РОЗДІЛ 7. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТАПО ПОДОЛАННЮ РІЗНИХ ФОРМ ДЕЗАДАПТАЦІЇПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ

§ 1. Важковиховуваність як передумова виникнення відхилень уповедінці підлітків

Ускладнення, з одного боку, світу, в якому ми живемо, а з ін-шого - самої людини, зумовило зростання актуальності всіх питань,пов'язаних з вихованням. До найбільш актуальних, що вимагаютьсвого вивчення, належить проблема девіантної особи, як об'єкта до-слідження різними науками, і важковиховуваних неповнолітніх, зо-крема як об'єкта вивчення соціально-педагогічною наукою.

Слід зазначити, що, коли оцінюється соціальна поведінка підліт-ка, то вона не зводиться лише до зовнішніх проявів, оскільки за всіхобставин так чи інакше виявляється його соціальна позиція. Тому,коли йде мова про готовність засвоювати та реалізовувати ним напрактиці соціальні норми, слід оперувати поняттями виховуваностіта важковиховуваності.

Виховуваність розглядають як здатність особистості пра-вильно сприймати та засвоювати основні суспільні норми та вимо-ги, здатність позитивно реагувати на соціально-педагогічні впливиззовні, готовність до переходу на нові рівні розвитку особистості(А. К. Маркова). Виховуваність підлітків обумовлюється певнимрівнем розвитку їх інтелекту, волі, почуттів, позитивним фондомнавичок, звичок, стосунків, соціального досвіду, засвоєного ними вранньому дитинстві, на якому базується подальший їхній соціаль-ний розвиток. Тобто виховуваність підлітка визначає його підготов-леність до досить швидкого формування нових для нього пізнаваль-них, емоційних, соціальних і поведінкових умінь і навичок.

Якщо рівень виховуваності (здатності/підготовленості) до-статньо високий, то йдеться про вихованість - сформованість (напевному рівні) соціально значущих якостей особистості школяра [4].Вихованість учнів - це своєрідний показник ефективності та якостінавчально-виховного процесу.

Іншою характеристикою підлітків В. А. Поварницина [9] пропо-нує розглядати педагогічну занедбаність, тобто несформованістьу підлітків важливих соціальних якостей особистості, актуальнихдля їх віку. Вона протилежна вихованості й є результатом низького

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптаціїрівня виховуваності. Її проявами є: закритість підлітка до допомо-ги інших людей у його розвитку, небажання прислухатися до по-рад оточуючих, труднощі орієнтування в нових соціальних умовах.Риси та якості педагогічно занедбаного школяра обумовлюють йогонеадекватні реакції на соціально-педагогічні впливи через недостат-ній розвиток свідомості, волі, почуттів.

В. Г. Баженов [1] розрізняє ознаки педагогічної занедбаності, щовказують на нездатність підлітка сприймати соціально-педагогічнівпливи. До них належать:

порушення в мотиваційній сфері та сфері потреб, відсутністьнеобхідних позитивних чи переважання негативних орієнтаційособистості;

нездатність правильно підпорядковувати вибір засобів поставле-ним цілям через несформованість цих засобів чи нерозбірливість уїх виборі, несформованість почуття обов'язку, відповідальності;

нездатність правильно і самостійно прийняти відповідальне рі-шення через невпевненість у своїх силах чи надмірну самовпев-неність;

безвідповідальність, нездатність до обов'язкового виконаннясвоїх рішень, доручень старших, колективу товаришів;

невміння адекватно оцінити результати своєї поведінки, свійвчинок, некритичність, несформованість соціально значущихкритеріїв оцінки і самооцінки і необхідних навиків оцінювання;

нездатність до закріплення в індивідуальному досвіді позитив-них результатів і способів моральної діяльності, переважанняшкідливих звичок.

Педагогічна занедбаність є своєрідною передумовою виникнен-ня важковиховуваності. Взаємозв'язок цього поняття з описанимивище можна відобразити на такій схемі:

Поняття «важкий» почало використовуватися вже у другій по-ловині XIX ст. у працях дослідників О. Зака, Д. Дріля, П. Каптєрєва,П. Лесгафта, П. Люблінського, І. Сікорського. «Важкими» вважали-ся діти, котрі не усвідомлювали своїх негативних вчинків, були жор-стокі та байдужі до страждань оточуючих, в ранньому віці ставалина злочинний шлях. Тому поняття «важка дитина» та «малолітнійзлочинець» ними ототожнювалися.

Термін «важковиховуваність» увійшов в науку в 30-ті роки ХХстоліття і спочатку означав лише «несприйнятливість та опір» ви-хованця педагогічній дії. У загальному розумінні до важковиховува-них відносили фізично здорових дітей, у поведінці яких спостеріга-лися неорганізованість, недисциплінованість, правопорушення [8].

Зараз дослідники під важковиховуваністю розуміють педагогіч-ну занедбаність такого рівня, при якому подальший соціальний роз-виток неповнолітнього відбувається таким чином, що створюютьсявнутрішні передумови для деформованого сприйняття ним соціаль-них норм, виникає потреба зберегти негативне в своєму духовномусвіті всупереч соціально-педагогічним впливам [6]. Тобто, важко-виховуваність - це не просто несприйнятливість до позитивногосоціального досвіду чи нездатність його засвоювати. Важковихо-вуваність - це стійке небажання засвоювати соціально-педагогічнівпливи і адекватно на них реагувати.

Безумовно, утруднення в оволодінні соціальним досвідом спо-стерігаються в неповнолітнього вже в ранньому дитинстві, в сім'ї,в дошкільному закладі, однак особливо гостро вони відчутні в під-літковому та юнацькому віці. Можна стверджувати, що важкови-ховуваність притаманна індивідам будь-якого віку, але як гострапсихолого-педагогічна проблема вона наявна у молоді, яка навча-ється, особливо підлітків.

Важковиховуваність можуть викликати різні причини, у т.ч. про-рахунки вихователів, батьків, відхилення від психічного та соціаль-ного розвитку, особливості характеру, інші особистісні характерис-тики вихованців, що утруднюють соціальну адаптацію, засвоєннясоціальних ролей. У ряді досліджень [2; 10] широко застосовуєтьсяпоняття «важковиховуваність» при пояснкнні такої міри відхилен-ня від соціальних норм у внутрішній позиції дитини, при якій маютьмісце порушення моральної норми та правил співіснування людей.Тобто це поняття використовується для позначення максимально

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптаціїнаближеного рівня відхилень у поведінці дитини до норми (на від-міну від правопорушень чи патологій діяльності).

У зарубіжній літературі часто поряд із поняттям «важковихову-вані» вживають поняття «діти з проблемами» [7]. Однак виникненняу підлітків проблем не завжди викликає труднощі при їх розв'язанніта не завжди ускладнює роботу з такими неповнолітніми. Тому неварто розглядати ці поняття як синоніми.

Не можна також ототожнювати поняття «важковиховуваний» і«важконаучуваний». Важконаучуваність - це певна міра низької на-учуваності [10]. Ознаками важконаучуваності неповнолітніх є: не-сформованість основних навчальних умінь; дисгармонія навчальнихмотивів; низька навчально-пізнавальна активність; неуспішність на-вчання; шкільна тривожність. Вона може поєднуватися і з важковихо-вуваністю через відсутність об'єктивного підходу до неповнолітніх.

Що ж до важких підлітків, то у ряді досліджень зазначено, щовони не вміють вирішувати свої проблеми соціально прийнятнимчином. Тому поняття «важкий підліток» слід використовувати дляхарактеристики неповнолітнього, який особливо болісно переживаєкризу перехідного віку [5]. Такі підлітки характеризуються внутріш-німи конфліктами, акцентуаціями характеру, нестійкістю емоційно-вольової сфери. Як засвідчує педагогічна практика, переважну біль-шість учнів вчителі вважають важкими, однак це не значить, що всівони завжди є важковиховуваними.

Важковиховуваність завжди зумовлюється комплексом причин,поєднанням ряду несприятливих обставин. Причини, що виклика-ють важковиховуваність не діють ізольовано одна від одної. Ніякаокремо взята причина не може фактично бути єдиною.

Серед соціально-економічних умов, які впливають на виникнен-ня важковиховуваності, виділяють такі [8]:

загально-соціальні (порушення принципів демократії, соціаль-ної справедливості, крах соціальних ілюзій, прояв тенденцій додегуманізації);

економічні (порушення в народному господарстві, плануванніта розподільчих відносинах, незадоволеність потреб молоді вматеріальних благах, засобах дозвілля);

соціально-демографічні (перехід до малодітної сім'ї, масове за-лучення жінок до виробництва, відчуження дитини від сім'ї);

соціо-технічні (втрати від НТП у вигляді міграції, урбанізації,негативний вплив ЗМІ);

організаційно-управлінські (несвоєчасність і непослідовність уздійсненні заходів з актуальних молодіжних проблем).Поряд із соціально-економічними та соціально-політичними на

виникнення відхилень у поведінці підлітків впливають психолого-педагогічні фактори: прагнення до самоутвердження, до дорослості,підвищена емоційність, юнацький максималізм, намагання виділи-тися, знайти себе. Якщо ці прагнення не задовольняються в суспіль-ному житті, вони спрямовуються в негативне русло.

Виникнення важковиховуваності спричиняю