1.3. Класифікація міжнародних організацій

Міжнародні організації — це організаційно-правова форма між­державного співробітництва. У системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координа­ційні комітети.

Класифікація міжнародних організацій, зумовлена їх значною кількістю, різноманітністю сфер діяльності, здійснюється за такими базовими критеріями.

1. За характером членства та юридичною природою учасників розрізняють міждержавні (міжурядові) і неурядові.

Міжнародна міжурядова організація — це об'єднання держав, створене на основі договору з метою досягнення спільних цілей, для якого характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного договору, постійних органів, здійснення діяльності в інтересах держав—членів, поважаючи їх суверенітет як суб'єкта міжнародного права.

Неурядова міжнародна організація створюється на основі об'єднання фізичних чи юридичних осіб у формі асоціацій, феде­рацій і діє в інтересах членів для досягнення конкретних цілей.

2. За предметом діяльності виокремлюють політичні, економіч­ні, кредитно-фінансові, військово-політичні, з питань охорони здо­ров'я, культури, торгівлі та ін.

3. За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні, відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізо­вані установи), і регіональні, членами яких можуть бути держави одного регіону.

4. За компетенцією розрізняють організації загальної та спеціа­льної компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції охоплює всі сфери відносин між державами—членами: політичну, економічну, соціальну, культурну (ООН, Рада Європи, Ліга арабсь­ких держав).

Організації спеціальної компетенції налагоджують співробіт­ництво в окремій сфері (Всесвітня поштова спілка, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров'я, Між­народне агентство з атомної енергії) і поділяються за напрямами діяльності — політичні, економічні, соціальні, культурні, науко­ві, релігійні.

5. За характером повноважень міжнародні організації поді­ляються на міждержавні й наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать майже всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного співробітництва і рішення ад­ресовані державам—членам. Головною метою наддержавних ор­ганізацій є здійснення інтеграції, а їх рішення поширюються безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав—членів. Наприклад, такою наддержавною організацією є Європейський Союз (ЄС).

6. За умовами участі міжнародні організації поділяються на від­криті, у яких будь-яка держава може стати членом, і закриті, де прийом проводиться згідно із запрошенням засновників.

7. За цілями і принципами діяльності: правомірні — створю­ються відповідно до міжнародного права; протиправні — створю­ються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права із цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру та міжнарод­ної безпеки.

Крім того, характеристику міжнародних організацій, що здійс­нюють регулювання світових господарських зв'язків, можна допов­нити класифікацією за організаційними принципами і за сферою багатостороннього регулювання.

Класифікація за організаційними принципами передбачає участь або неучасть у системі ООН, з урахуванням профілю органі­зації та цілі діяльності. Відповідно до цього підходу, міжнародні організації поділяються на такі групи: 1) міжнародні організації си­стеми ООН; 2) міжнародні організації, що не входять до системи ООН; 3) регіональні економічні організації.

Класифікація міжнародних організацій за сферою багатосто­роннього регулювання передбачає їх поділ на групи залежно від сфер і цілей регулювання:

— організації, що регулюють економічне та промислове співро­бітництво і галузі світового господарства; — організації в системі регулювання світової торгівлі; — регіональні економічні організа­ції в системі регулювання світового господарства; — міжнародні та регіональні організації з регулювання підприємницької діяльнос­ті; — неурядові організації та об'єднання, які сприяють розвитку міжнародних господарських зв'язків.