12.2. Міжнародні і регіональні організації з регулювання інвестиційної діяльності

магниевый скраб beletage

У межах «Уругвайського раунду» ГАТТ досягнуто такі угоди в цій сфері:

—Угода з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею, — ТРІМС (Trade Related Investments Measures (TRIMs));

— Генеральна угода з торгівлі послугами — ГАТС (General Agreement on Trade in Services (GATS));

— Угода з питань прав інтелектуальної власності, пов'язаних з торгівлею, — ТРІПС (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights (TRIPs)).

Ключовою позицією цих угод є: надання інвесторам національ­ного режиму створення підприємств і умов їх діяльності, режиму найбільшого сприяння, що не допускає покраїнної дискримінації, визначення механізму розв'язання суперечок через національні чи наднаціональні судові органи.

Угода з торгових аспектів інвестиційних заходів (ТРІМС) сто­сується інвестицій у промисловість, забороняє встановлення вимог використання місцевих матеріалів, здійснення експорту в розмірі не меншому, ніж імпорт, чи обмежень експорту.

ГАТС стосується інвестування у сферу послуг (телекомунікації, зв'язок, реклама, обробка даних, аудит тощо) і дозволяє «відкривати» для інвесторів лише ті сектори, що вказані в переліку послуг. Промис­лово розвинені країни зобов'язалися «відкрити» половину переліку секторів, охоплених угодою, країни, що розвиваються, — одну шосту.

ТРІПС зобов'язує учасників COT встановлювати мінімальний період захисту авторських прав, патентів, торгових знаків, а також забороняє несанкціоноване їх використання місцевими суб'єктами господарювання.

МБРР і МВФ здійснюють регулювання за допомогою «Керівних принципів про режим іноземних приватних інвестицій», якими ви­значені: правила і стандарти допуску капіталу; порядок переказу капіталу і прибутків; умови експропріації та компенсації; принципи і механізми врегулювання суперечок. Основа цих принципів — рів­ність режиму для іноземних та національних інвесторів за аналогі­чних обставин.

У 1965 році на основі Конвенції про порядок розв'язання інвес­тиційних суперечок між державами та зарубіжними особами (Ва­шингтонська конвенція, вступила в дію з 1966 р.) при МБРР ство­рено Міжнародний центр із розв'язання інвестиційних суперечок. До функцій Центру належить врегулювання спорів на основі узго- джувальних процедур і арбітражу.

Багатостороннє агентство з інвестиційних гарантій (БАІГ) ство­рене в 1985 році в межах Сеульської конвенції за ініціативою Сві­тового банку (вступила в дію з 1988 р.) за участю ста держав. Аге­нтство як філія Світового банку укладає договори страхування і перестрахування некомерційних ризиків інвестицій у країни, що розвиваються. Передумовою гарантій є угода з приймаючою краї­ною щодо інвестиційного режиму.

ОЕСР з 1995 року є ініціатором Багатосторонньої угоди з інвес­тицій (БУІ), головними цілями якої визначено:

— встановлення стандартів режиму і захисту інвестицій;

—досягнення стандартів лібералізації на всіх етапах інвести­ційної діяльності, застосування принципів національного режиму, недискримінації, транспарентності;

—розробка заходів щодо взаємовідносин з регіональними інте­граційними утвореннями;

—забезпечення ефективного розв'язання інвестиційних су­перечок.

Передбачалося прийняти БУІ у квітні 1998 року, але внаслідок протидії з боку екологічних рухів, профспілок, інших неурядових організацій, суперечностей між США (ініціатором угоди), ЄС та країнами, що розвиваються, угода не підписана.

У 1976 році в межах ОЕСР розроблено документ «Багатосто­ронні і регіональні інструменти для співробітництва з прямих зако­рдонних інвестицій» (з доповненнями 1992 p.). Згідно з цим доку­ментом, країни—учасниці зобов'язуються повідомляти протягом 60-ти днів про всі заходи-винятки з національного режиму, закріп­люються зобов'язання ТНК утримуватися від дій, які негативно впливають на конкуренцію, дотримуватися порядку публікації фі­нансової звітності та іншої інформації з оподаткування, науково- технічної та кредитної політики, захисту довкілля.

Договір до Енергетичної хартії, підписаний у 1994 році за учас­тю 30-ти країн (нині 50 учасників), передбачає режим найбільшого сприяння для інвесторів, відкритість, недискримінацію в торгівлі енергоресурсами, визнає принцип національного суверенітету на енергоресурси. Підписання договору надає суттєві митні пільги на експорт енергоресурсів. Особливо важливим є положення про тра­нзит, надання національного режиму транзиту енергетичним това­рам.

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) у частині регулювання інвестицій визначає національний режим і режим найбільшого сприяння, недискримінацію, заборону нав'язування обмежень (мінімальної експортної квоти, розмірів місцевих склад­ників у готовій продукції, ліцензування, імпорту, валютного конт­ролю, виняткових торгових вимог, національності менеджерів чи кількості національних кадрів). У межах НАФТА передбачено ре­жим вільного переказу платежів всіх видів, визначено порядок ре­гулювання суперечок (етапи консультацій і переговорів; створення умов для арбітражу відповідно до принципу рівності), а також по­рядок націоналізації на недискримінаційній основі з виплатою на­лежної компенсації.

Метою низки двосторонніх угод про стимулювання («заохочен­ня») і взаємний захист інвестицій є створення сприятливого інвес­тиційного «клімату» на основі національного режиму з певними вилученнями. На практиці застосовуються типові угоди, які окрес­люють поняття інвестицій, включають зобов'язання сприятливого режиму, захисту іноземної власності, безперешкодного переказу доходів, розгляду суперечок у міжнародному арбітражі.