промисловості передбачає (ст. VI, XI—XVI) використання для розвитку національної промис­ловості лише тарифних методів, а не кількісних обмежень, подат­ків, стандартів.

Принцип створення сталої бази торгівлі (ст. II, ч. І) передба­чає обов'язкове дотримання погоджених тарифних рівнів, немо­жливість їх підвищення і поступовість скорочення у процесі пе­реговорів.

Принцип сприяння справедливій конкуренції стосується питань демпінгу і субсидій. Антидемпінговий кодекс ГАТТ містить прави­ла реагування на демпінг, застосування компенсаційних мит у ви­падку експортних і внутрішніх субсидій. Виконує функції протидії «війни субсидій» і використання компенсаційних заходів у протек­ціоністських цілях.

Принцип загальної заборони кількісних обмежень імпорту сто­сується торгівлі сільськогосподарськими товарами, текстилем, сталлю тощо, за винятком застосування кількісних обмежень, з ме­тою захисту платіжного балансу, призупинення зменшення запасів іноземної валюти, викликаного попитом на імпортні товари у зв'язку з розвитком внутрішнього виробництва.

Принцип допустимих дій у надзвичайних обставинах передба­чає вилучення (ст. XXV, ч. III) конкретних зобов'язань у межах COT у надзвичайних умовах та «захисні застереження» щодо тим­часового встановлення кількісних обмежень чи відміну тарифних пільг для товарів, імпорт яких зростає і може призвести до істотних збитків конкуруючих національних підприємств.

Принцип регіональних торгових домовленостей допускає пре­ференції всередині регіональних економічних угрупувань при до­триманні жорстких критеріїв (ст. XXIV, ч. III) — кваліфікаційних утворень як митного союзу (єдиний тариф для третіх країн) чи зони вільної торгівлі (самостійна тарифна політика для третіх країн).

Крім того, передбачені спеціальні умови для країн, що розвива­ються, забезпечення сприятливих умов доступу на світові ринки (за результатами Токійського раунду надання загальної системи пре­ференції), а також звільнення від взаємності щодо зобов'язань ско­рочення чи усунення тарифів та інших бар'єрів. Виняток щодо тек­стилю і одягу передбачає регулювання (згідно з Угодою про мультиволокна) шляхом встановлення промислово розвиненими країнами квот на імпорт відносно більш конкурентоздатніших країн, що розвиваються.

До організаційної структури COT належить:

1) Конференція на рівні міністрів, скликається раз на два роки (1996 p., м. Сінгапур; 1998 p., м. Женева; 1999 p., м. Сіетл; 2001 p., м. Доха; 2003 p., м. Канкун; 2005 p., м. Гонконг); 2) Генеральна ра­да COT, яка включає представників країн і забезпечує поточну ро­боту через три Ради: (1) з торгівлі товарами; (2) з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність; (3) з торгівлі послугами. Перша з них здійснює контроль за дотриманням угод з торгівлі товарами (Додаток ІА до Угоди) через 14 комітетів. Друга здійснює контроль за дотриманням відповідної угоди (Додаток ІС), а також питань, пов'язаних з торгівлею контрафактними товарами. Третя контро­лює виконання домовленостей (Додаток IB) щодо торгівлі послу­гами через Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робочу гру­пу з професійних послуг, а також надає допомогу в переговорах з питань морських перевезень, базових комунікацій, міграції робочої сили. У 1996 році було утворено Комітет з регіональних торгових угод для спостереження за законами вільної торгівлі і митними со­юзами, а також для організації переговорів з представниками най­більших угрупувань (ЄС, МЕРКОСУР).

Генеральній раді підпорядковано чотири комітети: з торгівлі та розвитку; з обмежень, пов'язаних з платіжним балансом; з бюдже­ту і фінансів; з адміністративних питань, а також спеціальні органи з розгляду спірних питань та проведення періодичних оглядів тор­гової політики.

Секретаріат, який очолюють Генеральний директор і чотири за­ступники, забезпечує діяльність органів COT у сфері переговорів, здійснення угод і надання технічної допомоги країнам, що розви­ваються, через відділ технічної допомоги і професійної підготовки кадрів.

Діяльність COT з моменту її створення спрямована на вирі­шення таких головних завдань:

— забезпечення виконання положень понад 50-ти документів (угод, рішень, декларацій і т. ін.) Уругвайського раунду;

— розв'язання торгових суперечок вищим арбітражним органом COT;

— створення апеляційного органу;

— збільшення кількості членів організації;

— розробка широкомасштабних програм розвитку торгівлі і збереження довкілля;

— проведення переговорів у фінансовому, телекомунікаційному секторах послуг, морського судноплавства.

Перша конференція (1996 p., м. Сінгапур) прийняла декларацію рамкового типу, яка визначає масштабні цілі організації і, головне, інтеграції країн, що розвиваються, та країн з перехідною економі­кою у багатосторонню систему регулювання світової торгівлі. Прийняті рішення про адекватні сучасним умовам методи регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності на багатосторонній основі охоплювали:

— узгодження умов торгівлі й торгових режимів із чинними в розвинених країнах стандартами праці та екології, враховуючи, що в країнах, що розвиваються, виробництво праце- та екологомісткої продукції дешевше, та невикористання цих стандартів як протекці­оністського заходу;

— забезпечення прозорості державних закупівель, які порушу­ють справедливу конкуренцію;

— окреслення принципів «відкритого регіоналізму» і зо­бов'язань щодо недопущення руйнування багатосторонньої систе­ми регулюваннями в межах регіональних угрупувань.

На другій конференції COT (м. Женева, травень 1998 р.) було прийнято рішення:

— розпочати з 1999 року переговори щодо зниження тарифів і субсидій, що стримують зростання продуктивності праці в сільсь­кому господарстві;

— продовжити зниження тарифів на промислові товари та укла­сти угоди по окремих секторах торгівлі хімічною продукцією і пе­редачі технологій у сфері охорони довкілля;

— про взаємопогоджену систему поступок щодо поставок між країнами, що розвиваються, і промислово розвиненими країнами;

— про проведення переговорів між COT і Міжнародною органі­зацією праці щодо гарантій стандартів якості праці;

— про запровадження річного мораторію на митні тарифи через Інтернет із прийняттям робочої програми рекомендацій щодо роз­витку торгівлі через Інтернет (прогнозовані обсяги у 2005 р. «елек­тронної комерції» оцінювалися в понад на 300 млрд дол. США).

З 1 січня 1996 року межах COT діє Угода щодо доступу інозем­них компаній до урядових контрактів, включаючи надання послуг, а також для випадків, коли замовниками виступають органи управ­ління другого рівня (землі, штати, комуни тощо). При перевищенні вартісних показників контракту в спеціальних правах запозичення (СДР) він автоматично стає відкритим для міжнародної конкурен­ції. Угоду підтримують 30 країн—учасниць COT.

У грудні 1997 року (Женева) підписано Угоду про лібераліза­цію ринку фінансових послуг (102 країни—учасниці), за якою пе­редбачається вільна конкуренція на ринку банківських, страхових послуг, операцій із цінними паперами обсягом понад трильйон дол. США.

До перспективних напрямів діяльності COT відносяться такі:

1) у сфері торгівлі — лібералізація торгівлі через вдосконалення торгових правил, включаючи і професійні (ділові) послуги;

2) у сфері регулювання інвестицій — розробка багатосторонніх угод аналогічно до торгівлі, включаючи принципи розповсюдження режиму найбільшого сприяння, національного режиму, вимог охо­рони довкілля на інвестиції. Ідеться про уніфікацію понад 900 дво­сторонніх угод, яка враховувала б інтереси як країн, що розвива­ються, так і промислово розвинених країн;

3) у сфері регулювання конкурентної політики — прийняття ба­гатосторонньої угоди щодо коригування чи розробки основних правил конкуренції;

4) боротьба з корупцією, у тому числі пов'язана з державними закупівлями, узгодження регіональної регуляторної політики з ба­гатосторонніми угодами;

5) укладання всеохоплюючих угод із МБРР і МВФ з метою об'єднання систем регулювання світової торгівлі і фінансів.

На самміті COT, проведеному в столиці Катара (м. Доха) у 2001 р- ці, було розпочато переговори про лібералізацію світової торгівлі. В результаті цієї зустрічі прийнято рішення про остаточне підписання Всесвітньої торговельної угоди до кінця 2004 року. Проте результати проміжного самміту COT у м. Канкун (Мексика) у вересні 2003 року, де країни—учасниці так і не домовилися про принципи лібералізації світової торгівлі, підтвердили необхідність продовження поточного «Доха-раунду» і можливість його завершення лише у 2005 році.

У грудні 2005 році (Гонконг) відбулася остання, шоста, конфе­ренція COT, під час якої представниками країн—учасниць цієї ор­ганізації досягнуто такі домовленості.

Насамперед повне скасування субсидій для виробників бавовни з 2006 року, що для США означало відкритість їх ринків для бавовни, яку ввозять із Західної Африки. Водночас, США відмовилися скасува­ти імпортні тарифи на текстиль із Камбоджі та Бангладеш, оскільки вважають ціни на нього майже демпінговими. По-друге, ухвалено па­кет заходів з допомоги найбіднішим країнам, які, крім технічного сприяння, передбачають зобов'язання розвинених країн з 2008 року надати вільний доступ на свої ринки (без квот і обмежувальних мит) для 97 % товарів, експортованих країнами, що розвиваються.

Найвагомішим результатом цієї зустрічі вважається згода пред­ставників країн ЄС відмінити сільськогосподарські субсидії з 2013 року. Проте, на думку експертів доброчинної організації Christian Aid, скасування експортних субсидій є незначним кроком уперед, оскільки вони складають лише 5 % усіх субсидій, що ви­плачуються європейським фермерам.

Водночас, на самміті COT у Гонконзі не вдалося досягти необ­хідних домовленостей щодо зниження імпортних тарифів на про­мислові товари та лібералізації ринку послуг. У підсумковій декла­рації було заявлено, що всі питання, які залишилися нерозгля- нутими, країнам—учасницям COT необхідно погодити до 30 квітня 2006 року, тобто до наступного раунду торговельних переговорів, який відбувся в Женеві.