§ 1. Сім'я як провідний фактор соціальноговиховання особистості

магниевый скраб beletage

Сім'я - динамічна мала група людей, котрі разом прожива-ють, пов'язані родинними відносинами (шлюбу, кровної спорідне-ності, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволеннясоціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною від-повідальністю [7].

Сім'я також визначається як соціально-педагогічний інститут таособлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства. Це до-зволяє говорити про такі її ознаки, як шлюбні, міжпоколінні, кров-ні, встановлені зв'язки між членами сім'ї; родинні почуття, почуттябезпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживан-ня членів сім'ї; наявність певних функцій у суспільстві, прав сім'ї всуспільстві й прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї сто-совно один одного та відповідальність перед суспільством за своїхчленів [8, 4]. Як виховний інститут нуклеарна сім'я складається зтрьох основних підсистем: чоловік - жінка; батьки - діти; дитина- дитина. Ці системи дещо автономні одна від одної, проте взаємо-залежні у повсякденному житті.

Протягом усього життєвого шляху особистості сім'я є тим най-ближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначаєсвоєрідність її життєдіяльності, тому сім'я виступає провідним мі-крофактором соціалізації особистості. Основні соціалізуючи функціїсім'ї, передусім, полягають у забезпеченні фізичного та емоційно-го розвитку індивіда; формуванні статевої ідентифікації дитини; їїрозумовому розвитку та розвитку здібностей і потенційних мож-ливостей; забезпеченні дитині почуття захищеності; формуванніціннісних орієнтацій особистості; оволодінні дитиною основнимисоціальними нормами.

Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціальногорозвитку суспільства. В процесі свого розвитку сім'я набула функ-цій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування,саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.

Кожна сім'я відрізняється одна від одної такими основними пара-метрами: соціально-культурний - освітній рівень подружжя, їх участьу житті суспільства; соціально-економічний - майнові характеристикисім'ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва; техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості спо-собу життя; демографічний - кількість членів сім'ї [7].

Дотепер у вітчизняній науці не існує усталеної класифікаціїсім'ї, побудованої на певних критеріях та ознаках. Систематизованатипологія сімей подана в таблиці.

Таблиця 5.1

Класифікація сімей

Класифікацій-на ознака

Види сімей

За складом

Нуклеарна сім'я (з двох поколінь-батьків та дітей)Складна сім'я (сім'я з кількох поколінь)Неповна сім'я (з одним з батьків та дітьми)Материнська сім'я ( жінка, яка не булав шлюбі, та дитини)

За кількістюдітей

Бездітна сім'яОднодітна сім'я

Малодітна сім'я (з двома дітьми)Багатодітна сім'я (з трьома та більше дітьми)

За наявністюнерідних дітей

Опікунська сім'яПрийомна сім'я

За сімейнимстажем

Молода сім'я

Сім'я середнього шлюбного вікуЗріла сім'я

За типомглавенства в сім'ї

Демократична (партнерська) сім'яАвторитарна (домінаторна) сім'я

За

національним(етнічним)складом

Однонаціональна сім'яМіжнаціональна сім'яСім'я з громадян різних державСім'я з осіб різного віросповідання

За місцемпроживання

Міська сім'яСільська сім'яВіддалена сім'я

За рівнемматеріальногодостатку

Сім'я з середнім матеріальним достатком

Малозабезпечена сім'я

Сім'я, що перебуває за межею бідності

Заможна сім'я

Елітарна сім'я

Соціальна педагогіка

Продовження табл. 5.1

За

 

професійною

Робітнича сім'я

діяльністю

Фермерська сім'я

подружжя

 

За соціальним

Соціально гомогенні (однорідні) сім'ї

складом

Соціально гетерогенні (неоднорідні) сім'ї

За особливими

Студентська сім'я

умовами

Дистантна сім'я

сімейного

Сім'я у громадянському шлюбі

життя

Сім'я біженців

 

Благополучні сім'ї

 

Неблагополучні сім'ї (сім'ї зі стійкими

 

конфліктами у взаємостосунках між

 

подружжям, батьками і дітьми; сім'ї

За якістю

з алко- чи наркозалежними членами;

сімейних

сім'ї з низьким морально-культурним

взаємин

рівнем батьків; сім'ї з насильством

 

щодо членів родини; сім'ї, де є

 

засуджені чи ув'язнені; сім'ї, де є

 

серйозні помилки і прорахунки у

 

вихованні дітей)

Особливості соціалізації дитини в сім'ї обумовлені, передусім,особливостями батьківства. Це соціально-психологічний феномен,що є сукупністю знань, уявлень та переконань стосовно себе у бать-ківській ролі, які реалізуються у всіх проявах поведінкової складо-вої батьківства [4].

Батьківство - процес забезпечення батьками (рідними чи при-йомними стосовно дитини) необхідних умов для повноцінного роз-витку, виховання та навчання дітей [11]. Основними характеристи-ками батьківства є:

ціннісні орієнтації подружжя;

батьківські установки та сподівання;

батьківські почуття;

батьківська позиція;

батьківська відповідальність;

стиль сімейного виховання.

Ціннісні орієнтації об'єднують людей в сім'ю й створюють пер-спективу для її розвитку. Батьки впливають на формування ієрар-хії цінностей у дітей не тільки як емоційно близькі люди, але й як202

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіпредставники світу дорослих, з якими діти ідентифікують себе.Дослідники, які вивчають сім'ю, виокремлюють поняття „схожістьсімейних цінностей", під яким розуміють соціально-психологічнуякість, що відображає єдність поглядів, ставлення членів родини дозагальнолюдських норм, правил, принципів тощо. Цінності сім'ї єважливим фактором для сімейної системи - як на рівні взаємодіїподружньої пари, так і на рівні взаємодії батьків з дітьми.

Батьківські установки та сподівання - ще одна характеристикабатьківства. Батьківські установки - погляд на свою роль батька абоматері, який поєднує, в тому числі, і репродуктивну установку, за-снований на когнітивному та поведінковому компонентах. Батьків-ські сподівання передбачають право очікувати від інших визнанняїхньої соціальної ролі батьків, відповідної поведінки оточуючих,узгодженої з роллю, а також поводитись відповідно до очікуваньоточуючих.

Батьківські почуття емоційно забарвлюють батьківське став-лення. Вони складаються з групи почуттів, яка відрізняється від ін-ших емоційних зв'язків. Їхня специфіка полягає в тому, що турботабатьків про дітей необхідна для підтримання життя дитини. Любовкожного з батьків - джерело та гарантія емоційного благополуччядитини, підтримки її психічного та фізичного здоров'я. Батьківськалюбов не є вродженим почуттям людини. Вона формується упро-довж її життя. Щоб дитина могла нормально розвиватися, вона маєвідчувати безумовну любов батьків та інших членів родини.

Батьківська позиція - психологічна і виховна спрямованістьматері та батька, заснована на свідомій чи неусвідомлюваній оцін-ці дитини, що отримує своє вираження в певних способах і нормахвзаємодії з нею. Батьківська позиція має такі ознаки: адекватність(найбільш близька до об'єктивної оцінки психологічних та харак-терологічних особливостей дитини, побудова виховного впливу наоснові такої оцінки); гнучкість (здатність змінювати методи та фор-ми спілкування і впливу на дитину відповідно її віковим особливос-тям, конкретним ситуаціям); перспективність (спрямованість ви-ховних зусиль на майбутнє відповідно до вимог, які поставить переддитиною подальше життя).

Справжнє батьківство неможливе без такого компонента, як від-повідальність. Вона має дуальну природу і поєднує як відповідаль-ність перед соціумом, так і відповідальність перед собою за життя тавиховання дітей.

Досить поширеною є класифікація стилів виховання Є. Г. Ейде-міллера, в якій виокремлені такі стилі: гіпопротекція (недостатній до-гляд за дитиною, контроль за її поведінкою, брак чи відсутність турбо-ти про фізичний і духовний розвиток дитини, відсутність інтересу досправ дитини); домінуюча гіперпротекція (завищена увага і турботапро дитину, яка проявляється в надмірній опіці та постійному контр-олі, великій кількості заборон та обмежень); потураюча гіперпротек-ція (центрація батьків на дитині як "кумирі сім'ї", оберігання дитинивід усіляких труднощів, надмірне обожнювання дитини, потураннявсім її бажанням, захоплення мінімальними успіхами); емоційне від-чуження (дитина є тягарем для батьків, вони часто виявляють незадо-волення з приводу її існування, ігнорують потреби дитини. Причиноюцього може бути те, що дитина була небажаною, або не справдилисяочікування батьків щодо народження дитини певної статі); підвище-на моральна відповідальність (від дитини вимагають таких проявівпочуття обов'язку, які не відповідають її віку, покладають на дитинувідповідальність за життя і благополуччя близьких (здебільшого, мо-лодших дітей чи старих людей), що не відповідає її реальним можли-востям; очікують від дитини великих досягнень в житті і вона боїтьсяне справдити ці сподівання рідних) [15].

Не менш важким для дитини є непослідовний, змішаний стильвиховання, неузгодженість і суперечливість вимог батьків до дити-ни. Це позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, по-роджує в неї підвищену тривожність.

Щоб створити сприятливі умови для соціалізації дитини в сім'ї,необхідне дотримання таких основних умов:

ставлення до дитини як до рівної;

повага до дитини - визнання її особистості;

згода з дитиною, а не примушення підкорятися волі батьків;

оптимістична віра в можливості дитини, в її найкращі якості;

справедливість та міра в заохоченнях і покараннях;

створення відповідного поля можливостей для розвитку дити-ни;

допомога дитині в задоволенні її потреб в пізнанні, самовира-женні;

визнання права дитини на власний вибір;

створення доброзичливої атмосфери в сім'ї.

Отже, сім'я - головне середовище для фізичного, духовного, ін-телектуального, культурного та соціального розвитку особистості.

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіНайважливішими особливостями життєдіяльності сім'ї є добре на-лагоджений побут, стійкі міжособистісні стосунки та сприятливаморально-психологічна атмосфера.

Сьогодні одним із напрямків соціальної політики є сімейна полі-тика. Її можна розглядати як систему механізмів, за допомогою якихдержава створює умови для забезпечення життєдіяльності сім'ї, їїзахисту, якщо вона цього потребує. Необхідність сильної державноїсімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім'я є парт-нером суспільства у розв'язанні його головних проблем, збереженніморальних основ, соціалізації дітей, розвитку культури та економі-ки. Таким чином, суспільство зацікавлене в такій сім'ї, яка здатнавиробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити нелише своє виживання, а й розвиток молодого покоління.

Виходячи з цього, об'єктом сімейної політики є соціальний інститутсім'ї, захист її прав та інтересів у процесі суспільного розвитку. Можнавиокремити такі орієнтири сучасної сімейної політики в Україні:

стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень;

підтримка молодої сім'ї;

підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у суспільстві;

забезпечення розумово та фізично здорового потомства, орієн-тація на середньодітну сім'ї;

підвищення виховного потенціалу сім'ї.

Для успішного функціонування позитивно спрямованої сім'ї в Укра-їні можна виокремити такі напрямки реалізації сімейної політики:

законодавче забезпечення;

економічні заходи;

соціальна робота з сім'єю.

Зміст та форми соціально-педагогічної роботи з сім'єю обумов-люються групою таких показників: типом сім'ї; проблемами, які іс-нують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім'єю; на-прямком фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Соціально-педагогічна робота з сім'єю має базуватися на такихпринципах:

визнання автономності сім'ї та особистості, яка отримує допомогу,її права на вільний вибір свого шляху розвитку (якщо її стиль жит-тя не загрожує життю та здоров'ю дітей і найближчого оточення);

індивідуальний підхід з опорою на реально існуючі можливос-ті та ресурси, використання позитивних можливостей розвиткусім'ї без штучного нав'язування чиєїсь волі;

об'єктивна оцінка потреб сім'ї та надання їй допомоги у вирі-шенні власних проблем, яка базується на усвідомленні членамисім'ї тих труднощів, які мають місце;

визнання первинності реального соціального оточення та жит-тєдіяльності сім'ї та вторинності соціально-педагогічної допо-моги [1, С. 24-25].

Соціально-педагогічна робота з сім'єю може бути визнана до-сить ефективною, якщо вона сприяє підтримці, збереженню та по-зитивному розвитку сім'ї як цілісного утворення, зокрема здійснюєвиховання і соціальне становлення рідних чи прийомних дітей.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з сім'єю становлять:забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціаль-ної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактичнаробота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне ін-спектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичнійдіяльності соціального педагога шляхом використання різноманітнихметодів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір якихобумовлений переліком зазначених вище показників сім'ї. Так має здій-снюватись соціальне обслуговування сім'ї, соціально-реабілітаційнаробота з сім'єю, соціально-профілактична робота з сім'єю, соціальнийпатронаж, супровід сім'ї, соціальне інспектування.

Питання і завдання для самостійної роботи

Обґрунтувати роль сім'ї у соціальному вихованні особистості.

На основі яких провідних ознак визначаються типи сімей?

Охарактеризувати особливості соціалізації дитини в різних типах сімей.

Розкрити зміст різних напрямків соціально-педагогічної роботиз сім'єю.

Скласти перелік форм соціально-педагогічної роботи з сім'єю.

Література

Адресний социальний патронаж семьи и детей / Под ред.Л. С. Алексеевой. - М.: Государственньїй НИИ семьи и воспи-тания, 2000.

Антонов В. В., Медков В. М. Социология семьи. - М.: Акаде-мия,1996.

Алєксєєнко Т. Ф. Молода сім'я: умови виховання дитини:Науково-метод. посіб. - К.: Кондор, 2004.

Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: Кондор,2001.

Книга для батьків. Посібник до тренінгового курсу „Підготовкакандидатів у прийомні батьки та батьки вихователі" / За заг. ред.Т. Ф. Алєксєєнко. - К.: Основа-Принт, 2006.

Кравець В. П. Психофізіологічні та психолого-педагогічні аспек-ти формування усвідомленого батьківства. - К.: Либідь, 2001

Овчарова Р. В. Психологическое сопровождение родительства. -М.: ТЦ „Сфера", 2003.

Основи батьківської компетнтності: Навч. посіб./ За ред.І. Д. Звєрєвої. - К.: Науковий світ, 2006.

Трубавіна І. М. Зміст та форми просвітницької роботи з батька-ми. - К.: ЦССДМ, 2000.

Трубавіна І. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополуч-ною сім'єю - К.: ЦССДМ,2002.

Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дити-ни та підвищення виховного потенціалу громади / За заг. РедГ. М. Лактіонової. - К.: Науковий світ, 2004.

^йдемиллер Е.Г. Психотерапия семьи. - Спб., 2001.

§ 2. Сім'я - інститут соціального виховання дітей та молоді

Сім'я як соціальний фундамент кожного суспільства, його пер-винний осередок забезпечує відтворення та продовження людсько-го роду, вона є джерелом росту та матеріального добробуту людей, уній закладаються основи виховання та формування майбутньої осо-бистості, формування шлюбно-сімейних уявлень у молоді, через неїпередаються нащадкам духовні цінності історичного і культурногоспадку, зберігаються особливості виховання дитини в родині.

Як відомо, становище сім'ї як структурної соціальної одиницізначною мірою відображає загальний стан суспільства, всі супереч-ності й наслідки процесів, які відбуваються в ньому [1].

Успішна реалізація виховного потенціалу сім'ї, спрямовано-го на формування повноцінного громадянина суспільства, якийу майбутньому зможе створити повноцінну сім'ю, значною міроюзалежить від її типу та рівня матеріального забезпечення, куль-тури сімейних стосунків, педагогічної культури батьків, характе-ру батьківського контролю та рівня поінформованості про життядитини поза межами родини, особливостей взаємодії з освітньо-виховними закладами.

Суперечності перехідного періоду, який переживає українськесуспільство, безперечно гальмують процес формування позивного сі-мейного середовища для виховання дітей та підлітків. Неблагополучнесімейне оточення, прорахунки у вихованні, погіршення внутрішньо-сімейних стосунків призводять до збільшення кількості дітей та під-літків, чия поведінка виходить за межі моральних та правових норм,зокрема, призводить до набуття шкідливих звичок у дітей (куріння ци-гарок, вживання алкоголю, знайомство з наркотичними речовинами),що в результаті стає способом життя молодої людини [1] .

У літературі можна зустріти різні точки зору на те, чим є сім'я длямайбутнього батька чи матір. Іноді вони абсолютно протилежні.

Але, можна з впевненістю сказати, що у кожній сім'ї складаєть-ся своя, індивідуальна виховна система, яка постійно апробуєтьсяу досвіді, містить багато педагогічних «знахідок», засобів і методіввпливу на дитину, проте не позбавлена прорахунків і серйознихпомилок. Цілі, принципи та зміст виховання у сім'ї часто маютьне сформульований характер, видозмінюються залежно від цілогоряду причин (ціннісних орієнтацій, рівня освіти, загальної та педа-гогічної культури батьків, їх етнічної приналежності, міри відпові-дальності за майбутнє дітей тощо) [5].

Як результат перебудовчих процесів у період державотворенняпосткомуністичного періоду сучасна сім'я втратила соціальний орі-єнтир щодо виховного ідеалу. Цінності порядного сім'янина в Укра-їні зазвичай живилися родинними міжпоколінними традиціями:культу роду і матері, честі роду, родоводу, родинної злагоди, збере-ження родинних реліквій, родинної солідарності, етикету стосунківміж членами родини, любові й пошани до батьків, їхньої культури,піклування батьків про дітей, гостинності та ін. Батько завжди уо-соблював гідність, стійкість духу свого роду, виступав захисникомприродного стану дитини, виховував у своїх дітей вольові якості -витривалість, відповідальність; мати - завжди була носієм любові,гуманізму, доброчинності, берегинею своєї родини. Дітей навчали«робити так, щоб батьку-матері не було соромно перед людьми».Традиції добросусідства сприяли вихованню людяності, доброти,співчуття, взаємодопомоги [1].

Однак сучасна соціально-економічна ситуація провокує і є фономдо формування більш жорсткого стилю спілкування в родині, її орієн-тації на виховання у дітей, насамперед, тих якостей, які допомагаютьвитримувати конкуренцію і виживати, навіть за рахунок іншого.

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіЗагалом на формування готовності молодої сім'ї до реалізаціїїї виховного потенціалу впливають такі сучасні тенденції, що зна-чно послаблюють можливості передавання соціального, зокрема,сімейного досвіду від старших поколінь молодшим. Це: по-перше,послаблення родинних зв'язків, урбанізація, територіальна роз-межованість сімейних колективів, підвищена мобільність молодіу сфері професійних, побутових інтересів, дозвілля, що зменшуєможливості соціального контролю і знижує міру впливу батьків-ської сім'ї; по-друге, зміна стандартів поведінки, сімейних ціннос-тей протягом життя одного покоління призводить до повної абочасткової переоцінки досвіду сімейного життя, який має старшепокоління; по-третє, зменшення кількості дітей у сім'ї, орієнтаціяна одну дитину не дозволяють відтворити природню школу під-готовки майбутніх батьків за рахунок співробітництва старшихз меншими; по-четверте, збільшення кількості та складнощів по-бутових проблем, матеріальні нестатки послаблюють можливостібатьківського впливу на дітей в умовах і засобами сім'ї; п'яте - ве-лика кількість розлучень, збільшення неформальних (неофіцій-них) шлюбів свідчать про недооцінку ролі сім'ї в житті суспільстваі кожної людини зокрема, для виховання, комфортного самопочут-тя і самоствердження дитини [1].

Фактори, які впливають на формування підростаючої особис-тості у сім'ї, спеціалісти умовно поділяють на три групи:

Соціальне мікросередовище сім'ї.

Внутрішня і зовнішня сімейна діяльність.

Сімейне виховання як комплекс цілеспрямованих педагогічнихвпливів батьків.

За традиційним розподілом сфер сімейних стосунків, на дум-ку С. В. Ковальова, перша група факторів охоплює морально-психологічний аспект цих стосунків, тоді як друга - господарсько-побутову сферу діяльності сім'ї [6]. Третя група факторів поєднуєкомплекс виховних впливів батьків, а також вплив їх особистості навласну дитину і міру участі у вихованні.

Розглянемо кожну групу факторів з позиції того, яким чиномвони впливають на формування певних морально-психологічних,господарських та особистісних якостей, які допоможуть молодимлюдям, котрі створюють нову сім'ю.

1. Перша група факторів - соціальне мікросередовище сім'ї як фак-тор впливу на розвиток і формування підростаючої особистості.

Соціальна педагогікаМожна зустріти різні класифікації видів сімейних стосунків за-лежно від того, який соціально-педагогічний та психологічний змісті яке смислове наповнення вкладають автори в їх основу. Наведемодекілька прикладів.

Традиційно сфери життєдіяльності сім'ї поділяють на господар-сько- економічні, морально-психологічні та інтимно-особистісні.

За глибиною і міцністю зв'язку між членами сім'ї їхні взаєминиподіляють на:

психофізіологічні - це стосунки біологічної спорідненості, а та-кож статеві стосунки;

психологічні — включають відкритість, довіру, піклування одинпро одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;

соціальні - включають розподіл ролей, матеріальну залежністьу сім'ї, а також статусні стосунки: авторитет, керівництво, під-корення тощо;

культурні - це особливі внутрішньосімейні зв'язки і стосунки, обу-мовлені традиціями, звичаями, які склалися в умовах певної куль-тури (національної, релігійної) і де сім'я виникла та існує [10].

У соціальній психології залежно від позиції суб'єктів спілку-вання стосунки між ними поділяються на:

співробітництво - взаєморозуміння та підтримка;

аритет - взаємовигода членів союзу;

змагання - прагнення домогтися більшого та кращого станови-ща;

конкуренція - прагнення мати зверхність над іншими;

антагонізм - різке протиріччя у позиціях [6].

Уся ця складна система взаємин обумовлює і характер взаємос-тосунків членів сім'ї.

У науковій літературі визначають три основних стилі сімейнихвзаємостосунків:

авторитарний - безапеляційне і безцеремонне ставлення членівсім'ї, їх жорстокість, агресія, диктат, черствість і прохолодністьодин до одного;

попускаючий (ліберальний) - відторгненість і відчуженість чле-нів сімейного союзу один від одного, їхня повна байдужість досправ і почуттів іншого;

демократичний - передбачає співробітництво, взаємодопомогу,розвинену культуру почуттів та емоцій, а також дійсну і повнурівноправність всіх учасників сімейного союзу [4].

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіСмислова спрямованість взаємостосунків визначає напрямок їхпедагогічного впливу. Розрізняють три типи цієї спрямованості:

на діяльність;

на стосунки з іншими людьми;

на себе і самозадоволення.

Домінуюча смислова спрямованість батьківської сім'ї, зазвичай,відтворюється потім дітьми у їх власних шлюбно-сімейних взаєми-нах. Проте, домінування якогось одного із типів спрямованості можезумовити у дорослому житті негативні наслідки.

Абсолютне домінування ділової спрямованості може породитибездушних прагматиків, які не беруть до уваги емоції і помисли ін-ших; абсолютизація спрямованості на взаємини призведе до орієн-тації на створення і підтримку тісного кола «своїх» і «потрібних»людей; а домінування індивідуалістичної спрямованості сформуєегоїстів і властолюбців [6].

Певне значення для засвоєння адекватних шлюбно-сімейних уяв-лень мають так звані вертикальні взаємостосунки батьків і дітей. Вихід-ною характеристикою цих взаємостосунків є міра і характер емансипа-ції (звільнення від залежності) дітей від батьків по мірі дорослішанняперших. Більшість сучасних батьків вважає цю емансипацію немину-чою і з появою перших її ознак або безсило опускає руки, або починає«боротися» за своїх дітей, використовуючи різні заборони.

У взаємостосунках батьків і дітей наявні чотири функції, кожназ яких має домінуючий вплив на дитину у певний віковий період їїрозвитку:

для немовляти батьки виступають джерелом емоційного тепла іпідтримки;

у ранньому і дошкільному віці батьки - це влада, найвища ін-станція, розпорядник усіх благ;

у молодшому і середньому шкільному віці батьки є зразком іприкладом для наслідування;

із настанням наступних періодів життя батьки повинні бутидругом і порадником для дитини [4].

Безумовно, в будь-якому віці у взаєминах батьків з дітьми по-винні бути присутні всі чотири функції. Проте з дорослішанням ді-тей і для збереження батьками свого виховного впливу з'являєтьсянеобхідність перебудови характеру взаємостосунків і спілкування зпідростаючими дітьми на основі співробітництва, взаєморозумінняі взаємопідтримки.

Отже, соціальне мікросередовище сім'ї як фактор впливу на ста-новлення особистості дитини, має певні характеристики. Це:

структура сімейного колективу, яка визначає місце кожного чле-на сім'ї по відношенню один до одного і обумовлює її морально-психологічний клімат;

система взаємостосунків, яка сприяє виробленню, закріпленнюі використанню у подальшому дорослому житті певних стерео-типів поведінки.

Друга група факторів впливу сім'ї на становлення особистостідитини - внутрішня і зовнішня діяльність сім'ї. Ця група факторівохоплює, здебільшого, господарсько-економічну сферу сімейнихвзаємостосунків, яка безпосередньо формує сукупність шлюбно-сімейних уявлень дітей про права і обов'язки членів сім'ї, розпо-діл домашніх справ, обов'язків, бюджету та інших питань. Сім'ям,особливо у нових соціально-економічних умовах, буває складновирішити господарсько-економічні питання через різні об'єктивніі суб'єктивні причини. Розуміння і свідоме ставлення до господар-ських обов'язків у сім'ї є однією з умов гармонійних взаємостосун-ків подружжя, взаєморозуміння з дітьми.

Сімейний бюджет є основою ведення домашнього господар-ства: він задає стиль життя сім'ї та зміст її господарської діяльності.І тому упорядкованість або розбалансованість сімейного бюджетуможе суттєво вплинути на психологічний клімат у сім'ї. Спеціаліс-тами [1; 4] помічено, що навіть функції сім'ї, які мають, переважно,матеріальний характер, здобувають помітне емоційне забарвлення.

Проте психологи стверджують, що для спокійного сімейногожиття важливіше не стільки вміле ведення господарства, скількиоднакові погляди подружжя на те, як його вести. Аналізуючи статевіролі сучасних чоловіків і жінок, Т. В. Говорун зазначає: «Хоч укра-їнська родина й зберегла притаманний етнокультурі високий статусжінки-матері, проте насадження патріархальної нормативної шлюб-ності не могли не позначитися на зміні ціннісних орієнтацій як чо-ловіків, так і жінок» [3, С. 102]. І як наслідок цього - насаджування інав'язування певного образу жінки через засоби масової інформації,«в масовій свідомості глибоко вкорінилося хибне переконання, щотільки жінка здатна справлятися з веденням домашнього господар-ства, тільки їй під силу прати, куховарити, прибирати, доглядати,опікуватися тощо. Ці сфери - її священна парафія, до якої чоловікне має ніякого відношення» [ 3, С. 129].

Діти, спостерігаючи за буденним життям своєї сім'ї, чітко дифе-ренціюють сфери діяльності, в яких задіяні їхні батьки. Це сприяє за-кріпленню у малюків відповідних моделей статево типізованої пове-дінки, що у подальшому може відобразитись у небажанні (особливоякщо це хлопчик) виконувати «не свою роботу». Адже саме в умовахповсякденного життя розкриваються дійсно людські взаємини міжчленами сім'ї, їх звички, уподобання, формуються риси характеру.

Психологи [4; 6] вважають, що ефективність сім'ї у підготовцідитини до подальшого самостійного життя визначається тією пози-цією, яку остання займає у ній. Недостатня включеність у сім'ю, не-виконання побутових обов'язків, неприйняття участі в обговореннізагальносімейних справ і проблем характеризує своєрідне відчужен-ня і відсторонення від сім'ї, що в подальшому проявляється у втратісім'єю впливу на поведінку, думки і почуття підростаючих дітей.

Внутрішньо- і зовнішньосімейна діяльність не обмежуєтьсятільки сферою господарсько-економічних взаємостосунків. Вмілоорганізоване дозвілля (тобто вільний час) характеризує відновлюю-чу функцію сім'ї. Тут простежується пряма її залежність від упоряд-кованості домашнього господарства і побуту сім'ї. Наведена вищестатистика бюджету позаробочого часу чоловіків і жінок яскравосвідчить про перевантаженість жінки домашніми справами, які длянеї часто є повсякденними, а для чоловіків мають лише епізодичнийхарактер. Це не залишає жінці часу для відпочинку.

Вивчення рівня «соціального самопочуття» показало, що середосновних проблем, які ускладнюють життя сучасної сім'ї, найчасті-ше позначають проблеми здоров'я, тривогу за майбутнє дітей, втомуі відсутність перспектив. Для підтримки здоров'я і працездатностіорганізму, відновлення сил необхідні раціональний режим і повно-цінне задоволення життєвих потреб. Відновлююча роль сучасноїсім'ї, її життєздатність багато в чому залежать від настрою її дорос-лих членів. Тому звільнення жінки від «подвійного навантаження»за рахунок перебирання домашніх справ іншими членами сім'ї (чо-ловіком і, обов'язково, дітьми) - одна з багатьох умов гармонізаціїсімейних взаємостосунків.

Вільний час сім'ї виконує специфічну роль, спрямовану на їїпідтримку як цілісної системи. Зміст і форми проведення дозвіллязалежать від рівня культури, освіти, місця проживання, доходів, на-ціональних традицій, віку членів сім'ї, їхніх індивідуальних нахилівта уподобань.

Дозвілля сучасної сім'ї може бути активним і змістовним, якщовраховуються інтереси і потреби всіх її членів. Адже, сімейне дозвіл-ля повинно здійснювати розвиваючий вплив на всіх членів роди-ни: підвищувати освітній, загальнокультурний рівень, об'єднуватиспільністю інтересів, переживань. Об'єднуючим може бути інтересдо природи, театру, книжок, спорту тощо. Тоді дозвілля стає дієвимзасобом сімейного виховання.

Третя група факторів — сімейне виховання як комплекс цілеспря-мованих педагогічних впливів на дитину найближчого оточення.

Методи виховання, які використовуються у сім'ї, обумовленівзаємозв'язками суб'єктів виховного процесу (які характеризують-ся неформальним характером) і різняться як кількістю, так і змістом(тобто за сутністю та ефективністю впливу на дитину) щодо методіввиховання, що використовуються в інших соціальних інститутах.

Взаємини батьків і дітей передбачають здійснення певних впли-вів. Батьки і діти свідомо і несвідомо використовують різні видивпливу один на одного з метою отримання певних «винагород»,привілеїв, користі тощо. І не завжди ці впливи є конструктивними.Наприклад, застосування батьками фізичної сили (побиття) щододитини - це фізична дія, а втеча дитини з дому - це соціальна дія.

Методів впливу на дитину з боку батьків існує безліч, існує ібагато класифікацій цих методів. Нас цікавить цілеспрямованийвплив батьків як фактор формування особистості дитини. У цьомуаспекті виховні впливи можна поділити за характером того, на що усамому об'єкті виховання вони спрямовані:

Когнітивні виховні впливи. Націлені на систему знань людини, наїї перетворення.

Емоційні виховні впливи. Покликані викликати і підтримуватиу дитини певні афективні стани, які полегшують або утруднюютьприйняття нею інших психологічних впливів.

Поведінкові виховні впливи безпосередньо спрямовані на вчинкидитини. Примушуючи її діяти певним чином і забезпечуючи відпо-відні позитивні або негативні підкріплення вчинкам, такі впливиопосередковано діють і на особистість [10].

Структура стосунків у сім'ї певною мірою визначає особливос-ті позицій і ролей її членів. Існує певна думка, що головним в аналізідитячо-батьківських стосунків є поняття «роль». Отже, прийняття тієїчи іншої ролі батьками щодо дитини визначає стиль виховання. Вищевже були наведені приклади неправильних стилів виховання у сім'ї.

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіПід специфікою сімейного виховання розуміється комплекс від-мінних, притаманних тільки їй особливостей. Зокрема, це:

своєрідність сім'ї як соціального інституту виховання та її ви-хованих можливостей;

засоби і процес реалізації мети і завдань виховання;

особливості сім'ї як об'єкта педагогічних впливів з боку школи ігромадськості.

Отже, сім'я є тим соціальним інструментом, за допомогою якогосуспільство впливає на особистість, передає новим поколінням на-копичені людством досягнення культури, соціального досвіду [2].

Сім'я як соціальний інститут виховання володіє широкими тарізноманітними можливостями впливу на дитину, майбутньогобатька чи матір, формуючи в них певні шлюбно-сімейні уявлення.Виховна діяльність батьків передбачає вирішення різноманітнихзавдань, які умовно поділяють на стратегічні (спрямовані на від-далені цілі та розраховані на тривалі зусилля) та оперативні (спря-мовані на вирішення наболілих питань сьогодення) [2]. Проте, коловпливу сім'ї на дитину не обмежується тільки виховною діяльністюбатьків - на формування особистості дитини великий вплив має за-галом спосіб життя сім'ї.

Крім того, наявність у сім'ї батька і матері, кількість дітей у їїскладі, чисельність і співвідношення поколінь впливають не тількина життя конкретної сім'ї, але й на певні аспекти життя суспільства.

Розглянемо виховні можливості сім'ї з точки зору формуванняадекватних шлюбно-сімейних уявлень у молоді, тобто чим володієсім'я як соціальний інститут, чого не має в інших соціальних інсти-тутах виховання, і визначимо особливості виховання у сім'ї як со-ціальному інституті виховання:

Сімейне виховання тільки одна з форм виховання у суспільстві.Проте, сім'я, виступаючи одним із перших інститутів виховання,виконує функцію ранньої соціалізації.

Особливістю є неперервне поєднування цілеспрямованих педа-гогічних впливів батьків та інших дорослих на дітей із повсяк-денним впливом устрою життя сім'ї.

Сімейному вихованню притаманні неперервність і довготри-валість, а, отже, виховний вплив сім'ї зазнають на собі не лишедіти, а й дорослі.

Людина зазнає на собі вплив сім'ї від дня народження до кінцясвого життя. Неперервність сімейного виховання проявляється утому, що у час вечірнього відпочинку сім'ї, у вихідні та святкові дні,під час канікул, у період відпустки батьків дитина засвоює багатонового, продовжує пізнавати життя, себе, дорослих. З роками забу-ваються деталі сімейного виховання, але на все життя лишається упам'яті яскраві, емоційно забарвлені образи близьких дорослих і ти-пова атмосфера взаємин, що панувала у сім'ї.

Вплив сім'ї на дітей у різні періоди їх життя неоднаковий.

Батькам та іншим членам родини належить вирішальна роль утому, щоб дитина розвивалася як людина, ставала особистістю.Адже із народженням дитини ще не народжується особистість -вона формується у людському оточенні. А найближче оточенняновонародженого - сім'я: мати, батько, бабусі, дідусі, брати і се-стри [9].

Яскраві приклади порушення розвитку дитини внаслідок від-лучення дитини від батьків і людського оточення - госпіталізм та"синдром Мауглі".

Сімейне виховання більш емоційне за своїм характером, ніжбудь-яке інше виховання, оскільки взаємостосунки у сім'ї маютьнеформальний характер. Афективна насиченість спілкуванняміж членами сім'ї, перевантаження позитивними та негативни-ми емоціями істотно відбивається на самопочутті дитини, її сві-тосприйманні та усвідомленні образу близьких дорослих.Можна назвати такі фактори емоційного впливу сім'ї на дити-ну:

Психологічний клімат сім'ї поєднує особливості, якими познача-ється найбільш типова гама переживань членів родини, їх настрої,афекти, емоційні контакти, а також прояви любові та поваги одиндо одного.

Взаємини батьків: розлад у стосунках між батьками дуже не-гативно позначається на самопочутті дитини і обумовлює виник-нення, так званих, конфліктних переживань. Подібні переживанняє наслідком зіткнення у свідомості дитини протилежних за своїмемоційним забарвленням ставлень до близької людини.

Поведінка і розмови батьків проявляються у характері ігор, вяких діти відтворюють те, що їх найбільше вражає. Якщо ж при ди-тині ведуться "дорослі" розмови, вона не розуміє змісту розмови за-галом, проте нею запам'ятовуються лише окремі слова, які найчасті-ше вживаються батьками, і емоційно сприймається саме ставленнябатьків до предмета їхньої думки.

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіРізні прояви оцінного ставлення близьких дорослих до дитини:осуд - веде до зниження самоповаги і вияву негативних емоцій(якщо осуд виражений у різкій емоційній формі, то сприймаєтьсядітьми як глибока образа); похвала - підносить дитину у власнихочах, викликає позитивні емоційні переживання, проте якщо пере-творюється у захвалювання, може дезорієнтувати дитину у власнихможливостях, знизити активність [6].

Розглянуті фактори емоційного впливу сім'ї на дитину позна-чаються на зниженні або підвищенні рівня її емоційно-ціннісногоставлення до самої себе.

Сім'я об'єднує людей різної статі, віку і, нерідко, з різними про-фесійними інтересами.

Правильне ставлення батьків до виховання дітей раннього і до-шкільного віку позитивно відображається потім на їх навчальній,трудовій та суспільній активності, зокрема, у формуванні такихякостей, як працелюбність, самостійність, ініціативність тощо.

Своєрідний вплив виховного потенціалу сім'ї на дітей, який, заможливості, повинен мати інтегративний характер сукупностіусіх компонентів.

Під виховним потенціалом сім'ї розуміється комплекс умов і засобів,які у сукупності складають педагогічні можливості сім'ї. Це зокрема:

матеріальні та побутові умови життя;

чисельність і структура сім'ї;

рівень розвитку сім'ї як колективу (взаємодопомога);

характер стосунків між її членами;

моральна, емоційно-психологічна та трудова атмосфера сім'ї;

життєвий досвід та особистий приклад батьків;

культурно-освітній рівень і професійні якості дорослих членів сім'ї;

система і характер внутрісімейного спілкування і спілкуваннясім'ї з оточуючим;

рівень педагогічної культури дорослих (насамперед, батька і матері);

наявність вільного часу і характер організації сімейного відпо-чинку;

можливість використання засобів масової інформації і культури;

розподіл між дорослими членами сім'ї виховних обов'язків;

сімейні традиції.

Члени сімейного союзу поєднані родинними зв'язками, які крімправового регулювання передбачають ще й моральний аспект, аотже, взаємну турботу і відповідальність один за одного [7; 12].

Соціальна педагогіка11. Особливості і характер сімейного спілкування впливають настановлення морально-етичних, інтелектуальних та емоційно-психологічних якостей дитини, її поведінку та всебічний розвиток.Специфічність сімейного спілкування обумовлена: багатоас-пектністю сімейних стосунків (економічні, емоційно-психологічні,статеві, морально-родині); їх характером (природність, постійність,інтимність тощо); різноманітністю зв'язків сім'ї із навколишнім се-редовищем; характером впливу на сім'ю навколишнього середови-ща; своєрідністю сприйняття цих впливів сім'єю [2].

Наявність різної чисельності дітей у сім'ї і відмінності у їх статіобумовлюють різні підходи у вихованні як дівчат, так і хлопчи-ків, адже не всі психолого-педагогічні закономірності розвиткуособистості відображаються на дітях різної статі однаково.

Правильний розподіл педагогічних сил у сім'ї (тобто, міра участібатька і матері у вихованні), знання про статеві вікові законо-мірності розвитку дитини забезпечують високу результатив-ність виховних впливів батьків. У сім'ї для дитини менш по-мітні навмисні виховні впливи і вона активніше проявляє себеяк суб'єкт самостійної діяльності. Педагогічні впливи дорослихмайже завжди індивідуальні, тому у батьків більше можливос-тей врахувати при цьому вікові та індивідуальні особливості ді-тей, використовувати у вихованні життєві ситуації [11].

Система стосунків батьків між собою, їхні відносини з дітьми,внутрісімейна атмосфера загалом - все це є для дітей незамінноюпрактичною школою майбутнього батьківства і материнства.Поведінка дорослого визначається досить великим і складним

набором різноманітних мотивів. При цьому можна виокремити най-більш типові випадки впливу деяких домінуючих мотивів у струк-турі особистості батьків на реалізацію процесу виховання:а) виховання і потреба в емоційному контакті:

Потреба в емоційному контакті розуміється як певна форма орі-єнтування - спрямованість на психічний образ іншої людини. Прицьому дитині важливо відчувати, що і вона є предметом зацікавле-ності з боку інших. (У такому співзвучному емоційному контактівідчуває потребу кожна здорова людина незалежно від віку, освіти,ціннісних орієнтацій). Тоді дитина стає центром потреби, єдинимоб'єктом задоволення. Це у сімях, де батьки з різних причин ма-ють труднощі у налагодженні контактів з іншими людьми (матері-одиначки, бабусі, що весь вільний час присвячують піклуванню про

Розділ 5. Сім'я як об'єкт соціально-педагогічної діяльностіонуків). При такому вихованні батьки несвідомо ведуть боротьбу зазбереження об'єкта своєї потреби, перешкоджаючи виходу дитиниза межі сімейного кола.

б)         виховання і потреба сенсу життя:

Без задоволення цієї потреби людина не може нормально функ-ціонувати, не може мобілізувати усі свої здібності максимально.

Задоволенням потреби сенсу життя для молодої сім'ї може ста-ти турбота про дитину. Батьки можуть вважати, що сенсом їх існу-вання є догляд за фізичним станом і вихованням дитини. Вони незавжди можуть це усвідомлювати, вважаючи, що мета їхнього життяв іншому, проте щасливими себе вони почувають тільки тоді, коливони потрібні. Відчуження дитини сприймається батьками як "втра-та сенсу життя".

в)         виховання і потреба досягнення:

У деяких батьків виховання дитини спонукається мотивацієюдосягнення. Тоді мета виховання полягає у тому, щоб їхні діти до-моглися того, чого не вдалося батькам через відсутність необхід-них умов або ж через те, що самі вони не були досить здібними інаполегливими. Такий прояв егоїзму часто самими батьками неусвідомлюється. Дитина позбавляється необхідної незалежності,перекручується сприйняття притаманних їй задатків, сформованихособистісних якостей. Переважно не беруться до