РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНАДІЯЛЬНІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУУКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

магниевый скраб beletage

§ 1. Предмет та завдання соціальної педагогіки

Процеси, які відбуваються в сучасному суспільстві, загострилиінтерес до розвитку і соціального становлення людини у конкрет-ному соціуму, діяльності. Суспільство характеризується "відкритіс-тю", багатофакторністю й різноспрямованістю впливів на молодепокоління, несучи водночас як розширення можливостей розвиткулюдини, так і певний потенціал негативних впливів. Тому назрілапотреба у розробці наукових основ соціалізації і виховання дітей тамолоді у єдності та взаємозв'язку, корекції соціальної, в тому числімолодіжної й освітньої політики.

Відродження в Україні соціальної педагогіки в кінці ХХ ст.об'єктивно відображає цю потребу часу. Відкритість педагогічноїнауки до соціальних явищ, взаємодія соціального середовища і се-редовища педагогічного є фундаментом для нового етапу розвиткупедагогіки середовища, яка системно вивчає відносини таких ком-понентів, як час - соціум - виховання - соціалізація - особистість.

Можна сказати, що на початку XXI ст. соціальна педагогікаусталилася як самостійна галузь педагогічного знання, яка має замету вивчення освітньо-виховного потенціалу суспільства, способівпедагогізації соціального середовища для більш успішної соціаліза-ції і розвитку особистості протягом всього життя [1; 2; 3; 6].

Соціальна педагогіка детермінована історично за своєю суттю.Сучасний статус соціальної педагогіки був підготовлений, ходом іс-торичного розвитку України і обумовлений політичним, економіч-ним, соціально-культурним, освітнім рівнем розвитку країни.

Тому соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка роз-криває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурнихумов, які виконують роль посередника між соціальним середови-щем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану зцивілізацією розвитку суспільства і з становленням соціально-громадських відносин.

Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціальногосередовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків осо-бистості і соціуму. Тому завданнями соціальної педагогіки є: пошуки

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткуметодів і засобів попередження проблем, виявлення і обґрунтуванняшляхів усунення причин, які породжують ці проблеми, розробленняумов і забезпечення превентивної профілактики різних негативнихявищ, відхилень у поведінці людей і, таким чином, оздоровлення со-ціального мікросередовища.

Звичайно, той факт, що соціальна педагогіка виокремилась ізпедагогіки, свідчить проте, що ті самі процеси і явища, які вивчають-ся педагогікою, тут розглядаються у певному специфічному аспекті.І специфіка цієї нової галузі педагогічних знань обумовлена словом"соціальна".

Поняття "соціальна" вбирає в себе всі чинники, пов'язані з лю-диною, взаємодією людей, з різними формами їх спілкування у соці-умі. Тому можна сказати, що предметом уваги соціальної педагогікиє не лише власне людина, а людина у середовищі, у взаємодії з різ-ними соціальними інститутами: сім'єю, дошкільним закладом, шко-лою, підлітковим чи молодіжним об'єднанням, закладами культуриі спорту та ін. Соціально-педагогічне середовище, з яким взаємодієкожен індивід, - це і соціально-психологічний клімат середовища,і природні, соціокультурні та економічні умови, звичаї й традиції,окремі особи і групи людей, це вся держава з її інституалізованимиструктурами.

Можна стверджувати, що соціальна педагогіка вступає у між-дисциплінарні контакти з соціологією освіти, соціологією вихован-ня, педагогічною і соціальною психологією, психологією управлін-ня [3, сс. 16-17]. Але при цьому варто акцентувати увагу на однійособливості, обов'язково притаманній соціальній педагогіці, - гума-ністична спрямованість, єдність вимог і поваги до дітей і молоді, авідтак - співробітництво, співдружність, співтворчість соціальногопедагога і особистості [1. С. 16].

Соціальна педагогіка покликана розглядати особистість як фо-кус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінце-вий пункти багатогранного процесу соціалізації. Це означає, що всіпедагогічні механізми і засоби мають розглядатися з урахуванням їхфункціонування в цілісній системі соціуму, тобто в усіх сферах сус-пільного життя. Останнє і зумовлює необхідність розробки новихсоціально-педагогічних проектів і технологій.

Специфіка соціальної педагогіки полягає в тому, що вона осмис-лює закономірності і розробляє проекти і програми формування нелише і не стільки професійно-кадрового потенціалу суспільства,

Соціальна педагогікаскільки людини як особистості, спеціаліста як особистості. Це зму-шує соціальну педагогіку розглядати особистість не як стан, а якстадію, фазу, рівневу форму буття одиничного представника люд-ського роду. Згідно з більшістю відомих нам точок зору, об'єктомсоціальної педагогіки виступає особистість. Однак у деяких до-слідженнях об'єкт уточнюється і визначається як особистість в їїстановленні та розвитку, тобто в процесі соціалізації. Разом із тим,поняття особистості, що стабілізувалося на сьогодні, достатньо ши-роке. До нього входять найрізноманітніші характеристики людинивід формально-динамічних властивостей темпераменту до світогля-ду і життєвих принципів. Подібне розширене тлумачення усклад-нює розуміння самого феномена особистості та її суті і призводитьдо неможливості розмежування завдань повноцінного розвитку, на-вчання та виховання людини.

На наш погляд, найбільш обґрунтованим і логічним є поняттяособистості як особливий спосіб існування людини, як члена сус-пільства, як представника певної соціальної групи, тобто соціокуль-турної реальності. Такий підхід широко представлений у психологіїі добре узгоджується із соціально-філософським та соціологічнимпідходами. А це якраз дозволяє розглядати проблему становленнята розвитку особистості з позиції міждисциплінарної, а по суті -соціально-педагогічної.

Розглянемо більш детально ті характеристики особистості, вяких відображається її соціокультурна природа. Саме за рахунокподальшого уточнення та конкретизації цих характеристик нам ви-дається можливим визначити предмет і основну функцію соціаль-ної педагогіки як науки та практичної дисципліни. Достатньо чіткофеномен особистості виявляється в позиції людини, у взаємовід-носинах її з іншими людьми, розкривається у її життєвих цілях тамотивах, у засобах поведінки і дій стосовно своїх загальних цілейта завдань. Таким чином, поняття особистості тісно пов'язане з по-няттям позиції і співвідносних з поняттями соціальної ролі і соці-ального статусу. Під поняттям соціальної ролі найчастіше розумі-ють програму, яка відповідає очікуваній поведінці людини в тій чиіншій соціальній групі. По власне - це заданий, визначений статусучасті особи в житті суспільства. Поняття «статус» описує поведін-ку людини, введеної до системи соціальних відносин, що склалися,де для неї відведені місце та засіб дії, тип нормативної поведінки устатусній системі, яку регулюють наші стосунки і дії. Хоча поняття

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткустатусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку їїзовнішніх, найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самоїсуті особистості. Суть особистості пов'язана із здатністю людинидіяти вільно, самостійно та відповідально, тобто виходити за межістатусно-рольових обмежень та нормативних розпоряджень. Місцелюдини в соціальному житті може бути задане, продиктоване во-лею і обставинами. Одночасно це саме місце в житті мусить бутивибране, знайдене, завойоване самою людиною, за її власною волеюі вільно усвідомленим вибором. У такому випадку варто говоритипро вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовиражен-ня, а позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикоюлюдини як особистості. Особистість в такому аспекті - це людина,що вільно, самостійно і відповідально визначає своє місце в житті, всуспільстві, в культурі.

На підставі сказаного стає зрозуміло, що особистість - це цілкомсоціокультурне утворення, суб'єкт, що вільно визначився та виро-бив свою позицію у просторі культури і в часі історії. Проте особис-тість - це не раз і не назавжди сформована якість, стан, структура,а засіб дій, образ буття, суб'єкт дій. Кожна людина повинна утвер-джувати себе як особистість, обираючи та обстоюючи власні пози-ції. Отож, особистість - є специфічний спосіб існування людини, авідтак можна говорити і про особливе особистісне буття людини.Таким чином, буття забезпечується завдяки особистісним утворен-ням. Ці утворення, своєю чергою, формуються та складаються лишеза умови виходу людини на особливий рівень життєдіяльності, приведенні людиною індивідуального способу життя. Особистість - цеповне самовизначення людини у всій сукупності дій, стосунків з ін-шими, її спрямувань та орієнтацій.

Таким чином, соціальна педагогіка як наука покликана узагаль-нювати результати, що стосуються закономірних відносин, логікивзаємозв'язків, структурно-функціональних взаємодій всіх складо-вих, які утворюють зміст процесу соціалізації. Як практична дис-ципліна, соціальна педагогіка покликана будувати технології, щозабезпечують успішне проходження процесів, які стосуються соці-алізації. Тепер ці технології соціалізації втілюються у вигляді різ-них соціальних служб, покликаних часом. Водночас особистість нелише засвоює соціальний досвід, але й реалізує свої задуми, будуєвідносини на свій розсуд, тобто виступає суб'єктом соціальних від-носин. Суб'єктність в соціальних стосунках є результатом сформо-ваності особистісного рівня. Завдяки наявності особистісного рівнястає можливим індивідуальне самовизначення як умови самореалі-зації особи. Саме останнє є втіленням справжньої соціальної при-роди людини.

Варто зазначити, що саморегуляція особи можлива не всуперечсуспільству, а завдяки йому, тобто через засвоєння та творче вико-ристання різноманітного соціального досвіду. Сам процес особистіс-ного самовизначення та самореалізації є найбільш повним втіленнямсоціальної природи людини. При такому розумінні призначення тазавдань соціальної педагогіки, закономірності та технології вихо-вання потрапляють у сферу її інтересів. На основі викладених вищеположень, що стосуються соціальної природи людини, предметомсоціальної педагогіки варто вважати закономірні відносини, логікувзаємозв'язків, структурно-функціональні взаємодії всіх складових,які утворюють зміст процесу соціалізації, особистісного самовира-ження та самореалізації. Основною метою соціальної педагогіки якнауки є інтеграція знань про соціальну природу особистості як пе-дагогічної мети. Головною метою соціальної педагогіки як практич-ної дисципліни слід вважати побудову технологій, що забезпечуютьподолання відчуження особистості від своєї справжньої соціальноїприроди.

Питання і завдання для самостійної роботи

Розкрити зміст поняття "соціальна педагогіка".

У чому полягає особливість соціальної педагогіки як практичноїдіяльності?

Дати змістову характеристику особистості як суб'єкта соціалізу-ючого процесу.

Визначити ознаки соціальної педагогіки, відмінні від загальноїпедагогіки.

Охарактеризувати найбільш важливу ознаку соціальної педаго-гіки.

Література

Василькова Ю. В., Василькова Т. А. Социальная педагогика. - М.:Академия, 1990.

Капська А.Й. Соціальна робота: навч. посіб. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2005.

Мигович І. І. Соціальна робота. - У.: Поличка «Карпатськогокраю», 1997.

Міщик Л. І. Соціальна педагогіка. - З.: ЗДУ, 1999.

Мудрик А. В. Введение в социальную педагогику. - М.: 1997.

Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. -К.: КМ "Академія", 2000.

Соціальна педагогіка. Підручник / За ред. А. Й. Капської. - К.:Центр навч. літератури, 2006.

§ 2. Соціальний педагог як суб'єкт професійної діяльності

Потреба в соціально-педагогічній діяльності, спрямованої на со-ціальний захист, соціально-педагогічну допомогу окремій людиніта соціальним групам, які опинилися у важкому становищі, зростаєв умовах соціально-економічної і духовної кризи. Водночас, якщодумати на перспективу, в процесі стабілізації суспільства, поряд знаданням допомоги, соціальна педагогіка буде вирішувати завданнящодо створення і підтримки конкретного соціального середовищадля молоді, а це вимагає цільової підготовки соціальних педагогів,які володіють необхідними знаннями й уміннями.

Період сьогодення потребує стійких мотиваційних установок,високоморальних принципів суб'єкта, любові і поваги до людей,уміння розуміти інших. Тому в процесі підготовки фахівців у галузісоціальної педагогіки важливу роль відіграє формування психоло-гічної готовності до професійної діяльності, набуття особливої якос-ті - чуйного, психолого і педагогічно грамотного контакту з дітьмита молоддю.

Питання теорії людської діяльності, що охоплюють проблемипсихолого-педагогічної взаємодії, розглядаються у працях вітчиз-няних і зарубіжних учених (К. Абульханової-Славської, Б. Ананьє-ва, В. Бочарової, І. Звєрєвої, В. Лисого, І. Миговича, С. Москвичовата ін.).

Узагальнюючи зміст соціальної педагогіки як професійної ді-яльності, насамперед, окреслимо цілі цієї діяльності:

створення умов, за яких кожна людина може в максимальніймірі проявити свої можливості й отримати все, що вона повиннаотримати за законом;

збільшення рівня самостійності клієнтів, що звернулися до со-ціального педагога, їхньої здатності контролювати своє життя ібільш ефективно розв'язувати проблеми, що з'являються;

адаптація або реадаптація людей у суспільстві;

створення умов, в яких людина, незважаючи на фізичне калі-цтво або за умови життєвої кризи, може жити, зберігаючи по-чуття власної гідності, поваги до себе з боку оточення;

досягнення соціальним педагогом такого результату роботи,коли необхідність у його допомозі відпадає.

Незважаючи на те, що традиції соціальної допомоги, добродій-ності, милосердя в нашій країні мають глибокі корені, соціальна пе-дагогіка як наука і як професія проходить своє становлення.

Високий професіоналізм у соціальній педагогіці винятково важ-ливий, тому що ця діяльність належить до типу професій «людина

людина». Від рішень фахівців часто залежать долі клієнтів і їхніхродин, їхня діяльність частково побудована на судженнях оточую-чих, а характер роботи такий, що її результати не можуть бути про-гнозовані з повною точністю.

Постійно існує небезпека ухвалення помилкового рішення,створюється необхідність для соціальних педагогів отримуватиспеціальні знання з різних галузей науки, що вимагаються в робо-ті з людьми. Пильна увага суспільства до соціальної педагогіки на-лежить до факторів, що змушують соціальних педагогів постійнопрацювати над підвищенням своєї кваліфікації, часто обговорюватиетичні проблеми своєї професії, а також систематично аналізуватирезультати власних зусиль.

Отже, організація системи використання загального психоло-гічного і педагогічного потенціалів для особистості є змістом соці-альної педагогіки. В науковій літературі широко вивчається питан-ня суб'єкт-об'єктних відносин в соціально-педагогічній діяльності.Зокрема, вітчизняними науковцями (А. Капською, А. Міщиком, С.Харченко) зазначається, що об'єктами соціально-педагогічної діяль-ності виступають „окремі особи чи соціальні групи, які потребуютьдопомоги, чи підтримки, діти, молодь та члени їх сімей".

Об'єктом соціальної педагогіки, на наш погляд, є людина, чигрупа людей, що добровільно звернулися за допомогою. Об'єктомможе виступати окрема особа, родина, група людей незалежно відрозходжень (раса, стать, мова, релігія, політичні й інші переконан-ня, національне і соціальне походження чи соціальний статус). Со-ціальна педагогіка поступово отримала належний розвиток і буду-ється на таких принципах:

добровільність (допомога повинна виявлятися, виходячи з до-бровільного звертання або представлення інтересів клієнтаслужбою; зі своєї ініціативи соціальний педагог (працівник) на-дає допомогу лише за згодою клієнта або особи, нездатної пра-вильно оцінити своє становище: малолітні діти, особи, визнанінедієздатними, алкоголіки й ін.);

своєчасність (допомога не повинна бути запізнілою, вона можебути лише випереджуючою або своєчасною);

персоналізація (особистісний підхід при наданні допомоги);

повага (допомога не повинна принижувати честь і достоїнство,самооцінку і самоповагу особистості, що потребує допомоги);

активізація клієнта;

комплексність (допомога повинна бути комплексною і спрямо-ваною на зняття небажаних емоційних переживань, на ліквіда-цію причин, що викликають такий стан у людини).

У процесі організації соціально-педагогічної допомоги набуваєрозвитку ідея створення для людини педагогічно доцільного серед-овища. В науці наполегливо вирішується питання щодо об'єднаннязусиль всіх соціально-виховних інститутів зі створення найбільшсприятливих умов для творчого розвитку особистості в соціумі,надання їй допомоги у складних життєвих ситуаціях. Головнимсуб'єктом і організатором цієї роботи виступає фахівець соціальноїсфери - соціальний педагог (працівник).

Соціальна допомога вимагає від суб'єкта високого рівня спеці-альної підготовки, наукового державного регулювання і правовогообґрунтування.

Тому, ще раз відзначаємо, що не кожна людина придатна длясоціально-педагогічної роботи. Визначальним фактором тут є сис-тема цінностей особистості, що, у підсумку, визначає її професійнупридатність і ефективність практичної діяльності. Уявлення про аб-солютну цінність кожної людської істоти переходить тут з розрядуфілософського поняття в категорію базисного психологічного пере-конання як основи ціннісної орієнтації індивіда. Більшість із тих,хто збирається стати фахівцем у цій галузі, можуть знайти серйозні«розбіжності в поглядах" між своїми установками і системою цін-ностей соціальної педагогіки як професії і як визнання - у цьомувипадку їм доведеться присвятити себе іншій діяльності.

Ті, котрі починають опановувати цю професією, незабаром усві-домлюють величезний вплив на неї таких факторів, як: політичнаситуація, економічні умови, демографічні тенденції і технічний про-грес.

Соціально-педагогічна робота була і залишається однією із най-більш складних професій. Вона не завжди адекватно сприймаєтьсясуспільством одним. Але водночас соціально-педагогічна робота єоднієї із самих шляхетних видів діяльності людини.

Стиль поведінки соціального педагога, обумовлений сукупністюйого особистісних якостей, його ціннісними орієнтаціями, інтереса-ми, впливає на систему відносин, які він формує не лише з клієнта-ми, але й зі своїми колегами, підлеглими та адміністрацією.

Можна спостерігати, що одним соціальним педагогам вдаєтьсяпорівняно легко переборювати конфліктні ситуації, інші почуваютьсебе в них дискомфортно; одні більш уміло вирішують проблеми збагатослівними, занадто балакучими клієнтами, інші швидше „зна-ходять мову" із відлюдними і мовчазними. Тому роль особистіснихякостей соціального педагога, безсумнівно, важлива, особливо привиборі напрямку професійної діяльності.

Розкриваючи особистісні якості соціального педагога, їх можнарозділити на три групи:

перша група: психологічні характеристики, що є складовою час-тиною здатності до певного виду діяльності;

друга група: психолого-педагогічні якості, орієнтовані на удо-сконалення соціального працівника як особистості;

третя група: психолого-педагогічні якості, спрямовані на ство-рення ефекту індивідуальності.

До першої групи якостей належать вимоги, характерні для пси-хічних процесів: сприйняття, пам'ять, уява, мислення. Також впли-вають психічні стани: утома, апатія, стрес, тривожність, депресія,увага як стан свідомості.

У формуванні цілісного образу особистості істотну роль відігра-ють, з одного боку, досвід роботи з людьми, а з іншого - установки іціннісні орієнтації. Орієнтація на цілісний образ соціального педа-гога дозволяє результативно вирішувати питання відбору абітурієн-тів на навчання або фахівців на роботу.

До другої групи якостей належать психо-аналітичні якості, такі, яксамоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, а також фі-зична тренованість, уміння переключитися і керувати своїми емоціями.

До третьої групи якостей відносяться: комунікабельність(швидко встановлювати контакт із людьми); емпатійність (улов-

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткулювання настрою людей, виявлення їхніх установок і чекань, спів-переживання їх нестаткам); візуальність (зовнішня привабливістьособистості); красномовство (уміння вселяти віру і переконуватисловом) та інші.

Визначення особистісних якостей соціального педагога враховуєтеоретичне обґрунтування ним процесу професійного самовизна-чення. У зарубіжній психологічній літературі існує безліч теоретич-них „конструкцій", спрямованих на те, щоб суб'єкт правильно обравпрофесію. Серед них теорія Т. Парсонса [11], в якій стверджується,що для того, щоб суб'єкт правильно обрав професію необхідно: чіткерозуміння „себе", своїх здібностей, інтересів, прагнень, можливос-тей; знання вимог і умов для досягнення успіху; правильне співвід-ношення перших двох факторів.

При самовизначенні особистості щодо обрання професії одниміз основних завдань є виявлення загальних здібностей та прогнозу-вання їхнього розвитку, визначення сукупного впливу інтересів іздібностей на процес формування професійних досягнень.

Як показує досвід, від соціального педагога очікується дуже ба-гато. Так, наприклад, відповідно до Стандарту спеціальності „соці-альний педагог", необхідно знати про:

теорії і методики роботи з окремим клієнтом і групою;

ресурси і послуги, які надаються суспільством (громадою);

програми і цілі соціальних служб як на місцевому, так і на дер-жавному рівнях;

організацію місцевої інфраструктури і розвиток служб охорониздоров'я і соціального забезпечення;

основи соціально-економічної і політичної теорії;

расові, етнічні та інші культурні групи, їх моральні цінності,життєві устрої і проблеми, що звідси випливають;

результати професійних і наукових досліджень, які можна ви-користовувати в практичній роботі;

концепції і методи соціально-виховного планування;

теорію і практику проведення спостережень, зокрема за прак-тичною соціальною роботою;

теорію і практику управління діяльністю інших людей;

соціальні, психологічні, статистичні дослідницькі методи і методики;

теорію і концепції управління службами для дітей та молодю;

фактори навколишнього середовища і суспільства, що вплива-ють на клієнта;

теорію і методи психосоціальної оцінки різних видів і форм;

теорію організаційних і соціальних методів заохочення дітей тамолоді до активної життєдіяльності;

теорію і методи соціально-правової практики;

стандарти і практику професійної соціально-педагогічної роботи;

теорію і методи викладання та навчання;

тенденції щодо проведення політики соціального захисту і під-тримки дітей та молоді;

закони і постанови на місцевому, регіональному і державномурівнях, що впливають на різні види послуг.

Однак запас теоретичних знань ще не забезпечує ефективногопроведення соціальної допомоги.

Соціальний педагог, зокрема , повинен уміти:

слухати інших цілеспрямовано і з розумінням;

збирати інформацію, щоб підготувати соціальну оцінку і звіт;

формувати і підтримувати професійні відносини, спрямовані нанадання соціальної допомоги;

спостерігати й інтегрувати вербальну і невербальну поведінку;

спрямовувати зусилля юних клієнтів на вирішення їхніх про-блем і завойовувати їх довіру;

обговорювати делікатні проблеми з увагою і підтримкою, ви-кликаючи довіру в клієнта;

знаходити творчі шляхи вирішення проблем клієнта;

визначати необхідність припинення допомоги клієнтові;

проводити дослідження й інтегрувати їхні результати;

бути посередником і вести переговори між конфліктуючимисторонами;

забезпечувати зв'язок між різними організаціями й окремимилюдьми.

Крім того, соціальний педагог повинен уміти просто, грамотноговорити і писати, навчати інших, уважно і доброзичливо реагуватина емоційні і кризові ситуації, бути зразком у професійних відноси-нах, пояснювати складні асоціальні явища, ефективно організовува-ти свою роботу, вишукувати джерела і діставати кошти на наданнядопомоги іншим, оцінювати власну поведінку і почутя.

Формування ефективної професійної діяльності соціальногопедагога розгортається як дія цілісної структури: управління фор-муванням професійної діяльності забезпечує функціональне, зміс-тове і структурне усвідомлення діяльності; співвідношення між уза-

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткугальненою функціональною моделлю діяльності і різноаспектнимиїї окремими проявами визначається взаємозв'язком загального зокремим через особливе, що здійснюється за умови реалізації прин-ципу відповідності.

Без сумніву, діяльність соціальних педагогів на кожному із зазна-чених рівнів, потребує від нього необхідності реалізувати низку про-фесійних функцій, окреслених у Державному галузевому стандарті. Аце, своєю чергою, обумовлює створення оптимальних умов для фор-мування у майбутнього соціального педагога ряд професійних знань,умінь і навичок, тобто формування професіонала, до характеристикиякого можна віднести як психологічні якості, педагогічні здібності,так і низку особистісних якостей (гнучкість, емоційність, емпатій-ність, самоконтроль, самовдосконалення, принциповість та ін.).

Отже, можна стверджувати, що соціальний педагог повинен во-лодіти чималим арсеналом умінь, навичок, мати глибокі знання в га-лузі наук про людину: психології, акмеології, соціології, педагогіки,права. Знання й уміння в поєднанні з відповідними особистіснимиякостями і здатністю до творчості можуть розглядатися як готов-ність до професійної діяльності.

Питання і завдання для самостійної роботи

Визначити цілі соціально-педагогічної діяльності та окреслитиїх особливості.

Визначити характерні особливості об'єкта соціальної педагогі-ки.

Розкрити зміст основних професійних та індивідуальних якос-тей соціального педагога.

Якими теоретичними знаннями та практичними уміннями по-винен володіти соціальний педагог?

Література

Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підруч. для студ. ВНЗ/ за ред. І. Д. Звєрєва. Алєксєєнко Т. Ф., Басюк Т. П, Безпалько О.В. та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Богданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008.

Бочарова В. Г. Профессиональная социальная работа: личност-но ориентированньїй подход. - М.: Ин-т педагогики соц. работьіРос. акад. образования , 1999. - 182 с.; - Библиогр.: С. 173-182.

Звєрєва І. Д. Діяльність соціального педагога в середовищі: змі-ни, форми, методи // Соціальна робота: теорія, досвід, перспек-тиви. — У., 1999. — Ч.1. — С. 268-271.

Зимняя И. А. Ключевьіе компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. - М.:Исследовательский центр проблем качества подготовки специа-листов, 2004.

Капська А. Й. Соціальна робота: Навч. пос. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2005.

Карпенко О. Г. Об'єкт, предмет та методи соціальної роботи: сис-темний підхід // Науковий часопис Національного педагогічно-го університету імені М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціологія.Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: Зб. наук.праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - С. 99-107.

Лукашевич М. П, Мигович 1.1. Теорія і методи соціальної роботи:Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002.

Марченко С. Я. Дидактические основи подготовки студентовк социально-педагогической деятельности. - Л.: Альма-матер,1999.

Мигович 1.1. До питання про зміст професійної підготовки фа-хівців соціальної сфери // Актуальні проблеми професійної під-готовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. - У.:Art Line, 2003. - С. 227-230.

Парсонс Т. О. О структуре социального действия / Под общейред. В. Ф. Чеснокова. - М.: Академ. Про^кт, 2002.

Фирсов М. В., Студенова Е. Г. Теория социальной работи: Учеб.пособ. для студ. висш. учеб. заведений. - М.: ВЛАДОС, 2000.

Харченко С. Я. Історія, теорія і практика соціальної роботи вУкраїні: Навч. посіб. - Л.: Альма-матер, 2005.

Холостова Е. И. Профессионализм в социальной работе: учеб.пособ. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°»,2007.

§ 3. Зміст, структура та принциписоціально-педагогічної діяльності

Зміст професійної педагогіки визначається суспільством, потре-бами, інтересами як соціальних груп населення, та і окремих людей.

З розвитком суспільства, накопичення знань і соціокультурного до-свіду людства зростає роль професіоналізму у соціальній сфері та

16

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткупрофесійної педагогіки в системі освіти, де готуються працівникидля соціально-виховної сфери.

Сьогодні простежується такий факт, що значною мірою ситу-ація в країні ускладнюється тим, що стикаються різні концепції істратегії соціальної перебудови суспільства і розвитку соціально-педагогічної роботи. А практика показує, що саме сьогодні необхідненайбільш повне і швидке визначення стратегії і тактики соціальногозахисту населення, створення вкрай необхідних установ, організаційсоціально-педагогічної роботи, а також створення й удосконаленнясистеми професійної підготовки соціальних педагогів.

Історія легітимного визнання державою в 1992 році професіїсоціального педагога (у т. ч. різні напрямки діяльності і внутрішніспеціалізації) засвідчує, що помітно загострилась проблема само-визначення власне професійної сфери соціально-педагогічної робо-ти. Тут, зокрема, простежуються такі проблеми:

Предметно-понятійні репертуари соціально-педагогічної робо-ти, підвищена семіотичність і рецесивність, проблема власногопредмета та взаємозв'язку з соціально-гуманітарними знаннями.З'ясовуються поняття бідності, злиденності, девіантної і делік-вентної поведінки, проституції, соціальної патології дитинства,старості та ін.

Багатоаспектність і багаторівневість зв'язків „індивід-сусупільство", „група-суспільство", „група-особистість" сис-темно нестабільні, динамічні, і сьогодні концептуально відо-бражаються у таких методологічних рамках, як „феноменологіядопомоги; феноменологія діяльності; феноменологія суб'єктадопомоги; феноменологія об'єкта допомоги" [14, С. 22].

Проблемна двоякість - феномен професійної позиції соціаль-ного педагога: виступаючи від деперсоналізованої державноївлади, соціальні педагоги змушені поділяти інтереси найменшзахищених індивідів і груп, представляти і захищати права зне-долених (маргиналів, меншин, субкультурних формацій, девіан-тів тощо).

Соціальні уявлення і знання соціальних педагогів мають ради-калізуючу силу, яка „є найбільш складним інструментом соці-ального контролю" [11, С. 10].

На відміну від доброчинності, де в центрі стоїть постать того, хтодопомагає, у соціально-виховній сфері центральною фігурою єклієнт, а кінцевою метою є звільнення клієнта від потреби в со-ціальному працівникові, активізація самопідтримки, самодопо-моги [8, С. 130-131].

Виходячи з такої багатоаспектності соціально-педагогічної ро-боти, ми вважали за необхідне визначити її місце і роль у суспільстві,яке реформується і яке поступово переходить від стратегії соціаль-ної політики до практичних дій, спрямованих на користь людини.При цьому постала потреба дати наукове обґрунтування низці кате-горій, які відображають різні аспекти соціально-педагогічної робо-ти: змісту, структурі, об'єкту, предмету.

Новий етап становлення наукової парадигми соціально-виховноїроботи в Україні почався з 90-х років. Це дозволяє говорити про за-родження нової професії - соціального педагога та введення новоїспеціальності у вищому навчальному закладі. Цей процес спонукавдо розвитку наукової думки, вирішення практичних питань у со-ціальній сфері, розвитку нових соціальних інфраструктур, визна-чення наукового статусу нових дисциплін у вищій школі. Ми моглибачити, як від емпірики соціально-педагогічна діяльність поступовопереходила на пристойний науковий рівень з досить окресленоювласною теоретичною і методологічною базою.

Розглядаючи зміст і структуру соціально-педагогічної роботи,вважаємо за доцільне зробити акцент на тому, що вона є видом ді-яльності. Ми виходимо, з одного боку, із загальноприйнятого філо-софського і психологічного тлумачення діяльності, а з другого боку,ми враховуємо специфіку і фактори, що характеризують об'єкт,який ми вивчаємо.

Найбільш глибоко, на нашу думку, розглядається філософіялюдської діяльності у працях таких вітчизняних і зарубіжних вче-них, як Л. Ази, В. Барановського, Л. Бєляєвої, В. Замули, М. Кагана,М. Князяна, Є. Кулік, О. Леонтьєва, В. Маркіна та ін.

Загалом можна розділяти загально-філософське визначенняЛ. Буєвої щодо діяльності як способу існування і розвитку суспіль-ства і людини, всебічного процесу перетворення нею навколишньоїприродної і соціальної реальності, у т. ч. її саму, відповідно потреб,цілей і завдань [2].

Серед основних ознак діяльності автор називає цілеспрямова-ність, перетворюючий і творчий характер, предметність, детермінова-ність суспільними умовами, обмін діяльністю, спілкування індивідів.

Водночас М. Каган [3] розкриває морфологію діяльності і ви-окремлює такі її види: перетворююча, ціннісно-орієнтаційна, кому-

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткунікативна. Окрім того, вчений називає три основні елементи діяль-ності: суб'єкт, котрий спрямовує свою активність на об'єкт чи іншісуб'єкти; об'єкт, на який спрямована ця активність, яка проявляєть-ся в суб'єктній комунікативній взаємодії з іншими.

Психологічний фундамент діяльності досить переконливо роз-крито у працях О. Леонтьєва [4], де автор розглядає дії як процеси,що підпорядковані усвідомленим потребам і цілям. Причому у йогохарактеристиках простежуються психологічні і соціальні причиничастого незбь гу суспільного й особистісного смислу діяльності,подається структура людської діяльності, яка включає окремі (осо-бливі) види діяльності - за критерієм мотивів, які їх спонукають, атакож дії-процеси, що підпорядковуються усвідомленим цілям. Такіокремі складові діяльності утворюють макроструктуру.

Прийнятними є твердження Б. Ананьєва про те, що діяльністьмає багаторівневий характер: по-перше, цілісної діяльності як сис-теми програм, операцій і засобів виробництва матеріальних цін-ностей суспільства; по-друге, окремої дії, що включає мету, мотивиїї окреслення і способу досягнення; по-третє, макрорухів, завдякиопредмеченню і побудови програми будуються дії; по-четверте, мі-кро рухів, із яких будуються макрорухи [1].

У цьому випадку перші два рівні відповідають розгляду діяльнос-ті людини як суб'єкта, соціального індивіда, як особистості, а останнірівні визначають діяльність людини як природного індивіда.

Виходячи з цього, можна розглядати діяльність спеціалістівсоціально-педагогічної роботи як інтеграції конкретних процедурі операцій: соціальна (за цілями, завданнями, змістом), психолого-педагогічна (за формою), організаторська (за функціями), профе-сійна (за зв'язками і впливом на об'єкт) Це, на нашу думку, свід-чить про наявність структури діяльності, яка є досить складною ібагатокомпонентною. На цю її ознаку вказує В. Шадриков [14], ви-окремлюючи взаємопов'язані функціональні блоки: мотиви, цілі,програми, інформаційні основи, рішення, підсистему професійноважливих якостей. Але при цьому, слід сказати, що у кожній струк-турі діяльності доцільно бачити, чим одна діяльність відрізняєтьсявід іншої, оскільки, як стверджує О. Леонтьєв, всі види діяльності, вякі включаються люди і в яких вони починають працювати як про-фесіонали, можуть бути поділені на групи на основі визначення го-ловного об'єкта діяльності: природа, техніка, люди, знакові системи,художні образи [4].

Усе загалом дозволяє говорити, що для кожної професії, порів-няно з іншими професіями притаманні спільні і специфічні ознаки.Особливості професійних цінностей обумовлені роллю і статусомпрофесії в житті суспільства й окремої людини.

У зв'язку з цим доцільно, передусім, визначити предмет соціаль-ної педагогіки. Це цілком закономірно, оскільки статус соціально-педагогічної роботи як самостійної науки може бути доведеним,якщо буде визначена галузь явищ, які переважно вона вивчає, ідоведено, що ця галузь іншими науками не вивчається. Водночас,визначення предмета дослідження дозволяє окреслити методи на-укового аналізу.

У випадку визначення предмета і об'єкта соціально-педагогічноїроботи можна вести мову про визначення того рівня аналізу і харак-теру фактів (явищ, процесів), які нею вивчаються.

Практика і наукові дослідження (М. Галагузової, А. Капської,В. Курбатова, І. Миговича та ін.) дозволяють говорити про те, щосоціально-педагогічна робота має своєрідний об'єкт: це процесзв'язків, взаємодій, взаємовпливів механізмів, способів і засобіврегуляції поведінки соціальних груп та особистостей, що сприя-ють реалізації їхніх життєвих сил і соціальної суб'єктності, а та-кож характер співвіднесеності життєвих сил індивіда і групи тазасобів забезпечення їх реалізації в різних соціальних та соціально-педагогіних ситуаціях [3, С. 51].

Проте, зважаючи на різні підходи до визначення предметасоціально-педагогічної роботи, доцільно зазначити, що науковці ак-центують увагу на різних аспектах цих зв'язків. Хоча до кінця 90-х ро-ків ми не могли виявити наявність системно-інтегративного підходу.

Так, наприклад, І. Мигович предметом соціально-педагоічної ро-боти називає професійну діяльність соціальних інститутів, держав-них і недержавних організацій, груп та окремих індивідів, пов'язануз наданням допомоги особам чи групам людей щодо їх соціалізації,особливості впливу соціальних явищ, процесів та відносин на соці-альне функціонування означених груп людей чи осіб [8, С. 15].

Безперечно, потреба щодо розвитку методології соціально-педагогічної діяльності викликана необхідністю подолання вузько-спеціалізованого вивчення проблем, пов'язаних з соціальною корек-цією і реабілітацією особистості, а також інтеграцією епізодичних,недостатньо між собою пов'язаних соціальних гарантій, уявлень просоціальний захист, соціальну допомогу і милосердя.

Беручи до уваги сучасний стан розробки питання про предметсоціально-педагогічної діяльності, ми вважаємо, що це поняттяможна тлумачити як закономірності сприяння становленню і реа-лізації сил індивідуальної і соціальної суб'єктності людини, а такожвиявлення й актуалізація життєвих сил та способів їх ефективногофункціонування, відновлення.

Якщо соціально-педагогічна робота розглядається як діяльність,то предмет уточнює сутність цієї діяльності. До того ж не можна небрати до уваги той факт, що предмет соціально-педагогічної роботи,як і предмет будь-якої науки, змінюється у процесі розвитку теоріїі практики загалом. Запропоноване визначення предмета хоч і є до-сить широким, але воно водночас є й досить узагальненим. Це є не-обхідною умовою для подальшої організації діяльності, яка реалізу-ється через форми професійної і непрофесійної роботи (одночасно,паралельно чи у взаємодії).

Виходячи із такого широкого обсягу тлумачень і зважаючи наголовну мету соціально-педагогічної роботи, ми пропонуємо роз-глядати поняття у вузькому і широкому розуміння цього виду ді-яльності. На нашу думку, соціально-педагогічна робота - це впливпрофесіоналів і громадськості на соціальне облаштування суспіль-ства завдяки формуванню і реалізації державної соціальної політи-ки, спрямованої на створення сприятливих умов життєдіяльностікожної дитини та її сім'ї. Це тлумачення у широкому розумінні.

У більш вузькому, соціально-педагогічна діяльність здійснюєть-ся професійно підготовленими спеціалістами та їхніми помічника-ми і спрямована на надання індивідуальної допомоги дитині, сім'їчи групі осіб, котрі потрапили у скрутну для них ситуацію, шляхомінформування, консультування, безпосередньої натуральної і фі-нансової допомоги, соціальної реадаптації, надання психологічної іпедагогічної підтримки, та орієнтація тих, хто потребує допомоги,на власну активність у вирішенні, складних проблем.

На сьогодні об'єктом соціально-педагогічної роботи вважаютьлюдину як члена соціуму в єдності її індивідуальних характеристик.Об'єктом соціологічної теорії і практики є на соцієтальному рівнісуспільство як відносно стійке об'єднання людей, а організаторомсоціальних дій виступає держава, різні політичні і громадські орга-нізації, зацікавлені в соціалізації членів суспільства.

На соціально-середовищному рівні об'єктом соціальної роботивиступає соціальна сфера суспільства, мікросередовище, колекти-

Соціальна педагогікави людей. При цьому найбільш активно здійснюється соціально-педагогічна робота за такими напрямками: освітньо-дозвіллєва,фізкультурно-оздоровча, корекційно-реабілітаційна, соціально-правова, інформаційно-просвітницька тощо.

На індивідуальному рівні об'єктом соціально-педагогічної ді-яльності є окрема особистість, стосовно якої застосовуються різніметоди, засоби соціального захисту і підтримки залежно від її по-треб та інтересів.

У науковій літературі певний час дискутувалося питання щодовизначення об'єкта соціально-педагогічної роботи. Так, скажімо,на початку 90-х років досить активно використовувалися поняття„клієнт", „пацієнт", „об'єкт" допомоги. Проте з розгортанням різнихвидів соціально-педагогічної діяльності, поступово усталилося по-няття «клієнт» [12]. Залежно від об'єкта, його проблем, соціальнийпедагог проектує адекватні соціальні послуги. Причому, як свідчитьбагаторічна практика у сфері соціальної допомоги, об'єкт може бутирізним не лише за своїми проблемами, але і за своїми взаємовідноси-нами з соціальними інститутами: з одного боку, державне відомствонадає послуги клієнту, який опинився у скрутній життєвій ситуаціїі потребує допомоги, а з другого - клієнт не звертається за допомо-гою, захистом (схильний до нарковживання, алкоголізму), і тоді со-ціальний педагог ініціює свої дії „на території клієнта". Наприклад,підлітково-молодіжні клуби за місцем проживання, де соціальнийпедагог супроводжує життєдіяльність молодих у природньому дляних середовищі. За таких умов об'єкт перестає відчувати себе відчу-женим, „дезадаптантом, девіантом", невстигаючим чи одиноким [8].

Соціальний педагог, проектуючи дії стосовно об'єкта-клієнта, маєвірити в те, що здатний зрозуміти його проект і прийняти усвідомленойого „дар" у вигляді соціально-педагогічної чи психологічної послуги.

Своєю чергою, соціальний педагог, котрий уявляє собі об'єкта-клієнта як „клубок проблем", вірить, що клієнт може визначити йоголідерську роль як прагматика і виразника його, клієнта, інтересів.За таких умов аспекти професійної позиції соціального педагога бу-дуть соціальною формою його функціонування, що будується так:1. Репертуарний пакет впливу - соціальний педагог володіє арсе-налом підтримки об'єкта, використовуючи такі репертуари на-туралістичні (теми здоров'я, тіла, валеології тощо), екзистентні(тема гідності, життєстійкості, абсурду), теїстичні (тема Бога,

смерті, страждань, співчуття), соціологічні (тема типізації, за-гального блага, командності тощо).

Рольова дистанція. Кожен об'єкт-клієнт потребує адекватноїролі соціального педагога, яка залежить від його функціоналу:дослідник, прогностик, консультант, дія якого диктує орієнта-цію на особливість клієнта.

Самоусунення. Цей процес можливий за умови власного сцена-рію життя, вирішення проблем і готовності підтримати інших, щосвідчить про повернення його до „реальності", життєстійкості.