§ 4. Теоретичні засади формування здоровогоспособу життя

магниевый скраб beletage

Питання здоров'я та здорового способу життя, розвитку та ста-новлення особистості дитини і підлітка розглядаються багатьма до-слідниками: виховна робота в школі засобами фізичної культури(А. Д. Дубогай, Г. І. Власюк, А. Л. Турчак); психологічні, мораль-ні особливості виховання особистості (І. Д. Бех, Н. Ю. Максимо-ва, С. К. Масгутова, І. В. Нікітіна, Р. Ф. Пасічняк, І. М. Романи-шин; формування ціннісних орієнтацій підлітків (С. В. Лапаєнко,С. О. Свириденко, О. Ф. Турянська); становлення соціальної актив-ності підлітків (К. М. Власова, О. И. Карпухін, О. А. Кузьменко),загально-філософський підхід (Л. П. Сущенко).

Науковці визначають, три етапи діяльності світової спільноти внапрямку відвернення загрози здоров'ю людства:

Перший етап 1977-1986 рр. визначив ідеологію досягненняздоров'я для всіх, основні принципи і шляхи цієї діяльності. Осно-вні документи - Концепція ВООЗ «Здоров'я для всіх» (1977 р.),Алма-Атинська Декларація „Концепція досягнення здоров'я длявсіх" (1978 р.), звіт Лалонда (1974 р.).

Другий етап 1986-1997рр. ствердив ФЗСЖ як засіб досягненняздоров'я для всіх і загальновизнаної в світі системи дій зі своєю теорією,методикою і практикою. Основні документи - Отавська Хартія (1986р.), Аделаїдські рекомендації (1988 р.), Сундсвальська заява (1991 р.).

Третій етап історії ФЗСЖ починається з 1997року. Основні до-кументи - Джакартська декларація за формування здорового спосо-бу життя в XXI сторіччі (1997 р.), Всесвітня декларація з охорониздоров'я, "Здоров'я-21: Основи політики досягнення здоров'я длявсіх в Європейському регіоні ВООЗ" (1998 р.).

Таким чином, Європейське регіональне бюро ВООЗ спрямовуєсвою діяльність на сприяння тому, щоб політика кожної європей-ської країни з питань охорони здоров'я якомога тісніше була узго-джена з політикою "Здоров'я-21".

Особливу увагу привертає відоме визначення поняття здоров'яв Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ, 1946 р.):«Здоров'я - це стан повного фізичного, душевного і соціального бла-гополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів», щовизначає чотири складові здоров'я: фізичне, психічне, духовне, со-ціальне. Ці складові тісно взаємопов'язані, вони в сукупності визна-чають стан здоров'я людини.

Показниками фізичного здоров'я є індивідуальні особливостіанатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функ-ціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, гене-тичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем орга-нізму.

Показники психічного здоров'я - індивідуальні особливості пси-хічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість,емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з ці-лей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттівтощо. Психічне здоров'я пов'язане з особливостями мислення, ха-рактеру, здібностей людини.

Показниками духовного здоров'я є духовний світ особистості,сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва,релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життє-ва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізаціївласних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і сві-тогляду - все це обумовлює стан духовного здоров'я індивіда.

Соціальнездоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосун-ками індивіда зі структурними одиницями соціуму (сім'єю, органі-заціями), з якими створюються соціальні зв'язки: праця, відпочинок,побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо.В загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характеромі рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільногожиття в певному середовищі - економічній, політичній, соціальній,духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, вони в сукупності ви-значають стан здоров'я людини. В реальному житті майже завждиспостерігається інтегрований вплив цих складових.

Соціальна педагогікаСучасні теорія і практика формування здорового способу життя,прийняті в країнах-лідерах, що ініціюють піднесення проблематикиздоров'я на загально планетарний рівень, розрізняють шість рівнівздоров'я світової спільноти, структурованих за кількісною ознакою- від окремого індивіда до людства загалом.

рівень

рівень

рівень

рівень

рівень

Індивід

Група індивідів

Організація

Громада

Країна

Світ

рівень

Рис. 9.1. Структуровані рівні здоров'я світової спільноти

Перший рівень - індивідуальний, тобто здоров'я окремої людини.Другий рівень визначається як рівень здоров'я певної групи людей - їїсім'я, родичі, друзі, знайомі, з якими вона повсякденно спілкуєть-ся. Третій рівень - рівень організації. Зважаючи на те, що переваж-на більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства(сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соці-альні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров'я працівників(як і в зворотному напрямку організація впливає на здоров'я окре-мої людини), цей рівень структурований окремо. Четвертий рівеньздоров'я - здоров'я громади, тобто той найближчий соціум, де люди-на перебуває тривалий час свого життя. Наступний, п'ятий рівень- рівень певної країни, як влада ставиться до громадського здоров'ясвоєї країни, чи відповідає чинне законодавство світовим поглядамз питань здоров'я. І останній, шостий - рівень всього світу, на якомупозначаються проблеми всього людства у планетарному масштабі.

Таке структурування рівнів здоров'я дозволяє мати уявленнясвітової спільноти щодо зв'язку індивідуального і громадськогоздоров'я, яке визначає взаємозалежність усіх рівнів. Така залеж-

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціативність і взаємообумовленість рівнів здоров'я визначає позицію, якапроголошується країнами світової цивілізації:

кожна людина особисто відповідальна за здоров'я всього люд-ства;

усе людство відповідальне за здоров'я кожної людини.Узагальнюючи міркування провідних вчених щодо визначення

поняття «здоровий спосіб життя», "здоров'я", можна сказати, щоздоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що має відно-шення до збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконан-ню людиною своїх людських функцій завдяки організації діяльностіщодо оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.

Складові здорового способу життя мають елементи, які стосу-ються всіх аспектів здоров'я - фізичного, психічного, соціального ідуховного. Найважливіші з цих елементів - це:

усвідомлення цінності здоров'я (домінуючий у світогляді люди-ни духовний пріоритет і відповідна психічна установка);

відсутність шкідливих звичок, (тютюнової, алкогольної, нарко-тичної залежності, безладних, небезпечних статевих стосунків);

доступ до раціонального харчування (в тому числі якісної питноїводи, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів,жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок);

умови побуту (якість житла, умови для пасивного і активноговідпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на територіїжиттєдіяльності);

умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічномуаспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку);

рухова активність (використання засобів фізичної культури іспорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих напідвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, віднов-лення після фізичних і психічних навантажень).

Взагалі світовою спільнотою «формування здорового способужиття» визначається як процес запровадження зусиль для спри-яння поліпшенню здоров'я і благополуччя взагалі, зокрема ефектив-них програм, послуг, політики, які можуть підтримати та поліпшитиіснуючі рівні здоров'я, дати людям змогу посилити контроль надвласним здоров'ям і покращити його.

Для поліпшення здоров'я, індивідуального чи суспільного, необ-хідна також наявність певних передумов. Основними з таких пере-думов є Всесвітня організація охорони здоров'я визначає такі:

Наявність миру, яка розуміється не лише як відсутність війни зіншою державою або групою держав, але й як відсутність мир-них стосунків у сім'ї, конфліктів з найближчим оточенням, нароботі, конфлікти всередині спільноти або між ними, які теж несприяють здоров'ю.

Наявність даху над головою. Це визначення не звужується до по-няття домівки. Оскільки це і певний рівень побутового комфор-ту, і майнові правові відносини, інші науково-технічні і соціаль-ні чинники, що створюють відчуття впевненості в майбутньомущодо захисту власного майна від можливих негараздів природ-ного або суспільного походження.

Прояв соціальної справедливості, рівності, неупередженості.Наявність цих передумов здоров'я гарантує всім громадянамоднакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій,рівні громадянські, майнові, соціальні права, унеможливлює об-меження законних прав та інтересів людини з боку будь-якихсильних або владних структур.

Освіта. Поняття освіти в цьому контексті слід розуміти нетільки як освіту валеологічну (про здоровий спосіб життя), ай як освіту загальну, оскільки без знання комплексу основнихприродно-наукових, філософських, гуманітарних положеньсвітової спадщини вивчення суто валеологічної дисципліни неможе дати системного уявлення про проблему здоров'я взагалі.

Оптимальне харчування, яке є передумовою здоров'я, і поєднуєдоступність споживання якісної питної води, необхідної кількос-ті вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, про-дуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціаль-них продуктів і харчових добавок, що сприятиме поліпшеннюстану здоров'я і протидіятиме природному процесу старіння.

Поняття прибутку в переліку передумов здоров'я передбачаєнаявність фінансових можливостей для забезпечення не тількимінімальних потреб існування людини або суспільства, але йдля створення послуг і товарів, необхідних для здорового спосо-бу життя.

Стабільність екосистеми також є передумовою здоров'я. Ма-ється на увазі не стабілізація шкідливих екоумов, а навпаки, ді-йовий вплив на всі ланки цієї системи з метою запобігання не-гативним змінам, що можуть погіршити умови існування.

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив- Достатність сталих ресурсів поєднує і фінансові ресурси кра-їни, спільноти і окремої людини, незадіяні ресурси засобів ви-робництва, матеріалів та інструментів, врешті-решт, інтелекту-альні ресурси, потенціал громадських і приватних ініціатив [9].Метою формування здорового способу життя є сприяння досяг-ненню, в широкому розумінні, благополуччю і здоров'ю для всіх, навсіх рівнях, у всіх сферах, з усіма передумовами.

Основним механізмом формування здорового способу життя єстворення умов для окремих осіб, груп людей, громад спроможностіі можливості позитивно впливати на проблеми здоров'я.

Розрізняються п'ять напрямків формування здорового способужиття, які тісно взаємопов'язані:

формування сприятливої для здоров'я державної політики;

створення сприятливого природного і соціального середовища;

підвищення активності громад;

розвиток індивідуальних людських навичок;

переорієнтація служб охорони здоров'я.

Кожен із заходів реалізується за притаманними для нього пев-ними принциповими положеннями і за наявності певних умов.

Створення сприятливого середовища для життєдіяльності лю-дини. Нерозривний зв'язок людини і середовища її існування,взаємозв'язок двох складових середовища (суспільної і при-родної), взаємозв'язок чотирьох складових здоров'я людини(фізичної, психічної, соціальної, духовної) - все це обумовлюєнеобхідність будувати заходи щодо формування здорового спо-собу життя на основі соціо-екологічного підходу до здоров'я.

Підвищення активності громад. Головною «рушійною силою»,потенціалом, середовищем розробки і впровадження формуван-ня здорового способу життя є громада (місцева територіальна,етнічна, релігійна, культурна тощо).

Розвиток індивідуальних навичок переважно спрямований наінформаційну і освітню діяльність, що має на меті збільшува-ти спроможність людей робити правильний вибір, посилюватиконтроль за здоров'ям, вчитись спрямовувати зусилля на власнездоров'я, на здорове середовище.

Переорієнтація служб охорони здоров'я має здійснювати розши-рення сфери відповідальності спеціалізованої системи охорониздоров'я саме у напрямку формування здорового способу життя,виходячи за межі лікування.

Проведений аналіз теоретичних засад формування здоровогоспособу життя та основних напрямків роботи соціальних педагогівдозволив розробити загальну модель діяльності соціального педа-гога щодо формування здорового способу життя дітей та молоді(Рис. 9.2).

Основними об'єктами соціально-педагогічної роботи спеціаліс-та щодо формування здорового способу життя підлітків є навчальнізаклади різних типів (загальноосвітні школи, вищі навчальні закла-ди) та позанавчальні заклади (соціальні служби для молоді, клубиза місцем проживання, громадські об'єднання тощо). Соціально-педагогічний вплив відбувається як під час групової роботи, так і уході індивідуальної роботи.

Щоб ця модель спрацювала, спеціалісти повинні володіти пев-ною професійною компетентністю, під якою розуміється сформова-на у процесі навчання та самоосвіти система науково-практичнихзнань і вмінь, які впливають на якість вирішення професійних за-вдань, і розвинуті особистісно-професійні якості, що проявляютьсяу діловому та партнерському спілкуванні з людьми при вирішенніїхніх життєвих проблем. Для виконання соціально-педагогічноїроботи щодо формування здорового способу життя відповідно доосновних функцій соціальний педагог повинен володіти певнимизнаннями та вміннями, а саме:

у межах комунікативної функції - особливості спілкування зрізними соціальними групами підлітків та молоді, представни-ками державних структур та громадських організацій, поперед-ження конфліктних ситуацій, здійснення позитивного впливуна дітей та молодь, залучення їх до роботи соціальних проектів;

у межах організаторської функції - теоретичні та практичні за-сади діяльності соціального педагога щодо організації роботи зформування здорового способу життя у різних соціальних інсти-тутах, а також з розробки, планування, оцінки соціальних про-грам, визначення пріоритетних напрямків діяльності у процесіформування здорового способу життя, розподілення обов'язківміж учасниками соціальних проектів, координування їх діяль-ності;

у межах прогностичної функції - особливості прогнозуваннярезультатів впровадження соціальних проектів, спрямованихна формування здорового способу життя дітей та молоді, побу-дова адекватних прогнозів відповідно до конкретної соціально-педагогічної ситуації, враховування специфіки різних соціаль-них груп молоді;

у межах соціально-педагогічної функції - специфіка соціально-педагогічної діяльності з формування здорового способу жит-тя дітей та молоді, здійснення соціально-педагогічної роботищодо формування усвідомлення необхідності здорового спосо-бу життя, набуття соціальних навичок щодо здоров'я у підліт-ків та молоді;

у межах профілактичної функції - основи здорового способужиття, наслідки впливу шкідливих звичок та асоціальної по-ведінки на здоров'я та життєдіяльність особистості, способи таформ соціально-профілактичної роботи, організація індивіду-альних, групових, масових форм діяльності з формування здо-рового способу життя, пропаганда здорового способу життя,створення соціальних умов для соціально-позитивної діяльнос-ті дітей та молоді через їх участь у соціальних проектах;

у межах діагностичної функції - особливості діагностуванняоб'єктів соціально-педагогічної діяльності з формування здо-рового способу життя, добирання оптимального діагностичногоінструментарію, аналіз, узагальнення та використання результа-тів діагностики;

у межах соціально-медичної функції - основні соціально-медичні чинники здоров'я та здорового способу життя, осо-бливості надання соціально-медичної допомоги різним групамклієнтів, проведення консультативної соціально-терапевтичноїдопомоги із залученням різних фахівців, доцільно застосовува-ти різні форми психолого-педагогічної допомоги;

у межах правозахисної функції - основні права дітей та молодіщодо здоров'я, закріпленні в законодавчих документах Українита інших країн, обов'язки школи, сім'ї та позанавчальних закла-дів стосовно розвитку особистості, інформування дітей та моло-ді про їхні права щодо здоров'я.

Соціальні педагоги через соціальну складову здоров'я маютьможливість впливати на моральне, психічне та фізичне здоров'яособистості, а формування у підростаючого покоління свідомостісоціальної цінності здоров'я як особистого, так і суспільного сприя-тиме позитивному становленню та розвитку особистості загалом.

Політика сприяння здоровому спо-собу життя

міністерства і відомства

місцеві органи влади

оЯм'

я

№кЙ

засоби масової інформації

оям'

я

№кЙ

СОЦІАЛЬНИМПЕДАГОГ

Переорієнтація охорони здоров'я

Центри здоров'я

консультативні центри

поліклініки

інші структури

»

№в.

о'

Н№

»

й'

№в.

о'

Н№

Державні

Позанавчальні

Навчальні закла-

Служби різного

Реабілітаційні

заклади для

заклади:

ди різних типів:

спрямування:

установи:

дітей та під-

- будинки творчості

- заг. освітні школиі

- соц. служби для

- спец, консульта-

літків:

- клуби за місцем

- вищі навч. за-

 

молоді

ційні центри

- притулки

проживання

клади

 

- центри підтрим-

- служби надання

- інтернати

- центри мистецтв

- навчальні закла-

ки сім'ї

допомоги

 

- громадські

ди санаторного

- дружні клініки

 

 

об'єднання

типу

 

молоді

 


РОВЕСНИКИ

ОСОБИСТІСТЬ

СІМ'Я

Створення спри-ятливих умов

Створення спри-ятливих умов

Розвиток особистих соціальних навичок здорового способу життя

Рис. 9.2. Загальна модель формування здорового способу життя особистості підлітка

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціативПитання і завдання для самостійної роботи

Глобальна проблема здоров'я людини як сучасний етап розви-тку цивілізації

Розробити рівні здоров'я в суспільстві - здоров'я окремої люди-ни, груп людей, організацій, громад, регіонів.

Розробити загальні моделі в роботі з конкретною групою клієн-тів.

Скласти таблицю факторів ризику здоров'я дітей та молоді, якіобумовлені способом життя.

Визначити основні чинники формування здорового способужиття дітей, підлітків та молоді.

Основні напрями та завдання діяльності соціальних педагогів зформування здорового способу життя.

Дати дві анотації деяких вітчизняних проектів: позашкільнінавчально-виховні заклади, соціальні служби для молоді тощо.

Скласти перелік законодавчих і нормативних актів Українищодо здорового способу життя.

Література

Здоровье-21: Основи политики достижения здоровья для всех вЕвропейском регионе ВОЗ: Введение // Европейская серия подостижению здоровья для всех. - 1998. № 5. - Копенгаген.: ВОЗ(ЕРБ).

Моніторинг і оцінка діяльності з формування здорового способужиття/ Балакірєва О. М., Яременко О. О., Левін Р. Я. та ін. - К.:Український ін-т соціальних досліджень, 2005. - Кн. 11.

Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку нави-чок через систему шкільної освіти: оцінка ситуації / Балакірє-ва О. М. (кер. авт. кол.), Ващенко Л. С., Сакович О. Т. та ін. - К.:Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004.

Освітні програми формування здорового способу життя молоді.- К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2005. - Кн.. 5.

Роль сім'ї у формуванні здорового способу життя дітей та моло-ді / Яременко О. О. (кер. авт. кол.), Балакірєва О. М., Бєлєнь-ка Г. В. та ін. - К.: Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2005.

Технологія проведення тренінгів з формування здорового спо-собу життя молоді / Бевз Г. М., Главник О. П. - К.: Держ. ін-тпроблем сім'ї та молоді, 2005.

Фізична культура як неодмінна складова формування здорово-го способу життя молоді/ Яременко О. О. (кер. авт. кол.), Дубо-гай О. Д., Левін Р. Я., Буцька Л. В.. - К.: Український ін-т соці-альних досліджень, 2005. - Кн. 6.

Формування здорового способу життя молоді в Україні: наці-ональна модель „Молодь за здоров'я" / Шатц П., Яременко О.,Балакірєва О. та ін. - К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2005.

Формування здорового способу життя української молоді: стан,проблеми та перспективи: Щорічна доповідь ПрезидентовіУкраїни, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів Українипро становище молоді в Україні (за підсумками 2002 р.). - К.:Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003.

Формування здорового способу життя молоді: Навч.-метод. по-сіб. для працівників соц. служб для сім'ї, дітей та молоді / Бон-дар Т. В., Карпенко О. Г., Дикова-Фаворська Д. М. та ін. - К.:Держ. ін-т проблем сім'ї та молоді, 2005.

Зміст

ПЕРЕДМОВА            3

Розділ 1. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬНА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇДЕРЖАВИ   4

§ 1. Предмет та завдання соціальної педагогіки     4

Питання і завдання для самостійної роботи            8

Література       8

§ 2. Соціальний педагог як суб'єкт професійної діяльності            9

Питання і завдання для самостійної роботи           15

Література       15

§ 3. Зміст, структура та принципи соціально-педагогічної

діяльності        16

Питання і завдання для самостійної роботи            26

Література       27

§ 4. Функції соціального педагога у практичній діяльності фахівців. . . 27

Питання і завдання для самостійної роботи            33

Література       33

§ 5. Організаційні моделі соціальної освіти в зарубіжних країнах 33

Питання і завдання для самостійної роботи            42

Література       43

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇПЕДАГОГІКИ            44

§ 1. Соціалізація особистості - надзавдання соціальної педагогіки           44

Питання і завдання для самостійної роботи            55

Література       56

§ 2. Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації

особистості     56

Запитання і завдання для самостійної роботи         62

Література       62

§ 3. Зміст і структура професійно-етичної культури

соціального педагога              63

Питання і завдання для самостійної роботи            73

Література       73

§ 4. Комунікативні особливості діяльності соціального педагога . . . 74

Питання і завдання для самостійної роботи            87

Література       87

Розділ 3. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ       88

§ 1. Основні напрямки державної молодіжної політики в Україні . . . 88

Питання і завдання для самостійної роботи            97

Література      97

§ 2. Молодь як соціальний суб'єкт у структурі

соціокультурного середовища суспільства  98

Питання і завдання для самостійної роботи           106

Література      106

§ 3. Соціокультурне середовище як педагогічний фактор

розвитку соціально активної молоді            106

Питання і завдання для самостійної роботи           114

Література      115

§ 4. Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема . . . .115

Питання і завдання для самостійної роботи           122

Література       122

§ 5. Соціально-педагогічне забезпечення права дитини

на участь у житті суспільства           122

Питання і завдання для самостійної роботи           136

Література       136

Розділ 4. СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНІ ІНСТИТУТИВ СИСТЕМІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ          138

§ 1. Основні аспекти діяльності соціального педагога

у загальноосвітніх закладах   138

Питання і завдання для самостійної роботи           144

Література       145

§ 2. Діяльність соціального педагога у закладах для

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування         145

Питання і завдання для самостійної роботи           157

Література      158

§ 3. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку

як соціально-педагогічна система    158

Питання і завдання для самостійної роботи           169

Література      169

§ 4. Організація соціально-виховної роботи в дитячих

оздоровчих закладах              170

Питання і завдання для самостійної роботи           179

Література      180

§ 5. Волонтерство як чинник соціально-педагогічного

впливу на становлення особистості             181

Питання і завдання для самостійної роботи           198

Література       198

РОЗДІЛ 5. СІМ'Я ЯК ОБ'ЄКТ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  200

§ 1. Сім'я як провідний фактор соціального виховання особистості . .200

Питання і завдання для самостійної роботи           206

Література      206

§ 2. Сім'я - інститут соціального виховання дітей та молоді . . . . 207

Питання і завдання для самостійної роботи           221

Література      221

§ 3. Соціально-педагогічні аспекти в роботі з сім'ями,

які перебувають у складних життєвих обставинах            222

Питання і завдання для самостійної роботи           241

Література      241

§ 4. Прийомна сім'я - позитивне соціальне середовище

розвитку дитини       241

Питання і завдання для самостійної роботи            258

Література       258

§ 5. Дитячі будинки сімейного типу в системі захисту

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування         259

Питання і завдання для самостійної роботи            277

Література       277

§ 6. Сім'я військовослужбовця - особливий об'єкт роботи

соціального педагога              278

Питання і завдання для самостійної роботи            290

Література      291

РОЗДІЛ 6. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТАЗ ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИОБМЕЖЕННЯМИ            292

§ 1. Особливості захисту і підтримки дітей і молоді

з функціональними обмеженнями   292

Питання і завдання для самостійної роботи            300

Література      301

§ 2. Виявлення реального стану вирішення проблеми

дитячої інвалідності   301

Питання і завдання для самостійної роботи            306

§ 3. Створення соціально-педагогічних умов дляоптимальної життєдіяльності дітей і молоді з

функціональними обмеженнями      306

Питання і завдання для самостійної роботи           310

§ 4.Принципи і закономірності соціально-педагогічноїреабілітації дітей з обмеженими функціональними

можливостями           310

Питання і завдання для самостійної роботи           318

§ 5. Зміст реабілітації дітей з функціональними

обмеженнями             318

Питання і завдання для самостійної роботи            332

Література       332

РОЗДІЛ 7. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТАПО ПОДОЛАННЮ РІЗНИХ ФОРМ ДЕЗАДАПТАЦІЇПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ 334

§ 1. Важковиховуваність як передумова виникнення

відхилень у поведінці підлітків          334

Питання і завдання для самостійної роботи            346

Література       346

§ 2. Девіантна поведінка дітей та молоді як форма

соціальної дезадаптації           347

Питання і завдання для самостійної роботи            356

Література       356

§ 3. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі. . . 357

Питання і завдання для самостійної роботи           361

Література       362

§ 4. Особливості педагогічної профілактики адиктивної

поведінки підлітків     362

Питання і завдання для самостійної роботи            374

Література       374

§ 5. Проблеми соціально-педагогічної роботи з „дітьми вулиці" . 375

Питання і завдання для самостійної роботи            387

Література       387

§ 6. Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми

та молоддю, які повертаються з місць позбавлення волі    388

Питання і завдання для самостійної роботи           401

Літератури      401

Розділ 8. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ  403

§ 1. Теоретичні засади технологізації соціально-

педагогічної роботи    403

Питання і завдання для самостійної роботи           411

§ 2. Характеристика окремих технологічних напрямків

соціально-педагогічної роботи         411

Питання і завдання для самостійної роботи           415

Література       416

§ 3. Соціальний педагог як організатор соціального

патронажу клієнтів     416

Питання і завдання для самостійної роботи            426

Література       426

§ 4. Надання соціальних послуг клієнтам - основне

професійне завдання фахівця           426

Питання і завдання для самостійної роботи            436

Література       437

§ 5. Оцінка ефективності соціальних послуг різним

категоріям населення             437

Питання і завдання для самостійної роботи            444

Література       444

РОЗДІЛ 9. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА

ПІДТРИМКА МОЛОДІЖНИХ ІНІЦІАТИВ            445

§ 1. Громадські, дитячі та молодіжні об'єднання якінститут соціалізації і соціального виховання

підростаючого покоління     445

Питання і завдання для самостійної роботи            456

Література       456

§ 2. Виховні можливості громадських об'єднань

у формуванні соціальної активності підлітків          457

Питання і завдання для самостійної роботи            464

Література       465

§ 3. Роль соціального педагога в організації молодіжного дозвілля . . 465

Питання і завдання для самостійної роботи           471

Література       472

§ 4. Теоретичні засади формування здорового способу життя . . . 472

Питання і завдання для самостійної роботи           481

Література      481