§ 5. Волонтерство як чинник соціально-педагогічного впливу настановлення особистості

магниевый скраб beletage

Початок розгалуження мережі центрів соціальних служб длямолоді в Україні припадає, переважно, на 1992-1993 рр. Інтенсив-ний розвиток та специфіка роботи цих служб зумовлені вимогамичасу, що, водночас, викликало потребу у створенні багатопрофіль-ної інфраструктури, складовою частиною якої, поряд з професійни-ми соціальними працівниками, змогли б стати добровільні помічни-ки - волонтери [7]. Волонтерські служби при центрах соціальнихслужб для молоді поступово стали одним із об'єктів уваги держав-ної молодіжної політики.

За приналежністю до певної організаційної структури волонте-рів України можна поділити на дві умовні групи:

- волонтери, які працюють при соціальних службах для молоді;

- волонтери, які є членами різних громадських організацій.Слід зауважити, якщо представники першої групи, переважно,

само ідентифікують себе з поняттям "волонтери", то представникидругої групи, зазвичай, не називають себе "волонтерами", вони про-вадять соціальну роботу згідно з обов'язками членів громадськихорганізацій.

У змісті діяльності обох груп волонтерів є чимало спільного, алеорганізаційні принципи значно різняться, тому розглядати їх окре-мо доцільно.

На початку розвитку ССМ членами волонтерських груп пере-важно були неповнолітні і молодь (старшокласники, студенти),тобто особи, у яких не було відповідного досвіду у цій роботі чи ква-ліфікації. Проте останнім часом все частіше до волонтерських лаввступають і добровольці - досвідчені фахівці (юристи, лікарі, пси-хологи, педагоги та ін.).

Вивчення складу волонтерських груп при центрах соціальнихслужб для молоді науковцями Українського інституту соціальнихдосліджень (1998 р.) дозволило розподілити волонтерів на чотири

181

Соціальна педагогікагрупи за: віковою категорією, основним місцем навчання, роботи,рівнем освіти [38].

Перша група - підлітки та юнаки, учні старших класів шкіл тасередніх спеціальних закладів, які складають актив різних груп приССМ (в клубах молодих інвалідів, творчих об'єднаннях, школахлідерів, групах самодопомоги, молодіжних та дитячих об'єднанняхтощо).

Друга група - студенти вищих навчальних закладів (переваж-но, з відділень педагогіки, психології, соціальної роботи/соціальноїпедагогіки), які звертаються до центрів ССМ з приводу практичноїдопомоги у навчанні за профілем діяльності центрів або проходять вцентрах навчальну практику.

Третя група - батьки проблемних дітей та підлітків (дітей-інвалідів, неповнолітніх груп ризику: девіантної, адиктивної пове-дінки та інші), які об'єднуються в групи самодопомоги.

Четверта група - волонтери-фахівці (психологи, педагоги, соці-альні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі), які надаютьконсультативну допомогу соціальним працівникам, іншим волонте-рам або практично допомагають клієнтам соціальних служб.

Волонтери, які входять до зазначених вище груп, значно від-різняються за мотивами своєї участі у доброчинній діяльності, запрофесійними можливостями, інтенсивністю залучення до волон-терської роботи. Тому доцільно розглянути особливості їхньої ді-яльності більш детально.

Для підлітків головною причиною участі у волонтерській ді-яльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків,вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування зоднолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведен-ня власного дозвілля. Питання надання конкретної соціальної допо-моги, зазвичай, для них не є визначальним.

Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків, звичайно доситьнизька, проте вони володіють іншими якостями та здібностями, томуця категорія волонтерів є незамінною у практичній діяльності.

По-перше, підлітки абсолютно мобільні, тому роботу, пов^язану з по-їздками, виходами на вулиці, провідуваннями, скажімо, дітей-інвалідіввдома, проведенням ігротек на вулицях, виконують дуже добре.

По-друге, у підлітків немає комунікаційних проблем з дітьми іпідлітками - об^єктами соціальної роботи, на яких спрямована зна-чна частина програм, що реалізуються ССМ, з дітьми вулиці, підліт-

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіками з групи ризику та ін. Це дозволяє через волонтерів мати будь-яку інформацію для широкого кола дітей та молоді, а також для групризику. Саме на основі цих особливостей підлітків діє програма"Молодіжний барометр", що реалізується Соціальною службою длямолоді м. Києва разом з Українським інститутом соціальних дослі-джень за фінансової підтримки ЮНІСЕФ. Суть проекту полягає втому, що соціологічні опитування молоді та підлітків проводятьсяне силами дорослих інтерв'юерів, а однолітками респондентів. Ма-теріали досліджень аналізуються також самими підлітками з пози-цій їх розуміння ситуації в молодіжному середовищі.

Третя унікальна риса волонтерів-підлітків: вони із задоволен-ням включаються в організацію та проведення дозвіллєвих формроботи, що дуже актуально для ЦССМ: оскільки однією із причинвступу у волонтери є бажання організувати власне дозвілля.

По-четверте, бажання підлітків оволодіти новими знаннями танавичками дозволяє залучати їх до нових, ще не розроблених про-грам, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук но-вих форм і методів.

Волонтери-підлітки із задоволенням працюють як у великих,так і у малих групах. При цьому за якісної організації волонтерськоїроботи підлітки можуть працювати до 5 днів на тиждень по 2-3 го-дини. Досвід показує, що чим цікавіша підліткам робота, яку вонивиконують, тим частіше вони готові залучитися до неї. Справа щеі в тому, що для підлітків кілька годин вільного часу на день є нор-мою, і якщо цей час витрачається на соціально значущу працю - цевирішення проблем для самого підлітка, його сім^ї та організаторівволонтерського руху.

Водночас, деякі підлітки приходять у волонтерство з метою роз-витку своїх комунікативних здібностей, знаючи заздалегідь, що дляних це поки що є проблемою. Тому бажання волонтерів-підлітківспівпрацювати треба не лише використовувати, але й розвивати.Для підлітків, які не можуть працювати у великих і малих групах,можлива індивідуальна робота, пов^язана з особливими навичкамиі нахилами: малювання, літературні здібності, уміння працювати накомп^ютері, знання іноземних мов тощо.

При організації роботи підлітків-волонтерів слід мати на увазі, щозначна їх частина не затримається у волонтерському загоні: підліткиперебувають у пошуку, пробують себе в різних ролях. Волонтерство,зазвичай, є одним із можливих варіантів соціального самостверджен-ня, але не єдиним. Тому хтось із підлітків залишиться надовго, а длякогось це буде одним із відкинутих варіантів. Проте частка тих, хто"затримається", залежить від того, наскільки серйозно дорослі підхо-дять до використання діяльності волонтерів-підлітків.

В одній із фокус-груп підлітки розповіли, що називають себе"воліками". Ця, на перший погляд, зменшена форма слова "волон-тер" насправді містить глибоке значення.

Для волонтерів-підлітків дуже важливими є увага до роботи,яку вони виконують, рівні права у стосунках із старшими, оцінка нелише з боку дорослих (соціальних працівників, батьків тих дітей, зякими вони працюють, вчителів), але й однолітків. Саме визнанняїхньої роботи в очах однолітків стає визначним у вирішенні питанняпродовжувати волонтерську роботу чи ні.

У зв'язку з цим дуже складною є проблема, в яких саме видахсоціальної роботи доцільно використовувати волонтерів-підлітків.Досить часто це технічна робота - розклеювання афіш, доставкадрукованої продукції, заповнення анкет. Це допустимий варіант, алеварто відстежити мотивацію, важливість роботи, яку вони викону-ють. Волонтери-підлітки надзвичайно корисні у проведенні ігровихформ соціальної роботи, роботи з інвалідами, в прес-центрах тощо.

Що дуже важливо в роботі з волонтерами-підлітками, так це ство-рення умов для становлення особистості підлітка, його соціалізації.

Із метою виявлення поглядів волонтерів на те, наскільки впливаєучасть молодих людей у волонтерській діяльності на розвиток їхніхлюдських якостей та здібностей інститут соціальних досліджень іМіністерство у справах сім'ї та молоді у серпні - вересні 1999 рокупровели опитування 115 експертів п^яти областей України, котрі за-ймаються організацією волонтерської роботи серед підлітків. Орга-нізатори волонтерської роботи відзначають значні зміни у структуріособистості волонтера-підлітка у процесі його добровільного залу-чення до соціальної роботи.

Найбільші помітні зміни проявляються у процесі самореалізаціїмолодих людей: підвищення рівня самостійності у підлітків, які за-ймаються волонтерською роботою: 61 % експертів "часто спостеріга-ють", а 25 % - "іноді спостерігають"; підвищення впевненості в собі:53 % - "часто спостерігають", 38 % - "іноді спостерігають"; збільшен-ня потреби у самореалізації: 85 % (52 % - "часто спостерігають", 33 %- "іноді спостерігають") - 91 % (відповідно 49 % і 42 %) - назвализміни в усвідомленні власної індивідуальності.

Помітні зміни спостерігаються стосовно бажання самооргані-зації молодих волонтерів, зокрема, 79 % респондентів зазначаютьпосилення самостійності дій (56 % - "часто спостерігають", 23 % -"іноді спостерігають" ці зміни), 76 % респондентів (відповідно 54 %і 22 %) - констатують підвищення рівня самоконтролю волонтерів;83 % респондентів (відповідно 45 % і 38 %) вважають, що участь уволонтерській роботі сприяє розвитку працелюбності у волонтерів.

Залучення до волонтерства активізує молодих людей щодо само-визначення. Так, 92 % (відповідно 53 % і 39 %) експертів вважають,що у молодих волонтерів відбуваються зміни щодо усвідомленнясвого місця в сім^ї, колективі, світі тощо; 78 % (32 % і 46 %) - спо-стерігають зміни самоідентифікації молодих людей стосовно інших;79 % експертів - помічають здатність до адекватного вирішення сво-їх завдань у конкретній ситуації.

Аналізуючи емпіричні дані, виявлено, що самопізнання, само-освіта, самовиховання і саморегуляція змінюються молодих людей,залучених до волонтерства.

Отже, працюючи з волонтерами-підлітками, слід говорити нелише про їх участь у соціальній роботі, але й про вплив волонтер-ства на формування самої особистості волонтера.

Цей аспект волонтерства поки що мало вивчений, і що характер-но - йому не приділяється належної уваги. Хоча, насправді, важкосказати, що тут головне - допомога іншим чи соціалізація самогосебе.

Саме цей аспект волонтерського руху визначає діяльністьволонтерів-підлітків як один з головних напрямків роботи по со-ціалізації молоді. Тому змінюється ставлення до "приходу - ви-ходу" волонтерів-підлітків. Якщо волонтер залишив свою добро-вільну роботу для того, щоб підготуватися і вступити до вузу, абойого призвали в армію чи він одружився, - це нормальний перебігжиття. Якщо підліток перестав займатися волонтерською роботою іпроводить час в тому самому дворі, але вже серед "неорганізованої"молоді, треба серйозно замислитися над тим, з яких саме причин цевідбулося.

Робота з волонтерами-підлітками - це лакмусовий папір, якийвиявляє не тільки те, наскільки правильно організовується соціаль-на робота, але й наскільки відкрито і щиро команда займається со-ціальною роботою.

У студентів-волонтерів дещо інші мотиви для добровільної соці-альної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні проблеми. Вониможуть бути як формальними - одержання заліку, проходженняпрактики, так і реальними - набуття фахових знань з майбутньоїспеціальності, напрацювання навичок спілкування з клієнтами.Причому, на відміну від підлітків-волонтерів, їх, певною мірою,хвилює проблема міжособистісної комунікації. Для них більш важ-ливим є спілкування з професіоналами з обраної спеціальності, зна-йомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм до-помогти у подальшому стати висококваліфікованими фахівцями іпрацевлаштуватися у нових соціальних умовах.

Студентів-волонтерів цікавлять лише ті види соціальної роботи,які безпосередньо пов^язані з майбутньою професією. Вони надаютьперевагу індивідуальній роботі або роботі в невеликих групах. Інди-відуальна - коли студенту довіряють консультування, а в невеликихгрупах - це, зазвичай, проведення дослідження, групове консульту-вання або проведення тренінгових занять тощо.

Щодо оцінки діяльності волонтера-студента, то думка ровесни-ків і батьків відходить на другий план. Для нього важливою є оцін-ка саме професійних якостей клієнтами, колегами, фахівцями, щосприяє його самоутвердженню не лише як спеціаліста, а й як осо-бистості. Для студентів-волонтерів важливим є визнання його діяль-ності колегами, комфортне входження в колектив професіоналів.

Саме в оцінці професійної компетентності самими студентами іорганізаторами волонтерського руху закладена одна із причин кон-флікту і непорозуміння. Починаючи з четвертого курсу, студентисамоідентифікують себе уже з роллю спеціаліста. Фахівці ЦССМ,зазвичай, не поділяють такої впевненості і часто пропонують їм"некваліфіковані" види роботи. Таке ставлення ображає студентіві часто відштовхує їх від волонтерських справ. Насправді, лише ква-ліфікований спеціаліст може оцінити, наскільки підготовка студен-та відповідає реальним завданням, які ставляться у ході реалізаціїконкретної соціальної програми. Саме фахівець може об^єктивновказати на недоліки в знаннях, якщо такі є, не викликаючи при цьо-му образи. Ідеальний варіант, коли волонтери-студенти починаютьпрацювати разом із фахівцями, а потім поступово переходять до са-мостійної роботи. Якщо волонтеру-студенту бракує професіоналіз-му, необхідно стимулювати його підвищення. Він має усвідомити,

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіщо соціальна система зацікавлена в ньому лише за умови набуттяним професіоналізму.

Практика показує, що волонтери-студенти є реальним кадровимпотенціалом у молодій демократичній державі. За обопільною заці-кавленістю, щодо налагодження взаємостосунків державних службСМ студента-волонтера, і суб'єкти, і об'єкти можуть діяти за такоюсхемою: практикант - волонтер - залучений спеціаліст - співробіт-ник ССМ.

Волонтери-студенти залучаються до роботи в навчальний пе-ріод в середньому протягом 2-3 години на тиждень (за заздалегідьуточненим графіком).

Батьки - це така група волонтерів, яка має проблемних дітей тапідлітків (дітей-інвалідів, неповнолітніх, що входять до груп ризи-ку: девіантної, адиктивної поведінки та інші). Зазвичай, ця катего-рія волонтерів об'єднується в групи самодопомоги.

Мотивацією до участі волонтерів-батьків у соціальній роботіє бажання навчитись допомагати собі особисто, і, водночас, іншимсім^ям, котрі мають подібні проблеми: сім^ям дітей-інвалідів, непо-внолітніх алкоголіків, наркоманів тощо.

Рівень кваліфікації батьків може бути різним, проте всі вонимають великий життєвий досвід проживання у кризовій сім^ї таспілкування з подібними собі, а також деякі знання про можливостівиживання в кризовій ситуації (різні для різних категорій сімей), ітому їхня допомога є дуже потрібною для професіоналів.

Вибір напрямку діяльності у соціальній сфері, за яким працюютьволонтери-батьки, визначається особистою проблемою, яка турбуєволонтера: батьки дітей з ДЦП працюють з сім^ями, де є діти з такимзахворюванням, батьки дітей-наркоманів працюють з сім^ями нар-команів, тобто спрямованість роботи волонтерів-батьків, зазвичай,диктується його особистою проблемою.

На жаль, волонтери-батьки рідко приходять до спеціалістів звласними ініціативами. Більшість із них, поринувши у свою пробле-му, сподіваються на допомогу інших. Вони навіть не уявляють, щосамі для себе теж можуть чимало зробити. Тому дуже важливо, щобхтось із працівників соціальної служби активізував батьків, розкривперспективи можливої самостійної волонтерської діяльності. Лишеусвідомлення можливих змін може стати мотивом активного вклю-чення батьків у волонтерську діяльність.

Обсяг часу роботи для таких волонтерів є різним. Інформа-ція, необхідна їм для початку роботи, це, насамперед, - законо-давча база в Україні, знання якої дозволяє захистити, відстоятиправа сімей, що опинилися в кризовій ситуації. Крім того, дужекорисними для волонтерів-батьків є банки даних, зібраних со-ціальними службами про різні категорії сімей. Щоб розпочатироботу по взаємній підтримці у будь-якій сім'ї, необхідно знати,скільки таких сімей, де вони проживають, яким чином можна ви-йти на контакт з ними і, нарешті, які проблеми домінують у такихсім'ях.

На відміну від розглянутих вище категорій волонтерів (підліт-ків, студентів) для переважної більшості волонтерів-батьків не єсуттєвим фактом оцінювання їхньої праці, для них є важливим тойефект, якого результату вони досягають стосовно своєї сім^ї чи сі-мей близьких людей.

Винятком у цій ситуації є волонтери-батьки, які, за підтримкисімей з подібними проблемами, стають їхніми представниками в ор-ганах виконавчої влади різного рівня. Робота таких батьків, безпере-чно, є досить ефективною.

Ще на одному аспекті роботи волонтерів-батьків слід зупини-тися. Залучення їх до соціальної роботи дозволяє перейти в роботі зсиротами, інвалідами та іншими групами ризику від форм масовихзаходів до форм індивідуальної роботи. Саме групи взаємодопомо-ги, організовані батьками-волонтерами, дозволяють вирішувати по-всякденні проблеми, а не лише організовувати одне-два свята на рік.Роль соціального працівника у діяльності груп взаємної допомогиз часом зменшується до рівня вирішення основних організаційнихпитань.

Залучення волонтерів-батьків до соціальної роботи - про-цес ланцюговий: через усвідомлення, що самі батьки покажуть, якможна допомогти своїм сім^ям, збільшується коло сімей, які хочутьоб^єднатися для взаємної допомоги.

Волонтери-фахівці - це психологи, педагоги, соціальні педагоги,соціальні працівники, юристи, лікарі, котрі надають консультативнудопомогу соціальним працівникам та іншим волонтерам або прак-тично допомагають різним клієнтам соціальних служб.

Основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волонтер-ському русі є реалізація особистісних професійних можливостей.Іноді участь має чисто альтруїстичний характер, оскільки спеціа-

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіліст намагається розширити коло своїх професійних інтересів, чинамагається досягти професійного чи особистого самоствердження.Тому дуже важливо посилити і закріпити цю мотивацію шляхом пу-блікацій у пресі відгуків та подяк чи інших форм оцінки соціальноїзначущості їхньої роботи.

Головне завдання фахівців - оптимально організувати їхню ді-яльність (точний час, аудиторія чи кабінет, клієнтура), стежити,щоб вони вирішували лише суто професійні проблеми.

Завдяки залученню волонтерів-спеціалістів соціальні службиможуть вирішити багато соціальних проблем, посилюють професій-ну діяльність фахівців.

Форми роботи спеціалістів, зазвичай, індивідуальні. Але вонипроводять не лише індивідуальне консультування, а й лекції, тре-нінги.

Зрозуміло, що будь-які волонтерські групи при державних со-ціальних службах для молоді діють у межах соціальних програм, якіреалізуються конкретною службою і передбачені планом її роботи,завданнями, покладеними на них державою. Тому потрібен меха-нізм, щоб допомогти в оволодінні волонтерами змістом діяльностіслужби саме в тому напрямку, де вони бажають працювати і допо-магати у визначенні власних завдань, їх обсягу, методів та форм ро-боти. Отже, служби, які залучають до роботи волонтерів, повинніпланувати систематичне навчання, наради, інструктаж, дискусії,семінари, "круглі столи", тренінги, що дозволяє урізноманітнитиформи ознайомлення волонтерів зі змістом, напрямками, особли-востями, видами соціальної роботи адекватно до їхнього рівня про-фесійної підготовки до такої діяльності.

Істотну роль у посиленні статусу добровольців при центрах со-ціальних служб для молоді та у формуванні позитивного ставленнягромадськості до їхньої діяльності відіграє впровадження системинавчання волонтерів. Виходячи із специфіки діяльності та завданьсоціальних служб для молоді, використовуються досить різноманіт-ні форми навчання добровольців. Це, зокрема:

школа волонтерів (протягом року);

тематичні волонтерські курси (протягом півроку);

табір підготовки добровільних помічників (протягом місяця);

курси підвищення професійної майстерності (протягом десяти

днів) тощо.

Соціальна педагогікаХарактер роботи волонтерів та специфіка їх професії дозволя-ють виокремити головні напрямки, за якими здійснюється навчання

волонтерів:

Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подоланнянегативних явищ у молодіжному середовищі. Головні питання,які необхідно вирішувати волонтерам на практиці, переважнотакі:

робота з молоддю та підлітками, котрі перебувають у кризовомустані чи схильні до суїциду;

робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки;

підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді;

профілактика вживання алкогольних напоїв та наркотичних ре-човин;

профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом, таСНІДу;

педагогічна підтримка підлітків та молоді, які постраждали відморального, фізичного, сексуального насильства чи насильствау сім'ї.

Соціальна опіка і соціальний захист осіб (діти-інваліди, сироти,малозабезпечені, безпритульні діти, самотні матері тощо), ко-трі потребують підтримки. Головні питання, які необхідно ви-рішувати:

соціальна допомога молодим сім'ям;

соціальна допомога самотнім матерям, неповним сім'ям;

робота з групами ризику;

підтримка та розвиток творчих здібностей молодих інвалідів;

волонтерські програми соціальної опіки.

Соціальний розвиток молоді та її інтеграція у суспільство. Цейнапрямок потребує вирішення таких питань:

формування у клієнтів інтересів, потреб, цінностей та пріорите-тів життя;

сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдоскона-ленню;

розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді;

формування світогляду молодої людини засобами соціальноїреклами.

Звичайно, крім позитивних моментів у підготовці волонтерів, є

і певні труднощі, особливо, що стосується проблеми розвитку во-

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостілонтерського руху при державних центрах соціальних службах длямолоді.

Причому однією із головних проблем у цьому плані є те, що досьогодні в Україні не усталилося офіційне визначення понять "во-лонтерська діяльність" і "волонтер", не визначено на законодавчомурівні і сам статус волонтера. З одного боку, це можна пояснити про-галинами в організаційній роботі супервізорів, з іншого - це свід-чить про різну мотивацію розвитку волонтерського руху.

Таку думку підтверджують результати дослідження, проведе-ного Українським інститутом соціальних досліджень (опитуванняволонтерів за допомогою "Анкети волонтера"). Метою цього опиту-вання було виявити і проаналізувати стан та проблему використан-ня волонтерів у практичній діяльності соціальних служб для молоді.Опитано 247 волонтерів, які працюють у 7 обласних, 14 міських і 4районних центрах ССМ. Опитування проводилося методом напів-структурованого інтерв'ю.

Одним із найскладніших пунктів анкети було завдання здійсни-ти самим волонтером творчий аналіз і узагальнити власний досвідроботи. Використаний метод продовження речення:

"Волонтер - це людина, яка...".

"Для того, щоб бути волонтером, необхідно мати такі особистіс-

ні якості (назвати три основні).".

"У волонтерській роботі мені більше подобається.".

У переважній кількості відповідей респондентів простежуєтьсяспільність розуміння змісту волонтерської роботи: безкорисливадопомога людям. Загалом було визначено 8 основних особистіснихякостей, притаманних волонтеру.

Аналізуючи відповіді більшості опитаних по третьому блоку,виявлено, що істотними навичками, потрібними у волонтерськійроботі, є комунікабельність, ерудиція, любов, доброта тощо. Заува-жимо, що третина волонтерів центрів ССМ - це неповнолітні і мо-лодь віком від 12 до 20 років, і вони не завжди спроможні відрізнитинавички від суто людських якостей, рис характеру. Простежуютьсяпритаманні їм, здебільшого, емоційність та юнацький максималізм.А вибір волонтерської діяльності іноді ще остаточно не виважений,не усвідомлений, а світосприйняття досить емоційне.

Таблиця 4.1

Розподіл відповідей на запитання "Волонтер - це людина, яка..."

№п/п

Риси, притаманні волонтеру

%

„Волонтер - це людина, яка..."

1.

Любить допомагати людям безкорисливо

64

2.

Відгукується на чужий біль, чужі проблеми

30

3.

Допомагає людям отримати допомогу

21

4.

Вміє працювати з людьми

16

5.

Любить і поважає людей, яким допомагає

8

6.

Оптиміст

5

7.

Необхідна людина для суспільства на певному етапі розвитку

3

„Щоб бути волонтером, треба мати такі особистісні якості..."

1.

Любов до людей, доброта, милосердя

65

2.

Комунікабельність (вміння спілкуватися)

29

3.

Розуміння проблем іншої людини

25

4.

Співчуття

18

5.

Терпіння

17

6.

Порядність

17

7.

Уважність

14

8.

Допомога у вирішенні проблеми (бажання вирішувати)

13

9.

Безкорисливість

12

10.

Відвертість

10

11.

Відповідальність

10

12.

Відкритість, привабливість

8

 

"Які навички (вміння), необхідні волонтеру, Ви маєте?"

1.

Комунікабельність

71

2.

Грамотність, ерудиція

32

3.

Допомога у вирішенні будь-яких проблем(бажання вирішувати проблеми)

18

4.

Розуміння проблем іншої людини

17

5.

Любов до людей, доброта

15

6.

Вміння вислухати

12

7.

Організаторські здібності

12

8.

Мобільність

8

9.

Наполегливість

7

10.

Бажання надавати допомогу

6

Залучення волонтерів до соціальної роботи залишається одниміз головних завдань, що ставиться сьогодні перед соціальними служ-бами. Насамперед, служби таким чином можуть вирішити пробле-му недоукомплектованості кадрового складу. Але одна справа, колитакі волонтери є фахівцями-професіоналами, і зовсім інша, коли довирішення проблем залучаються добровольці-аматори, у яких не-має спеціальних знань, умінь та навичок для проведення тих чи ін-ших видів соціальної роботи або надто юні за віком і мають доситьнезначний досвід роботи.

Волонтери залучаються до основних видів соціальної роботи:профілактика, обслуговування, адаптація, патронаж. При цьому во-лонтер обирає собі завдання за принципом „бажання" чи „готовнос-ті" власного уподобання та з урахуванням наявності елементарнихнавичок, потрібних для виконання тієї чи іншої справи. Робота дляволонтера важлива і вагома, незалежно від того, де він працює: у бі-бліотеці чи з дітьми-інвалідами. При виконанні конкретного завдан-ня вони враховують важливість їх допомоги як для центрів соціаль-них служб для молоді, так і для їх клієнтів. Слід зазначити, що дляССМ традиційно уже сформоване коло клієнтів, з якими, працюютьволонтери.

Більшість волонтерських груп при ССМ формуються стихійноі, зазвичай, беруть участь в одноразових акціях та заходах. Тому, нанашу думку, існує нагальна потреба у розробці системного підходудо залучення волонтерів, організації їх діяльності та активної під-тримки розвитку волонтерського руху в Україні. Практика дово-дить, що справі могло б зарадити створення єдиного органу, який бикоординував, регламентував діяльність волонтерів у різних регіонахнашої держави.

У волонтерських групах при центрах ССМ останнім часом спо-стерігається досить висока плинність, що можна пояснити супереч-ністю між цілями та завданнями волонтерської громадської діяль-ності і діяльності центрів ССМ як державних структур.

Загальна Декларація волонтерів, прийнята на ХІ Конгресі між-народної асоціації волонтерів [30], визнає рівну важливість осо-бистих і колективних потреб, сприяє колективному забезпеченнюцих потреб (принцип переваги індивідуального над суспільним).Центри ССМ у своїй діяльності намагаються вирішити проблемиокремої категорії населення, соціальної групи загалом, а індиві-дуальний підхід до вирішення конкретних соціальних проблем насучасному етапі розвитку системи ЦССМ зводиться до мінімуму.Це свідчить про те, що порушується основний принцип соціальноїроботи - принцип індивідуального підходу при вирішенні проблемрізних клієнтів.

Волонтери - члени громадських організацій. У лютому-березні1999 року Українським інститутом соціальних досліджень проведе-но соціологічне дослідження щодо участі громадських організацій усоціальній роботі з молоддю. В опитуванні взяли участь представ-ники 183 громадських організацій з 8 регіонів України. Інформа-цію отримано шляхом напівстандартизованого інтерв'ю. Головноюознакою відбору громадських організацій для опитування була їхняучасть у соціальній роботі з дітьми та молоддю. Організації, які ви-бірково потрапили у сферу опитування, згруповані так: дитячі, мо-лодіжні, жіночі, соціокультурні, релігійні організації, патріотичногоспрямування, громадські організації соціально-медичного профілюй організації, що спеціалізуються на роботі з інвалідами. Найбільшактивно соціальну роботу з дітьми та молоддю проводять волонте-ри дитячих, жіночих, молодіжних організацій та організацій, що за-ймаються соціальною роботою з інвалідами. Причому вся соціальнаробота виконується на волонтерських засадах.

Безперечно, соціальна робота громадських організацій різна заспрямуванням і залежить від профілю конкретної організації.

Так, найбільше до соціальної роботи залучені дитячі організа-ції. Волонтери дитячих організацій надають соціальну допомогу, за-звичай, незахищеним категоріям населення, передусім, громадянампохилого віку, пенсіонерам, інвалідам, своїм одноліткам, з якимисталася біда. Помітне місце у соціальній роботі дитячих організа-цій посідає також і матеріальна допомога. Молоді волонтери зби-рають речі, продукти, які потім передаються дітям-сиротам, дітям-інвалідам, дітям вулиці, пенсіонерам. Діти-волонтери допомагаютьсамотнім і старим людям вирішувати побутові проблеми: купуютьпродукти, виконують різні види робіт по господарству, на присадиб-них ділянках. Волонтери беруть активну участь в організації дозвіл-ля для дітей-сиріт і дітей-інвалідів, у проведенні вуличних ігротек.

Проте найбільшого поширення набула соціальна робота дитя-чих організацій серед своїх членів та серед ровесників поза органі-зацією. Значна частина громадських дитячих структур займаєтьсяорганізацією дозвілля дітей та молоді. При цьому культурно-освітнізаходи, зазвичай, тематичного характеру. Вони можуть бути, напри-

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіклад, з акцентом на профілактиці негативних явищ у молодіжномусередовищі, підготовці юнаків до служби у збройних силах, пропа-ганді здорового способу життя, підтримці творчої молоді. Слід за-значити, що із волонтерів дитячих громадських формувань з часомвиховуються добре підготовлені менеджери, чимало представниківцих формувань займаються організаційною роботою в об'єднанняхшколярів, виступають організаторами благодійних акцій, пропагу-ють серед учнів зміст роботи своїх організацій. Можна сказати, щоважливим аспектом у діяльності дитячих громадських організаційє створення соціально-педагогічних умов для самореалізації, само-розвитку дітей та молоді, для самоствердження особистості. Немаєсумніву в тому, що це соціально значуща діяльність, а подальше роз-галуження і збільшення дитячих організацій дозволить залучити донеї значно більшу кількість дітей і молоді.

Громадські організації, що працюють з інвалідами, реально -створені за ініціативи самих інвалідів або їхніх родичів, друзів. Із20 організацій, члени яких були опитані, більшу частину цих до-бровільних організацій створено саме за ініціативи батьків дітей-інвалідів. Власне, ці організації, насамперед, можна назвати групамипідтримки та взаємодопомоги. Їхня допомога спрямована на ство-рення необхідних умов для виживання сімей інвалідів у складнихпсихологічних та соціально-економічних умовах сьогодення: мате-ріальна, фінансова допомога ґрунтується, зазвичай, на розподілі за-кордонної гуманітарної, рідше, спонсорської допомоги. Саме роботау цьому напрямку допомагає забезпечувати інвалідів медикамента-ми. В принципі, матеріальний аспект допомоги дуже важливий длягромадських організацій, що працюють з інвалідами. Проте особли-ва увага в таких організаціях приділяється як проблемі соціальноїреабілітації інвалідів, так і їх інтеграції у суспільство. Засобами реа-лізації окресленої мети часто виступають організовані заняття спор-том, проведення екскурсій, спільний відпочинок, видання членамиорганізацій газет і журналів.

Окрім дозвіллєвих форм роботи, важливе місце посідає трудовадіяльність - і як терапія, і як шлях до формування трудових нави-чок (наприклад, робота на персональному комп'ютері, організаціязайнятості, працевлаштування, проведення виставок творчих робітмолодих інвалідів тощо). Помітну роль у створенні соціально ком-фортних умов для інвалідів відіграє інформаційно-консультативнаробота громадських організацій. Вона спрямована на максимальне

Соціальна педагогіказадоволення потреб членів організацій (інвалідів) у різноманітнійінформації, на захист їхніх прав та інтересів. Майже вся робота, пере-дусім, проводиться шляхом надання волонтерами консультативно-психологічної допомоги батькам і родичам молодих інвалідів.

Весь комплекс соціальних проблем, які вирішують громадськіорганізації, що працюють з людьми з функціональними обмежен-нями, дозволяє їхнім сім'ям отримати необхідну моральну і матері-альну підтримку, допомогти їм адаптуватися у складних умовах їхжиття. Привертає увагу і той факт, що з 1998 р. значного поширеннянабув волонтерський рух, спрямований на підтримку саме дітей-інвалідів, хоча водночас він органічно поєднується з тією роботою,яку організовують місцеві соціальні служби для молоді стосовнолюдей з функціональними обмеженнями.

Своєю чергою, до соціальної роботи з молоддю залучені і во-лонтери молодіжних організацій. Їх соціальна діяльність дещо по-дібна до роботи дитячих організацій: шефська допомога ветеранам,пенсіонерам, одиноким людям. Проте саме вікова різниця клієнтів івизначає форми й методи соціальної роботи. Так, наприклад, волон-тери Кременчуцького відділення Соціалістичного конгресу молодіздійснюють шефську діяльність у виправно-трудовій колонії длянеповнолітніх, волонтери молодіжних громадських організацій бе-руть шефство над будинками дитини, інтернатами для дітей-сиріт,допомагають дитячим спортивним секціям. На жаль, за нашимиспостереженнями, молодіжні організації орієнтують своїх волон-терів на соціальну допомогу, насамперед, молодшим і старшим, алене своїм ровесникам. Стосовно молоді, молодіжні організації висту-пають, здебільшого, пропагандистами того чи іншого політичногоруху, а масові заходи, організовані ними, часто також мають полі-тичне спрямування.

Соціальна робота волонтерів молодіжних громадських організа-цій, зазвичай, обмежується організацією дозвілля, рідше - захистомправ молоді. А індивідуальна і групова соціальна допомога, скажімо,у вигляді консультацій молодіжними організаціями майже не нада-ється. Для надання соціально-психологічної допомоги своїм членаммолодіжні організації користуються послугами центрів соціальнихслужб для молоді. Таким чином, можна дійти висновку, що волон-тери молодіжних громадських організацій є досить значущим, алеще не повністю реалізованим потенціалом у соціальній роботі з мо-лоддю.

Значну роботу щодо надання соціальної допомоги молоді про-водять волонтери жіночих організацій. Їхня діяльність орієнтована,переважно, на роботу з жіночою молоддю. При цьому соціальна ро-бота волонтерів жіночих організацій з молоддю, передусім, спрямо-вана на захист прав жінок.

Слід зазначити, що у практичній діяльності жіночих органі-зацій досить широко представлені індивідуальні форми роботи.Спеціалісти-волонтери, члени організацій проводять консульта-ції для жінок та їхніх дітей, надаючи їм психологічну, педагогічну,медико-соціальну допомогу. Велика робота провадиться у планінадання соціальних послуг, соціально-психологічних, фінансово-економічних послуг для багатодітних сімей, одиноких і неповноліт-ніх матерів. Значне місце у діяльності жіночих організацій займаєсоціально-педагогічна робота, спрямована на підготовку молоді домайбутнього сімейного життя чи на роботу з молодими сім'ями. Зо-крема, серйозна увага приділяється проблемі збереження сім'ї, при-чому провадяться як індивідуальна робота, так і масові заходи. У ба-гатьох регіонах України розпочато роботу волонтерів щодо наданняпсихологічної і соціальної допомоги жінкам та дітям, які зазналифізичного чи психологічного насильства.

Значну соціальну роботу з молоддю проводять волонтери - чле-ни громадських організацій соціально-медичного профілю, зокремаслужби планування сім'ї. Специфіку діяльності таких організаційвизначає професійна компетенція її членів. У таких організаціяхволонтери - це медичні працівники, які беруть на себе обов'язоквиконувати соціально-просвітницьку функцію, роботу, пов'язану зіздоров'ям та здоровим способом життя клієнтів. В роботі волонте-рів громадських організацій соціально-медичного профілю доміну-ють дві основні форми: лекції на актуальні соціально-медичні темиі консультативна допомога (з питань планування сім'ї, сексуальноговиховання, лікування від наркотичної, алкогольної залежності татютюнопаління).

Водночас волонтери - члени громадських організацій соціально-медичного спрямування - надають гуманітарну допомогу тим, хто їїпотребує: самотнім людям, дітям-сиротам, багатодітним сім'ям. Цепов'язано з тим, що такі організації часто мають зарубіжних партне-рів, які передають громадським організаціям свої повноваження усфері гуманітарної допомоги певним категоріям клієнтів.

Аналізуючи діяльність волонтерів, членів громадських організа-цій у соціальній роботі з молоддю, можна дійти висновку, що вони,безперечно, мають великий потенціал. Реально кожна із громад-ських організацій має свій специфічний об'єкт (свої соціальні гру-пи) соціальної допомоги і свої форми роботи з ними.

Сьогодні великою проблемою щодо розгортання соціальної ро-боти громадських організацій є те, що вони нараховують невеликукількість і є не досить численними. Тому, сприяючи розвитку гро-мадських організацій, допомагаючи їх організаційному і структур-ному становленню, держава водночас вирішує кілька важливихсоціальних проблем, і, насамперед, розгортання, активізація соці-альної роботи з різними категоріями молодих людей та цілеспрямо-ване соціальне виховання як членів громадських організацій, так іклієнтів, з якими ті працюють.

Питання і завдання для самостійної роботи

Визначити пріоритети введення підлітків до волонтерської ді-яльності.

Розкрити, що відбувається у процесі самореалізації під час робо-ти волонтерами.

Виокремити напрямок підготовки, за яким здійснюється напря-мок волонтерів.

Література

Бондаренко З. П. Організація волонтерської роботи майбутніхсоціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу: ав-тореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.05 / АПН України; Інститутпроблем виховання. — К., 2008.

Волонтери в соціальній роботі: Навч. посіб. - К. : Главник, 2006. -128 с. - Бібліогр.: С. 126-127.

Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. Комарова Н.М., Вайнова Р. Х., Капська А. Й. та ін. - К., 1999.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та дер-жавні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ.- Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2017-14. - Заголовок з екрану.

Закон України «Про загальнодержавну підтримку молоді на 2004-2008рр.» від 18 листопада 2003 року № 1281-!V. - Режим доступу:

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистостіttp://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=1281-15. - За-головок з екрану.

Закон України „Про соціальні послуги" 19 червня 2003 року №1435. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. - Заголовок з екрану.

Закон України „Про соціальну роботу" (Проект) від 29 листопада2005 року № 4210. - Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb. - Заголовок з екрану.

Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" //Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціаль-них служб для молоді. - К.: ДЦССМ, 2002. - С. 5-11.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та роз-витку молоді в Україні (від 05.03.1993 р.) // Молодь і закон. - К.:ІЗМН, 1997. - С. 128-139.

Капська А. Й., Карпенко О. Г., Комарова Н. М. Підготовка волон-терів до соціальної роботи: Навч.-метод. посібн. — К. : Держсоц-служба, 2005.

Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проек-тів / І. Звєрєва, Г. Лактіонова. - К. : Науковий світ, 2001.

Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1895«Про затвердження Положення про волонтерську діяльність усфері надання соціальних послуг».

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. №255-р «Про утворення Координаційної ради з питань розвиткута підтримки волонтерського руху».

РОЗДІЛ 5. СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТСОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ