ТЕМА 15 МІЖДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЛОВОЇ ПРАКТИКИ ТА КОНКУРЕНЦІЇ

магниевый скраб beletage

У регулюванні міжнародної комерційної практики важливу роль відіграє уніфікація розробки та застосування міжнародно- правових документів з міжнародної купівлі-продажу товарів та гармонізація міжнародного торговельного права. Проаналізува­ти основні напрями діяльності міжнародних організацій у вста­новленні правил міжнародної торгівлі. Поширення нелегальних економічних операцій в умовах глобалізації виводить на пріори­тетне місце в діяльності міжнародних організацій боротьбу з такими явищами, як тінізація економічних операцій, корупція, хабарництво, незаконні та сумнівні платежі. Значну увагу при­ділено основним заходам ООН у боротьбі з корупцією та хабар­ництвом. Подано базові принципи організацій у боротьбі з кору­пцією та хабарництвом на регіональному рівні.

15.1. Міжнародні організації у встановленні правил міжнародної торгівлі

Основним напрямом регулювання комерційної практики у сві­тових господарських зв'язках є уніфікація та гармонізація міжна­родного торговельного права з метою усунення юридичних пере­шкод. Такі міждержавні угоди стосуються міжнародної купівлі- продажу товарів, транспортування вантажів, оформлення докумен­тації, торгово-посередницьких, лізингових, факторингових та ін­ших операцій. Ці питання вирішуються Комісією ООН з міжнарод­ного торговельного права (ЮНСІТРАЛ), Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА), ЄЕК ООН.

ЮНСІТРАЛ (United Nations Commission on International Trade Law — UNCITRAL), заснована в 1966 році, розпочала свою роботу в 1968-му. Включає 36 країн—учасниць зі всіх географічних районів, що представляють основні правові системи.

До основних функцій і завдань Комісії належать: узгодження права міжнародної торгівлі, координація роботи відповідних орга­нізацій, сприяння участі держав в існуючих і розробці нових угод, підготовка кадрів і надання технічної допомоги країнам, що розви­ваються, підготовка єдиних (єдиноподібних) норм у здійсненні міжнародної торгівлі, платежів, торгового арбітражу, морських пе­ревезень.

У межах ООН прийнято такі основні Конвенції: про позовну да­вність у міжнародній купівлі-продажу (1974); про морські переве­зення вантажів (Гамбурзькі правила, 1978); про договори міжнаро­дної купівлі-продажу (Віденська конвенція, 1980); про міжнародні перевідні векселі і міжнародні прості векселі (1988), а також Арбіт­ражні правила ЮНСІТРАЛ (1976) і Правові принципи укладення міжнародних контрактів промислового будівництва. Проводить­ся розробка типового закону про електронні перекази грошових коштів.

Базовим документом є Віденська конвенція, прийнята згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (16 грудня 1978) на Кон­ференції ООН за участю 62-х держав. Учасниками Конвенції є 30 країн. Конвенція передбачає єдине регулювання укладення і вико­нання договорів міжнародної купівлі товарів, усуває існуючі від­мінності в національних законах. Таким чином, прискорюються і здешевлюються переговори, створюються передумови для одно­значного тлумачення прав і обов'язків сторін. Крім того, положен­ня Конвенції дозволяють усунути дискримінацію, нав'язування умов договору, а також забезпечити урегулювання суперечок.

Положення Конвенції не застосовуються, якщо сторони іншим чином визначили свої обов'язки і права (нормативний і диспозити­вний характер). Сфера застосування конвенції — лише міжнародні договори між комерційними підприємствами, що розміщується в різних країнах.

Міжнародний інститут уніфікації приватного права УНІДРУА (International Institute for the Unification of Private Law UNIDROIT) створено у 1926 році як допоміжний орган Ліги Націй і відтворений в 1940 році на основі договору, що затвердив його Статут. Учасни­ки (понад 50) — країни, що приєдналися до угоди і визнають Статут.

До головних цілей УНІДРУА належить створення умов для міжнародного співробітництва через розробку і впровадження єди­ного (одноманітного) правового регулювання, гармонізації та узго­дження приватного права окремих країн і групи країн.

Основні напрями діяльності і завдання УНІДРУА:

1) підготовка досліджень у таких галузях права, як купівля- продаж, кредитування, транспортне право, процесуальне право, ту­ристське право, цивільна відповідальність за правопорушення;

2) розробка міжнародно-правових документів, а саме: Конвен­ція про єдиноподібні закони, про міжнародну купівлю-продаж (Га­ага, 1964), Міжнародна конвенція про туристський контракт (Брюс­сель, 1970); Конвенція про представництво (агентство) у міжнарод­ній купівлі-продажу товарів (Женева, 1983); Конвенція про міжна­родну фінансову оренду (лізинг) (Оттава, 1988); Конвенція про міжнародний факторинг (Оттава, 1988). На основі розробок Інсти­туту прийнято Конвенцію про міжнародне шляхове перевезення вантажів (1956); Європейську конвенцію про обов'язкове страху­вання цивільної відповідальності на автомобільному транспорті (1959); Європейську конвенцію про відповідальність власників сто­совно майна мешканців (1965);

3) розробка документів з уніфікації правових норм у різних сферах;

4) розробка альтернативних методів уніфікації типових законів і рекомендацій, адресованих безпосередньо підприємцям (напри­клад, стандартних форм договорів);

5) виконання досліджень з правових питань, розробка проектів конвенцій для міжнародних організацій;

6) співробітництво на постійній основі з іншими міжурядовими і неурядовими організаціями, які здійснюють діяльність у галузі уніфікації права.

Організаційно структурна побудова УНІДРУА включає Генера­льну Асамблею за участю представників країн, яка щорічно роз­глядає основні питання діяльності (затверджує річний бюджет, трирічний план роботи, вибирає Адміністративну раду). Адмініст­ративна рада у складі 25-ти членів відповідає за підготовку Робочої програми діяльності Інституту, визначення способів досягнення статутних цілей. Виконавчим органом є Секретаріат, який керує реалізацією Робочої програми. Секретаріат очолює Генеральний секретар, який призначається Адміністративною радою за подан­ням Президента.

Європейська економічна комісія ООН здійснює регулювання ділової практики за допомогою Комітету з розвитку торгівлі, який на щорічних сесіях розглядає угоди про економічне співробітницт­во і торгівлю, пропозиції щодо усунення перешкод у торгівлі, ін­формацію про ринки, методи маркетингу, напрями вдосконалення процедур торгівлі, застосування стандартів ООН для електронного обміну даними в управлінні, торгівлі і на транспорті (ООН/ЕДІФАКТ), а також питання договірної практики в промис­ловості.

До складу Комітету входять робоча група зі спрощення проце­дур торгівлі та група експертів з міжнародних договорів поставки промислової продукції. Зважаючи на зміну акцентів у роботі ЄЕК з розгляду питань розвитку підприємництва, у складі ЄЕК створено Комітет з розвитку торгівлі, промисловості та підприємництва.

Рекомендації ЄЕК стосуються спрощення і стандартизації про­цедур зовнішньої торгівлі, уніфікації як паперової, так і електро­нної системи документації, процедур отримання іноземної валюти для торгівлі, видачі свідоцтв про походження вантажів та отриман­ня ліцензій, сприяння дотриманню міжнародних стандартів; вико­ристання сучасних інформаційних технологій на всіх етапах торго­вельної операції, інформаційного забезпечення та розвитку торгівлі малих і середніх підприємств.

Розробленими ЄЕК спільно з ЮНКТАД і МТЦ ЮНКТАД /СОТ принципами ділової практики передбачені заходи щодо: спрощення процедур надання послуг торговельних компаній, використання уніфікованих процедур і стандартів у електронному обміні; засто­сування транспортними фірмами багатоцільових завантажувальних ордерів та інструкцій, особливо для змішаних перевезень; надання морськими перевізниками необоротних документів як альтернативу оборотному коносаменту; перегляду порядку комерційних плате­жів з використанням акредитивів і прийому документів на інкасо; запровадження системи грошових експрес-переказів фінансовими установами; забезпечення організаціями зв'язку підключення ме­реж з додатковими засобами; сприяння використанню існуючих стандартів і систем кодування (Електронний обмін даними в управлінні, торгівлі і на транспорті (ЕДІФАКТ), Реєстр компаній (Commission for Communications Regulation COMREG), узгодження системи для класифікації товарів).

Робочою групою зі спрощення процедур міжнародної торгівлі при Комітеті ЄЕК з розвитку торгівлі спільно з виконавцями спеці­альної програми зі спрощення процедур торгівлі при Раді з торгівлі і розвитку ЮНКТАД видані рекомендації щодо основних форм зо­внішньоторговельних документів (контрактних, розрахункових, транспортних), одиниць виміру і видів упакування. У 1987 році за­тверджені як міжнародний стандарт іЄО «Правила електронного обміну даними в управлінні, торгівлі і на транспорті» (ЕДІФАКТ), «Єдині правила поведінки в галузі обміну даними», рекомендовані для використання у всіх країнах.

Рекламна діяльність у міжнародній торгівлі регулюється Між­народним кодексом рекламної діяльності, розробленим Міжнарод­ною торговою палатою (Кодекс МТП). Мета Кодексу — окреслен­ня етичних норм і стандартів для рекламодавців, рекламо- виробників, засобів масової інформації.

Як основні принципи Кодексу визначено: законність, чесність, пристойність і правдивість реклами; дотримання сумлінної конку­ренції; недопущення зловживання довірою громадськості і покуп­ців та введення їх в оману. У країнах ЄЄ реклама додатково регу­люється Директивою Ради ЄС з координації рекламної діяльності на радіо і телебаченні.

Основними міжнародними й регіональними організаціями в цій сфері є:

— Міжнародна асоціація реклами (International Advertising Association — ІАА), створена у 1993 році об'єднанням рекламних асоціацій 60-ти країн;

— Всесвітня федерація рекламодавців (World Federation of Advertisers — WTA), об'єднує 34 національні асоціації і 28 транснаціональних корпорацій;

—Асоціація зі зв'язків з громадськістю, створена в 1991 році, об'єднує громадські і державні організації, у тому числі банки, фо­нди, навчальні заклади;

— Європейська асоціація рекламних агентств (European Association of Advertising Agencies — EAAA), об'єднує 30 національ­них асоціацій;

— Європейський союз з етики в рекламі (Європейський альянс зі стандартів у рекламі) (European Advertising Standards Alliance — EASA) об'єднує 17 національних комісій.

Зазначені організації здійснюють збір і розповсюдження інфор­мації про рекламні ринки, їх державне регулювання, вживають за­ходи, що стимулюють сприятливе ставлення до їх діяльності.