ТЕМА 14 МІЖНАРОДНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

магниевый скраб beletage

Виконання правових і організаційних вимог до стандартизації і сертифікації продукції є важливим чинником забезпечення її кон- курентноздатності на світовому ринку. Стандартизація здійс­нюється на міжнародному, регіональному та національному рів­нях. У розділі розглянуто теоретичні засади міжнародної стандартизації та сертифікації продукції. Проаналізовано дія­льність міжнародних міждержавних організацій у сфері станда­ртизації та сертифікації продукції. Розкрито основні цілі та на­прями діяльності міжнародних неурядових організацій у сфері стандартизації та сертифікації продукції.

14.1. Основи міжнародної стандартизації та сертифікації продукції

Підприємці, які беруть участь у міжнародному економічному співробітництві, повинні дотримуватися встановлених міжнарод­них і національних норм і вимог, що стосуються характеристик випущеної продукції. Виконання правових і організаційних вимог до стандартизації та сертифікації продукції є важливим чинником забезпечення її конкурентноздатності на зовнішніх ринках. Стан­дартизація — це розробка і встановлення вимог, норм, правил, які забезпечують право споживача на придбання товарів належної якості за прийнятною ціною, а також на безпечність і комфорт­ність праці. Об'єктом стандартизації є продукція, процес, послу­ги, для яких розробляються певні вимоги, характеристики, пара­метри, правила.

Стандартизація здійснюється на міжнародному, регіональному, національному рівнях. Міжнародна стандартизація — діяльність, у якій беруть участь органи стандартизації різних країн. Провідна роль у міжнародній стандартизації належить двом неурядовим міжнародним організаціям — Міжнародній організації зі стандар­тизації (ІСО) і Міжнародній електротехнічній комісії (МЕК). Важ­ливою для міжнародної стандартизації є діяльність двох міжурядо­вих організацій — Світової організації торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Регіональними організаціями у сфері стандартизації є Європейський комітет зі стандартизації (СЄН),

Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (СЄНЕ- ЛЕК), Міжскандинавська організація зі стандартизації (ІНСТА), Панамериканський комітет стандартів (КОПАНТ).

Міжнародні неурядові організації ІСО і МЕК розробили низку правил щодо застосування стандартів. Міжнародні стандарти ІСО представляють собою варіант технічних вимог до продукції (по­слуг), що полегшує обмін товарами та послугами між економічни­ми агентами світового ринку (ці вимоги не обов'язкові для всіх країн—учасниць). Стандарт ІСО у випадку його використання імп- лементується в національну систему стандартизації. Національні комітети можуть подавати свої пропозиції, а ІСО може ухвалити рішення про застосування національного стандарту як міжнародно­го з урахуванням впливу стандарту на розвиток міжнародної торгі­влі, гарантування безпеки людей, захисту довкілля. Особливістю стандартів ІСО є те, що лише 20 % загального числа їх містить ви­моги до конкретної продукції, а основна частина нормативних до­кументів стосується вимог безпеки, взаємозамінності, технічної сумісності, методів випробувань продукції, інших загальних і ме­тодичних питань. Використання стандартів ІСО передбачає встано­влення конкретних технічних вимог у контрактах купівлі-продажу. ІСО узагальнила досвід багатьох країн і в 1987 році було опубліко­вана серія стандартів ІСО 9000-9004, які передбачали сертифікацію систем управління якістю на підприємствах (фірмах). Нове допов­нене видання стандартів ІСО опубліковано в 1994 році. У розвине­них країнах гармонізовано з міжнародними до 70—80 % загальної кількості національних стандартів.

Стандарт ІСО 9000 містить вказівки щодо вибору та викорис­тання стандартів відповідно до конкретної ситуації в діяльності фір­ми. Стандарти ІСО 9001-9003 — це моделі систем забезпечення якості на різних стадіях виробничого процесу. Стандарт ІСО 9004 — це методичні вказівки для загального керівництва якістю на підприємстві (фірмі).

Стандарти ІСО серії 9000 визнані майже усіма країнами світу. Вони застосовуються як національні і запроваджені багатьма фір­мами. ТНК вимагають від своїх постачальників обов'язкового за­провадження на їх виробничих підприємствах міжнародних стан­дартів ІСО серії 9000. Відсутність сертифіката на систему якості перешкоджає виходу фірми на світовий ринок. На основі стандар­тів ІСО 9000 великі фірми розробляють стандарти загальногалузе- вого характеру або для власного використання.

Інші міжнародні організації — Світова організація торгівлі, Всесвітня туристська організація (ВТО), Міжнародний союз елект­розв'язку (МСЕ), Міжнародний залізничний союз, Європейська ор­ганізація автотуризму — розробляють стандарти у відповідних га­лузях. Неабияку роль у галузі гармонізації стандартів і технічних вимог відіграє Європейська економічна комісія ООН.

Важливою сферою діяльності міжнародних організацій є серти­фікація продукції, яка надходить у міжнародний товарооборот. Сертифікація — це підтвердження відповідності продукції заданим вимогам, що здійснюється за певними правилами. Забезпечення відповідності — це заява, яка свідчить про те, що продукція (про­цес, послуга) відповідає визначеним вимогам.

Сертифікація може бути обов'язковою та добровільною. Обов'я­зкова сертифікація здійснюється на основі національного законодав­ства і забезпечує доказ відповідності товару (процесу, послуги) ви­могам технічних регламентів, обов'язковим вимогам стандартів. Ос­новними критеріями обов'язкової сертифікації є безпека, еколо- гічність, охорона здоров'я людей. Добровільна сертифікація прово­диться за ініціативою юридичних або фізичних осіб на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації в системах доброві­льної сертифікації. Рішення про добровільну сертифікацію зазвичай приймаються у зв'язку з проблемами конкурентноздатності товару, просуванням товару на ринок, особливо зарубіжний, зі зростанням попиту на сертифіковані товари. Сертифікація повинна сприяти роз­витку міжнародної торгівлі, оскільки для сертифікованого товару скорочуються терміни одержання дозволу на ввезення в іншу країну, не вимагається проведення повторних випробувань в приймаючій країні, якщо визнано сертифікат постачальника.

Проте сертифікація в сучасних умовах стає засобом протекціо­нізму для захисту внутрішнього ринку від товарів іноземного вироб­ництва і застосовується як технічний бар'єр у торгівлі. Для цього використовуються:

—ускладнення адміністративної процедури випробувань това­рів, що імпортуються;

—жорсткий контроль якості;

—запровадження стандартів (національних і регіональних), які стосуються процедури випробувань, що відображається на порядку визнання зарубіжних сертифікатів;

—встановлення обов'язкових національних стандартів або тех­нічних регламентів під впливом ТНК, які беруть активну участь у стандартизації на національному рівні.

У міжнародній практиці склалися жорсткі правила щодо ви­знання зарубіжного сертифіката на імпортну продукцію. Тому екс­портеру продукції необхідно отримати сертифікат відповідності ав­торитетної, визнаної у всіх країнах організації. Для цього потрібні тривалий період часу і значні фінансові витрати.

Усуненню технічних бар'єрів у торгівлі сприяють угоди про взає­мне визнання, які ґрунтуються на тому, що одна сторона приймає ре­зультати системи сертифікації, надані іншою стороною. Односторон­ні угоди полягають у прийнятті однією стороною результатів роботи іншої сторони. Двостороння угода включає прийняття кожною сто­роною результатів роботи іншої сторони. Багатостороння угода — це угода про взаємне визнання результатів роботи понад двох сторін. Проблеми, пов'язані з технічними бар'єрами і шляхами їх усунення, відображені в Угоді з технічних бар'єрів у торгівлі, укладеній у ме­жах ГАТТ/СОТ. У сфері сертифікатних бар'єрів Угода стосується ас­пектів процедури і визнання оцінки відповідності, міжнародних і ре­гіональних систем оцінки відповідності, інформації про технічні регламенти, стандарти і процедури. Загальний принцип Угоди поля­гає в тому, що для імпортної продукції необхідно створювати не менш сприятливий режим, ніж для товарів внутрішнього виробництва.

Стандартизація і сертифікація тісно пов'язані з метрологією, що визначає національні системи виміру. Для реалізації на практиці міжнародних угод необхідно застосовувати нормативні документи, що встановлюють правила забезпечення ідентичності вимірів. Такі нормативні документи розробляються відповідно до потреб міжна­родних організацій — Міжнародної організації міри і ваги, Міжна­родної організації законодавчої метрології.