§ 1. Теоретичні засади технологізаціїсоціально-педагогічної роботи

Суспільна свідомість на початку ХХІ століття визначаєтьсяінтересом до соціальних технологій, до технологізації соціальноїдіяльності, що є закономірною складовою світової технологічноїреволюції. Технологізація соціального простору нині виступає якчинник забезпечення соціального функціонування суспільства, прицьому соціальні технології значною мірою є інтелектуальним ресур-сом, використання якого дозволяє не тільки вивчати та передбачатисоціальні зміни, але й активно впливати на процес соціального роз-витку суспільства, отримувати прогнозований соціальний резуль-тат.

Те, що сьогодні відбувається в сфері соціальних технологійможна визначити як технологічну революцію, викликану до життясукупністю важливих технологічних факторів. До них належать:швидке оновлення сфер суспільного життя, тобто динаміка соціаль-них змін; глобальна демократизація суспільних систем; процес пе-реходу цивілізованих суспільств до інформаційної сфери існування;визначення соціального простору як основного об'єкта технологіза-ції [5, С. 3].

Саме тому ефективне формування соціальної політики Україниможливе лише на основі технологізації соціальних процесів, за раху-нок оптимального використання соціальних ресурсів і можливостейсоціальних установ і широкого кола працівників соціальної сфери.

Технологія (грец. techne - мистецтво, майстерність, уміння) -сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки;опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, технологічніправила, вимоги, карти, графіки. Усі відомі на сьогодні технологіїподіляють на дві групи: промислові та соціальні. До промисловихналежать технології переробки природної сировини (нафти, руди,деревини тощо) чи отриманих з неї напівфабрикатів (готових мета-лів, прокату, окремих деталей і вузлів виробів тощо). Соціальноювизначають технологію, у якій вихідний і кінцевий результат - лю-дина, а основні параметри вимірювання - її якості та властивості [3,С. 294].

Сучасна соціологія розглядає соціальні технології як інно-ваційну систему методів виявлення і використання прихованихпотенціалів соціальної системи, отримання оптимального со-ціального результату при найменших управлінських витратах.Дотриманням системного підходу вирізняються й погляди насоціальні технології в дослідженнях теорії соціальної роботи,де соціальні технології розглядаються як сукупність методів,прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення метисоціального розвитку. Можна сказати, що соціальні технологіїце - соціальні програми, що містять певні алгоритми, засоби таспособи діяльності. У цьому контексті можна погодитись з за-гальним визначенням соціальних технологій як технологій со-ціального функціонування суспільства загалом і окремих соці-альних груп, зокрема.

Типовим є погляд на соціальні технології як інтелектуальнийресурс суспільства у вигляді узагальнення набутих і систематизова-них знань, досвіду, умінь і практики соціальної діяльності.

До особливостей соціальних технологій належить такі прояви:участь великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю;суб'єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціальногорозвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються, насамперед,лідерами, і відповідно до цього будуються процеси управління,керівництва, переконання окремих мікросоціумів); комплекснийхарактер соціальних технології і технологій соціальної роботи, зо-крема; превентивність змісту більшості соціальних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи дозво-ляє виділити такі етапи реалізації соціальних технологій:

теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об'єктутехнологічного впливу, виокремлення складових компонентів(елементів); з'ясування соціальний зв'язків між ними;

методичний, пов'язаний з добиранням методів, засобів впливу,обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансфор-мації результатів аналізу в висновки та рекомендації;

процедурний; пов'язаний з практичною діяльністю по апробаціїобраної послідовності використання інструментарію.

Логіку реалізації етапів соціальних технологій можна подати увигляді схеми (рис. 8.1).

Таким чином, структура соціальних технологій визначаєтьсянаявністю:

програми (проекту), у межах якої (якого) розв'язується певнапроблема;

заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляхудосягнення результату;

певного стандарту (нормативу) діяльності;

критеріїв оцінки результатів.

Будь-яка соціальна технологія, що має на меті проектуваннята впровадження, має бути орієнтована на технологізацію відпо-відного процесу. При цьому ефективність процесу технологізаціїполягає у:

формуванні процесу;

наданні йому цільової спрямованості;

оптимізації соціально-педагогічної діяльності;

забезпеченні сталості соціального процесу;

створенні механізмів саморегуляції процесу;

забезпеченні сприятливих для реалізації мети умов.Багатоваріантність підходів до класифікації соціальних техно-логій дозволяє визначити такі основні види соціальних технологій:

правового забезпечення функціонування суспільства;

політичні технології адміністративного регулювання;

економічного функціонування суспільства;

інформаційного забезпечення засобами масової інформації такомп'ютерної мережі;

духовно-культурного розвитку суспільства.

Визначення соціальних технологій може бути в кожному з ком-понентів соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальнійроботі як у циклі навчальних дисциплін і соціальній роботі як видіпрофесійної діяльності.

Аналіз соціально-педагагогічної літератури [5; 10] дозволив ви-значити такі класифікаційні ознаки угрупування соціальних техно-логій:

залежно від рівня суспільних відносин (технології макросистем;технології мезосистем; технології мікросистем);

за мірою практичного втілення в організаційний процес (іннова-ційні; конструкторські; традиційні);

за місцем експериментальної перевірки та апробації (кабінетні;лабораторні; польові);

за масштабністю соціальних операцій (глобальні; регіональні;локальні);

Розуміння соціальної роботи як інтегрованою, універсаль-ного виду діяльності, спрямованого на задоволення соціально-гарантованих та особистісних інтересів і потреб людей, передусім,соціально-незахищених верств населення дозволяє визначати такийпідхід, при якому під соціальними технологіями розуміється профе-сійна діяльність суб'єктів соціальної роботи, побудована відповіднодо соціальних програм, проектів. Тобто, технології соціальної робо-ти розглядаються як способи професійного впливу на соціальнийоб'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функ-ціонування при можливому тиражуванні цієї системи соціальнихвпливів [6]. На нашу думку, у цьому контексті більш влучним є ви-користання терміну "технології соціальної роботи (діяльності)".

Технології соціальної роботи - це сукупність форм, методів таприйомів, що використовуються соціальними службами, закладами

Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботисоціального обслуговування, соціальними працівниками для вирішен-ня завдань соціальної роботи.

Технології соціальної роботи більшість дослідників розглядаєяк алгоритм реалізації соціальних процесів [5; 6]. При такому під-ході головними складовими змісту технологізації є:

розмежування процесу на внутрішні етапи, фази;

координація зусиль всіх підрозділів;

визначення поетапності дій;

визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій;

корекція дій залежно від змін у цьому процесі.

Сучасними дослідниками технологізації соціальної роботи від-значається така особливість, як синтетичність чи поліфакторністьсоціальних процесів. Такий підхід дозволяє визначити зміст і про-стежити реалізацію таких технологічних компонентів: структурно-го, функціонального, нормативного, операційного та інструменталь-ного.

Структурний компонент технологізації містить суть поняттякерованих та некерованих соціальних ситуації та можливої післядії(результату та наслідку).

Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізмиздійснення соціальних завдань, як заборона, настанова, дозвіл, об-меження, орієнтування, спрямування.