13.6. Регіональні економічні організації Африки : Міжнародні організації : B-ko.com : Книги для студентів

13.6. Регіональні економічні організації Африки

До регіональних економічних організацій держав Африки нале­жать: Організація африканської єдності; Митний і економічний со­юз Центральної Африки; Банк розвитку держав Центральної Афри­ки; Економічне співтовариство держав Західної Африки; Південно­африканське співтовариство розвитку; Спільний ринок Східної і Південної Африки; Західноафриканський банк розвитку; Африкан­ський банк розвитку; Африканський фонд розвитку; Східноафри- канський банк розвитку; Арабський банк економічного розвитку Африки. Розглянемо дві організації, які є найбільшими за кількістю країн—учасниць.

Організація африканської єдності (ОАЄ) створена в 1963 році за участю 53-х країн. Окрім політичних цілей, створення ОАЄ перед­бачає співпрацю та координацію діяльності в різних сферах еконо­міки, у тому числі транспорті і зв'язку, науці і техніці, продоволь­чому забезпеченні.

Держави—учасниці ОАЄ уклали Договір про Африканське Еко­номічне Співтовариство (1991), який передбачає, що його створення буде відбуватися в шість етапів упродовж 34-х років. Основними ці­лями Африканського Економічного Співтовариства визначено спри­яння економічному, соціальному і культурному розвитку та інтегра­ції економіки африканських країн, координація та узгодження політики різних африканських економічних об'єднань.

Діяльність ОАЄ спрямована на реалізацію міждержавного спів­робітництва, узгодження політики та інтеграцію програм розвитку економіки, а також на вирішення політичних завдань і реалізацію принципів ОАЄ.

Африканський банк розвитку (АфБР) засновано в 1964 році як міждержавний регіональний банківський інститут, що надає креди­ти за субсидованими відсотковими ставками африканським країнам для виконання проектів національного і регіонального розвитку. До складу Банку входять 77 держав. Найбільшими африканськими країнами—учасницями є Нігерія, Алжир, Лівія, Марокко, Півден­ноафриканська Республіка, Єгипет, Демократична Республіка Кон­го. Серед позарегіональних учасників — Австрія, Бельгія, Велика Британія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, США, Арген­тина, Бразилія, Канада, Японія.

До основних напрямів і завдань діяльності АфБР належать: — фінансування регіональних транскордонних проектів розвит­ку і участь в оборудках типу «будівництво — експлуатація — пе­редача іншому власнику», особливо при спорудженні платних ав­тошляхів і електростанцій;

—розробка стратегії розвитку економіки африканських країн;

—фінансова і технічна допомога у виборі об'єктів для фінансу­вання, підготовці до них проектно-кошторисної документації, на­дання технологій на пільгових умовах;

—здійснення операцій зниження боргових зобов'язань афри­канських країн-дебіторів;

—фінансування неприбуткових проектів розвитку соціальної сфери.

За участю АфБР розроблено і реалізовано програму кредиту­вання малих виробничих підприємств у сільськогосподарській га­лузі, здійснюються проекти підтримки малого і середнього бізнесу приватного сектору (Алжир), надано 55 млн дол. США на розвиток економіки Бурунді, 82 млн дол. США на модернізацію залізниць у Марокко, 23 млн дол. США на розвиток системи водопостачання і розвиток освіти в Замбії. Найчастіше підтримуються проекти ком­паній, акції яких уважаються надійними і які представляють конку­рентоспроможні економіки. Таким чином, більшість регіональних членів цієї організації не може претендувати на кредити. З 53-х аф­риканських країн—учасниць лише 14 фактично можуть одержува­ти кредити в АфБР, який надає їх майже за комерційними процент­ними ставками. Інші 39 країн обмежені в позиках і реально їх кредитує на пільгових умовах Африканський фонд розвитку.