13.4. Регіональні економічні організації країн Східної і Центральної Європи та Азії : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

13.4. Регіональні економічні організації країн Східної і Центральної Європи та Азії

До міжнародних організацій цієї групи належать економічні ор­ганізації, утворені за участю країн колишнього СРСР і, частково, країн Східної та Центральної Європи, а саме:

1) Співдружність Незалежних Держав (СНД) — створена в 1991 році за участю 12-и країн;

2) Організація економічного співробітництва (ОЕСР) — ство­рена в 1985 році за участю десяти країн;

3) Організація Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС) — створена в 1992 році (11 країн) та Чорноморський банк торгівлі і розвитку — 1994 році (11 країн);

4) Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС) — створений у 1963 році за участю дев'яти країн;

5) Міжнародний інвестиційний банк (МІБ) — створений у 1970 році за участю 11 країн;

6) ГУАМ — створення завершене в 2000 році за участю чотири країн.

Перша із зазначених організацій СНД, створена у 1991 p., з ме­тою сприяння в політичній, економічній, соціальній і культурній сферах, економічного та соціального розвитку країн—учасниць. Членами є 12 країн-республік колишнього СРСР, за винятком Балтії.

У 1993 році в межах СНД підписано Угоду про створення Еко­номічного союзу (EC), завданнями якого визначено:

— вільне переміщення товарів, капіталів, послуг, робочої сили;

—проведення погодженої політики у сфері грошово-кредитних, валютних відносин, бюджетних і податкових питань;

—стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності, прямих зв'язків та виробничої кооперації;

—узгодження господарського законодавства.

Країни—учасниці СНД у співпраці керуються такими міжнаро­дно визнаними правовими нормами:

— невтручання у внутрішні справи;

—мирне розв'язання суперечок і незастосування будь-яких ви­дів економічного тиску;

— відповідальність за взяті зобов'язання;

—виключення будь-якої дискримінації по відношенню до юри­дичних і фізичних осіб країн—учасниць;

—проведення консультацій з метою координації дій у випадках економічної агресії проти однієї з країн.

Головні цілі Економічного Союзу:

— формування умов сталого розвитку економік;

— поетапне створення спільного економічного простору;

—створення рівних умов та гарантій для господарюючих об'єктів;

— спільне здійснення економічних проектів;

—вирішення екологічних проблем, ліквідація наслідків катаст­роф тощо.

Передбачалося, що діяльність EC буде здійснюватися через:

1) Міждержавну асоціацію вільної торгівлі;

2) Митний союз;

3) спільний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили;

4) валютний (грошовий) союз.

У межах першого етапу були поставлені такі завдання: усунення кількісних обмежень, зниження митних тарифів; гармонізація мит­ного законодавства; спрощення митних процедур, уніфікація митно­го законодавства; недопущення несанкціонованого експорту у треті країни. У майбутньому планувалося створення Митного союзу із встановленням єдиного зовнішнього тарифу та координації торгове­льної політики щодо країн, які не братимуть участь у Договорі.

У 1994 році підписано Угоду про створення зони вільної торгів­лі з метою поетапного скорочення митних та інших зборів і ство­рення Митного союзу.

У 1995 році укладено угоди про митний союз між Російською Федерацією, Республікою Білорусь і Республікою Казахстан.

29 березня 1996 року підписано договір про поглиблення інтег­рації в економічній та гуманітарній галузях між Російською Феде­рацією, Республікою Білорусь, Казахстаном і Киргизією, стратегіч­ною метою якого є створення співтовариства інтегрованих держав. Головними цілями цього утворення визначено: 1) покращення рів­ня життя, досягнення соціального прогресу, запровадження мініма­льних стандартів соціального захисту; 2) формування єдиного еко­номічного простору, у тому числі умов вільного переміщення факторів виробництва, єдиних транспортних, інформаційних, енер­гетичних мереж; 3) гармонізація законодавства; 4) спільна охорона зовнішніх кордонів, узгодження зовнішньої політики.

2 квітня 1996 році підписано Договір про утворення Співтова­риства Білорусії і Росії, яким завершилося формування на території країн СНД біполярної структури: Митного союзу «союзу чоти­рьох» та Вірменія і, з іншого боку, ГУАМ, яке об'єднує країни з неантагоністичними інтересами.

22 квітня 2005 року у Кишиневі відбувся черговий саміт глав держав ГУАМ за участю президентів Республіки Азербайджан, Грузії, Республіки Молдова й України. Як гості у саміті взяли участь президенти Литви та Румунії, представник Державного де­партаменту США та Генеральний секретар ОБСЄ. Саміт відбувався в присутності представників дипломатичного корпусу та засобів масової інформації. Попри те, що в Кишиневі зустрічалися чотири країни, назва об'єднання все ще містила п'ять букв. Однак, уже за декілька тижнів після самміту Узбекистан офіційно повідомив про свій вихід з організації, чим було остаточно покладено край концеп­ції ГУАМ як пострадянського ситуативного альянсу та підтвер­джено новий характер ГУАМ.

Учасники Кишинівського самміту зауважили зростаючу роль регіонального співробітництва в загальноєвропейських процесах, наголосили на необхідності розвитку демократичних процесів, зок­рема інститутів громадянського суспільства в країнах ГУАМ, що сприятиме створенню простору стабільності і безпеки, поглиблен­ню інтеграційних зв'язків з ЄС.

Учасники самміту підкреслили важливість взаємодії у зміцненні економічного, енергетичного, транспортного та інформаційного складників безпеки держав ГУАМ, а також висловили спільну заці­кавленість у максимально ефективному використанні переваг гео­графічного розташування країн. У цьому аспекті було наголошено, що реалізація Угоди про створення зони вільної торгівлі ГУАМ є одним з першочергових завдань на найближчу перспективу. Сто­рони домовилися активізувати енергетичне співробітництво в рам­ках ГУАМ, спрямоване на реалізацію спільних енергетичних про­грам і проектів на основі їхньої комерційної рентабельності, зокрема стосовно транспортування енергоресурсів Каспійського регіону на європейський енергетичний ринок з використанням те­риторій держав—учасників об'єднання.