12.3. Регулювання багатостороннього науково-технічного і промислового співробітництва (НТПС) : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

12.3. Регулювання багатостороннього науково-технічного і промислового співробітництва (НТПС)

До цього виду міжнародних економічних відносин належать: наукові, технічні й технологічні зв'язки; сприяння у виконанні окремих робіт, безпечне застосування досягнень науково-технічної революції, прямі коопераційні зв'язки, спільне виробництво, інвес­тиції у виробництво, об'єднання фінансових ресурсів для здійснен­ня масштабних проектів.

Правову базу міжнародного НТПС складають договори і про­грами ООЙ, регіональні і двосторонні програми, протоколи і угоди, а також угоди про науково-виробничі об'єднання. В основу таких документів і угод покладено принципи свободи наукової творчості, співробітництва у сфері НДіДКР, розподілу сфер досліджень зале­жно від географічних, соціально-економічних, історичних факто­рів, рівноправність у зв'язках та еквівалентність і взаємність обмі­ну результатами досліджень.

До основних форм досліджень зараховують: здійснення науко­во-дослідницьких і технологічних проектів; сприяння створенню організаційних форм підтримки НДіДКР та інновацій; обмін уче­ними, проведення спільних конференцій, симпозіумів і науково- технічних виставок; обмін науково-технічною документацією; під­готовка кадрів; захист прав інтелектуальної власності.

З 1993 року в межах ЮНКТАД реалізується Програма науки і техніки з метою розвитку, а в межах ЮНЕСКО створено Міжнаро­дну систему науково-технічної інформації (ЮНІСІСТ), програму «Людина і біосфера», у межах ФАО — «Програму оцінки світових рибних ресурсів», МАГАТЕ — «Програму Чорнобиль».

Активізується регіонально-галузеве співробітництво під егі­дою ООН у проведенні міжнародних конферецій: з народонасе­лення — 1974 рік, Делі; 1978 рік, Кенія; з водних ресурсів — 1977 рік, Мар-дель-Плата, Аргентина; з нових джерел енергії — 1981 рік, Найробі.

Простежується посилення регіонального співробітництва й у країнах, що розвиваються. Так, у межах Всеафриканського науко­вого і технічного союзу підготовлено Програму з використання до­сягнень науки і техніки для розвитку, у більшості країн створено інституціональні механізми для розробки науково-технічної полі­тики, факультети наукових досліджень і проектно-конструктор­ських робіт у вищих навчальних закладах. Близько 150 дослідниць­ких центрів створено на Арабському Сході, у тому числі регіональ­ний інформаційний центр у сфері науки і техніки.

Особливою активністю вирізняється міжнародне НТПС у межах ЄС у 80—90-х роках минулого сторіччя, коли Комісією ЄС було запропоновано нову науково-технічну стратегію, спеці­альну програму «Брайт» (1984) для стимулювання фундамента­льних досліджень у базових галузях промисловості. Розвиток НТПС здійснюється на приватномонополістичному, національ­ному і макрорегіональному рівнях. Однією з найбільших про­грам у цій сфері є ЕВРИКА, за участю 24-х країн і країн ЄС. Ці­лями ЕВРИКА є об'єднання наукового потенціалу для здій­снення спільних проектів, забезпечення інноваційного підходу в НДДКР країн Європи, створення умов для мінімізації витрат при здійсненні всеєвропейських проектів.

У країнах СНД згідно з Угодою про міждержавне науково- технічне співробітництво від 15 травня 1992 року створено Міжде­ржавну науково-технічну раду з функціями узгодження пропозицій з напрямів НТС, вибору форм НТЄ, підготовки документів з розви­тку НТС. У 1995 році укладено Угоду про створення єдиного нау­ково-технологічного простору на основі технопарків, зон техноло­гічної кооперації тощо.