§ 1. Громадські, дитячі та молодіжні об'єднання як інститутсоціалізації і соціального виховання підростаючого покоління : Соціальна педагогіка : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Громадські, дитячі та молодіжні об'єднання як інститутсоціалізації і соціального виховання підростаючого покоління

На початку ХХІ століття перед українським народом з новоюсилою постала проблема пошуку спільної консолідуючої ідеї, су-часної моделі соціально-економічного устрою та приватного життя,співзвучної необхідності подальшої демократизації суспільних від-носин, пошуку консенсусу у виробленні стратегії розбудови в Укра-їні економіки та громадянського суспільства.

На сьогоднішньому щаблі історичного поступу України ви-рішального значення набуває увага до молоді і, зокрема, до про-блем її соціалізації та соціального виховання. На рівні ЮНЕСКО,"Римського клубу", міжнародних культурологічних організаційрозв'язання кардинальних проблем виховання й соціалізації моло-дого покоління пов'язується з ліквідацією суперечностей між уста-леними старими формами, методами і засобами виховання й за-вданнями формування сучасної особистості, що поєднує пошуки йактивне впровадження у зазначені процеси нових, нестандартнихформ, методів і засобів соціально-педагогічного впливу на юнаківі дівчат, формування у молодої людини здатності до самостійного,критичного мислення, швидкого засвоєння нових знань і адаптаціюдо швидкоплинних реалій сьогодення.

Аналізуючи проблеми соціалізації й виховання, не варто забу-вати, що вони є похідними від суспільних процесів, соціальних зру-шень. Фактор часу -"темпоральний феномен" - має бути головниму підходах до аналізу зазначених проблем, адже внаслідок соціально-економічних і культурологічних змін старяться певні світоглядні орі-єнтації на життєві пріоритети й виникає потреба в нових педагогічнихпідходах до описання сучасних чинників виховання й соціалізації.

З таких позицій, наприклад, стає зрозумілою непродуктивністьабстрактної постановки про передумови, мету та методи вихован-ня молоді без урахування реального соціально-економічного таідеологічного стану українського суспільства, його нагальних еко-номічних, соціально-політичних, національно-етнічних, морально-психологчних, екологічних та інших проблем, його внутрішньоїстратифікації та тенденцій її еволюції.

Сучасна орієнтація українського суспільства на європейські іПівнічно-Американські моделі соціального устрою потребує деталь-ного ознайомлення з європейськими і Північно-Американськимипідходами до вирішення проблем соціалізації і виховання молодогопокоління, творчого запозичення найбільш ефективних форм, мето-дів і засобів соціально-педагогічного впливу на юнаків і дівчат.

Варто зазначити, що завдяки колективним зусиллям представ-ників Європейського Союзу в Європі створені всі умови для форму-вання громадян нового типу - творчих, мобільних, демократичних,підприємливих; людей, які поділяють загальнолюдські гуманістич-ні цінності світової цивілізації. Своє місце у цій системі посів і єв-ропейський молодіжний рух. Проте відсутність у науковому базисіпедагогіки конкретно-соціологічних даних і соціологічних концеп-цій стосовно ролі і значення діяльності громадських дитячих і моло-діжних об'єднань у загальному процесі соціалізації і виховання мо-лодого покоління позбавляють теоретиків і практиків можливостейадекватного розуміння особливостей взаємозв'язку різноманітнихаспектів і складових не тільки індивідуального розвитку молодоїособи, але й системної цілісності впливу діяльності громадських ди-тячих і молодіжних об'єднань, яка значною мірою спрямовує і сти-мулює цей розвиток.

Цілісне розуміння ролі і сутності дитячого і молодіжного рухівв соціально-педагогічному контексті за таких умов деформується,оскільки відсутнім є глибокий аналіз їхньої діяльності, її соціалі-заційної і виховної спрямованості. Звідси існуюча й сьогодні про-блема дослідженості національних дитячого і молодіжного рухів якінституту соціалізації і соціального виховання особистості.

Зазначимо, що соціально-педагогічна зумовленість особли-востей соціалізації й соціального виховання членів громадськихдитячий і молодіжних об'єднань, своєю чергою, залежить від регі-ональних, соціально-економічних, культурно-історичних, політико-ідеологічних особливостей української нації. Пізнання цих обста-вин і дає нам можливість зрозуміти сутність участі дитячого руху впроцесі виховання, а молодіжного руху - в процесі підготовки мо-лоді до самостійного трудового життя та виконання громадянськихобов'язків. Продиктовано це тим, що об'єктивність соціалізації маєпевну специфіку, Так, Н. М. Лавриченко зазначає, що особливу рольу процесі соціалізації відіграють ідеологія, релігійні та філософськідоктрини. "Проте як ідеальні регулятиви соціально-педагогічної

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціативдіяльності, які відображають її глибинні спонуки та закономірнос-ті, ці ідеї існують і діють на всіх рівнях суспільної та індивідуальноїсвідомості і, насамперед, на рівні масової буденної свідомості".

Вихід українського дитячого і молодіжного рухів в кінці 90-хроків ХХ століття на принципово новий рівень розвитку, початокїхнього оформлення в повноцінний інститут соціалізації й соціаль-ного виховання потребують наукового обґрунтування і відповіднихдій як з боку вчених, так і державних інституцій.

Розв'язання цих завдань гальмується низкою суперечностей, зо-крема між:

глобалізацією процесу соціалізації молодого покоління, загаль-ноєвропейською тенденцією до уніфікації виховних орієнтирів іособливостями національних систем виховання та соціалізації,що протидіють культурологічній глобалізації;

зростанням ролі дитячого і молодіжного рухів в житті суспіль-ства та відсутністю науково-педагогічного осмислення зазначе-ного явища;

необхідністю врахування впливу діяльності громадських дитя-чих і молодіжних об'єднань на процеси формування особистостіі відсутністю досліджень національних дитячого і молодіжногорухів як інституту соціалізації і соціального виховання молодо-го покоління;

оцінкою діяльності громадських дитячих і молодіжних об'єднаньз боку вітчизняних науковців як ефективного чинника соціалі-зації і відсутністю відповідного наукового забезпечення зазна-ченої оцінки;

вимогами органів влади щодо посилення впливу суспільних ін-ститутів на процес формування світогляду, ціннісних орієнтаційі моральних переконань молодого покоління та не розробленіс-тю механізму залучення сучасних дитячого і молодіжного рухівдо цього процесу;

необхідністю залучення до організації діяльності громадськихдитячих і молодіжних об'єднань соціальних педагогів, соціаль-них працівників і практичних психологів та їхньою реальноюучастю в ній;

еобхідністю залучення соціально активної частини громадян доволонтерської діяльності, боротьби з поширенням ВІЛ/СНІД,наркоманії серед молоді і реальною участю у ній членів моло-діжних організацій.

Розв'язання означених суперечностей потребує обґрунтуваннязмісту діяльності громадських дитячих та молодіжних об'єднань,функцій і завдань національних дитячого і молодіжного рухів, їх-ньої ролі в процесі соціалізації й соціального виховання.

На початку ХХІ століття реальністю нашої дійсності стало іс-нування численного спектру різноманітних громадських дитячих імолодіжних об'єднань та їхня активна участь у процесі соціалізаціїй соціального виховання як підростаючого, так і молодого поколінь,що не може не викликати інтересу до цієї проблематики.

Водночас, реально оцінюючи формування соціально-педагогічних засад діяльності дитячих і молодіжних організацій,варто визнати, що вони все ще знаходяться в стадії становлення і са-мовизначення, перебувають під впливом різноманітних соціальних,педагогічних і психологічних факторів, серед яких головними є:

наростаючий процес глобалізації процесу соціалізації молоді;

криза традиційних ідейно-моральних і духовно-етичних ціннос-тей та формування нових;

незадовільне матеріальне становище значної частини підлітківта молодих людей, а також розчарування діями політичних пар-тій і державних інституцій призвели до того, що молодь все біль-ше турбують проблеми захисту її соціальних прав;

недостатня ефективність державної молодіжної політики тапартнерської співпраці з суб'єктами молодіжного руху;

аморфний соціально-педагогічний стан громадських дитячих тамолодіжних об'єднань, болючість переходу від періоду роман-тизму до соціально значущої і суспільно корисної діяльності.Аналіз цілого ряду наукових праць підтверджує висновок

А. Й. Капської про те, що успіх процесу соціалізації "залежить не лишевід об'єктивних причин, але зумовлюється низкою суб'єктивних об-ставин, оскільки передбачається активна діяльність особистості зперетворення соціальних умов для власного розвитку, формуванняі відокремлення особистісних якостей відповідно до власних ідеаліві переконань" [9, С. 11]. Важливим є судження А. Й. Капської про те,що інститутами соціалізації молодого покоління є сім'я, неформаль-ні групи, навчальні групи, об'єднання, масова комунікація, спільно-ти, дитячі та молодіжні організації, в яких особистість долучаєтьсядо системи норм і цінностей, і які виступають своєрідними транс-форматорами соціального досвіду".

С. Я. Харченко підкреслює, що "для нас все більш актуальноюпостає виявлення І. Я. Коном однієї із головних макросоціальнихтенденцій, яка полягає у зміщенні значущості конкретних агентівсоціалізації. Ця тенденція має пряме відношення до всього молодіж-ного руху. Перебудовні процеси надали дітям і молоді широкі мож-ливості самоутвердження не тільки в межах традиційних інститутівсоціалізації, але й поза ними. Одним із таких масових проявів цихможливостей самореалізації і стали дитячі та молодіжні громадськіоб'єднання. Їхня роль визначається реальною можливістю реалізаціїпотреби в самоутвердженні, самовизначенні, самостійності особис-тості" [10, С. 12].

М. П. Гур'янова, підкреслюючи особливу роль дитячого і мо-лодіжного рухів у здійсненні соціального виховання, зазначає, що"дитячі і молодіжні об'єднання - це різновид соціально-педагогічноїдіяльності дітей і молоді у відкритому мікросередовищі. Тому їхможна розглядати як один із методів і ефективну форму соціально-го виховання, як самодостатній соціальний інститут, який відіграєважливу роль в особистісному самовизначенні молодої людини" [1,c. 249-250].

Важливою проблемою є соціалізації дівчат і молодих жінок,адже значну частину членів сучасних громадських молодіжнихоб'єднань складає саме жіноча молодь. Зокрема, Г. М. Лактіоновавказує на те, що "великий потенціал для здійснення превентивноговиховання, соціальної профілактики мають молодіжні організації.Саме тому підтримка їх діяльності, турбота про підготовку лідерівцих організацій з числа здібних до громадської діяльності дівчат,залучення юнок до соціальної творчості, участі у русі милосердя,волонтерської діяльності є також складовими соціальної профілак-тики" [7, С. 17].

Аналізуючи соціалізаційні процеси у Західній Європі, Н. М. Лав-риченко зазначає, що "в сучасній європейській спільноті набуваютьдедалі більшої ваги та значення як агента соціалізації виробничіструктури та об'єднання підприємців, а також різноманітні громад-ські, професійні, молодіжні, етнічні групи та течії"[293, С. 152].

На нашу думку, особливо великий потенціал розвитку особис-тісних рис і моральних властивостей молодої людини закладений вдіяльність сучасних громадських дитячих і молодіжних об'єднань.Як зазначає М. П. Гур'янова, "дитячі і молодіжні об'єднання - це,насамперед, соціальний рух та соціально-педагогічна діяльність,для яких характерними є елементи самоорганізації, самостійності,солідарності, взаємодопомоги ..." [1, С. 250]. Проте потенціал зазна-ченої діяльності для прискорення саморозвитку і самореалізації мо-лодої людини може бути реалізований лише у випадку, коли вонастає активним суб'єктом цієї діяльності. Для цього необхідно, щобдіяльність у молодіжних організаціях дозволяла молодій людині за-довольняти як мінімум дві потреби - у співробітництві і в досягнен-ні.

Сучасний дитячий і молодіжний рух ми розглядаємо як функ-ціонування інституту соціалізації і соціального виховання підрос-таючого покоління.

Зазначене трактування функціональної сутності національногомолодіжного руху дає можливість розглядати його як фокус систе-ми соціально-педагогічного впливу на процес соціалізації і соціаль-ного виховання особистості.

Таким чином, основним завданням соціально-педагогічної діяль-ності сучасних громадських дитячих і молодіжних об'єднань є спри-яння процесу соціалізації і соціального виховання молоді.

Звідси випливає важливий теоретичний висновок, а саме: свідо-ма і цілеспрямована соціалізація молоді в межах спілки молоді (ди-тячої спілки) є результатом організованої соціально-педагогічної ді-яльності. Відповідно, педагогічним змістом соціально-педагогічноїдіяльності є цілеспрямоване засвоєння членами молодіжної (ди-тячої) організації соціального досвіду. Тому процес інтеріоризаціїсуспільних уявлень, ідеалів, цінностей і норм, форм поведінки, спо-собу і стилю життя, життєвих мотивацій і потягів ми розглядаємояк опосередковане відображення соціально-педагогічної діяльності.Необхідно також зазначити, що процес інтеріоризації, на нашу дум-ку, відбувається також у результаті функціонування міжособистіс-них відносин, психологічних впливів, міжособистісних взаємодій іспілкування. Таким чином, діяльність спілки молоді (дитячої спіл-ки) постає у двох рівнях: як процес предметної і як процес духовно-психологічної діяльності, що і дає право розглядати соціально-педагогічну діяльність сучасних громадських дитячих і молодіжнихоб'єднань у контексті не лише педагогіки, а й соціальної психології.

Враховуючи зазначене, нашу увагу привертають не лишесоціально-педагогічні, а й соціально-психологічні засади діяльнос-ті громадських дитячих і молодіжних об'єднань, їхнє комплексне

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив(симбіозне) науково-методологічне осмислення в загальному кон-тексті соціалізації і соціального виховання цієї категорії молоді.

Отже, основне завдання сучасних громадських дитячих і мо-лодіжних об'єднань полягає у формуванні образу і виявленні сут-ності процесу діяльності членів молодіжного (дитячого) об'єднанняяк колективу однодумців, як відповідно організованої соціально-педагогічної системи, підсистемам якої властиві відносна самостій-ність, специфічність та ефективність різних видів впливу на процессоціалізації і соціального виховання цієї категорії дітей і молоді.

Кожна підсистема має власне соціальне і виховне спрямування,яке знаходить своє відображення у загальній меті, формах, методахі засобах соціально-педагогічної діяльності.

На підставі наведеного вище можна дійти висновку, що в осно-ві уявлення про молодіжні і дитячі громадські об'єднання як інсти-туту соціалізації і соціального виховання є положення про те, щорізноманітна діяльність соціально значущого і суспільно корисногоспрямування членів сучасних громадських дитячих і молодіжнихоб'єднань і є соціально-педагогічною або виховною і соціалізую-чою діяльністю. Це дозволяє вважати, що соціальний досвід, якийдіти, підлітки і молоді люди набувають у процесі спільної (колектив-ної) діяльності, міжособистісних відносин, взаємодій і спілкуванняяк члени дитячої або молодіжної організації, не тільки суб'єктивнозасвоюється, а й активно опрацьовується, інтеріоризується, стаєджерелом соціалізації і соціального виховання їхньої особистості.

Виходячи із зазначеного, ми вважаємо, що процес соціалізаціїі соціального виховання членів сучасних громадських дитячих імолодіжних об'єднань забезпечується завдяки узгодженості моти-вів, а також гармонійного поєднання і співвідносності соціально-педагогічних, соціально-психологічних і організаційно-педагогічнихумов їхньої спільної (колективної) діяльності.

Метою соціально-педагогічної діяльності громадських дитячих імолодіжних об'єднань є сприяння процесу самовиховання, самовдос-коналення, саморозвитку, самореалізації, самовизначення юної інди-відуальності в контексті формування здатності одночасно функціо-нувати на трьох рівнях.

Перший - індивідуальний. Під час колективної діяльності членспілки молоді (дитячої спілки) набуває певних знань, сам формуєвласні стандарти поведінки, життєву мету, "Я-концепцію" особис-тості. У нього формується внутрішньоспілкова ідентичність (він

Соціальна педагогіказнає, у що вірити, чого хоче, що йому подобається, а що ні), впевне-ність у своїх силах, здатність до ініціативи, активних цілеспрямова-них дій.

Другий рівень - міжособовий - спроможність члена молодіжної(дитячої) організації адекватно взаємодіяти зі своїми товаришами,іншими людьми. Для цього він активно засвоює правила ролевоїповедінки в організації, набуває навиків толерантного ставлення досвоїх товаришів, вмінь адекватно реагувати на проблемні і супереч-ливі ситуації, навички спілкування, здатність до передавання і при-йняття інформації, продукування нових ідей і пропозицій.

На третьому рівні формуються здатності сприяти функціону-ванню громадського дитячого чи молодіжного об'єднання - соціаль-на адекватність. У процесі спільної діяльності у членів об'єднанняформується готовність до виконання різноманітних доручень, висо-ке почуття єдності, готовність працювати заради визначеної мети,прагнення реалізувати свої особистісні цілі на основі узгодження їхіз цілями і завданнями молодіжного (дитячого) об'єднання. У до-сягненні цього рівня велику роль відіграють розум і воля члена спіл-ки молоді (дитячої спілки).

Необхідно зазначити, що соціально-педагогічна діяльність су-часних громадських дитячих і молодіжних об'єднань характери-зується, насамперед, метою і завданнями дитячих і молодіжнихоб'єднань. Мета соціально-педагогічної діяльності спілки молоді(дитячої спілки), на нашу думку, не є суто суб'єктивним утворен-ням, довільно продукованим інтелектуальними зусиллями членівспілки. Вона загалом має об'єктивний характер і продукована комп-лексним поєднанням суспільних потреб і сподівань молодого поко-ління, його прагненням до відкриття для себе (і завдяки власним зу-силлям) нових соціальних перспектив самореалізації, саморозвиткуі самоактуалізації. Ми вважаємо, що існує тенденція об'єктиваціїмолодіжними (дитячими) організаціями спільної мети діяльності,зростання її цінності для членів молодіжної (дитячої) організації впроцесі активної взаємодії з її досягнення. Отже, у процесі актив-ної діяльності спілки молоді (дитячої спілки), яка має яскраво ви-ражений соціально-педагогічний характер, відбувається своєріднеособистісне привласнення й одночасно підвищення значущості цієїмети для члена спілки.

У створенні типології і структурної моделі соціально-педагогічної діяльності сучасних громадських дитячих і молодіжних

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціативоб'єднань ми також виходили із систематики діяльності, запропоно-ваної М. С. Каганом, а саме: наявності трьох елементів діяльності:суб'єкта, об'єкта та активності суб'єкта [4]. Як суб'єкт соціально-педагогічної діяльності ми розглядаємо як членів громадських ди-тячих і молодіжних об'єднань, так і колектив об'єднання. Важливоюосновою для визначення методологічних основ функціонування на-ціональних дитячого і молодіжного рухів як інститутів соціалізаціїі соціального виховання є наукова позиція А. В. Петровського, якийрозглядає взаємодію між суб'єктами діяльності як акт опосередку-вання, "причому опосередковуючою ланкою для індивідума є вжене сам об'єкт діяльності, не її суть, а особистість іншої людини якспівучасника діяльності" [8, С. 23].

Аналізуючи механізм соціально-педагогічної діяльності дитя-чого чи молодіжного об'єднання ми вважаємо, що, насамперед, не-обхідно, щоб кожен його член зміг в процесі знайти для себе спри-ятливу позицію, слушну як щодо суб'єктивної задоволеності, так іщодо мети спілки молоді (дитячої спілки). Це можливо, якщо у гро-мадському молодіжному (дитячому) об'єднанні функціонують різнівиди діяльності, що відрізняються різноманітністю змісту і форморганізації кожної з них. Природньо, що розмаїття видів діяльностіта її зміст об'єктивно обмежуються специфікою тієї чи іншої спілкимолоді (дитячої спілки) та її фінансовими і матеріальними можли-востями.

Відомо, що ефективність будь-якої діяльності, в тому числі ісоціально-педагогічної, міра задоволеності від участі в ній пов'язаніз її характером - репродуктивним або творчим. Саме творчий ха-рактер діяльності найбільшою мірою сприяє саморозвиткові й само-реалізації молодої людини чи підлітка, розкриттю її (його) особис-тісного потенціалу, формуванню творчих здібностей і властивостей.Це висуває перед активом громадських дитячих чи молодіжнихоб'єднань завдання максимального насичення діяльності об'єднаньрізноманітними суспільно корисними справами, активним викорис-танням розробленої І. П. Івановим методики організації колектив-них творчих справ [2].

Отже, соціально-педагогічна діяльність спілок молоді (дитячихспілок) має, з одного боку, по можливості задовольняти і розвиватиінтереси, потреби, здібності молодої людини, створювати умови длявирішення нею завдань, які постають перед спілкою, а також актуаль-них проблем; з іншого - бути соціально-орієнтуючою, тобто створю-вати умови для саморозвитку і самовиховання членів громадськихдитячих чи молодіжних об'єднань, у т.ч. професійну орієнтацію, про-фесійну підготовку, участь в господарському та економічному життікраїни, розробці інноваційних технологічних проектів, тобто поєд-нувати оволодіння різноманітним досвідом предметно-практичної ідуховно-творчої діяльності. Це отримує своє підтвердження і в до-слідженні О. Г. Карпенко: "для підліткових об'єднань за інтересамипритаманні такі виховні функції: залучення підлітків до суспільноїкультури; формування соціально-спрямованої особистості підлітка;розвиток творчої індивідуальності підлітка. Водночас, такі тимчасо-ві об'єднання виконують ще й специфічні функції: компенсації, ак-туалізації, інтеграції та інтенсифікації виховного впливу" [5, С. 68].

Реалії сьогодення вимагають від активу спілок молоді (дитя-чих спілок) постановки і вирішення нових соціально-педагогічнихзавдань, пошуку як більш ефективних форм залучення юнаків і ді-вчат до молодіжних формувань, так і вдосконалення внутрішньос-пілкової роботи з ними. На порядок денний поставлено питаннянеобхідності вдосконалення діяльності як самих молодіжних (дитя-чих) організацій, так і форм їхньої взаємодії із соціальним середови-щем. Тому особливо актуальною видається проблема комплексногосоціально-педагогічного і соціально-психологічного осмисленнясутності діяльності громадських дитячих і молодіжних об'єднань,їхнього місця і ролі в системі соціалізації і соціального виховання. А,значить, актуалізується і проблема розробки методології нових під-ходів до організації наукових досліджень щодо вивчення ефектив-ності соціально-педагогічного впливу молодіжних організацій як насвоїх членів, так і на неспілкову молодь. На нашу думку, зазначенапроблема може бути вирішена лише на підставі всебічного вивченняй аналізу сутності соціальної і виховної діяльності дитячих і моло-діжних формувань, всього молодіжного руху як інституту соціаліза-ції і соціального виховання підростаючого і молодого поколінь.

Тому привертає увагу концепція дослідника В. Т. Кабуша, якийвважає, що цілісна система виховання має розвиватися як ієрархіявиховних систем. В її структурі має бути регіональна система, якаформується з урахуванням місцевих умов в районі, місті, області.Але центральне місце в ієрархії систем посідає соціально-педагогічнасистема [3, С. 133].

Виходячи із викладеного вище, ми вважаємо, що комплек-сний аналіз громадського молодіжного (дитячого) об'єднання як

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціативсоціально-педагогічної системи має принципове значення для по-дальшого розвитку досліджень діяльності організованих дитячихчи молодіжних структур і галузі педагогічної теорії. Власне, такийаналіз дасть можливість глибше вивчати, осмислювати й узагальню-вати сутність соціальної, виховної і самовиховної діяльності спілокмолоді (дитячих спілок) та їхнього соціально-педагогічного потен-ціалу. Зазначений підхід до організації наукових досліджень можестати основою для синтезу і систематизації нагромадженого фактич-ного матеріалу про соціально-педагогічну діяльність організованихдитячих і молодіжних формувань. Відповідно, дослідження процесусоціалізації, виховання і самовиховання членів громадських дитя-чих і молодіжних об'єднань мають розвиватися як складова части-на педагогічної науки, струнка система органічно взаємозв'язанихзнань, що перебувають в науково обґрунтованому співвідношенні.

Запропонована концепція розгляду національних дитячого і мо-лодіжного рухів як соціального інституту соціалізації і соціальноговиховання базується на загальній теорії побудови педагогічних сис-тем. Розробка зазначеної концепції та її апробація передбачає, зо-крема, класифікацію діяльності дитячих і молодіжних організаційза її соціально-педагогічною спрямованістю, за співвідношенням інаявністю діючих у них елементів системи національного вихован-ня, а також розробку відповідно спрямованих технологій соціально-педагогічної діяльності.

На сьогоднішній день проблема полягає не стільки у вивченнісоціальної і виховної діяльності громадських дитячих і молодіжнихоб'єднань, скільки у дослідженні процесу формування молодіжної(дитячої) організації як соціально-педагогічної системи; у науко-вий розробці форм, методів і засобів виховного впливу молодіжної(дитячої) організації на своїх членів, а також шляхів і форм їхньоговпровадження в практику соціальної і виховної роботи громадськихдитячих і молодіжних об'єднань.

Доцільно особливо зазначити, що науково-педагогічне осмислен-ня сутності сучасних дитячого і молодіжного рухів має виявити осно-вні взаємозв'язки і взаємозалежності, без аналізу і врахування якихнеможливо забезпечити ефективне функціонування молодіжної (ди-тячої) організації як організованої соціально-педагогічної системи.

Таким чином, дитячий і молодіжний рух по праву можна вважа-ти ефективно діючим соціальним інститутом соціалізації і соціаль-ного виховання підростаючого і молодого покоління.

Питання і завдання для самостійної роботи

Охарактеризуйте поняття «соціально-педагогічна діяльністьгромадського дитячого (молодіжного) об'єднання»?

Сучасні дитячі і молодіжні організації ще перебувають в стадіїстановлення і самовизначення, перебувають під впливом різно-манітних соціальних, педагогічних і психологічних факторів.Назвіть ці фактори.

У чому, на вашу думку, полягає основне завдання функціону-вання сучасних дитячих і молодіжних об'єднань?

Охарактеризуйте можливу співпрацю соціального педагога здитячими і молодіжними громадськими об'єднаннями ?

Дайте визначення дитячому чи молодіжному громадськомуоб'єднанню як соціально-педагогічній системі.

Література

Гурьянова М. П. Сельская школа и социальная педагогика: Ме-тод. пособ. - Мн.: Амалгфея, 2000.

Иванов И. П. Педагогика коллективних творческих дел. - К.:Освіта, 1992.

Кабуш В. Т. Воспитание школьников в условиях обновления об-щества. - Мн. : ИПКУ, 1994.

Каган М. С. Человеческая деятельность / Опит системного ана-лиза. - М.: Политиздат, 1974.

Карпенко О. Г. Соціальне становлення особистості підлітка втимчасових об'єднаннях за інтересами: Дис. . канд. пед. наук:13.00.05. - К., 1999.

Лавриненко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси:Монографія / Лавриченко Н. М. - К.: Віра ІНСАЙТ, 2000.

Лактионова Г. М. Теоретико-методологические основи социально-педагогической работи с женской молодежью в условиях крупно-го города: Автореф. дис. . д-ра пед. наук: 13.00.05. - К., 1999.

Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М.: По-литиздат, 1982.

Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. А. Й. Капської.- К.: Центр навчальної літератури, 2003.

Харченко С. Я. Социально-педагогические основи подготовкиучителя к работе с детскими общественними обьединениями:Дисс. ... д-ра пед. наук: 13.00.01. - М., 1993.