§ 2. Діяльність соціального педагога у закладах длядітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

магниевый скраб beletage

У суперечливих умовах розвитку України найбільш незахище-ними виявилися діти-сироти та діти, позбавлені батьківського пі-клування, вихованці дитячих будинків та шкіл-інтернатів різноготипу. На сучасному етапі основним нормативним документом, щовизначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії держав-ної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу-вання, є Закон України «Про забезпечення організаційно-правовихумов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування» № 2342 від 13 січня 2005 року. Відповідно доЗакону, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування - медичні, навчальні, виховні заклади, заклади та уста-нови праці та соціального захисту населення, в яких проживаютьдіти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

До цієї категорії дітей, відповідно до чинного законодавства,належать: діти, у яких померли чи загинули батьки; діти, які зали-шилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх бать-

Соціальна педагогікаківських прав, відібрання у батьків без позбавлення батьківськихправ, визнанням батьків безвісти зниклими або недієздатними, ого-лошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбав-лення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшукомїх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплатиаліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, три-валою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої бать-ківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти,від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Соціальний педагог у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбав-лених батьківського піклування, відповідно до положень чинногозаконодавства, може виконувати одну чи одночасно декілька ролей.Виходячи із класифікації груп, у які об'єднуються рольові реперту-ари [5, С. 46], ролі соціального педагога можна розподілити такимчином: група посередницьких ролей - захисник прав та інтересівдитини; група практичних ролей - учитель соціальних умінь, кон-сультант, агент з питань соціальних змін, організатор змістовногодозвілля; група сервісних ролей - керівник практики студентів. Де-тальніше зупинимося на їх характеристиках.

Найвідповідальнішою роллю соціального педагога в закладахдля дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є«захисник прав та інтересів дітей». Вона передбачає викорис-тання всього арсеналу правових норм для захисту прав та інтересівдітей, в тому числі реалізації юридичної відповідальності щодо осіб,які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щододитини.

Влаштування дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування, не позбавляє органи опіки тапіклування за місцем проживання та за місцем перебування дити-ни від обов'язку продовжувати діяльність щодо реалізації права цієїдитини на сімейне виховання. Тому, працюючи в таких закладах,соціальний педагог основним своїм завданням повинен вважати за-безпечення права дитини жити в сім ї.

Сімейними формами влаштування дитини-сироти та дитини,позбавленої батьківського піклування, в нашій країні є: усиновлен-ня (прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах до-чки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду); встановленняопіки та піклування (влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавленихбатьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебува-

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіють, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми зметою забезпечення їх виховання, освіти і розвитку їх прав та інтер-есів); передавання до прийомної сім 'ї (добровільне прийняття за пла-ту сім'єю або окремою особою, що не перебуває у шлюбі, із закладівдля дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відодного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживан-ня); передавання до дитячого будинку сімейного типу (прийняття вокрему сім'ю, яка створюється за бажанням подружжя окремою осо-бою, що не перебуває у шлюбі, для виховання та спільного прожи-вання не менше п'яти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування (загальна кількість дітей у такій сім'ї, у т. ч. рідних, неможе перевищувати десяти).

Отже, забезпечуючи право кожної дитини жити у сімейномуоточенні, соціальний педагог у закладах для дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування, залежно від життєвої історіїконкретної дитини:

ініціює встановлення її статусу (за його відсутності);

сприяє якнайшвидшому усиновленню, працює з потенційнимиусиновителями;

лобіює питання передавання дитини до прийомної сім'ї чи бу-динку сімейного типу;

оформляє документи для встановлення опіки (піклування) наддитиною;

контролює питання призначення, оформлення та здійснення со-ціальних виплат дітям;

за необхідністю надає консультації після передавання дитини доприйомної сім'ї чи будинку сімейного типу іншим соціальнимпрацівникам, що здійснюють соціальний супровід цих сімей.Однією із пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування, є усиновлення. Воно від-бувається відповідно до «Порядку передачі дітей, які є громадяна-ми України, на усиновлення громадянам України» та іноземнимигромадянам і здійснення контролю за умовами проживання у сім'яхусиновителів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Укра-їни № 775 від 20.07.1996 р.

На сьогодні в Україні проводиться централізований облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Законодавчо ви-значено як обов'язок керівників закладів, де перебувають або вихову-ються такі діти, надавати інформацію про вихованців у місцеві органиопіки і піклування щодо можливості усиновлення таких дітей. Длятого, щоб дитина вибула із закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавле-них батьківського піклування, на усиновлення, адміністрація закла-ду повинна заповнити анкету встановленого зразка і направити її довідповідних органів. Ця функція часто покладається на соціальногопедагога і насамперед пов'язана із встановленням статусу дитини.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського пі-клування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини,яке надає їй право на повне державне утримання і отримання передба-чених законодавством пільг та яке підтверджується комплексом доку-ментів, що засвідчують обставини, через які дитина немає батьківсько-го піклування. Робота соціального педагога із встановлення статусудитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, пе-редбачає збір визначених законодавством документів чи доказів про те,що є всі правові підстави поставити дитину на облік з усиновлення.

Особа, котра хоче всиновити вихованця закладу, деякий час "при-глядається" до нього, відвідує, запрошує в гості. Дитина ж сприймаєтаких відвідувачів як потенційних батьків і одразу прив'язується,звикає до них, чекаючи моменту входження у нову сім'ю. Протенеодноразові випадки, коли "дорослі-друзі" зникають. Зусиллямибагатьох спеціалістів доводиться виводити покинуту дитину з кри-зи. Тому відповідальним напрямком є робота соціального педагогаз потенційними усиновителями. Фахівець проводить з майбутнімибатьками-усиновителями бесіди, інтерв'ю, спостерігає, як розвива-ється взаємодія з дитиною, на основі чого дає мотивований висно-вок про налагодження контакту.

Встановлюючи статус дитини, соціальний педагог здійснюєрозшук її родичів (біологічних братів, сестер, рідних тіток, дядьківтощо), які можуть бути потенційними опікунами вихованця закла-ду для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.Якщо соціальний педагог працює в приватному закладі, то на ньо-го покладається функція підготовки документів для встановленняопіки та піклування над дитиною (у державних закладах законнимопікуном є директор цього закладу).

Не менш важливим завданням є діяльність педагога стосовнопризначення і оформлення соціальних виплат дітям. Така роботаздійснюється у випадку смерті батьків (одного з них) і передбачаєрозшук трудових книжок батьків, співпрацю з органами праці та со-ціального захисту населення.

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіОпинившись в інтернатному закладі, частина вихованців, у якихє батьки (один з батьків), як і раніше тепло ставляться до них навітьза умов, що батьки позбавлені батьківських прав. З іншого боку, не увсіх вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, складаються добрі стосунки зі своїми рідни-ми (діти пам'ятають про своє минуле і не бажають його згадувати,тим більше спілкуватися з батьками (родичами). Проте наявністьрідних і більш-менш нормальні стосунки з ними надають дитинібільшої впевненості у завтрашньому дні. Тому серед функцій соці-ального педагога - контроль та надання позитивної спрямованостістосункам дітей з їхніми біологічними батьками.

У разі, коли батьки (один з них), за наявності таких, тривалийчас не приходять до дитини, соціальний педагог складає акт про не-відвідування дитини, що подається до суду з метою позбавленнябатьків їх батьківських прав. У такому випадку, фахівець може ви-ступати законним представником дитини у суді.

Значний обсяг робіт соціального педагога в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, пов'язаний іззахистом житлових та майнових прав дітей. Основними діями со-ціального педагога щодо зазначеного можуть стати:

попередження випадків відчуження житла і майна, що є влас-ністю дітей, з порушенням їхніх прав через збір та передавання воргани опіки та піклування відповідної інформації; направленняпозовів, розгляд документів спільно з іншими фахівцями на за-сіданні комісії з питань захисту прав дітей;

збір та підготовка необхідних документів для установлення опікинад майном і житлом дитини в передбачених законом випадках;

розроблення і здійснення самостійно або у співпраці з іншими дер-жавними органами виконавчої влади заходів щодо забезпеченнязаконних інтересів дітей, контроль за виконанням цих заходів;

сприяння притягненню у встановленому законом порядку довідповідальності осіб, які допустили порушення житлових тамайнових прав дітей;

представництво інтересів дітей в суді у випадках, визначених за-коном;

надання іншим державним органам, установам та організаці-ям незалежно від форм власності, громадським організаціям тагромадянам практичної та методичної допомоги, консультацій з

питань захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування.

Соціальний педагог контролює наявність необхідних докумен-тів для отримання випускником закладу для дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування (загальноосвітньої школи-інтернату), житла відповідно чинного законодавства. За їх відсут-ності він повинен вжити всіх заходів для оформлення чи дооформ-лення перерахованого нижче:

розпорядження голови адміністрації району про направленнядитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування;

довідки про реєстрацію дитини за місцем проживання до її вла-штування у заклад;

акта первинного обстеження житлово-побутових умов житла намомент влаштування дитини;

довідки про закріплення житлової площі за неповнолітнім (якщотака є чи закріплення відображено у розпорядженні голови ад-міністрації району, а якщо житло не було своєчасно закріплено,то поновити документи про реєстрацію матері і батька за місцемпроживання на момент народження дитини);

довідки, яка підтверджує перебування дитини у закладі длядітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,строки перебування, (бажано вказати причину влаштування удитячий будинок, школу-інтернат тощо).

Водночас, ефективне вирішення житлових та майнових проблемусіх вихованців шкіл-інтернатів можливе лише за умови реформу-вання (розукрупнення чи реорганізації) таких закладів.

Реалізуючи роль «агента з питань соціальних змін», соці-альний педагог виступає одночасно у двох іпостасях: з одного боку,з'ясовує потреби дітей, класифікує відповідні факти, оцінюючи їхпричини та наслідки; з іншого - надає підтримку дітям, мобілізуєі координує їх зусилля, сам ініціює соціальні зміни у державних тагромадських структурах. Під особливий контроль беруться діти, ко-трі щойно прибувають до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавле-них батьківського піклування.

Усю інформацію про дитину інтегрує у собі особова справа вихо-ванця закладу. Вона зберігається в кабінеті директора або канцеляріїзакладу і не виноситься звідти без розпорядження адміністрації. Соці-альний педагог має до особових справ вихованців доступ за потреби.

Крім визначених законодавством документів, до особової спра-ви також додаються: учнівська справа (вона об'єднує інформаціюпро те, як навчається дитина, характеристика та табель успішностіучня); акт відвідування дитини (цей документ фіксує факти, хто ізродичів вихованця інтернату і коли цікавилися ним, відвідували чизабирали на короткий термін (вихідні і святкові дні)); щоденник пе-дагогічних спостережень; психологічна карта (вона відображає пе-релік та зміст бесід, консультацій психолога та висновки спеціалістаза результатами роботи з дитиною); спеціальна картка заводитьсяна дитину з кримінальним минулим, яка перебуває чи перебувалана обліку в міліції, має девіантну поведінку чи схильна до право-порушень.

Документи, що знаходяться в особовій справі вихованця, - цекерівництво до дії соціального педагога. Добросовісне ставленняпрацівників інтернатів до ведення особових справ дітей дозволяєуникнути кризових і непередбачених ситуацій у разі її переведеннядо іншого закладу, усиновлення чи влаштування у прийомну сім'ю,початку судової процедури тощо. З іншого боку, зазначена інформа-ція стає основою для подальшої оцінки потреб дитини, що передба-чає вивчення стану її здоров'я, рівня освіти, соціальної презентації,емоційного розвитку та поведінки, самоусвідомлення, сімейних і со-ціальних стосунків, навичок самообслуговування.

Методи оцінки потреб - кількісні та якісні способи дослідженнярізних аспектів життєдіяльності дитини: опитування (інтерв'ю, ан-кетування), бесіди, структуровані та цілеспрямовані дискусії, спо-стереження, тестування тощо.

Отримавши вичерпну інформація про дитину, соціальний педа-гог може спрогнозувати процес її виховання і навчання, сплануватиіндивідуальну роботу з вихованцем, яка б відстежувала та забезпе-чувала його нормальний і фізичний, і розумовий розвиток. Працю-ючи за індивідуальною програмою розвитку вихованця (індивіду-альним планом опіки), він діє у тісній співпраці з усім педагогічнимколективом: заступником директора з виховної роботи, психологом,медичним працівником, вчителями та вихователями.

Особливе значення надається співпраці соціального педагога звихователями, оскільки саме вони впроваджують систему педаго-гічних впливів на дитину, ведуть щоденник педагогічних спостере-жень. Картина негативних, а також позитивних якостей дитини, щовимальовується із записів, дозволяє соціальному педагогу визна-чити доцільні напрямки педагогічного впливу на вихованця у най-ближчий час чи у перспективі.

Питання навчально-виховного процесу в школі-інтернаті роз-глядає і приймає відповідні конкретні рішення педагогічна рада начолі з директором закладу. Зокрема діти, що здійснюють правопо-рушення: крадіжка в однокласника, бродяжництво, самовільне по-кидання закладу тощо, ставляться на внутрішньошкільний облік.Систематично на своїх засіданнях розглядає поведінку таких учніврада профілактики, що діє в школах-інтернатах. Активна участь со-ціального педагога у засіданнях педагогічної ради та ради профілак-тики - обов'язкова ділянка роботи цього спеціаліста.

Виконуючи роль «консультанта», соціальний педагог вико-ристовує інформацію, спеціальні знання для надання допомоги ді-тям у розв'язанні їх життєвих проблем, а також організаціям, устано-вам для налагодження ефективної взаємодії, розробки та реалізаціїрізних соціальних програм.

Індивідуальна та групова інформаційно-консультативна робо-та з вихованцями дитячих будинків та шкіл-інтернатів може здій-снюватися з питань профілактики шкідливих звичок, формуванняздорового способу життя, девіантної поведінки, самотності, агресив-ності, життєвих криз і їх наслідків та ін. Соціальний педагог здій-снює функцію примирення, вирішення конфліктів між дітьми, міждитиною та працівником закладу тощо.

Метою виконання соціальним педагогом ролі «організаторзмістовного дозвілля» є реалізація і розвиток потенціалу особис-тості вихованців у сфері вільного часу. Напрямками виконання ролістануть допомога у створенні та проведенні культурно-дозвіллєвихпрограм, навчання дітей практичним навичкам у галузі дозвілля абоїх удосконалення.

Для подолання ізольованості дітей із закладів для дітей-сирітта дітей, позбавлених батьківського піклування, за ініціативи соці-ального педагога проводяться спільні свята із дітьми дошкільних чизагальноосвітніх навчальних закладів, екскурсії, туристичні походи,організовуються зміни у дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку тощо. На базі закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування, можуть бути створені гуртки, клуби іншітворчі об'єднання дітей, керівництво одним із яких за бажаннямможе взяти на себе соціальний педагог.

Організація різних видів діяльності дітей потребує вирішеннядеяких важливих питань, на які зобов'язаний звернути увагу соці-альний педагог. Вони, насамперед, стосуються створення необхід-них умов життя та розвитку вихованців закладів для дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування, а саме для: самоорга-нізації індивідуального життєвого середовища вихованця; колек-тивної життєдіяльності; розвитку трудових навичок дітей; творчихзанять; умов для занять спортом; медичних і гігієнічних процедур.У разі неналежності зазначених умов соціальний педагог повиненлобіювати їх створення чи покращення.

Метою реалізації соціальним педагогом ролі «учителя соці-альних змін» є навчання дітей мистецтву ефективної взаємодії зсоціальним оточенням. Діяльність у цьому напрямку досить різно-манітна, та, передусім, вона пов'язана з формування умінь адаптаціїдітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одниміз найважливіших етапів якої є адаптація до самостійного життя.

Дослідження різних років висвітлили комплексний характерпроблем підготовки таких дітей до самостійного життя: вони немають адекватного уявлення про можливі очікувані труднощі; ви-пускники шкіл-інтернатів не підготовлені до сімейного життя, у нихне сформоване відчуття рідної домівки; діти відчувають складнощіу придбанні одягу, взуття, раціонального харчування; ними опано-вує страх спілкування з новими людьми, небажання дотримуватисянорм співжиття. Значною перепоною в адаптації вихованців шкіл-інтернатів до самостійного життя є відсутність позитивних прикла-дів життєвого досвіду з вирішення проблем матеріального характе-ру. У дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,часто сформовані споживацькі стереотипи.

Обов'язковою умовою забезпечення успішності такого напрям-ку роботи соціального педагога є проведення підсумкової оцінкипотреб дитини. Безперечно, модель оцінки потреб дитини та її сім'ї- універсальна, її здійснення повинно відбуватися на ранніх етапах,ще до моменту вилучення дитини із родинного оточення. Згідно ізновими положеннями чинного законодавства, стратегічними на-прямками розвитку державної політики щодо охорони дитинства,дитина має влаштовуватися у заклад для дітей-сиріт та дітей, по-збавлених батьківського піклування, лише на основі результатівоцінки її потреб, відповідно до зазначених результатів повинна пла-нуватися робота у самому закладі. Розробка інструментів для реа-лізації названого, відпрацювання механізмів впровадження оцінкипотреб дитини у різних середовищах її перебування - справа най-ближчої перспективи. Водночас, вже сьогодні активно відпрацьову-ється така соціально-педагогічна інновація, як проведення оцінкипотреб випускника закладу. Її мета - виявити рівень підготовленос-ті дитини/молодої людини до самостійного життя для визначеннясоціальних послуг, необхідних для забезпечення успішності цьогоперіоду соціальних змін.

У процесі оцінки аналізується:

стан задоволеності потреб дитини та рівень оволодіння неюосновними життєвими навичками;

здатність та готовність батьків / осіб, що їх замінюють, родичівпідтримати дитину на етапі її адаптації до самостійного життя;

фактори сім'ї та середовища (сильні сторони і ризики), умови, вякі повернеться дитина після інтернатного закладу.Сьогодні методику оцінки потреб та рівня оволодіння життє-вими навичками молодої людини, яка залишає чи залишила інтер-натний заклад, апробує Представництво благодійної організації«Кожній дитині» в Україні. Відповідно до експериментальної мето-дики, початкову оцінку потреб дитини здійснює соціальний педагогзакладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу-вання. Її результати направляються за місцем походження дитинидля розгляду комісії з питань захисту прав дитини. Для здійсненнянадалі комплексної оцінки створюється мультидисциплінарна ко-манда, до складу якої входить: представник служби у справах ді-тей, відділу сім'ї і молоді, соціальний працівник ЦСССДМ міста /району, звідки дитина була направлена до закладу; медичні праців-ники, педагоги, інші спеціалісти (за потребою). Результати оцінкипрезентуються та обговорюються на засіданні групи спеціалістів, за-лучених до здійснення оцінки, а за необхідності - виносяться на об-говорення комісії райдержадміністрації, міськвиконкомів з питаньзахисту прав дитини.

Відповідно до зазначеного вище підходу, оцінка розглядаєтьсяне лише як вимір певного стану, якостей чи навичок дитини, а якодин із методів налагодження контакту з молодою людиною, віднов-лення її зв'язків з батьками, родичами, найближчим оточенням. Уході заповнення відповідних форм оцінки, обговорення визначенихіндикаторів встановлюється тісна взаємодія з вихованцем закладу,розвиваються довірливі стосунки, що допомагає зібрати необхідну

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостідетальну інформацію та на її основі визначити перелік дій/заходівдля її успішної адаптації, які найкраще відповідатимуть потребам таособливостям конкретної дитини/молодої людини. Однією з непря-мих цілей здійснення оцінки є налагодження співпраці соціальнихпедагогів шкіл-інтернатів з соціальними працівниками за місцемподальшого влаштування дитини, а також розвиток у них навичоккомандної роботи.

Результатом оцінки потреб вихованця закладу для дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування, має стати Індивідуаль-ний план адаптації до самостійного життя (соціально-психологічнаадаптація вихованця дитячого будинку, школи-інтернату - це про-цес засвоєння ним колективних норм і цінностей, вироблення на їхоснові зразків поведінки і соціальних навичок). У плані вказують-ся обов'язки та зони відповідальності різних спеціалістів. Зокрема,реалізацію заходів плану за місцем перебування дитини координуєсоціальний педагог закладу, за місцем повернення - соціальнийпрацівник відповідного ЦСССДМ (спеціаліст, який здійснювавкомплексну оцінку).

Завданнями діяльності соціального педагога щодо підготовкивипускників шкіл-інтернатів до самостійного життя є: зняття пси-хологічної напруженості перед виходом з інтернатного закладу;формування навичок самостійного та відповідального прийняттярішень; орієнтація на правильний вибір професії з урахуванням зді-бностей, інтересів дитини і потреб регіонів (надзвичайно важливо вшколах-інтернатах упроваджувати програми психологічної та прак-тичної підготовки до праці, професійного самовизначення вихован-ців); усвідомлення дітьми юридичних норм щодо соціального за-хисту власних прав; вирішення питань спілкування, налагодженняконтактів з іншими людьми, виходу із конфліктних ситуацій; ово-лодіння навичками самообслуговування, побутового забезпеченняжиттєдіяльності.

Загальними принципами діяльності соціального педагога щодопідготовки дітей до самостійного життя стають: відповідність по-требам (орієнтування змісту, форм та методів роботи на задоволен-ня потреби дітей у набутті певних знань і навичок); комплексність(налагодження співпраці з іншими інституціями, в т.ч. за місцемповернення дитини); реалістичність (планування реалістичних за-ходів, виконання посильних завдань); спрямованість на розвитоквласної активності (робота у напрямку зміцнення позивної позиції

Соціальна педагогікаособистості щодо власної спроможності вирішувати проблеми у са-мостійному житті); практичність (акцентування увага на тому, як іде можна використовувати отримані знання, вміння) тощо.

Діяльність соціального педагога передбачає здійснення різнихзаходів щодо подальшого навчання чи працевлаштування вихован-ців закладу. Хоча при вступі до вищих навчальних закладів діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають пільги,однак далеко не кожен вищий навчальний заклад охоче приймаєтаких абітурієнтів. Головна причина - студентів-сиріт потрібноутримувати. Тому з метою забезпечення подальшого влаштуваннядля цієї категорії молоді здійснюється персональне бронювання на-вчальних місць. Соціальні педагоги нерідко беруть на себе функціїзбору рекомендаційних листів для випускників, зустрічаються з ке-рівниками навчальних закладів для «презентації» юнаків та дівчат,досягнення домовленості щодо їх вступу тощо.

Ті діти, котрі не можуть отримати бали незалежного оцінюванняякості знань, необхідні для вступу до вищого навчального закладу,йдуть до професійно-технічного училища. Профорієнтаційній робо-ті допомагають шефські стосунки з навчальними закладами. Допо-ки школа-інтернат не отримає довідку про зарахування випускникадо навчального закладу, профорієнтаційна робота, супровід дитинипродовжуються.

Ще одна проблема - відсутність дотацій з боку держави у першімісяці навчання юнаків та дівчат. Випускники, до отримання гро-шей, іноді навіть голодують. Таким чином, середовище поза інтерна-том стає для багатьох дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківсько-го піклування, чужим, а може навіть і ворожим. Тому відстеженнязабезпечення реалізації прав випускників на відповідні пільги тапроцесу адаптації вихованця інтернату у новому навчальному за-кладі загалом здійснюється соціальним педагогом ще протягом рокупісля закінчення школи-інтернату.

Однак серед випускників шкіл-інтернатів є такі, котрі не плану-ють продовжити навчання. Для них актуалізується питання пошукуроботи. У економічних умовах сьогодення працевлаштування випус-кників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, є складною проблемою. По-перше, через недостатнюпідготовленість до більш-менш кваліфікованої праці, що разом ізневмінням, а іноді й небажанням працювати суттєво ускладнює вла-штування на роботу, а по-друге, через небажання адміністрації уста-

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостінови, підприємства (і це найчастіше) наймати такого працівника,оскільки він за законом має право на пільги.

Реалізуючи роль «агента з питань соціальних змін», вирішую-чи питання подальшого навчання та працевлаштування випускни-ків шкіл-інтерантів, соціальні педагоги співпрацюють з ЦСССДМ,управліннями та відділами у справах сім'ї та молоді, освіти та куль-тури, соціального захисту, центрами зайнятості населення, заклада-ми освіти, громадськими організаціям тощо.

Метою виконання соціальним педагогом ролі «керівник прак-тики» є залучення студентів до практичної професійної діяльності.У цьому напрямку завданнями фахівця можуть бути: розробка тареалізація програми практики; залучення студентів до різних видівпрофесійної діяльності; спостереження за їхніми діями та оцінкарівня практичної компетентності; консультація щодо підготовкипідсумкових звітів проходження практики.

Таким чином, діяльність соціального педагога повинна буду-ватися на професіоналізмі і комплексному підході до розв'язанняпроблем кожної дитини. При цьому важливими соціально-педагогічними чинниками його роботи є: розуміння інтересів дити-ни та її потреб у контексті її соціальних зв'язків і життя в громаді;специфіка цілеспрямованого впливу на вихованців залежно від їхпотреб та психолого-педагогічних особливостей; гуманізація, інди-відуалізація і диференціація соціалізуючого процесу; гарантованийзахист прав дитини та пріоритетність її інтересів.

Питання і завдання для самостійної роботи

Охарактеризувати основні ролі соціального педагога в закладахдля дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Визначити основні напрямки діяльності соціального педагогащодо забезпечення права вихованців закладів для дітей-сиріт тадітей, позбавлених батьківського піклування, жити в сімейномуоточенні.

З якими соціальними інституціями взаємодіє соціальний педа-гог, що працює в закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування. Наведіть приклади.

Розкрити основні пріоритети діяльності соціального педагога узакладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського пі-клування.

Література

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умовсоціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування» № 2342 від 13 січня 2005 року.

Захист житлових та майнових прав дітей / Ж. В. Петрочко,Ю. М. Саєнко, Т. Ф. Прітченко та ін. - К.: ДІПСМ, 2004.

Капська А. Й. Соціальна робота. - К.: Центр навчальної літера-тури, 2005.

Вчимося жити самостійно / Ж. В. Петрочко, О. В. Безпалько,О. М. Денисюк та ін. - К.: ДІПСМ, 2002.

Сидоров В. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В.Полтавця. - К.: Академія, 2000.