14.2. Діяльність міждержавних організацій у сфері стандартизації та сертифікації продукції

Європейської економічної комісії ООН у сфері стандартизації є розробка основних напрямів політики зі стандартизації на урядо­вому рівні та визначення пріоритетів діяльності.

Основні цілі і завдання ЄЕК у сфері стандартизації включають:

— сприяння запровадженню міжнародних стандартів;

—усунення технічних бар'єрів у торгівлі з використанням між­народних стандартів;

—співпрацю організацій, що розробляють міжнародні стандар­ти на аналогічний товар (послугу);

—уніфікацію оформлення міжнародних і регіональних стандар­тів загалом або за окремими елементами з метою швидшого їх за­провадження.

До основних напрямів діяльності ЄЕК у сфері стандартизації належать:

—сприяння урядам країн—членів ЄЕК у вирішенні проблем національної стандартизації, прискоренні міжнародної стандарти­зації в пріоритетних сферах, координації зусиль країн з питань стан­дартизації;

— координація заходів у сфері стандартизації, які належать до національного й міжнародного рівнів розробки стандартів;

— узгодження заходів з гармонізації стандартів;

— реалізація заходів, що стосуються порядку використання міжнародних стандартів у національних системах стандартизації;

— обґрунтування пріоритетних напрямів діяльності з проблем стандартизації;

— розробка рекомендацій у сфері гармонізації стандартів і тех­нічних вимог.

Діяльність ЄЕК ООН у сфері сертифікації передбачає такі зав­дання і напрями:

— розробка рекомендацій щодо взаємного визнання для усу­нення технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі;

— розробка рекомендацій для укладення міжнародних угод з сертифікації;

— розробка заходів досягнення взаємної довіри до технічної компетентності, надійності національних систем сертифікації;

— розробка нормативної бази сертифікації, яка ґрунтується на міжнародних стандартах у тих галузях, де вони існують, або на гар­монізованих національних і регіональних нормативних доку­ментах;

— створення системи сертифікації допоміжного обладнання до­рожніх транспортних засобів;

— співробітництво з міжнародною конференцією з акредитації випробувальних лабораторій.

Головною метою Світової організації торгівлі у сфері стандар­тизації є узгодження нормативних документів, які діють у краї­нах—членах, з вимогами Угоди щодо технічних бар'єрів у торгівлі і, зокрема, Кодексу зі стандартів як частини цієї Угоди. Основні вимоги Кодексу зі стандартизації стосуються питань стандартиза­ції, оцінки відповідності, інформації.

У сфері стандартизації головна вимога полягає в тому, щоб нор­мативний документ не перетворювався на технічний бар'єр у торгі­влі. Це досягається за допомогою використання міжнародних стан­дартів. Під час оцінки відповідності сторони зобов'язані гарантува­ти те, що національні системи оцінки відповідності не створюють перешкод міжнародній торгівлі. Для цього національні системи оцінки відповідності повинні бути гармонізовані з міжнародними рекомендаціями чи правилами, ухваленими міжнародними органі­заціями. У сфері інформації кожна сторона зобов'язана створити інформаційно-довідкову службу, до функцій якої належить надання інформації зацікавленим особам інших сторін про технічні регла­менти.

Угода щодо технічних бар'єрів у торгівлі передбачає, що краї­ни—учасниці повинні гарантувати для імпортованої продукції не менш сприятливий режим, ніж для аналогічної продукції вітчизня­ного виробництва.

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розробляє міжнародні стандарти для: уніфікації методів контролю та вимог до якості (води, житлових будинків для сільської місцевості), а також стандартизації обладнання і методів переробки молока.

ФАО спільно зі Світовою організацією охорони здоров'я роз­робляють міжнародні стандарти на продукти харчування в межах спільної Комісії («Кодекс Аліментаріус»), створеної для здійс­нення програми з розробки міжнародних стандартів на продово­льчі товари. Комісія у своїй роботі використовує рекомендації, ухвалені комітетами ФАО, з метою координації робіт з підготовки проектів стандартів. У реалізації об'єднаної програми беруть участь понад 130 країн—членів. У межах комісії працюють між­урядові комітети із загальних питань, сировинних товарів, регіо­нальні, координаційні.