§ 1. Теоретичні засади технологізаціїсоціально-педагогічної роботи

магниевый скраб beletage

Суспільна свідомість на початку ХХІ століття визначаєтьсяінтересом до соціальних технологій, до технологізації соціальноїдіяльності, що є закономірною складовою світової технологічноїреволюції. Технологізація соціального простору нині виступає якчинник забезпечення соціального функціонування суспільства, прицьому соціальні технології значною мірою є інтелектуальним ресур-сом, використання якого дозволяє не тільки вивчати та передбачатисоціальні зміни, але й активно впливати на процес соціального роз-витку суспільства, отримувати прогнозований соціальний резуль-тат.

Те, що сьогодні відбувається в сфері соціальних технологійможна визначити як технологічну революцію, викликану до життясукупністю важливих технологічних факторів. До них належать:швидке оновлення сфер суспільного життя, тобто динаміка соціаль-них змін; глобальна демократизація суспільних систем; процес пе-реходу цивілізованих суспільств до інформаційної сфери існування;визначення соціального простору як основного об'єкта технологіза-ції [5, С. 3].

Саме тому ефективне формування соціальної політики Україниможливе лише на основі технологізації соціальних процесів, за раху-нок оптимального використання соціальних ресурсів і можливостейсоціальних установ і широкого кола працівників соціальної сфери.

Технологія (грец. techne - мистецтво, майстерність, уміння) -сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки;опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, технологічніправила, вимоги, карти, графіки. Усі відомі на сьогодні технологіїподіляють на дві групи: промислові та соціальні. До промисловихналежать технології переробки природної сировини (нафти, руди,деревини тощо) чи отриманих з неї напівфабрикатів (готових мета-лів, прокату, окремих деталей і вузлів виробів тощо). Соціальноювизначають технологію, у якій вихідний і кінцевий результат - лю-дина, а основні параметри вимірювання - її якості та властивості [3,С. 294].

Сучасна соціологія розглядає соціальні технології як інно-ваційну систему методів виявлення і використання прихованихпотенціалів соціальної системи, отримання оптимального со-ціального результату при найменших управлінських витратах.Дотриманням системного підходу вирізняються й погляди насоціальні технології в дослідженнях теорії соціальної роботи,де соціальні технології розглядаються як сукупність методів,прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення метисоціального розвитку. Можна сказати, що соціальні технологіїце - соціальні програми, що містять певні алгоритми, засоби таспособи діяльності. У цьому контексті можна погодитись з за-гальним визначенням соціальних технологій як технологій со-ціального функціонування суспільства загалом і окремих соці-альних груп, зокрема.

Типовим є погляд на соціальні технології як інтелектуальнийресурс суспільства у вигляді узагальнення набутих і систематизова-них знань, досвіду, умінь і практики соціальної діяльності.

До особливостей соціальних технологій належить такі прояви:участь великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю;суб'єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціальногорозвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються, насамперед,лідерами, і відповідно до цього будуються процеси управління,керівництва, переконання окремих мікросоціумів); комплекснийхарактер соціальних технології і технологій соціальної роботи, зо-крема; превентивність змісту більшості соціальних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи дозво-ляє виділити такі етапи реалізації соціальних технологій:

теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об'єктутехнологічного впливу, виокремлення складових компонентів(елементів); з'ясування соціальний зв'язків між ними;

методичний, пов'язаний з добиранням методів, засобів впливу,обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансфор-мації результатів аналізу в висновки та рекомендації;

процедурний; пов'язаний з практичною діяльністю по апробаціїобраної послідовності використання інструментарію.

Логіку реалізації етапів соціальних технологій можна подати увигляді схеми (рис. 8.1).

Таким чином, структура соціальних технологій визначаєтьсянаявністю:

програми (проекту), у межах якої (якого) розв'язується певнапроблема;

заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляхудосягнення результату;

певного стандарту (нормативу) діяльності;

критеріїв оцінки результатів.

Будь-яка соціальна технологія, що має на меті проектуваннята впровадження, має бути орієнтована на технологізацію відпо-відного процесу. При цьому ефективність процесу технологізаціїполягає у:

формуванні процесу;

наданні йому цільової спрямованості;

оптимізації соціально-педагогічної діяльності;

забезпеченні сталості соціального процесу;

створенні механізмів саморегуляції процесу;

забезпеченні сприятливих для реалізації мети умов.Багатоваріантність підходів до класифікації соціальних техно-логій дозволяє визначити такі основні види соціальних технологій:

правового забезпечення функціонування суспільства;

політичні технології адміністративного регулювання;

економічного функціонування суспільства;

інформаційного забезпечення засобами масової інформації такомп'ютерної мережі;

духовно-культурного розвитку суспільства.

Визначення соціальних технологій може бути в кожному з ком-понентів соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальнійроботі як у циклі навчальних дисциплін і соціальній роботі як видіпрофесійної діяльності.

Аналіз соціально-педагагогічної літератури [5; 10] дозволив ви-значити такі класифікаційні ознаки угрупування соціальних техно-логій:

залежно від рівня суспільних відносин (технології макросистем;технології мезосистем; технології мікросистем);

за мірою практичного втілення в організаційний процес (іннова-ційні; конструкторські; традиційні);

за місцем експериментальної перевірки та апробації (кабінетні;лабораторні; польові);

за масштабністю соціальних операцій (глобальні; регіональні;локальні);

Розуміння соціальної роботи як інтегрованою, універсаль-ного виду діяльності, спрямованого на задоволення соціально-гарантованих та особистісних інтересів і потреб людей, передусім,соціально-незахищених верств населення дозволяє визначати такийпідхід, при якому під соціальними технологіями розуміється профе-сійна діяльність суб'єктів соціальної роботи, побудована відповіднодо соціальних програм, проектів. Тобто, технології соціальної робо-ти розглядаються як способи професійного впливу на соціальнийоб'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функ-ціонування при можливому тиражуванні цієї системи соціальнихвпливів [6]. На нашу думку, у цьому контексті більш влучним є ви-користання терміну "технології соціальної роботи (діяльності)".

Технології соціальної роботи - це сукупність форм, методів таприйомів, що використовуються соціальними службами, закладами

Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботисоціального обслуговування, соціальними працівниками для вирішен-ня завдань соціальної роботи.

Технології соціальної роботи більшість дослідників розглядаєяк алгоритм реалізації соціальних процесів [5; 6]. При такому під-ході головними складовими змісту технологізації є:

розмежування процесу на внутрішні етапи, фази;

координація зусиль всіх підрозділів;

визначення поетапності дій;

визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій;

корекція дій залежно від змін у цьому процесі.

Сучасними дослідниками технологізації соціальної роботи від-значається така особливість, як синтетичність чи поліфакторністьсоціальних процесів. Такий підхід дозволяє визначити зміст і про-стежити реалізацію таких технологічних компонентів: структурно-го, функціонального, нормативного, операційного та інструменталь-ного.

Структурний компонент технологізації містить суть поняттякерованих та некерованих соціальних ситуації та можливої післядії(результату та наслідку).

Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізмиздійснення соціальних завдань, як заборона, настанова, дозвіл, об-меження, орієнтування, спрямування.

Нормативний компонент технологізації соціальної роботи озна-чає встановлення закономірностей, принципів та правил.

Операційний компонент технологізації означає виокремленняпевних процедур та операції та їх подальшу координацію та синх-ронізацію.

Інструментальний компонент технологізації передбачає уста-лення всіх наявних способів здійснення соціального регулювання,а саме:

нормативного;

традиційно-ритуального;

конвенціонального (неформальні зобов'язання, угоди);

оціночного;

статусного (вплив на статус людини);

символічного;

психотерапевтичного;

соціоекологічного (вплив на життєве середовище);

раціонального (переконання);

сугестивного (навіювання);

стимулюючого;

селекційного;

ситуаційного.

Ефективність соціальної роботи сьогодні залежить від визна-чення й усвідомлення таких закономірностей:

тенденцій життєдіяльності особи чи соціальної групи;

особливостей їх соціального досвіду;

влучності у постановці соціального діагнозу;

добору адекватних шляхів розв'язання проблеми;

визначення критеріїв і механізмів оцінки процесу та результатівсоціальної роботи.

Сукупність цих закономірностей потребує визначення факто-рів, що характеризують специфіку сучасних технологій соціальноїроботи. До них належать:

динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній змінізмісту та форми роботи;

неперервність, що визначається потребою постійної підтримкиконтакту з клієнтом;

циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етапів,операцій;

дискретність соціальної роботи як технологічного процесу, якапроявляється в нерівномірній мірі впливу на клієнта на різнихетапах діяльності.

Суб'ект-суб'єктних стосунків технології соціальної роботи на-бувають тільки в ситуації усвідомлення клієнтом (чи групою) на-явності проблеми та потреби і бажання її розв'язати.

Нині в практиці соціальної роботи визначають такі види при-кладних технологій соціальної роботи:

соціального контролю;

соціальної профілактики;

соціальної терапії;

соціальної реабілітації;

соціально-правового захисту;

соціального страхування;

соціального опікунства;

соціального посередництва;

соціального супроводу;

соціального патронажу;

соціальної корекції;

рекламно-інформаційні тощо.

Узагальнення наведених вище поглядів на систему технологі-зації соціальної роботи дозволяє зробити висновок, що основнимзавданням розвитку технологій соціальної роботи сьогодення є роз-робка шляхів результативного та раціонального цілеспрямованогосоціального впливу; застосування технологізації як способу оптимі-зації соціального результату.

Тому визначення соціальних технологій може бути в кожній ізхарактеристик соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соці-альній роботі як в навчальній дисципліні і соціальній роботі як видіпрофесійної діяльності.

Саме остання характеристика обумовлює сутність соціально-педагогічної діяльності. Ця група технологій виступає у формі уміньта практичного досвіду в реальній роботі соціального педагога.

Дослідник проблем технологізації соціальної роботи Н. В. За-верико визначає соціально-педагогічну технологію як класичнийрізновид соціальної технології, що інтегрує якості соціальної тапедагогічної технологій. Соціально-педагогічна технологія - цеспособи взаємодії соціального педагога (соціального працівни-ка) із клієнтом, що забезпечують його соціалізацію в наявних абоспеціально створюваних умовах. Сутність соціально-педагогічноїтехнології полягає в операціоналізації процесу надання послуг ісоціально-педагогічної допомоги, створенні алгоритму взаємо-дії соціального педагога з клієнтом. Соціально-педагогічна тех-нологія має такі характерні риси: універсальність (можливістьзастосування на різних за специфікою об'єктах для вирішенняподібних або часто виникаючих завдань); конструктивність (на-ціленість на вирішення конкретних проблем перевіреними таобґрунтованими способами); результативність (орієнтація накінцевий результат, що перевіряється); оперативність (можли-вість реалізувати технологію в оптимальний термін); відноснапростота (наявність проміжних етапів й операцій, доступністьдля фахівця певної кваліфікації); надійність (наявність деякогозапасу міцності, механізму, що дублюється); гнучкість (здатністьдо адаптації в умовах, що змінюються). Соціально-педагогічнатехнологія як сукупність визначених прийомів і методів впливумає власну структуру, що містить певні елементи: визначення

Соціальна педагогікамети, вибір відповідного рішення, організація соціальної дії, ана-ліз результатів [3, С. 295].

Технології соціально-педагогічної роботи - це сукупність способів,дій соціальних педагогів, спрямованих на встановлення, збереженнячи поліпшення соціального функціонування об'єкта, сприяння само-розвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, здібностей,задатків.

Технології соціальної-педагогічної роботи відображають їїнайголовнішу складову - прикладний аспект. В основі реаліза-ції соціально-педагогічних технологій закладені принципи со-ціальності та розвитку. Їх визначення і застосування в роботіє свідченням певного рівня розвитку соціально-педагогічної ді-яльності.

Під соціально-педагогічними технологіями розуміють певнупрограму дій соціального педагога, його співробітництво з індиві-дом чи соціальною групою в прогнозованих чи спонтанних умовах зметою досягнення оптимального результату.

Для розробки соціально-педагогічних технологій необхідно вра-ховувати такі обставини: особистісні якості соціального педагога,індивідуалізацію і персоналізацію соціально-педагогічних дій. Донайбільш повторюваних недоліків соціально-педагогічних техноло-гій належать навчальний, моралізаторський та прагматичний харак-тер роботи.

Основним завданням соціально-педагогічних технологій є -розробка методів та методик результативного та раціональногоцілеспрямованого соціального впливу; застосування технологі-зації як способу оптимізації соціально-педагогічного результа-ту.

Питання і завдання для самостійної роботи

У чому полягає зміст технологізації соціальної роботи?

Розкрити зміст основних технологічних компонентів соціальноїроботи.

Визначити особливості технологій соціально-педагогічної робо-ти.

Розробити перелік об'єктивних та суб'єктивних умов реалізаціїсоціально-педагогічних технологій.

Заповнити таблицю " Класифікація соціальних технологій".

Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи§ 2. Характеристика окремих технологічних напрямківсоціально-педагогічної роботи

Соціальний супровід - технологія, спрямована на здійснення со-ціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених кате-горій людей з метою подолання життєвих труднощів, збереження,підвищення їх соціального статусу . Соціальний супровід розгля-дається як один із напрямків соціальної підтримки, що передбачаєвпродовж певного (іноді досить тривалого) терміну надання кон-кретній особі чи сім'ї комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інфор-маційних послуг соціальним працівником, а також, за потреби,спільно з іншими фахівцями (психологами, педагогами, юристами,медичними працівниками тощо) з різних установ та організацій.Мета соціального супроводу/супроводження - поліпшення життє-вої ситуації, мінімізація негативних наслідків чи повне розв'язанняпроблем отримувачів послуг [1]. Основними ознаками соціальногосупроводу є: комплексність послуг, що надаються; їх тривалий тер-мін; залучення соціальним працівником, за потреби, до здійсненнясупроводу інших фахівців, використання ним потенціалу громади;згода отримувача послуг на соціальний супровід та його активна по-зиція щодо здійснення спільними зусиллями змін на краще.

Соціальний супровід та соціальне супроводження - тотожніза змістом терміни, які знайшли своє відображення у відповіднихнормативних документах. За своїм змістом соціальний супровід ви-ходить за межі індивідуальної або групової роботи. Технологія со-ціального супроводу наближена до методики довготермінового „ве-дення випадку" стосовно конкретного клієнта.

Основними завданнями соціального супроводу є: ефективне ви-користання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптаціїклієнта метою вирішення його проблем ; надання допомоги клієн-там для того, щоб подалі вони могли вирішувати проблеми шляхоммобілізації власних ресурсів; забезпечення партнерських стосунківміж клієнтом, соціальною службою, іншими державними і громад-ськими установами для комплексного забезпечення захисту правособистості.

Термін "соціальний супровід" в соціальній роботі використову-ється переважно стосовно супроводу прийомної сім'ї. Термін буввведений в обіг після вивчення досвіду роботи соціальних праців-ників з фостерними сім'ями у Великій Британії в 1998 році. Соці-альний супровід прийомної сім'ї - це діяльність соціального праців-ника (або групи соціальних працівників), спрямована на створеннянеобхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних ді-тей та дітей - вихованців у прийомних сім'ях та дитячих будинкахсімейного типу. Завдання соціального супроводу прийомної сім'ї:створення позитивного психологічного клімату в сім'ї, належнихумов для розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кож-ної дитини, формування партнерських відносин між прийомнимибатьками, державними і громадськими установами для забезпечен-ня оптимальних умов життя та захисту прав дітей.

Соціальний супровід, що забезпечується соціальними педагога-ми, з одного боку, виступає як контроль за умовами виховання таутримання прийомної дитини у сім'ї, з другого - як система дієвоїдопомоги у вирішенні життєвих проблем, пов'язаних із влаштуван-ням у сім'ї дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціаль-ний педагог надає практичну соціальну допомогу, здійснює соці-альну опіку, виступає посередником між батьками та державнимиструктурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечен-ня дітей. Одним з напрямків роботи соціального педагога є налаго-дження співпраці усіх служб, які захищають права дітей, з метою -забезпечення як найкращих умов виховання та розвитку дитини усім'ї [4, с. 59-60].

Технології соціальної профілактики - сукупність форм, методів,прийомів, соціальної роботи, спрямованих на запобігання виникнен-ню, поширенню чи загостренню негативних соціальних явищ та їхнебезпечним наслідкам.

Соціальна профілактика - це один з напрямків реалізації соці-альної політики, який здійснюють шляхом прийняття відповідногозаконодавства, економічними заходами, діяльністю установ освіти,охорони здоров'я, соціальної роботи культури, правоохоронних ор-ганів, засобів масової інформації тощо. Предметом соціальної профі-лактики в соціально-педагогічній діяльності виступає незайнятістьмолоді, бездоглядність дітей і жорстоке поводження з ними, проти-правна, агресивна, адиктивна та ризикована поведінка, насильствов молодіжному середовищі, захворювання, спричинені соціальнимиумовами, способом життя та поведінкою людей, та їх наслідки, суї-цидальна поведінка, молодіжний екстремізм і звернення молоді додеструктивних релігійних течій та антисоціальних субкультур тощо.

Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботиМета соціальної профілактики - не тільки попередження проблем інегативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціону-вання суспільства та життєдіяльності окремих осіб. Основні напря-ми профілактики: виявлення, усунення чи нейтралізація чинників,що породжують негативні соціальні явища та соціальні проблеми,сприяють їх загостренню та заважають розвитку людини, а такожформування в людей якостей, необхідних для подолання проблемі задоволення потреб нешкідливим чином. Цільові групи соціаль-ної профілактики - це окремі особи, соціальні групи, верстви на-селення, які страждають або можуть постраждати від проблем чинегативних явищ, ті, що своїми діями, поведінкою, способом життяспричиняють проблеми, а також особи, соціальні групи й організа-ції, від дій яких залежить подолання причин негативних явищ та їхнаслідків. Загальна профілактика охоплює широкі верстви суспіль-ства загалом. Її мета - подолання загальних, універсальних причиннегативних явищ. Спеціальна профілактика спрямована на ті групи,які перебувають в особливих умовах, що збільшують ризик виник-нення та загострення проблеми чи формування в них небезпечноїповедінки (групи ризику). Таким чином, соціальна профілактикамає за мету зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблемчи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження усклад-нення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних,правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованихна попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соці-альному середовищі [5, С. 207-208].

Технології соціальної профілактики забезпечують своєчасне ви-явлення й виправлення негативних інформаційних, педагогічних,психологічних, організаційних, факторів, що зумовлюють відхилен-ня в психологічному та соціальному розвитку підлітків та молоді, вїхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльностіта дозвілля. Нами визначений перелік найпоширеніших організа-ційних форм соціально-педагогічної роботи за напрямком соціаль-ної профілактики:

анімаційні (фестивалі, концерти, марафони, форуми, змагання,конкурси агітбригад, плакатів, листівок);

інформаційні (зібрання, прес-конференції, презентації, виставки);

навчальні (бесіди, лекції, практикуми, заняття, тренінги);

методичні (семінари, круглі столи);

дослідницькі (опитування, анкетування, тестування).

Технології соціальної вуличної роботи - сукупність організацій-них форм та методів соціальної та соціально-педагогічної роботи,що здійснюються в умовах соціального середовища вулиці.

Діяльність соціальних працівників в умовах вуличного просторуспрямована на діагностичну, профілактичну, консультативну та аніма-ційну роботу з дітьми та підлітками, що більшість свого вільного часуперебувають на вулиці, з безпритульними та бездоглядними дітьми.Це один із небагатьох видів „польових" технологій, що забезпечуютьприродність, щирість взаємодії соціального педагога та клієнта. Осо-бливості соціальної роботи в умовах вуличного простору полягають: уможливості встановлення інформаційного та особистісного контактусоціального педагога зі значною кількістю людей; здійсненні більш ре-альної діагностики соціальної ситуації (визначення кількості представ-ників окремих категорій, їх реальних проблем та потреб); здійсненнісоціальної допомоги на території клієнта, в умовах близького для ньо-го середовища; пропаганді та популяризації системи соціальної роботисеред населення, залученні потенційних волонтерів.

Основною структурною одиницею діяльності соціальних праців-ників та педагогів стає мобільна група вуличної роботи. Очолюютьїї, зазвичай, соціальні педагоги Центрів соціальних служб для сім'ї,дітей та молоді, координатори програми "Ігротеки на вулицях". Су-часна практика соціальної роботи дозволяє назвати такі типові орга-нізаційні форми вуличної соціальної роботи: рейд, ігротека, дискотека,вуличний театр, мітинг, маніфестація, вулична хода, робота виїзногопункту соціальної підтримки (консультування), пункти інформаційно-консультативної роботи з наркозалежними тощо. До складу брига-ди (групи) соціальних працівників, що працюють на вулиці, можутьувійти: керівник, координатор, відповідальний за зв'язки підрозділів,ігротехніки, група інформаційно-рекламної роботи, відповідальні затехніку безпеки, за зв'язки з іншими соціальними установами, залученіфахівці (лікар, психолог, представники громадськості), волонтери.

Успішна реалізація завдань вуличної соціальної роботи зале-жить від системи співпраці з основними партнерами Центрів соці-альних служб для сім'ї, дітей та молоді, а саме: державними уста-новами та організаціями, які вже працюють з певними категоріямиклієнтів; недержавними організаціями; колективами педагогів се-редніх загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальнихзакладів; релігійними громадами, службами церкви; комітетами міс-цевого громадського самоврядування.

Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботиПитання і завдання для самостійної роботи

Визначити критерії ефективності реалізації соціально-педагогічнихтехнологій.

Визначити пріоритетні групи клієнтів для кожного технологіч-ного напрямку.

Визначити переваги форм соціальної вуличної роботи.

Здійснити аналіз профілактичних програм центрів соціальнихслужб для сім'ї, дітей та молоді (оформити у вигляді анотацій).

Розробити зміст пам'ятки для волонтера - члена бригади вулич-ної соціальної роботи.

Розробити зміст та структуру профілактичної програми по ро-боті з певною групою клієнтів (робота в підгрупах).

Розробка проекту проведення вуличної соціальної акції (роботав парах). Захист проектів.

Захист програми соціального супроводу клієнта (робота в під-групах).

Література

Соціальна педагогіка: Мала енциклопедія/ За заг. ред. проф.І. Д. Звєрєвої - К.: Центр учбової літератури, 2008.

Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред.проф. А. Й. Капської - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

Технологии социальной работьі: Учебник / Под ред. проф.Е. И. Холостовой. - М.: ИНФРА, 2001. - 400 с / Серия "Вьісшееобразование".

Технології створення та функціонування прийомних сімей, ди-тячих будинків сімейного типу: Збірн. метод. матер. /Бевз Г. М.,Капська А. Й., Комарова Н. М. та ін. - К.: Державний ін-т про-блем сім'ї та молоді, 2003.

Формування здорового способу життя: Навч. посіб. для слухачівкурсів підвищення кваліфікації державних службовців / Яре-менко О., Вакуленко О. та ін. - К.: УІСД, 2000.