§ 5. Проблеми соціально-педагогічної роботиз „дітьми вулиці"

У середині 90-х років у нашій країні постала серйозна проблема:на вулицях опинились тисячі дітей, котрі жили у підвалах, каналі-заційних люках, навіть у контейнерах для сміття. Так, в Україні від-крито почало звучати поняття "діти вулиці".

Хто ці діти? Звідки вони з'явилися? Чому до цього часу залиша-ються на вулиці?

За визначенням ЮНІСЕФ, "діти вулиці - це неповнолітні,для яких вулиця (в широкому розумінні слова, що містить і не-зайняте житло, і незаселені землі і т.п.) стала постійним місцемперебування".

Безперечно, це визначення не охоплює велику кількість груп ді-тей, які з різних причин опинилися на вулиці. Адже серед них є йтакі, котрі мають домівку, батьків або близьких людей. У ряді країнпаралельно функціонують два поняття: "діти, які працюють на ву-лиці" і "діти, які живуть на вулиці". Іноді зустрічається таке понят-тя, як "діти, котрі живуть на вулиці разом зі своєю сім'єю".

Соціальна педагогікаЗа визначенням Дитячого Фонду Об'єднаних Націй (ЮНІ-СЕФ), до «дітей вулиці» належать:

діти, які не спілкуються зі своїми сім'ями, живуть у тимчасо-вих помешканнях (покинутих будинках) або не мають взагаліпостійного житла і кожен раз ночують у новому місці; їхнімипершочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошукжитла (безпритульні діти);

діти, які підтримують контакт із сім'єю, але через бідність, пе-ренаселенння житла, безробіття батьків, експлуатацію та різнівиди насилля (фізичне, сексуальне, психічне) проводять більшучастину дня, а іноді й ночі, на вулиці (бездоглядні діти);

діти - вихованці інтернатів та притулків, які з різних причинвтекли із них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають підопікою держави).

Збільшення кількості "дітей вулиці", насамперед, зумовленопроблемами сімейного життя. Як зазначалось у доповіді ЮНІСЕФНезалежній комісії з гуманітарних питань ООН у 1990 році, дитинапотрапляє на вулицю через те, що її сім'я переживає кризу, і якщоще не розпалася, то перебуває на межі розпаду.

Результати досліджень Інституту проблем сім'ї та молоді, про-ведених на замовлення Державного центру соціальних служб длямолоді показали, що до "дітей вулиці" в Україні слід віднести такігрупи неповнолітніх:

безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця про-живання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих усім'ї; діти, котрих вигнали з дому батьки;

бездоглядні діти - діти, які мають визначене місце проживання,але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді йночі, в результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів,бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх; наявності психіч-них захворювань у батьків, байдужого ставлення останніх до ви-ховання дітей;

діти-втікачі з навчально-виховних закладів - діти, яких не вла-штовують умови життя й виховання у цих закладах, які зазналипсихологічного, фізичного або сексуального насилля у закладахінтернатного типу або притулках;

діти-втікачі із зовні благополучних сімей - діти з високим рів-нем конфліктності, патохарактерологічними особливостями,відхиленнями у психічному й особистісному розвитку;

діти, які за своїми психологічними ознаками схильні до постій-ного перебування на вулиці; діти, позбавлені систематичноїбатьківської турботи, аутсайдери шкільних колективів, діти зяскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні добезцільного проведення часу.

В Україні до сьогодні не існує вичерпного визначення цієї ка-тегорії дітей, тому "діти вулиці" розглядаються як неструктурова-ний об'єкт: до нього належать діти, які залишились без батьківськоїопіки й визначеного місця проживання; діти, які мають сім'ю, алетимчасово втратили з нею зв'язки; мають дім і сім'ю, але перебува-ють протягом дня на вулиці; які заробляють кошти жебракуваннямі крадіжками; схильні до бродяжництва та інших видів асоціальноїповедінки. Без сумніву, у різних категорій дітей існує різна мотива-ція виходу на вулицю.

Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю,можна дати таке визначення суті поняття "діти вулиці":

головною ознакою, за якою дитину можна віднести до "дітей ву-лиці" є та, що більшу частину часу вони проводять саме там;

"діти вулиці" - діти, які офіційно не визнані позбавленими бать-ківської опіки, але фактично можуть бути визнані соціальнимисиротами, оскільки батьки з певних причин належним чином незаймаються їхнім вихованням. Поняття "діти вулиці" об'єднує всобі безпритульних і бездоглядних дітей.

Починаючи з 1997 року, в Україні проводився ряд дослідженьіз визначення основних характеристик "дітей вулиці", з'ясуванняїхнього стилю життя і потреб. Основними висновками досліджень,проведених на замовлення ЮНІСЕФ, закладів системи Державно-го комитету України у справах сім'ї і молоді, громадських і міжна-родних організацій, є:

більшість "дітей вулиці" - діти підліткового віку;

хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток;

більшість підлітків виховується у багатодітних сім'ях;

надто часто "діти вулиці" проживають у нетипових для Українисім'ях: без батьків або тільки без матері чи без батька;

серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди,які мають постійну роботу;

значна частина дітей вулиці має проблеми з батьками, найближ-чими родичами;

значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до ста-тусу "вуличної" має низьке матеріальне становище сім'ї;

значна частина "дітей вулиці" заробляє гроші самостійно, причо-му досить часто "робота" дає гарні прибутки, але є асоціальною:крадіжки, жебракування, надання сексуальних послуг та ін.;

"діти вулиці" часто зазнають експлуатації й насилля з боку ро-весників і дорослих на вулиці та вдома;

діти нерегулярно харчуються, часто голодають;

"діти вулиці" вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, па-лять.

Основні психофізичні характеристики дітей, які формуютьсяв умовах вулиці, визначаються раннім залученням дитини до жор-стких умов виживання. Більшість безпритульних дітей втратилисімейні зв'язки: були покинуті батьками або самі покинули сім'ю,котра не забезпечувала нормальних умов життя.

Усі наведені вище характеристики більшою мірою притаманнідітям, які остаточно мешкають на вулиці, хоча на початкових етапах"виходу з дому" вони мало відрізняються від середньостатистичноїукраїнської дитини.

Постає питання: "Яким є шлях дитини на вулицю?"Враховуючи особливості "дітей вулиці" як групи ризику, ми ви-окремили п'ять стадій зміни стилю життя дитини у процесі "виходуна вулицю":

Стадія байдужості: дитина навіть не розглядає можливість ви-ходу на вулицю, причому "вихід на вулицю" передбачає широкерозуміння цього поняття.