§ 4. Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема

магниевый скраб beletage

У Конвенції про права дитини наголошується, що "дитиною єбудь-яка людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо зазаконом, стосовно цієї дитини вона не досягає повноліття раніше".Можна сказати, що діти - це особлива соціально-демографічна гру-па населення, яка, маючи вікові межі від народження до 18 років, маєі свої специфічні потреби, інтереси та права, але не володіє достат-ньою спроможністю отстоювати і захищати їх перед суспільством.

Дитинство можна розглядати з різних позицій, а отже, існують ірізні його визначення.

Дитинство - стадія життєвого циклу людини, в період якогопродовжується становлення організму, розвиток його найбільшважливих функцій, найбільш активно здійснюється соціалізація ін-дивіда, яка включає засвоєння певної системи знань, норм і ціннос-тей, оволодіння соціальною роллю, що дозволяє дитині формува-тись і функціонувати як повноцінному члену суспільства, ціліснійособистості.

Соціальна педагогікаВивчення дитинства в різних суспільствах є багатоаспектним іміждисциплінарним явищем. Сьогодні досить гостро стоїть питан-ня про становище дітей, під яким ми розуміємо сукупність умов, якісклалися у суспільстві для виживання і розвитку дітей. До цих умовналежать: міра матеріального забезпечення життя дітей, стан охоро-ни здоров'я дітей, розвиток мережі оздоровчих установ, система сус-пільної освіти і виховання, виховні можливості сім'ї, розвиненістьдержавної турботи про дітей і законодавчі норми, які обстоюютьжиттєво важливі права та інтереси дітей.

Специфіка й основне спрямування соціальної політики в галузідитинства в сучасних умовах - це усунення негативних наслідківпроцесів, які відбуваються в суспільстві, та створення умов для пе-реорієнтації діючих і появи нових соціальних інститутів, які маютьзадовольняти потреби, реалізувати інтереси дитини.

Зміст цього напрямку соціальної політики визначає дві основнігрупи цілей:

перша - створення соціальних, економічних і правових умов длязадоволення найбільш важливих потреб та інтересів у конкрет-ній ситуації. Мається на увазі подолання стримуючих факторівщодо організації дитячого харчування, системи освіти й охоро-ни здоров'я, а також - інститутів та установ, які забезпечуютьфізичний, духовний та культурний розвиток дітей;

друга - компенсація відмежованості деякої категорії дітей, га-рантія їх виживання.

У складних умовах розвитку України важливо не лише своєчас-но констатувати чи передбачити можливі негативні наслідки для ді-тей в результаті різних соціальних змін, але й протистояти цим на-слідкам через систему соціального захисту.

Соціальний захист слід розуміти як систему заходів, спрямова-них на відновлення зовнішніх соціально-економічних, політичних,медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних умов, якізабезпечують на сучасному рівні виживання і розвиток дітей, подо-лання ситуації, коли дії окремих осіб чи інститутів здійснюють без-посередню шкоду здоров'ю, психічному, моральному, інтелектуаль-ному розвитку дитини [3].

Згідно з вітчизняною практикою, інтереси дітей як особливоїсоціально-демографічної групи на сьогодні враховуються, пере-важно, в межах державної сімейної політики. А в такому випадку,як відомо, не всі запити та інтереси дитини можуть бути задоволені

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностізавдяки сім'ї. Потреба у спілкуванні, отриманні нової інформації,активній, творчій, продуктивній діяльності, вдосконаленні своїхздібностей, умінь тощо - все це може реалізуватись лише завдякивведенню дитини в широкі соціальні сфери: школу, сферу дозвілляі мистецтва, культури, молодіжної субкультури. Адже соціальна по-літика в галузі дитинства повинна охоплювати всі сфери життєді-яльності дитини.

Основними завданнями соціальної політики (в різних умовах)можуть бути:

контроль за роботою дитячих установ різного типу;

соціально-медична допомога дітям;

інформаційно-правова допомога неповнолітнім з питань освіти,набуття професії, працевлаштування, реалізації культурних ідозвіллєвих потреб та ін.

Звичайно, позитивних результатів можна досягти не простотурбуючись про конкретну дитину (хоча і це необхідно), а беручи доуваги кардинальні рішення, які впливають на ціле покоління, віковічи соціальні групи. Такими можливостями, насамперед, безперечно,володіє школа.

Перші спроби створення пакету норм, які регламентували між-народний захист дітей, зроблені Лігою націй одразу після закінчен-ня першої світової війни. При цьому в самому Статуті Ліги націй небуло позицій, які б безпосердньо стосувалися захисту дітей. Проте вмежах правово-творчої діяльності цієї міжнародної організації булипідписані угоди про припинення торгівлі жінками і дітьми.

Найбільш істотним актом щодо захисту дітей, прийнятим за під-тримкою Ліги націй, стала Женевська декларація 1924 р., а в 1952р. - Декларація ООН про права дитини.

Не менш важливими щодо захисту прав дітей є створення між-народних організацій: Дитячий фонд ООН (1946 р.), ЮНІСЕФ -міжнародна міжурядова організація, основною функцією якої сталонадання матеріальної допомоги у роботі з дітьми в різних країнахта підтримка заходів щодо виховання дітей; Міжамериканський Ін-ститут дитини в США (1919 р.); Всесвітня рада з питань обдарова-них і талановитих дітей в Англії (1975 р.); Міжнародна федераціядитячої співдружності в Норвегії (1948 р.); Міжнародний комітетдітей і юнаків у Женеві (1957 р.); Європейське Бюро з питань дітейі молоді (1949 р.) та ін.

Функціонування і діяльність міжнародних неурядових органі-зацій сприяють розвитку інституціонального співробітництва щодозахисту дітей. Хоча лише ЮНІСЕФ є єдиною міжнародною орга-нізацією універсального типу, яка вирішує проблеми захисту правдитини.

Останніми роками посилюється інтерес міжнародного загалу допитання захисту дітей і спрямований він не на абстрактний захистправ дітей, а на такий захист, який би відповідав основним принци-пам і нормам міжнародного права. Першою спробою вирішення цихпроблем стала прийнята в 1989 р. Конвенція ООН про права дити-ни, яка визнала дитину суб'єктом права, а її інтереси пріоритетнимиперед потребами суспільства.

Конвенцію прав дитини конкретизує, поглиблює положення Де-кларації прав дитини, покладаючи на уряди, які її прийняли, насам-перед, правову відповідальність за їх дії стосовно дітей. ПоложенняКонвенції можна звести до чотирьох основних вимог, які мають за-безпечити права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпеченняактивної участі в житті суспільства. При цьому в Конвенції закладе-ні два цілепокладаючі принципи:

дитина є самостійним суб'єктом права, тому охоплюючи веськомплекс громадянських, політичних, економічних, соціальнихі культурних прав людини, Конвенція одночасно визнає, що ре-алізація одного права невід'ємна від реалізації інших;

пріоритетність інтересів дітей перед потребами сім'ї, суспіль-ства, релігії. Свобода, необхідна дитині для розвитку своїх ін-телектуальних, моральних і духовних здібностей, потребує нелише здоров'я і безпечного середовища, які відповідають рівнюза нормами охорони здоров'я, забезпеченню нормами харчуван-ня, одягу і житла, але й надання всього цього в першу чергу.Водночас, у цьому документі зафіксовані особистісні, соціальні,

культурні і політичні права дитини. До особистісних належать пра-ва: на життя, виживання і розвиток; на невідкладну реєстрацію післянародження; на ім'я від народження; на отримання національності;право визнавати батьків і виховуватися ними; зберігати свою інди-відуальність, у т. ч. громадянство, національність, ім'я і сімейні від-носини; на свободу думки, совісті і релігії; на свободу від знущання,жорстокості і нелюдського ставлення чи покарання; право не бутизасудженим на смерть чи обмеженні свободи жити, на збереженнявікової межі, коли дитина не може нести правову відповідальність.

При цьому особлива увага звертається на відповідальність бать-ків і педагогів за долю дитини. Тому соціальний педагог має здій-снювати пропаганду і роз'яснення матеріалів Конвенції за допомо-гою певних структур просвітницького плану, введення мінікурсу"Права дитини" з врахуванням особливостей вікових груп та прин-ципу доступності.

Основними вимогами до читання цього курсу мають бути: про-стота викладу, цікавий, емоційно насичений матеріал, актуальністьзмісту, максимальне наближення до життя з метою збагачення до-свіду дітей, науковість і врахування логіки пізнання, зв'язок про-блем і явищ, які вивчаються, з життям шкільного колективу.

Певним орієнтиром у виборі засобів виховних впливів на дітей упроцесі реалізації норм Конвенції є бажання розвивати і зміцнюва-ти у них почуття честі, власної гідності, без яких навіть досить міцнізнання положень Конвенції не забезпечать захищеності особистос-ті, її вільної самореалізації.

Гуманізація процесу соціально-педагогічного впливу на дітейрізного віку передбачає, передусім, суб'єктний розвиток і саморозви-ток особистості. Формування внутрішньої установки на самоосвітуі самовиховання має розвиваючий характер. У процесі діяльності ді-тей слід орієнтуватися на положення про те, що будь-яка діяльність,будучи системоутворюючою, повинна бути колективною, творчою,особистісно і соціально значущою.

Із цією метою соціальний педагог має розробити механізм інте-грації позитивних, за своїм змістом, фронтальних, групових та інди-відуальних впливів, які сприймає кожна дитини. Крім того, педаго-гічно доцільною є організація середовища школи як внутрішнього(предметно-естетичного, просторового, духовного), так і зв'язку ззовнішнім (соціальним, природним та вплив на нього). Адже дляспеціаліста має бути важливим не лише те, що і як робить дитина,підліток, а й те, в яких умовах розгортається його діяльність. Це до-зволяє перетворити школу у своєрідну громаду, засновану на пану-ванні гуманістичних цінностей.

Сьогодні уже очевидна неспроможність довгоіснуючої концеп-ції суб'єкт-об'єктних відносин, оскільки проявлялося пануваннямоносуб'єктного екстремістського підходу, при якому розвиток ди-тини вбачався як зовнішньо обумовлений процес формування.

Аналізуючи досвід вітчизняної соціально-педагогічної роботи,можна вичленити такі ціннісні особистісні установки, якими маєкористуватися спеціаліст соціально-педагогічної сфери, спираю-чись на основні положення Конвенції, з метою реалізації принципугуманізації соціалізуючого процесу: педагогічний гуманізм, якийвиявляється у повазі особистості дитини, її гідності, сприйнятті їїзапитів, інтересів, впевненості у власних силах, емпатійне сприй-няття дітей і підлітків; співробітництво; діалогізм; особистісна пози-ція соціального працівника чи педагога, його здатність до творчогосамовираження, глибокі знання основних законів, постанов і норма-тивних документів, що стосуються проблем дітей різних категорій.

Яким шляхом може пройти соціальний педагог, стаючи на за-хист прав дітей? Ми пропонуємо один із можливих варіантів орга-нізації цієї роботи.

Знайдіть однодумців серед колег і батьків. Розмістіть статтю пропроблему, яка вас хвилює у місцевій пресі. Це може мати поміт-ний вплив на інших людей, дирекцію та засоби масової інфор-мації. У ході розробки цілей спробуйте визначитись, що сприяєпроведенню продуктивної роботи.

Під час розробки плану дій доцільно визначити мету і завданнякожного заходу, а також передбачити аудиторію, на яку спрямо-вується діяльність. Необхідно розробити методи і прийоми, якідоведеться застосовувати для досягнення визначених завдань,передбачити можливий результат кожного заходу і визначититерміни його проведення.

Необхідно вивчити ті засоби, які вже є, хто і якою мірою можедопомогти вам розробити план конкретних заходів, які органі-зації зможуть підтримати вас чи надати можливість виступитиперед необхідною аудиторією.

Роботу слід проводити на всіх рівнях. Зміни відбуваються врезультаті активної діяльності людей, окремих особистостей, втому числі батьків, школярів, учителів, впливових чиновниківтощо. Водночас домогтися запланованих змін можна завдякитому, що на представників вищих ешелонів влади здійснюєтьсябезпосередній вплив, з ними проводиться безпосередня робота.Слід вести роботу з мером, представниками місцевої влади, ди-ректором школи, профспілковими організаціями. Водночас такаробота повинна проводитися паралельно з діяльністю, спрямо-ваною на завоювання довіри і підтримки з боку батьків.

Роботу по реалізації програми щодо захисту дітей слід прово-дити постійно. Адже будь-яка компанія має чітко визначений

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностіпочаток, середній етап і завершення. Це дозволить розподілитисили і на кожному етапі максимально зосереджуватися лише навирішенні окремих питань.

Необхідно створити базу підтримки. Вивчивши поле діяльності,слід визначити, звідки може бути найбільш вірогідною підтрим-ка, що необхідно зробити, щоб привернути на свій бік найбільшедітей, підлітків, батьків, педагогів. Можна організувати певні за-ходи і залучити, за можливості, якомога більше прихильниківцієї справи. Не забудьте подякувати їм за участь.

Не варто забувати своїх супротивників, тому періодично слід"закидати десант" у їх табір. Слід розробити стратегію поведін-ки, яка допоможе зміцнити ваші позиції. Не варто ухилятися віддебатів з супротивниками, оскільки це дає змогу розповісти ши-рокому колу людей про свої позиції.

Розробити звернення для привернення уваги інших до проблеми.Поширення ідей про захист дітей не можна порівнювати з рекла-мою, наприклад, мила чи зубної щітки. Але і тут має бути своя ре-клама, яка має розповісти людям, чого ви домагаєтесь і підказати,що вони можуть зробити, щоб допомогти втіленню в життя пев-них ідей. Можна використати у зверненні лозунги, факти, цифри,аби переконати читачів у правдивості ваших слів.

Необхідно навчитися використовувати ЗМІ у реалізації вашихпланів. Варто зустрічатися з представниками видавництв, жур-налістами, зацікавлювати їх постійно новими фактами, подіямитощо.

Не слід піддаватися слабкості і розпачу, якщо все одразу не вда-ється. Проаналізуйте, на якому етапі і в чому була допущенапомилка, і починайте діяти з того ж місця, і з тих самих людей.Навчіться діяти по "гарячих слідах" і постійно оприлюднюйтерезультати вашої роботи.

Не забувайте - для вас є важливою думка дітей і громадськості.Про їх думку повинні знати батьки, школа, організації та установи, зякими ви співпрацюєте.

Пройшовши ці десять сходинок хоч раз, кожен спеціалістсоціально-педагогічної сфери зможе перевірити свою готовність дороботи у складній ситуації у плані захисту прав дитини. Фактичнолише соціальний педагог у взаємодії з різними мікроструктурами іособами може здійснювати повноцінну правово-захисну політикустосовно дітей. А це дозволить поступово створити Раду шкіл ве-ликих міст, Раду виняткових дітей, Інститут "сім'я - школа", Асо-ціацію батьків і вчителів, які і стануть надалі найбільш активнимипомічниками і соціального педагога, і громади загалом.

Питання і завдання для самостійної роботи

Які вітчизняні та міжнародні організації, спроможні вирішуватипитання захисту прав дитини ви знаєте?

Охарактеризувати основні принципи Конвенції ООН про правадитини.

Як ви вважаєте, чи може школа як соціальний інститут само-стійно вирішувати всі питання стосовно прав дитини?

Проаналізувати 10 сходинок у підготовці до вирішення питаньпро права дитини. Де ви відчуваєте себе впевнено, де потрібенспеціальний тренінг.

Література

Проблема возрастной периодизации детского развития //Вопросьі психологии, 1972. - №2.

Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К.: Ли-бідь, 1997.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та роз-витку молоді в Україні"// Молодь і закон. - К.: ІЗМН, 1997.

Социальная работа с инвалидами. Настольная книга для роди-телей / Под ред. Е. И. Холостовой. - М.: Институт социальнойработьі, 1996.

Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки) / Щоріч-на доповідь президента, Кабінету Міністрів України, ВерховноїРади України - К.: ДІПСМ, 2002.

Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками2002року. - К.: ДІПСМ, 2003, 1998.