РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНАДІЯЛЬНІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУУКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

§ 1. Предмет та завдання соціальної педагогіки

Процеси, які відбуваються в сучасному суспільстві, загострилиінтерес до розвитку і соціального становлення людини у конкрет-ному соціуму, діяльності. Суспільство характеризується "відкритіс-тю", багатофакторністю й різноспрямованістю впливів на молодепокоління, несучи водночас як розширення можливостей розвиткулюдини, так і певний потенціал негативних впливів. Тому назрілапотреба у розробці наукових основ соціалізації і виховання дітей тамолоді у єдності та взаємозв'язку, корекції соціальної, в тому числімолодіжної й освітньої політики.

Відродження в Україні соціальної педагогіки в кінці ХХ ст.об'єктивно відображає цю потребу часу. Відкритість педагогічноїнауки до соціальних явищ, взаємодія соціального середовища і се-редовища педагогічного є фундаментом для нового етапу розвиткупедагогіки середовища, яка системно вивчає відносини таких ком-понентів, як час - соціум - виховання - соціалізація - особистість.

Можна сказати, що на початку XXI ст. соціальна педагогікаусталилася як самостійна галузь педагогічного знання, яка має замету вивчення освітньо-виховного потенціалу суспільства, способівпедагогізації соціального середовища для більш успішної соціаліза-ції і розвитку особистості протягом всього життя [1; 2; 3; 6].

Соціальна педагогіка детермінована історично за своєю суттю.Сучасний статус соціальної педагогіки був підготовлений, ходом іс-торичного розвитку України і обумовлений політичним, економіч-ним, соціально-культурним, освітнім рівнем розвитку країни.

Тому соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка роз-криває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурнихумов, які виконують роль посередника між соціальним середови-щем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану зцивілізацією розвитку суспільства і з становленням соціально-громадських відносин.

Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціальногосередовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків осо-бистості і соціуму. Тому завданнями соціальної педагогіки є: пошуки

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткуметодів і засобів попередження проблем, виявлення і обґрунтуванняшляхів усунення причин, які породжують ці проблеми, розробленняумов і забезпечення превентивної профілактики різних негативнихявищ, відхилень у поведінці людей і, таким чином, оздоровлення со-ціального мікросередовища.

Звичайно, той факт, що соціальна педагогіка виокремилась ізпедагогіки, свідчить проте, що ті самі процеси і явища, які вивчають-ся педагогікою, тут розглядаються у певному специфічному аспекті.І специфіка цієї нової галузі педагогічних знань обумовлена словом"соціальна".

Поняття "соціальна" вбирає в себе всі чинники, пов'язані з лю-диною, взаємодією людей, з різними формами їх спілкування у соці-умі. Тому можна сказати, що предметом уваги соціальної педагогікиє не лише власне людина, а людина у середовищі, у взаємодії з різ-ними соціальними інститутами: сім'єю, дошкільним закладом, шко-лою, підлітковим чи молодіжним об'єднанням, закладами культуриі спорту та ін. Соціально-педагогічне середовище, з яким взаємодієкожен індивід, - це і соціально-психологічний клімат середовища,і природні, соціокультурні та економічні умови, звичаї й традиції,окремі особи і групи людей, це вся держава з її інституалізованимиструктурами.

Можна стверджувати, що соціальна педагогіка вступає у між-дисциплінарні контакти з соціологією освіти, соціологією вихован-ня, педагогічною і соціальною психологією, психологією управлін-ня [3, сс. 16-17]. Але при цьому варто акцентувати увагу на однійособливості, обов'язково притаманній соціальній педагогіці, - гума-ністична спрямованість, єдність вимог і поваги до дітей і молоді, авідтак - співробітництво, співдружність, співтворчість соціальногопедагога і особистості [1. С. 16].

Соціальна педагогіка покликана розглядати особистість як фо-кус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінце-вий пункти багатогранного процесу соціалізації. Це означає, що всіпедагогічні механізми і засоби мають розглядатися з урахуванням їхфункціонування в цілісній системі соціуму, тобто в усіх сферах сус-пільного життя. Останнє і зумовлює необхідність розробки новихсоціально-педагогічних проектів і технологій.

Специфіка соціальної педагогіки полягає в тому, що вона осмис-лює закономірності і розробляє проекти і програми формування нелише і не стільки професійно-кадрового потенціалу суспільства,

Соціальна педагогікаскільки людини як особистості, спеціаліста як особистості. Це зму-шує соціальну педагогіку розглядати особистість не як стан, а якстадію, фазу, рівневу форму буття одиничного представника люд-ського роду. Згідно з більшістю відомих нам точок зору, об'єктомсоціальної педагогіки виступає особистість. Однак у деяких до-слідженнях об'єкт уточнюється і визначається як особистість в їїстановленні та розвитку, тобто в процесі соціалізації. Разом із тим,поняття особистості, що стабілізувалося на сьогодні, достатньо ши-роке. До нього входять найрізноманітніші характеристики людинивід формально-динамічних властивостей темпераменту до світогля-ду і життєвих принципів. Подібне розширене тлумачення усклад-нює розуміння самого феномена особистості та її суті і призводитьдо неможливості розмежування завдань повноцінного розвитку, на-вчання та виховання людини.

На наш погляд, найбільш обґрунтованим і логічним є поняттяособистості як особливий спосіб існування людини, як члена сус-пільства, як представника певної соціальної групи, тобто соціокуль-турної реальності. Такий підхід широко представлений у психологіїі добре узгоджується із соціально-філософським та соціологічнимпідходами. А це якраз дозволяє розглядати проблему становленнята розвитку особистості з позиції міждисциплінарної, а по суті -соціально-педагогічної.

Розглянемо більш детально ті характеристики особистості, вяких відображається її соціокультурна природа. Саме за рахунокподальшого уточнення та конкретизації цих характеристик нам ви-дається можливим визначити предмет і основну функцію соціаль-ної педагогіки як науки та практичної дисципліни. Достатньо чіткофеномен особистості виявляється в позиції людини, у взаємовід-носинах її з іншими людьми, розкривається у її життєвих цілях тамотивах, у засобах поведінки і дій стосовно своїх загальних цілейта завдань. Таким чином, поняття особистості тісно пов'язане з по-няттям позиції і співвідносних з поняттями соціальної ролі і соці-ального статусу. Під поняттям соціальної ролі найчастіше розумі-ють програму, яка відповідає очікуваній поведінці людини в тій чиіншій соціальній групі. По власне - це заданий, визначений статусучасті особи в житті суспільства. Поняття «статус» описує поведін-ку людини, введеної до системи соціальних відносин, що склалися,де для неї відведені місце та засіб дії, тип нормативної поведінки устатусній системі, яку регулюють наші стосунки і дії. Хоча поняття

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткустатусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку їїзовнішніх, найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самоїсуті особистості. Суть особистості пов'язана із здатністю людинидіяти вільно, самостійно та відповідально, тобто виходити за межістатусно-рольових обмежень та нормативних розпоряджень. Місцелюдини в соціальному житті може бути задане, продиктоване во-лею і обставинами. Одночасно це саме місце в житті мусить бутивибране, знайдене, завойоване самою людиною, за її власною волеюі вільно усвідомленим вибором. У такому випадку варто говоритипро вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовиражен-ня, а позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикоюлюдини як особистості. Особистість в такому аспекті - це людина,що вільно, самостійно і відповідально визначає своє місце в житті, всуспільстві, в культурі.

На підставі сказаного стає зрозуміло, що особистість - це цілкомсоціокультурне утворення, суб'єкт, що вільно визначився та виро-бив свою позицію у просторі культури і в часі історії. Проте особис-тість - це не раз і не назавжди сформована якість, стан, структура,а засіб дій, образ буття, суб'єкт дій. Кожна людина повинна утвер-джувати себе як особистість, обираючи та обстоюючи власні пози-ції. Отож, особистість - є специфічний спосіб існування людини, авідтак можна говорити і про особливе особистісне буття людини.Таким чином, буття забезпечується завдяки особистісним утворен-ням. Ці утворення, своєю чергою, формуються та складаються лишеза умови виходу людини на особливий рівень життєдіяльності, приведенні людиною індивідуального способу життя. Особистість - цеповне самовизначення людини у всій сукупності дій, стосунків з ін-шими, її спрямувань та орієнтацій.

Таким чином, соціальна педагогіка як наука покликана узагаль-нювати результати, що стосуються закономірних відносин, логікивзаємозв'язків, структурно-функціональних взаємодій всіх складо-вих, які утворюють зміст процесу соціалізації. Як практична дис-ципліна, соціальна педагогіка покликана будувати технології, щозабезпечують успішне проходження процесів, які стосуються соці-алізації. Тепер ці технології соціалізації втілюються у вигляді різ-них соціальних служб, покликаних часом. Водночас особистість нелише засвоює соціальний досвід, але й реалізує свої задуми, будуєвідносини на свій розсуд, тобто виступає суб'єктом соціальних від-носин. Суб'єктність в соціальних стосунках є результатом сформо-ваності особистісного рівня. Завдяки наявності особистісного рівнястає можливим індивідуальне самовизначення як умови самореалі-зації особи. Саме останнє є втіленням справжньої соціальної при-роди людини.

Варто зазначити, що саморегуляція особи можлива не всуперечсуспільству, а завдяки йому, тобто через засвоєння та творче вико-ристання різноманітного соціального досвіду. Сам процес особистіс-ного самовизначення та самореалізації є найбільш повним втіленнямсоціальної природи людини. При такому розумінні призначення тазавдань соціальної педагогіки, закономірності та технології вихо-вання потрапляють у сферу її інтересів. На основі викладених вищеположень, що стосуються соціальної природи людини, предметомсоціальної педагогіки варто вважати закономірні відносини, логікувзаємозв'язків, структурно-функціональні взаємодії всіх складових,які утворюють зміст процесу соціалізації, особистісного самовира-ження та самореалізації. Основною метою соціальної педагогіки якнауки є інтеграція знань про соціальну природу особистості як пе-дагогічної мети. Головною метою соціальної педагогіки як практич-ної дисципліни слід вважати побудову технологій, що забезпечуютьподолання відчуження особистості від своєї справжньої соціальноїприроди.

Питання і завдання для самостійної роботи

Розкрити зміст поняття "соціальна педагогіка".

У чому полягає особливість соціальної педагогіки як практичноїдіяльності?

Дати змістову характеристику особистості як суб'єкта соціалізу-ючого процесу.

Визначити ознаки соціальної педагогіки, відмінні від загальноїпедагогіки.

Охарактеризувати найбільш важливу ознаку соціальної педаго-гіки.

Література

Василькова Ю. В., Василькова Т. А. Социальная педагогика. - М.:Академия, 1990.

Капська А.Й. Соціальна робота: навч. посіб. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2005.

Мигович І. І. Соціальна робота. - У.: Поличка «Карпатськогокраю», 1997.

Міщик Л. І. Соціальна педагогіка. - З.: ЗДУ, 1999.

Мудрик А. В. Введение в социальную педагогику. - М.: 1997.

Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. -К.: КМ "Академія", 2000.

Соціальна педагогіка. Підручник / За ред. А. Й. Капської. - К.:Центр навч. літератури, 2006.

§ 2. Соціальний педагог як суб'єкт професійної діяльності

Потреба в соціально-педагогічній діяльності, спрямованої на со-ціальний захист, соціально-педагогічну допомогу окремій людиніта соціальним групам, які опинилися у важкому становищі, зростаєв умовах соціально-економічної і духовної кризи. Водночас, якщодумати на перспективу, в процесі стабілізації суспільства, поряд знаданням допомоги, соціальна педагогіка буде вирішувати завданнящодо створення і підтримки конкретного соціального середовищадля молоді, а це вимагає цільової підготовки соціальних педагогів,які володіють необхідними знаннями й уміннями.

Період сьогодення потребує стійких мотиваційних установок,високоморальних принципів суб'єкта, любові і поваги до людей,уміння розуміти інших. Тому в процесі підготовки фахівців у галузісоціальної педагогіки важливу роль відіграє формування психоло-гічної готовності до професійної діяльності, набуття особливої якос-ті - чуйного, психолого і педагогічно грамотного контакту з дітьмита молоддю.

Питання теорії людської діяльності, що охоплюють проблемипсихолого-педагогічної взаємодії, розглядаються у працях вітчиз-няних і зарубіжних учених (К. Абульханової-Славської, Б. Ананьє-ва, В. Бочарової, І. Звєрєвої, В. Лисого, І. Миговича, С. Москвичовата ін.).

Узагальнюючи зміст соціальної педагогіки як професійної ді-яльності, насамперед, окреслимо цілі цієї діяльності:

створення умов, за яких кожна людина може в максимальніймірі проявити свої можливості й отримати все, що вона повиннаотримати за законом;

збільшення рівня самостійності клієнтів, що звернулися до со-ціального педагога, їхньої здатності контролювати своє життя ібільш ефективно розв'язувати проблеми, що з'являються;

адаптація або реадаптація людей у суспільстві;

створення умов, в яких людина, незважаючи на фізичне калі-цтво або за умови життєвої кризи, може жити, зберігаючи по-чуття власної гідності, поваги до себе з боку оточення;

досягнення соціальним педагогом такого результату роботи,коли необхідність у його допомозі відпадає.

Незважаючи на те, що традиції соціальної допомоги, добродій-ності, милосердя в нашій країні мають глибокі корені, соціальна пе-дагогіка як наука і як професія проходить своє становлення.

Високий професіоналізм у соціальній педагогіці винятково важ-ливий, тому що ця діяльність належить до типу професій «людина

людина». Від рішень фахівців часто залежать долі клієнтів і їхніхродин, їхня діяльність частково побудована на судженнях оточую-чих, а характер роботи такий, що її результати не можуть бути про-гнозовані з повною точністю.

Постійно існує небезпека ухвалення помилкового рішення,створюється необхідність для соціальних педагогів отримуватиспеціальні знання з різних галузей науки, що вимагаються в робо-ті з людьми. Пильна увага суспільства до соціальної педагогіки на-лежить до факторів, що змушують соціальних педагогів постійнопрацювати над підвищенням своєї кваліфікації, часто обговорюватиетичні проблеми своєї професії, а також систематично аналізуватирезультати власних зусиль.

Отже, організація системи використання загального психоло-гічного і педагогічного потенціалів для особистості є змістом соці-альної педагогіки. В науковій літературі широко вивчається питан-ня суб'єкт-об'єктних відносин в соціально-педагогічній діяльності.Зокрема, вітчизняними науковцями (А. Капською, А. Міщиком, С.Харченко) зазначається, що об'єктами соціально-педагогічної діяль-ності виступають „окремі особи чи соціальні групи, які потребуютьдопомоги, чи підтримки, діти, молодь та члени їх сімей".

Об'єктом соціальної педагогіки, на наш погляд, є людина, чигрупа людей, що добровільно звернулися за допомогою. Об'єктомможе виступати окрема особа, родина, група людей незалежно відрозходжень (раса, стать, мова, релігія, політичні й інші переконан-ня, національне і соціальне походження чи соціальний статус). Со-ціальна педагогіка поступово отримала належний розвиток і буду-ється на таких принципах:

добровільність (допомога повинна виявлятися, виходячи з до-бровільного звертання або представлення інтересів клієнтаслужбою; зі своєї ініціативи соціальний педагог (працівник) на-дає допомогу лише за згодою клієнта або особи, нездатної пра-вильно оцінити своє становище: малолітні діти, особи, визнанінедієздатними, алкоголіки й ін.);

своєчасність (допомога не повинна бути запізнілою, вона можебути лише випереджуючою або своєчасною);

персоналізація (особистісний підхід при наданні допомоги);

повага (допомога не повинна принижувати честь і достоїнство,самооцінку і самоповагу особистості, що потребує допомоги);

активізація клієнта;

комплексність (допомога повинна бути комплексною і спрямо-ваною на зняття небажаних емоційних переживань, на ліквіда-цію причин, що викликають такий стан у людини).

У процесі організації соціально-педагогічної допомоги набуваєрозвитку ідея створення для людини педагогічно доцільного серед-овища. В науці наполегливо вирішується питання щодо об'єднаннязусиль всіх соціально-виховних інститутів зі створення найбільшсприятливих умов для творчого розвитку особистості в соціумі,надання їй допомоги у складних життєвих ситуаціях. Головнимсуб'єктом і організатором цієї роботи виступає фахівець соціальноїсфери - соціальний педагог (працівник).

Соціальна допомога вимагає від суб'єкта високого рівня спеці-альної підготовки, наукового державного регулювання і правовогообґрунтування.

Тому, ще раз відзначаємо, що не кожна людина придатна длясоціально-педагогічної роботи. Визначальним фактором тут є сис-тема цінностей особистості, що, у підсумку, визначає її професійнупридатність і ефективність практичної діяльності. Уявлення про аб-солютну цінність кожної людської істоти переходить тут з розрядуфілософського поняття в категорію базисного психологічного пере-конання як основи ціннісної орієнтації індивіда. Більшість із тих,хто збирається стати фахівцем у цій галузі, можуть знайти серйозні«розбіжності в поглядах" між своїми установками і системою цін-ностей соціальної педагогіки як професії і як визнання - у цьомувипадку їм доведеться присвятити себе іншій діяльності.

Ті, котрі починають опановувати цю професією, незабаром усві-домлюють величезний вплив на неї таких факторів, як: політичнаситуація, економічні умови, демографічні тенденції і технічний про-грес.

Соціально-педагогічна робота була і залишається однією із най-більш складних професій. Вона не завжди адекватно сприймаєтьсясуспільством одним. Але водночас соціально-педагогічна робота єоднієї із самих шляхетних видів діяльності людини.

Стиль поведінки соціального педагога, обумовлений сукупністюйого особистісних якостей, його ціннісними орієнтаціями, інтереса-ми, впливає на систему відносин, які він формує не лише з клієнта-ми, але й зі своїми колегами, підлеглими та адміністрацією.

Можна спостерігати, що одним соціальним педагогам вдаєтьсяпорівняно легко переборювати конфліктні ситуації, інші почуваютьсебе в них дискомфортно; одні більш уміло вирішують проблеми збагатослівними, занадто балакучими клієнтами, інші швидше „зна-ходять мову" із відлюдними і мовчазними. Тому роль особистіснихякостей соціального педагога, безсумнівно, важлива, особливо привиборі напрямку професійної діяльності.

Розкриваючи особистісні якості соціального педагога, їх можнарозділити на три групи:

перша група: психологічні характеристики, що є складовою час-тиною здатності до певного виду діяльності;

друга група: психолого-педагогічні якості, орієнтовані на удо-сконалення соціального працівника як особистості;

третя група: психолого-педагогічні якості, спрямовані на ство-рення ефекту індивідуальності.

До першої групи якостей належать вимоги, характерні для пси-хічних процесів: сприйняття, пам'ять, уява, мислення. Також впли-вають психічні стани: утома, апатія, стрес, тривожність, депресія,увага як стан свідомості.

У формуванні цілісного образу особистості істотну роль відігра-ють, з одного боку, досвід роботи з людьми, а з іншого - установки іціннісні орієнтації. Орієнтація на цілісний образ соціального педа-гога дозволяє результативно вирішувати питання відбору абітурієн-тів на навчання або фахівців на роботу.

До другої групи якостей належать психо-аналітичні якості, такі, яксамоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, а також фі-зична тренованість, уміння переключитися і керувати своїми емоціями.

До третьої групи якостей відносяться: комунікабельність(швидко встановлювати контакт із людьми); емпатійність (улов-

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткулювання настрою людей, виявлення їхніх установок і чекань, спів-переживання їх нестаткам); візуальність (зовнішня привабливістьособистості); красномовство (уміння вселяти віру і переконуватисловом) та інші.

Визначення особистісних якостей соціального педагога враховуєтеоретичне обґрунтування ним процесу професійного самовизна-чення. У зарубіжній психологічній літературі існує безліч теоретич-них „конструкцій", спрямованих на те, щоб суб'єкт правильно обравпрофесію. Серед них теорія Т. Парсонса [11], в якій стверджується,що для того, щоб суб'єкт правильно обрав професію необхідно: чіткерозуміння „себе", своїх здібностей, інтересів, прагнень, можливос-тей; знання вимог і умов для досягнення успіху; правильне співвід-ношення перших двох факторів.

При самовизначенні особистості щодо обрання професії одниміз основних завдань є виявлення загальних здібностей та прогнозу-вання їхнього розвитку, визначення сукупного впливу інтересів іздібностей на процес формування професійних досягнень.

Як показує досвід, від соціального педагога очікується дуже ба-гато. Так, наприклад, відповідно до Стандарту спеціальності „соці-альний педагог", необхідно знати про:

теорії і методики роботи з окремим клієнтом і групою;

ресурси і послуги, які надаються суспільством (громадою);

програми і цілі соціальних служб як на місцевому, так і на дер-жавному рівнях;

організацію місцевої інфраструктури і розвиток служб охорониздоров'я і соціального забезпечення;

основи соціально-економічної і політичної теорії;

расові, етнічні та інші культурні групи, їх моральні цінності,життєві устрої і проблеми, що звідси випливають;

результати професійних і наукових досліджень, які можна ви-користовувати в практичній роботі;

концепції і методи соціально-виховного планування;

теорію і практику проведення спостережень, зокрема за прак-тичною соціальною роботою;

теорію і практику управління діяльністю інших людей;

соціальні, психологічні, статистичні дослідницькі методи і методики;

теорію і концепції управління службами для дітей та молодю;

фактори навколишнього середовища і суспільства, що вплива-ють на клієнта;

теорію і методи психосоціальної оцінки різних видів і форм;

теорію організаційних і соціальних методів заохочення дітей тамолоді до активної життєдіяльності;

теорію і методи соціально-правової практики;

стандарти і практику професійної соціально-педагогічної роботи;

теорію і методи викладання та навчання;

тенденції щодо проведення політики соціального захисту і під-тримки дітей та молоді;

закони і постанови на місцевому, регіональному і державномурівнях, що впливають на різні види послуг.

Однак запас теоретичних знань ще не забезпечує ефективногопроведення соціальної допомоги.

Соціальний педагог, зокрема , повинен уміти:

слухати інших цілеспрямовано і з розумінням;

збирати інформацію, щоб підготувати соціальну оцінку і звіт;

формувати і підтримувати професійні відносини, спрямовані нанадання соціальної допомоги;

спостерігати й інтегрувати вербальну і невербальну поведінку;

спрямовувати зусилля юних клієнтів на вирішення їхніх про-блем і завойовувати їх довіру;

обговорювати делікатні проблеми з увагою і підтримкою, ви-кликаючи довіру в клієнта;

знаходити творчі шляхи вирішення проблем клієнта;

визначати необхідність припинення допомоги клієнтові;

проводити дослідження й інтегрувати їхні результати;

бути посередником і вести переговори між конфліктуючимисторонами;

забезпечувати зв'язок між різними організаціями й окремимилюдьми.

Крім того, соціальний педагог повинен уміти просто, грамотноговорити і писати, навчати інших, уважно і доброзичливо реагуватина емоційні і кризові ситуації, бути зразком у професійних відноси-нах, пояснювати складні асоціальні явища, ефективно організовува-ти свою роботу, вишукувати джерела і діставати кошти на наданнядопомоги іншим, оцінювати власну поведінку і почутя.

Формування ефективної професійної діяльності соціальногопедагога розгортається як дія цілісної структури: управління фор-муванням професійної діяльності забезпечує функціональне, зміс-тове і структурне усвідомлення діяльності; співвідношення між уза-

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткугальненою функціональною моделлю діяльності і різноаспектнимиїї окремими проявами визначається взаємозв'язком загального зокремим через особливе, що здійснюється за умови реалізації прин-ципу відповідності.

Без сумніву, діяльність соціальних педагогів на кожному із зазна-чених рівнів, потребує від нього необхідності реалізувати низку про-фесійних функцій, окреслених у Державному галузевому стандарті. Аце, своєю чергою, обумовлює створення оптимальних умов для фор-мування у майбутнього соціального педагога ряд професійних знань,умінь і навичок, тобто формування професіонала, до характеристикиякого можна віднести як психологічні якості, педагогічні здібності,так і низку особистісних якостей (гнучкість, емоційність, емпатій-ність, самоконтроль, самовдосконалення, принциповість та ін.).

Отже, можна стверджувати, що соціальний педагог повинен во-лодіти чималим арсеналом умінь, навичок, мати глибокі знання в га-лузі наук про людину: психології, акмеології, соціології, педагогіки,права. Знання й уміння в поєднанні з відповідними особистіснимиякостями і здатністю до творчості можуть розглядатися як готов-ність до професійної діяльності.

Питання і завдання для самостійної роботи

Визначити цілі соціально-педагогічної діяльності та окреслитиїх особливості.

Визначити характерні особливості об'єкта соціальної педагогі-ки.

Розкрити зміст основних професійних та індивідуальних якос-тей соціального педагога.

Якими теоретичними знаннями та практичними уміннями по-винен володіти соціальний педагог?

Література

Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підруч. для студ. ВНЗ/ за ред. І. Д. Звєрєва. Алєксєєнко Т. Ф., Басюк Т. П, Безпалько О.В. та ін. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

Богданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008.

Бочарова В. Г. Профессиональная социальная работа: личност-но ориентированньїй подход. - М.: Ин-т педагогики соц. работьіРос. акад. образования , 1999. - 182 с.; - Библиогр.: С. 173-182.

Звєрєва І. Д. Діяльність соціального педагога в середовищі: змі-ни, форми, методи // Соціальна робота: теорія, досвід, перспек-тиви. — У., 1999. — Ч.1. — С. 268-271.

Зимняя И. А. Ключевьіе компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. - М.:Исследовательский центр проблем качества подготовки специа-листов, 2004.

Капська А. Й. Соціальна робота: Навч. пос. - К.: Центр навчаль-ної літератури, 2005.

Карпенко О. Г. Об'єкт, предмет та методи соціальної роботи: сис-темний підхід // Науковий часопис Національного педагогічно-го університету імені М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціологія.Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: Зб. наук.праць. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. - С. 99-107.

Лукашевич М. П, Мигович 1.1. Теорія і методи соціальної роботи:Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002.

Марченко С. Я. Дидактические основи подготовки студентовк социально-педагогической деятельности. - Л.: Альма-матер,1999.

Мигович 1.1. До питання про зміст професійної підготовки фа-хівців соціальної сфери // Актуальні проблеми професійної під-готовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. - У.:Art Line, 2003. - С. 227-230.

Парсонс Т. О. О структуре социального действия / Под общейред. В. Ф. Чеснокова. - М.: Академ. Про^кт, 2002.

Фирсов М. В., Студенова Е. Г. Теория социальной работи: Учеб.пособ. для студ. висш. учеб. заведений. - М.: ВЛАДОС, 2000.

Харченко С. Я. Історія, теорія і практика соціальної роботи вУкраїні: Навч. посіб. - Л.: Альма-матер, 2005.

Холостова Е. И. Профессионализм в социальной работе: учеб.пособ. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°»,2007.

§ 3. Зміст, структура та принциписоціально-педагогічної діяльності

Зміст професійної педагогіки визначається суспільством, потре-бами, інтересами як соціальних груп населення, та і окремих людей.

З розвитком суспільства, накопичення знань і соціокультурного до-свіду людства зростає роль професіоналізму у соціальній сфері та

16

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткупрофесійної педагогіки в системі освіти, де готуються працівникидля соціально-виховної сфери.

Сьогодні простежується такий факт, що значною мірою ситу-ація в країні ускладнюється тим, що стикаються різні концепції істратегії соціальної перебудови суспільства і розвитку соціально-педагогічної роботи. А практика показує, що саме сьогодні необхідненайбільш повне і швидке визначення стратегії і тактики соціальногозахисту населення, створення вкрай необхідних установ, організаційсоціально-педагогічної роботи, а також створення й удосконаленнясистеми професійної підготовки соціальних педагогів.

Історія легітимного визнання державою в 1992 році професіїсоціального педагога (у т. ч. різні напрямки діяльності і внутрішніспеціалізації) засвідчує, що помітно загострилась проблема само-визначення власне професійної сфери соціально-педагогічної робо-ти. Тут, зокрема, простежуються такі проблеми:

Предметно-понятійні репертуари соціально-педагогічної робо-ти, підвищена семіотичність і рецесивність, проблема власногопредмета та взаємозв'язку з соціально-гуманітарними знаннями.З'ясовуються поняття бідності, злиденності, девіантної і делік-вентної поведінки, проституції, соціальної патології дитинства,старості та ін.

Багатоаспектність і багаторівневість зв'язків „індивід-сусупільство", „група-суспільство", „група-особистість" сис-темно нестабільні, динамічні, і сьогодні концептуально відо-бражаються у таких методологічних рамках, як „феноменологіядопомоги; феноменологія діяльності; феноменологія суб'єктадопомоги; феноменологія об'єкта допомоги" [14, С. 22].

Проблемна двоякість - феномен професійної позиції соціаль-ного педагога: виступаючи від деперсоналізованої державноївлади, соціальні педагоги змушені поділяти інтереси найменшзахищених індивідів і груп, представляти і захищати права зне-долених (маргиналів, меншин, субкультурних формацій, девіан-тів тощо).

Соціальні уявлення і знання соціальних педагогів мають ради-калізуючу силу, яка „є найбільш складним інструментом соці-ального контролю" [11, С. 10].

На відміну від доброчинності, де в центрі стоїть постать того, хтодопомагає, у соціально-виховній сфері центральною фігурою єклієнт, а кінцевою метою є звільнення клієнта від потреби в со-ціальному працівникові, активізація самопідтримки, самодопо-моги [8, С. 130-131].

Виходячи з такої багатоаспектності соціально-педагогічної ро-боти, ми вважали за необхідне визначити її місце і роль у суспільстві,яке реформується і яке поступово переходить від стратегії соціаль-ної політики до практичних дій, спрямованих на користь людини.При цьому постала потреба дати наукове обґрунтування низці кате-горій, які відображають різні аспекти соціально-педагогічної робо-ти: змісту, структурі, об'єкту, предмету.

Новий етап становлення наукової парадигми соціально-виховноїроботи в Україні почався з 90-х років. Це дозволяє говорити про за-родження нової професії - соціального педагога та введення новоїспеціальності у вищому навчальному закладі. Цей процес спонукавдо розвитку наукової думки, вирішення практичних питань у со-ціальній сфері, розвитку нових соціальних інфраструктур, визна-чення наукового статусу нових дисциплін у вищій школі. Ми моглибачити, як від емпірики соціально-педагогічна діяльність поступовопереходила на пристойний науковий рівень з досить окресленоювласною теоретичною і методологічною базою.

Розглядаючи зміст і структуру соціально-педагогічної роботи,вважаємо за доцільне зробити акцент на тому, що вона є видом ді-яльності. Ми виходимо, з одного боку, із загальноприйнятого філо-софського і психологічного тлумачення діяльності, а з другого боку,ми враховуємо специфіку і фактори, що характеризують об'єкт,який ми вивчаємо.

Найбільш глибоко, на нашу думку, розглядається філософіялюдської діяльності у працях таких вітчизняних і зарубіжних вче-них, як Л. Ази, В. Барановського, Л. Бєляєвої, В. Замули, М. Кагана,М. Князяна, Є. Кулік, О. Леонтьєва, В. Маркіна та ін.

Загалом можна розділяти загально-філософське визначенняЛ. Буєвої щодо діяльності як способу існування і розвитку суспіль-ства і людини, всебічного процесу перетворення нею навколишньоїприродної і соціальної реальності, у т. ч. її саму, відповідно потреб,цілей і завдань [2].

Серед основних ознак діяльності автор називає цілеспрямова-ність, перетворюючий і творчий характер, предметність, детермінова-ність суспільними умовами, обмін діяльністю, спілкування індивідів.

Водночас М. Каган [3] розкриває морфологію діяльності і ви-окремлює такі її види: перетворююча, ціннісно-орієнтаційна, кому-

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткунікативна. Окрім того, вчений називає три основні елементи діяль-ності: суб'єкт, котрий спрямовує свою активність на об'єкт чи іншісуб'єкти; об'єкт, на який спрямована ця активність, яка проявляєть-ся в суб'єктній комунікативній взаємодії з іншими.

Психологічний фундамент діяльності досить переконливо роз-крито у працях О. Леонтьєва [4], де автор розглядає дії як процеси,що підпорядковані усвідомленим потребам і цілям. Причому у йогохарактеристиках простежуються психологічні і соціальні причиничастого незбь гу суспільного й особистісного смислу діяльності,подається структура людської діяльності, яка включає окремі (осо-бливі) види діяльності - за критерієм мотивів, які їх спонукають, атакож дії-процеси, що підпорядковуються усвідомленим цілям. Такіокремі складові діяльності утворюють макроструктуру.

Прийнятними є твердження Б. Ананьєва про те, що діяльністьмає багаторівневий характер: по-перше, цілісної діяльності як сис-теми програм, операцій і засобів виробництва матеріальних цін-ностей суспільства; по-друге, окремої дії, що включає мету, мотивиїї окреслення і способу досягнення; по-третє, макрорухів, завдякиопредмеченню і побудови програми будуються дії; по-четверте, мі-кро рухів, із яких будуються макрорухи [1].

У цьому випадку перші два рівні відповідають розгляду діяльнос-ті людини як суб'єкта, соціального індивіда, як особистості, а останнірівні визначають діяльність людини як природного індивіда.

Виходячи з цього, можна розглядати діяльність спеціалістівсоціально-педагогічної роботи як інтеграції конкретних процедурі операцій: соціальна (за цілями, завданнями, змістом), психолого-педагогічна (за формою), організаторська (за функціями), профе-сійна (за зв'язками і впливом на об'єкт) Це, на нашу думку, свід-чить про наявність структури діяльності, яка є досить складною ібагатокомпонентною. На цю її ознаку вказує В. Шадриков [14], ви-окремлюючи взаємопов'язані функціональні блоки: мотиви, цілі,програми, інформаційні основи, рішення, підсистему професійноважливих якостей. Але при цьому, слід сказати, що у кожній струк-турі діяльності доцільно бачити, чим одна діяльність відрізняєтьсявід іншої, оскільки, як стверджує О. Леонтьєв, всі види діяльності, вякі включаються люди і в яких вони починають працювати як про-фесіонали, можуть бути поділені на групи на основі визначення го-ловного об'єкта діяльності: природа, техніка, люди, знакові системи,художні образи [4].

Усе загалом дозволяє говорити, що для кожної професії, порів-няно з іншими професіями притаманні спільні і специфічні ознаки.Особливості професійних цінностей обумовлені роллю і статусомпрофесії в житті суспільства й окремої людини.

У зв'язку з цим доцільно, передусім, визначити предмет соціаль-ної педагогіки. Це цілком закономірно, оскільки статус соціально-педагогічної роботи як самостійної науки може бути доведеним,якщо буде визначена галузь явищ, які переважно вона вивчає, ідоведено, що ця галузь іншими науками не вивчається. Водночас,визначення предмета дослідження дозволяє окреслити методи на-укового аналізу.

У випадку визначення предмета і об'єкта соціально-педагогічноїроботи можна вести мову про визначення того рівня аналізу і харак-теру фактів (явищ, процесів), які нею вивчаються.

Практика і наукові дослідження (М. Галагузової, А. Капської,В. Курбатова, І. Миговича та ін.) дозволяють говорити про те, щосоціально-педагогічна робота має своєрідний об'єкт: це процесзв'язків, взаємодій, взаємовпливів механізмів, способів і засобіврегуляції поведінки соціальних груп та особистостей, що сприя-ють реалізації їхніх життєвих сил і соціальної суб'єктності, а та-кож характер співвіднесеності життєвих сил індивіда і групи тазасобів забезпечення їх реалізації в різних соціальних та соціально-педагогіних ситуаціях [3, С. 51].

Проте, зважаючи на різні підходи до визначення предметасоціально-педагогічної роботи, доцільно зазначити, що науковці ак-центують увагу на різних аспектах цих зв'язків. Хоча до кінця 90-х ро-ків ми не могли виявити наявність системно-інтегративного підходу.

Так, наприклад, І. Мигович предметом соціально-педагоічної ро-боти називає професійну діяльність соціальних інститутів, держав-них і недержавних організацій, груп та окремих індивідів, пов'язануз наданням допомоги особам чи групам людей щодо їх соціалізації,особливості впливу соціальних явищ, процесів та відносин на соці-альне функціонування означених груп людей чи осіб [8, С. 15].

Безперечно, потреба щодо розвитку методології соціально-педагогічної діяльності викликана необхідністю подолання вузько-спеціалізованого вивчення проблем, пов'язаних з соціальною корек-цією і реабілітацією особистості, а також інтеграцією епізодичних,недостатньо між собою пов'язаних соціальних гарантій, уявлень просоціальний захист, соціальну допомогу і милосердя.

Беручи до уваги сучасний стан розробки питання про предметсоціально-педагогічної діяльності, ми вважаємо, що це поняттяможна тлумачити як закономірності сприяння становленню і реа-лізації сил індивідуальної і соціальної суб'єктності людини, а такожвиявлення й актуалізація життєвих сил та способів їх ефективногофункціонування, відновлення.

Якщо соціально-педагогічна робота розглядається як діяльність,то предмет уточнює сутність цієї діяльності. До того ж не можна небрати до уваги той факт, що предмет соціально-педагогічної роботи,як і предмет будь-якої науки, змінюється у процесі розвитку теоріїі практики загалом. Запропоноване визначення предмета хоч і є до-сить широким, але воно водночас є й досить узагальненим. Це є не-обхідною умовою для подальшої організації діяльності, яка реалізу-ється через форми професійної і непрофесійної роботи (одночасно,паралельно чи у взаємодії).

Виходячи із такого широкого обсягу тлумачень і зважаючи наголовну мету соціально-педагогічної роботи, ми пропонуємо роз-глядати поняття у вузькому і широкому розуміння цього виду ді-яльності. На нашу думку, соціально-педагогічна робота - це впливпрофесіоналів і громадськості на соціальне облаштування суспіль-ства завдяки формуванню і реалізації державної соціальної політи-ки, спрямованої на створення сприятливих умов життєдіяльностікожної дитини та її сім'ї. Це тлумачення у широкому розумінні.

У більш вузькому, соціально-педагогічна діяльність здійснюєть-ся професійно підготовленими спеціалістами та їхніми помічника-ми і спрямована на надання індивідуальної допомоги дитині, сім'їчи групі осіб, котрі потрапили у скрутну для них ситуацію, шляхомінформування, консультування, безпосередньої натуральної і фі-нансової допомоги, соціальної реадаптації, надання психологічної іпедагогічної підтримки, та орієнтація тих, хто потребує допомоги,на власну активність у вирішенні, складних проблем.

На сьогодні об'єктом соціально-педагогічної роботи вважаютьлюдину як члена соціуму в єдності її індивідуальних характеристик.Об'єктом соціологічної теорії і практики є на соцієтальному рівнісуспільство як відносно стійке об'єднання людей, а організаторомсоціальних дій виступає держава, різні політичні і громадські орга-нізації, зацікавлені в соціалізації членів суспільства.

На соціально-середовищному рівні об'єктом соціальної роботивиступає соціальна сфера суспільства, мікросередовище, колекти-

Соціальна педагогікави людей. При цьому найбільш активно здійснюється соціально-педагогічна робота за такими напрямками: освітньо-дозвіллєва,фізкультурно-оздоровча, корекційно-реабілітаційна, соціально-правова, інформаційно-просвітницька тощо.

На індивідуальному рівні об'єктом соціально-педагогічної ді-яльності є окрема особистість, стосовно якої застосовуються різніметоди, засоби соціального захисту і підтримки залежно від її по-треб та інтересів.

У науковій літературі певний час дискутувалося питання щодовизначення об'єкта соціально-педагогічної роботи. Так, скажімо,на початку 90-х років досить активно використовувалися поняття„клієнт", „пацієнт", „об'єкт" допомоги. Проте з розгортанням різнихвидів соціально-педагогічної діяльності, поступово усталилося по-няття «клієнт» [12]. Залежно від об'єкта, його проблем, соціальнийпедагог проектує адекватні соціальні послуги. Причому, як свідчитьбагаторічна практика у сфері соціальної допомоги, об'єкт може бутирізним не лише за своїми проблемами, але і за своїми взаємовідноси-нами з соціальними інститутами: з одного боку, державне відомствонадає послуги клієнту, який опинився у скрутній життєвій ситуаціїі потребує допомоги, а з другого - клієнт не звертається за допомо-гою, захистом (схильний до нарковживання, алкоголізму), і тоді со-ціальний педагог ініціює свої дії „на території клієнта". Наприклад,підлітково-молодіжні клуби за місцем проживання, де соціальнийпедагог супроводжує життєдіяльність молодих у природньому дляних середовищі. За таких умов об'єкт перестає відчувати себе відчу-женим, „дезадаптантом, девіантом", невстигаючим чи одиноким [8].

Соціальний педагог, проектуючи дії стосовно об'єкта-клієнта, маєвірити в те, що здатний зрозуміти його проект і прийняти усвідомленойого „дар" у вигляді соціально-педагогічної чи психологічної послуги.

Своєю чергою, соціальний педагог, котрий уявляє собі об'єкта-клієнта як „клубок проблем", вірить, що клієнт може визначити йоголідерську роль як прагматика і виразника його, клієнта, інтересів.За таких умов аспекти професійної позиції соціального педагога бу-дуть соціальною формою його функціонування, що будується так:1. Репертуарний пакет впливу - соціальний педагог володіє арсе-налом підтримки об'єкта, використовуючи такі репертуари на-туралістичні (теми здоров'я, тіла, валеології тощо), екзистентні(тема гідності, життєстійкості, абсурду), теїстичні (тема Бога,

смерті, страждань, співчуття), соціологічні (тема типізації, за-гального блага, командності тощо).

Рольова дистанція. Кожен об'єкт-клієнт потребує адекватноїролі соціального педагога, яка залежить від його функціоналу:дослідник, прогностик, консультант, дія якого диктує орієнта-цію на особливість клієнта.

Самоусунення. Цей процес можливий за умови власного сцена-рію життя, вирішення проблем і готовності підтримати інших, щосвідчить про повернення його до „реальності", життєстійкості.

Таблиця 1

Професійне „уявлення" об'єкта-клієнта

 

Об'єктне

Проблемне

Суб'єктне

Інтерпретаціяклієнта ізавданнясоціально-педагогічноїроботи

Об'єкт об-слуговуван-ня різнимифахівцями,посередництвоу наданні по-слуг

Клубок проблемрозв'язуєтьсяпрагматично,посередництво

в системі„середовище -об'єкт (клієнт)

Суб'єкт співпраці,посередництво унаданні послуг, увирішенні проблем,у моделюваннівідносин „клієнт-середовище"

Напрямкироботи зжиттєвимисценаріямиклієнта

Аргументаціяз опороюна правила,інструкції,проектуваннясоціальноїідентичності

Агоністика,проблематика,діагностико-прогностичнийпошук адекватностісоціальної іперсональноїідентичності

Обмін розповідями,самопроектами,есперимент ізспособами життя,очікуванням

Етика

Дисциплінарнімежі на рівні:„соціальний пе-дагог - об'єкт",„лікар - паці-єнт", „спеціа-ліст - клієнт"

Правила діалога,оберненогозв'язку, позиційноїкомункації

Норми щоденногоспілкування;спілкування якпошук спільного,проблема іпроектуванняспіввиробництва

Ставленнядо проблемоб'єкта-клієнта

Утвердженнятотальнихпроблем, щовключаютьпроблемиклієнта

Утвердженнячи відкиданняперсональних ілокальних міфів-проблем

Всі міфи-проблемимають смисл,якщо сприяютьвиживанню,спілкуванню інасолоді життям

Реалізація такого багатомірного функціоналу вимагає цілогокомплексу об'єктивних якостей соціального педагога: світогляд, рі-вень освіченості, можливості, досвід, переконання, духовні цінностій орієнтири, фізичне здоров'я, життєвий стиль, тощо, є вирішаль-ними під час формування ідентичності та індивідуальності кожноїособистості, а отже і соціально-педагогічної роботи з нею.

Без сумніву, проблема якісного професійного становлення і роз-витку соціального педагога не може бути вирішена повноцінно безопори на сукупність методологічних принципів. Для нас важливовизначити закономірності і принципи соціально-педагогічної робо-ти, що є основоположними ідеями, правилами, нормами поведінкиорганів соціального захисту і підтримки населення, зумовлені, сво-єю чергою закономірностями соціальних процесів і вимогами інно-ваційної практики [13, С. 29].

У спеціальній літературі закономірності соціально-педагогічноїроботи пропонується поділити на дві групи: 1) закономірності функ-ціонування і розвитку суб'єктів соціальної підтримки; 2) суттєвізв'язки між суб'єктом і об'єктом соціальної діяльності та їх діалек-тика [3]. Можна погодитись з тим, що другий підхід є більш обґрун-тованим, оскільки закон (суспільна закономірність) є найбільш сут-тєвим, необхідним, усталеним і таким, що повторюється, зв'язкомвсіх аспектів і компонентів суспільних явищ, процесів, систем і єнайбільш загальним відображенням цілісності життєдіяльності лю-дей у всіх формах прояву.

На думку науковців (В. Андрущенка, В. Беха, С. Григор'єва,М. Данакіна, І. Звєрєвої, А. Капської, М. Лукашевича, А. Мудриката ін.), основними закономірностями соціально-педагогічної роботиможна вважати такі: взаємозв'язок соціальних процесів у суспіль-стві, соціальній політиці і соціально-виховній роботі; обумовленістьзмісту, форми і методів соціально-педагогічної роботи конкретнимиобставинами життєдіяльності різних груп, спільнот, індивідів; ви-рішення виховних проблем, виходячи з особистісних потреб, інтер-есів клієнтів; залежність результативності соціально-педагогічноїроботи підтримки від професіоналізму і моральних якостей спеціа-лістів, можливостей соціальної системи виховних інститутів, школи,держави і суспільства. Враховуючи таку багатоаспектність законо-мірностей, можна запропонувати загальне визначення закономірнос-тей соціально-педагогічної роботи як суттєвих, стійких і таких, щоповторюються, зв'язків, які проявляються під час взаємодії суб'єкта

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткусоціально-педагогічної роботи й обумовлюють характер і спрямова-ність її впливу на розвиток конкретних соціальних явищ та відносин.

Як результат, визначені закономірності є методологічною пере-думовою визначення принципів соціально-педагогічної діяльності.Принципи - „це не приблизні абстракції чи суб'єктивні умовиводи.Вони об'єктивні за змістом і суб'єктивні лише за формою" [13, С. 29].Слід зазначити, що різні вчені утверджують дещо відмінні принциписоціально-педагогічної діяльності. Так, група вітчизняних авторівмонографічного видання „Соціальна робота" вказують на системнийхарактер принципів і зводять їх до трьох груп: соціально-політичні(державний підхід до соціальних завдань; гуманізм і демократизмсоціальної роботи; зв'язок змісту і форм соціальної роботи з кон-кретними умовами життєдіяльності особи соціальної групи; закон-ність і справедливість соціальної роботи); організаційні (соціально-технологічна компетентність органів: працівників соціальної сфери,єдність їх повноважень і відповідальність, стимулювання, контрольі перевірка виконання тощо); соціально-психолого-педагогічні (комп-лексність, диференційований підхід, орієнтація на особистісні по-треби, цілеспрямованість) [13, С. 32-34].

Більш конкретизовано виокремлює принципи соціального за-хисту і психолого-педагогічної підтримки А. Ляшенко [7]: добро-вільність, своєчасність, персоналізація, повага, активізація дітей тамолоді, комплексність.

Виходячи з того, що соціально-педагогічна діяльність є універ-сальною, а як наука вона органічно пов'язана з комплексом іншихнаук, то, на нашу думку, доцільно назвати кілька основних прин-ципів соціально-педагогічної роботи: історизм, соціальна обумов-леність, соціальна значущість, гуманізм, справедливість, альтруїзм,диференційованість, наступність, непевність, компетентність, комп-лексність, посередництво, солідарність, субсидарність. Всі вони ні-коли не проявляться одночасно і не є кожного разу рівнозначними.Проте кожен із них має посідати своє певне місце залежно від ситу-ації, соціальних потреб клієнта, умов його життєдіяльності, і, голо-вне, цілі соціальної роботи з об'єктом уваги.

Один із теоретиків соціально-педагогічної роботи в Украї-ні А. Капська визнає чотири групи принципів, що у своїй сутнос-ті становлять певну методологічну систему: соціально-політичні,психолого-педагогічні, організаційні, а також специфічні для соці-альної роботи [5, 30].

На сьогодні окреслено низку принципів, які включені до законо-давчих і нормативних актів України. Серед них варто назвати такі:дотримання прав людини і громадянина у сфері соціальних послуг;рівні можливості в отриманні соціальних послуг; доступність соці-ального обслуговування; конфіденційність; наступність всіх формсоціальних послуг; адресність; пріоритет сприяння громадянам, дляяких є загроза здоров'ю та життю; територіальна організація соці-альних послуг; державна підтримка громадської діяльності щодонадання соціальних послуг населенню.

При цьому ми вважаємо за необхідне зробити акцент на останнійгрупі принципів, зазначених А. Капською, - на специфічних принципах,які досить помітно „враховують" специфіку соціально-педагогічної ро-боти. Це, зокрема, принцип гуманізму (визнання людини найбільшоюцінністю), принцип незалежності (приналежність права будь-комуна допомогу), принцип клієнтоцентризму (визнання пріоритету правклієнта у всіх випадках), принцип опори (максимальне врахування по-тенційних можливостей людини), принцип толерантності, принципконфіденційності та принцип максимізації (оптимальне використаннявсіх видів ресурсів при вирішенні проблем клієнта).

Проведений аналіз феномена соціально-педагогічної діяльності,її структури і складових дозволяє представити не лише теоретичнийаспект цього виду діяльності, а й багатофункціональність певногофеномена у соціально-педагогічній сфері. Соціально-педагогічна ді-яльність як складова соціальних перетворен у суспільстві є принци-повою основою для виживання людини у період реконструюваннясуспільства та її інтеграції в суспільство. Оточення молодої людининаповнене пристосуваннями, адаптаціями суспільної поведінки ін-ших людей, входженнями у постійно змінні ситуації, мікросоціуми,де діють свої закони, норми, правила, і де соціальний педагог завдя-ки володінню базовими науковими знаннями може об'єктивно ви-конувати соціальну роль суб'єкта соціальної сфери.

Питання і завдання для самостійної роботи

Розкрити особливості предмета соціально-педагогічної роботи.

Охарактеризувати принципи соціально-педагогічної діяльності.

Визначити складові соціально-педагогічної діяльності як ціліс-ної системи роботи.

Підтвердити прикладами реалізацію принципів соціально-педагогічної діяльності.

Література

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - Л.: ЛГУ, 1986.

Буева Л. П. Человек: деятельность и общение. - М.: Мисль, 1978.

Каган М. С. Человеческая деятельность: опит системного ана-лиза. - М.: Политиздат, 1974.

Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти соціальної роботиз дітьми та молоддю. - К.: УДЦССМ, 2001.

Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: МГУ, 1975.

Лучанкин А. И., Сняцкий А. А. Социально-клубная работа с моло-дежью: проблеми и подходи. - Е.: УрОРАН, 1997.

Ляшенко А. И. Организация и управление социальной работой вРоссии. - М.: Наука, 1995.

Мигович 1.1. До питання про зміст професійної підготовки фа-хівців соціальної сфери // Актуальні проблеми професійної під-готовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем. - У.:„Art Line", 2003.

Рубинштейн С. Л. Битие и сознание. - М.: Изд-во АН СССР, 1957.

Соціальна робота: Навч. посіб. // Соціальна робота. Книга ІІ. -К.: ДЦССМ, 2002.

Соціальна робота: Технологічний аспект / За ред. проф.А. Й. Капської. - К.: ДЦССМ, 2004.

Холостова Е. И. Некоторие проблеми подготовки кадровсоциальних работников // Территориальние социальниеслужби: теория и практика функционирования. - М.: Школасоциального работника, 1995.

Фирсов М. В. Введение в теоретические основи социальнойработи (историко-понятийний аспект). - М.: Институт практи-ческой психологии, В.: НПО «МОД^К», 1997.

Шадриков В. Д. Проблеми системогенеза профессиональной де-ятельности. - М.: Наука, 1983.

§ 4. Функції соціального педагога у практичнійдіяльності фахівців

Функції соціально-педагогічної діяльності фахівців - передба-чені кваліфікаційною характеристикою їхні обов'язки та призначен-ня. Комплексна характеристика кожної з них обов'язково міститькороткий опис її професійної спрямованості, необхідні знання тавміння спеціаліста.

Комунікативна функція діяльності соціального педагога за-безпечує налагодження взаємодії особистості, соціальної групи тадержавних і недержавних організацій, що виступають клієнтами,волонтерами, спонсорами та партнерами соціального педагога.

Рівень успішного контактування та володіння технологіямипереконання та навіювання прямопропорційні успіху соціально-педагогічної діяльності.

Спеціаліст повинен знати:

Загальні положення теорії спілкування.

Характерологічні ознаки видів та типів спілкування.

Функції спілкування.

Основні правила та норми спілкування.

Провідні положення конфліктології.

Сутність та особливості спілкування з різними соціальнимигрупами.

Етичні засади спілкування соціального педагога.

Спеціаліст повинен уміти:

Здійснювати комунікативну презентацію.

Добирати адекватні прийоми комунікативного впливу.

Виступати каталізатором спілкування.

Попереджувати та долати конфліктні ситуації.

Добирати оптимальні засоби та прийоми спілкування.Організаторська функція характеризує соціально-педагогічну

діяльність з точки зору соціального менеджменту, що полягає вструктуруванні, плануванні, розподілі видів професійної діяльностіта координації роботи з різними соціальними інститутами та пред-ставниками споріднених професій.

Спеціаліст повинен знати:

Теоретичні засади організаторської діяльності соціального пе-дагога.

Особливості соціального менеджменту.

Основні функції організатора соціально-педагогічної діяльності.

Особливості планування соціально-педагогічної діяльності.

Функції та способи координації контролю і діяльності соціаль-ного педагога.

Особливості організації та управління різними соціальнимигрупами і в різних соціумах.

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткуСпеціаліст повинен уміти:

Визначати пріоритетні напрямки діяльності.

Правильно розподіляти функціональні обов'язки учасників со-ціалізуючого процесу.

Планувати основні етапи майбутньої діяльності.

Координувати та коригувати діяльність учасників соціально-педагогічного процесу.

Налагоджувати співпрацю і партнерство з різними соціально-виховними структурами.

Прогностична функція в соціально-педагогічній діяльності ви-конує змістовно-цільові (стратегічні) та організаційно методичні(тактичні) завдання. Насамперед, це передбачення результатів зу-силь соціального педагога щодо різних аспектів його професійноїдіяльності. З іншого боку - це ідеальне "програвання варіантів" різ-номанітних технологій соціально-педагогічної діяльності та вибірсеред них тих, що зможуть забезпечити максимальну результатив-ність за розумних витрат зусиль і часу.

Спеціаліст повинен знати:

Роль та місце прогнозування в діяльності соціального педагога.

Види прогнозування.

Принципи прогнозування.

Зміст прогностичної діяльності соціального педагога.

Особливості прогнозування різних напрямків та об'єктів діяль-ності соціального педагога.

Спеціаліст повинен уміти:

Дотримуватися принципів наступності, систематичності та до-стовірності при створенні низки прогнозів.

Доцільно оперувати різновидами прогнозування.

Будувати адекватний прогноз відповідно до конкретноїсоціально-педагогічної ситуації.

Прогнозувати особливості соціалізації особистості.

Врахувати специфіку різних соціальних груп у процесі створен-ня прогнозу професійної діяльності.

Охоронно-захисна функція спрямована на обстоювання правта інтересів дітей і молоді на основі державних та міждержавних до-кументів, з метою забезпечення неповнолітніх та молоді гарантова-ними їм правами та умовами життєдіяльності.

Спеціаліст повинен знати:

Основні права підлітків та молоді, закріплені в міждержавнихдокументах.

Зміст діяльності основних соціальних інститутів, що реалізуютьохоронно-захисну функцію особистості.

Зміст та повноваження діяльності соціального педагога стосов-но захисту прав клієнта.

Обов'язки сім'ї, школи, позанавчальних закладів стосовно роз-витку особистості.

Основи української правової системи та законодавства.

Спеціаліст повинен уміти:

Володіти механізмами правового захисту дитини в різних соці-альних інститутах.

Використовувати комплекс правових норм для захисту прав ді-тей та молоді.

Застосовувати заходи державного примусу щодо осіб, які допус-кають протиправні дії стосовно об'єктів соціальної роботи.

Створювати умови для підтримки віри клієнта в можливість до-сягнення позитивних результатів.

Інформувати представників різних груп про їх права та соціаль-ні гарантії.

Діагностична функція покликана виявляти окремі соціальніпроблеми в певному мікросоціумі, конкретизувати проблему клієн-та та виявляти індивідуальні та специфічні особливості клієнта чипевної групи, дає змогу адекватно вирішувати соціально-педагогічнізавдання.

Спеціаліст повинен знати:

Теоретичні засади психолого-педагогічної діагностики.

Особливості діагностування об'єктів соціально-педагогічної ді-яльності.

Методологію та методи соціально-педагогічної діагностики.

Принципи діагностичної діяльності.

Напрямки психолого-педагогічної діагностики.

Вимоги до діяльності соціального педагога.

Спеціаліст повинен уміти:1. Визначати пріоритетні напрямки та об'єкти психолого-педагогічної діагностики.

Добирати оптимальний діагностичний інструментарій.

Розробляти програму психолого-педагогічного діагностуванняяк окремої особистості, так і мікрогруп.

Аналізувати та узагальнювати результати діагностичної робо-ти.

Використовувати результати діагностування в проектах профе-сійної діяльності.

Попереджувально-профілактична функція має на меті, на-самперед, виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ,причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп таокремих осіб, забезпечення умов для формування соціально пози-тивної спрямованості особистості.

Спеціаліст повинен знати:

Причини та форми прояву девіантної поведінки підлітків та мо-лоді.

Зміст та форми соціально-профілактичної роботи.

Способи та прийоми навіювання й переконання.

Наслідки впливу шкідливих звичок та асоціальних форм пове-дінки на здоров'я та життєдіяльність особистості.

Основи здорового типу життя.

Спеціаліст повинен уміти:

Володіти психо-корекційними прийомами впливу на особис-тість.

Організовувати індивідуальні, групові, масові форми профілак-тичної роботи.

Організовувати соціально-позитивну діяльність підлітків тамолоді через участь у різноманітних позанавчальних закладах,клубах, секціях, гуртках тощо.

Пропагувати здоровий спосіб життя.

Виявляти групи ризику серед підлітків та молоді.

Володіти способами та формами профілактичної роботи з різни-ми соціальними групами.

Корекційно-реабілітаційна функція полягає в роботі по змініта вдосконаленню особистісних якостей клієнта, особливостей жит-тєдіяльності та створенні умов для розвитку потенційних можли-востей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їхдо участі в суспільному житті.

Спеціаліст повинен знати:

Теоретичні засади соціальної реабілітації.

Специфіку корекційно-реабілітаційної роботи з різними соці-альними групами.

Види та рівні корекційно-реабілітаційної роботи.

Вимоги до фахівця, що займається соціальною реабілітацією.

Спеціаліст повинен уміти:

Надавати допомогу особам, що потребують соціальної реабіліта-ції та адаптації.

Здійснювати корекційно-реабілітаційну роботу з різними соці-альними групами.

Прогнозувати та планувати життєвий шлях об'єкта соціальноїреабілітації.

Налагоджувати зв'язки з усіма можливими суб'єктамикорекційно-реабілітаційної допомоги.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подо-лання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідом-лення особистістю ставлення до себе, оточуючих та навколишньогосередовища.

Спеціаліст повинен знати:

Теоретичні засади психолого-педагогічної терапії.

Проблематику соціально-терапевтичної роботи.

Особливості соціально-терапевтичної роботи.

Права і обов'язки фахівця з психолого-педагогічної терапії.

Рівні та форми соціально-терапевтичної допомоги.

Особливості надання соціально-терапевтичної допомоги різнимгрупам клієнтів.

Спеціаліст повинен уміти:

Здійснювати домедичну соціально-терапевтичну допомогу.

Доцільно застосовувати різноманітні форми психолого-педагогічної терапії.

Проводити консультативну соціально-терапевтичну допомогу.

Проводити як індивідуально, так і групові терапевтичні зустрічі.

Залучати працівників різних соціальних інституцій до наданнядопомоги особистості.

Надавати як очну, так і дистанційну психолого-педагогічну до-помогу (робота на "Телефоні довіри").

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткуПитання і завдання для самостійної роботи

Визначити базові функції соціального педагога для забезпечен-ня різних напрямків соціально-педагогічної діяльності.

Здійснити порівняльний аналіз різних підходів до класифікаціїфункцій діяльності соціального педагога.

Література

Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі:Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. А. Й. Капської -К.: Центр навчальної літератури, 2003.

Соціальна педагогіка. Мала енциклопедія / За ред. І. Д. Звєрєвої.- К.: Центр учбової літератури, 2008.

Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Без-палько, С. Я. Харченко та ін.; За заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лак-тіонової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

Сидоров В. Н. Профессиональная деятельность социального ра-ботника: ролевой подход. - В.: Глобус-пресс, 2006.

§ 5. Організаційні моделі соціальної освітив зарубіжних країнах

В умовах інтеграційних процесів, що відбуваються сьогодні всвіті, вітчизняні дослідники все частіше розглядають організаційнумодель освіти як відкриту динамічну систему, що зумовлює необ-хідність вивчення не лише вітчизняного досвіду підготовки спеціа-лістів, але й досвіду світових освітніх систем і допомагає визначатинові підходи як стратегічні напрямки розвитку професійної освітив Україні.

Порівняно невеликий досвід нашої держави у сфері організа-ції та надання соціальної допомоги високого рівня тим категоріямнаселення, які її потребують, а також зростаючий взаємозв'язокта взаємозалежність між світовими державами, інтернаціоналіза-ція економіки, культури і науки, загострення глобальних проблем,вирішення яких неможливе без виходу за національні рамки, обу-мовлює першочергову можливість вивчення передового світовогодосвіду в різних сферах суспільного життя, в тому числі і в галузісоціальної роботи. Це дозволить використати ефективні, перевіре-ні часом, технології соціальної роботи, наблизить їх до формуванняєдиних світових стандартів надання соціальної допомоги, реалізаціїспільних проектів і програм. Але, водночас, йдучи у розвитку со-ціальної роботи за країнами, які вже подолали багаторічний шляхв цій сфері, Україна не повинна просто копіювати їх моделі, протесвітовий досвід повинен стати одним із найважливіших джерел рос-ту і розвитку соціальної сфери в нашій країні. Подальше удоскона-лення соціально-педагогічної роботи в Україні можливе за рахунокконструктивного злиття вітчизняного досвіду і світової практики нашляху втілення інноваційних ідей з врахуванням місцевих особли-востей.

У всьому світі система соціальної освіти вимагає змін і потре-бує удосконалення. Фахівців для соціальної сфери потрібно готува-ти таким чином, щоб вони були здатні усунути негативні соціальніпрояви у суспільстві. А це можливо лише у таких навчальних за-кладах, які тримають руку на пульсі сучасних тенденцій розвиткусоціальної сфери.

У підготовці соціальних працівників і соціальних педагогів урізних країнах існує багато відмінностей: за кількістю навчальнихзакладів, кількістю студентів на кожного викладача, термінами на-вчання, навчальними програмами та професорсько-викладацькимскладом. Але існує і багато спільних рис: ідеали, відданість своїйсправі, професійна етика, служіння людям тощо.

Скандинавські країни відомі у світі добре розвинутою систе-мою соціального захисту населення, в основі якої лежить розвинутасистема професійної підготовки соціальних працівників. Це можнапроілюструвати на прикладі Швеції, країни з класичною європей-ською системою соціальної роботи. Логіку підготовки соціальнихпрацівників у Швеції можна розглянути на прикладі Ґетеборзькогоуніверситету. Навчання соціальних працівників триває три з поло-виною роки. Перший рік починається з викладання суспільних дис-циплін. Студенти розширюють своє розуміння суті та значущості,взаємовпливів та взаємозалежностей таких соціальних систем, якіндивід - суспільство, визначають свою громадянську позицію. Од-ним із основних предметів, що викладається в рамках суспільнихдисциплін, є психологія. Наступний блок пов'язаний з вивченнямструктури суспільства, економіки, соціальної політики, соціологіїтощо. Далі вивчаються правові аспекти соціальної роботи, політич-на система держави, її будова. Особливе місце займає підготовка довирішення проблем теорії та методології соціальної роботи. Післяпершого року навчання студенти проходять навчальну практику всоціальних агенціях як помічники соціальних працівників, що три-ває п'ять місяців. Практикою керує наставник - професійний со-ціальний працівник, що має вищу освіту, спеціальну педагогічнупідготовку і практичний досвід соціальної роботи. Він керує 5-10студентами протягом всього періоду практики. Після екзаменацій-ної перевірки результатів практики наставник дає характеристикукожному студенту, і, якщо вона задовільна, студент повертаєтьсядо навчання в університет. На другому році навчання, протягом4-го та 5-го семестрів, студенти поглиблено вивчають соціально-психологічні аспекти професії. Загалом навчальну діяльність можнаподілити на два етапи. Перший торкається соціально-психологічнихаспектів роботи з індивідом, сім'єю, соціальною групою. Другий етаппідготовки концентрується на структурних проблемах, пов'язанихіз життєвими ситуаціями: житлом, суспільною діяльністю, особис-тими проблемами тощо. Під час навчання широко застосовуютьсясимуляційні методи для закріплення теоретичних знань у виглядівправ та ігор, де студенти виступають та в ролі соціального праців-ника, то в ролі клієнта, і програються можливі варіанти їх взаємодії.В кінці 5-го семестру, коли пройдено всі основні базові курси, сту-дент має визначитися зі спеціалізацією своєї майбутньої професій-ної діяльності.

Ґетеборзький університет надає такі спеціалізації:

робота з людьми з девіантною поведінкою;

робота соціального працівника в школі;

робота соціального працівника в пенітенціарній системі;

робота соціального працівника в закладах охорони здоров'я;

робота соціального працівника з емігрантами;

робота соціального працівника на підприємстві;

наукова діяльність у сфері соціальної роботи.

Після того, як студенти проходять спеціалізацію і екзаменаційнакомісія дає позитивну оцінку їхнім результатам, студенти скерову-ються на другу навчальну практику тривалістю шість місяців, якавключає діяльність студента виключно за своєю спеціалізацією.Після проходження практики студент має написати дипломний про-ект за своєю спеціалізацією та захистити його, після чого йому ви-дається диплом бакалавра соціальної роботи. Варто зауважити, щобільшість навчальних закладів Швеції, підтримують тісний контактзі школами та центрами соціальної роботи в зарубіжних країнах, атакож з міжнародними організаціями. З метою підвищення рівняпідготовки майбутніх спеціалістів для соціальної сфери у Швеціїрозроблена і ефективно функціонує програма обміну, яка передба-чає можливість проходження студентами практики і стажування вінших країнах, зокрема у Великій Британії та Німеччині.

На сучасному етапі підготовка соціальних працівників у Німеч-чині триває 4 роки і здійснюється у Вищих соціальних Школах, щодіють при університетах та в коледжах. Університети і коледжі вНімеччині мають високу міру конституційно гарантованої незалеж-ності. В рамках соціальної структури вони автономно вирішують усіакадемічні проблеми: навчальні програми, іспити, навчальні плани,набір студентів. Навчальні плани та програми різняться в різнихшколах. Не існує жодного зовнішнього контролю, координації абоакредитації на державному рівні, за винятком таких професійнихоб'єднань, як Асоціація деканів шкіл соціальної роботи. Абітурієнти,зазвичай, надають перевагу навчанню у коледжі. Це зумовлено таки-ми причинами: практико-орієнтований підхід, більш короткий, по-рівнянно з університетом, термін навчання, більша свобода у виборінавчальних курсів, менша кількість випускних іспитів. Навчання вколеджах має комплексний характер. Воно втілює ідею практичноїспрямованості, передбачає розширення науково-методичної бази зарахунок міжнародних зв'язків, оволодіння сучасними технологіямисоціальної роботи та творчий підхід.

У школах соціальної роботи здебільшого пропонується три різ-них типи навчальних програм:

соціальна робота, орієнтована на традиційні напрямки соціаль-ної політики в державних і громадських організаціях;

соціальна педагогіка, спрямована на роботу з молоддю в громаді,навчальних та позашкільних освітньо-виховних закладах;

"Sozial wesen" - навчальна програма, що об'єднує елементи яксоціальної роботи, так і соціальної педагогіки (Баварія, Бремен,Гамбург, Шлезвиг-Гольштейн, Берлін, Саарланді, Нижня Сак-сонія).

Школи інших земель (Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Гессен, Баден-Вюртенберг), пропонують окремі курси ізсоціальної роботи та соціальної педагогіки. І хоча у Німеччині за-проваджено розмежування між соціальною роботою та соціальноюпедагогікою останнім часом в країні прослідковується тенденція достирання меж між соціальною педагогікою та соціальною роботою.

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткуУ наукових працях німецьких науковців, все частіше звучить думкапро спільність, спорідненість та інтеграцію цих сфер соціальної ді-яльності.

На основі аналізу елементів різних навчальних програм з підго-товки соціальних працівників у вищих навчальних закладах Німеч-чини, можна виокремити елементи, що є майже в кожній навчальнійпрограмі:

соціальна робота і соціальна педагогіка: історія, теорія, організа-ція, соціальні інститути, методи роботи;

соціальні науки: соціологія, соціальна політика, політичні на-уки, економіка, статистики, емпіричні соціальні дослідження;

психологія/педагогіка: прогресивна психологія, терапевтичніметоди, теорія і практика освіти, теорії соціалізації;

здоров'я: надання медичної допомоги, медичне обстеження, па-тронаж;

юридичне і суспільне управління: законодавство у справах сім'ї,молоді, соціального забезпечення, соціальних гарантій у сферізайнятості та самоврядування;

музика, драматургія, спорт, образотворче мистецтво, кінемато-графія, робота із засобами масової інформації.

Багато навчальних програм включають курси з іноземних мов,таких, як англійська, іспанська, французька. Школи з орієнтацієюна роботу з іммігрантами пропонують курси мов іммігрантів.

Навчальні курси традиційно досить жорстко структуровані.Вони включають важливі академічні дисципліни і переважно струк-туровані відповідно до них. Це створює проблему інтеграції знань інавичок (умінь) у різноманітних академічних дисциплінах. Багатошкіл змінили свої навчальні програми, відмовившись від орієнта-ції на академічні дисципліни, спрямувавши свою увагу на соціальніпроблеми клієнтів та практичні сфери соціальної роботи, пропону-ючи різноманітні спеціалізації.

Професійна практика відіграє важливу роль в освіті соціальнихпрацівників в Німеччині. Практична підготовка організована відпо-відно до двох моделей: "однофазова" і "двофазова". "Однофазова"модель інтегрує два шестимісячних періоди практики у професійнійгалузі в академічну навчальну програму; студенти проходять остан-ні іспити в школах після чотирьох років навчання й одержують дер-жавний сертифікат після закінчення. Цей тип навчання пропону-ється школами в Баварії, Баден-Вюртенберзі, Саарланді та Гессені.

"Двофазова" модель, запропонована всіма іншими школами, потре-бує щорічно оплачуваного скерування на роботу в професійній сфе-рі після завершення трьох років академічної підготовки в школах. Зацією моделлю студенти одержують державний сертифікат про вищуосвіту лише після успішного завершення річної практики в певнійсфері соціальної роботи. Студенти працюють за скеруванням на ро-боту в певній установі під контролем і спостереженням соціальногопрацівника, який працює в цій організації.

Після закінчення навчальної програми в соціальній роботі і со-ціальній педагогіці студентам присуджується академічний ступіньсоціального працівника або соціального педагога. Після завершен-ня своєї роботи у професійній галузі - в однофазовій моделі одно-часно, у двофазовій - після закінчення навчання студенти одержу-ють державний сертифікат соціального працівника або соціальногопедагога. У землях зі спільною програмою "Sozial wesen" (Баварія,Бремен, Гамбург, Шлезвиг-Гольштейн, Берлін, Саарланді, НижняСаксонія) студенти одержують тільки ступінь соціального педагогаі відповідний державний сертифікат. Отже, підготовка соціальнихпрацівників у Німеччині спирається на міцну науково-методичнубазу соціальної роботи з використанням усіх сучасних досягнень яку теоретичній, так і в практичній сферах. Для роботи з молоддю всоціально-виховних установах в Німеччині надається перевага під-готовці соціальних педагогів, оскільки саме вони не лише надаютьсоціальну допомогу, але й здійснюють постійний цілеспрямованийвплив на соціалізацію молоді, що є важливою передумовою інтегра-ції молодого покоління в соціумі.

На відміну від Швеції та Німеччини, у Великобританії основнаувага приділяється не стільки теоретичній підготовці майбутніх со-ціальних працівників, скільки формуванню практичних вмінь і на-вичок соціальної роботи, а також особистісному розвитку та профе-сійній етиці.

Особливістю університетської освіти соціальних працівників уВеликобританії є багатоступеневий характер. Найбільш поширени-ми є три рівні університетської підготовки:

диплом спеціаліста із соціальної роботи;

диплом бакалавра;

диплом магістра.

Мінімальний термін навчання в університеті становить два роки,при чому більшість навчального часу відводиться на практику. Далі

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткустудент за бажанням, протягом ще двох років може продовжити на-вчання для здобуття ступеня бакалавра, а потім ще протягом одногороку - магістра соціальної роботи.

Розглядаючи професійну підготовку соціальних працівників вуніверситетах Великобританії, варто зазначити, що значна частинанавчального навантаження (40-50%) відводиться для організаціїпрактики безпосередньо на робочому місці. Так, заняття в Манчес-терському університеті становлять для студентів денної форми на-вчання два дні на тиждень, а для студентів, які поєднують роботу знавчанням - один день на тиждень. Тим самим англійські фахівцістверджують, що навчання на робочому місці дає можливість сту-дентам не тільки опанувати конкретні уміння, а й пов'язати теоріюз практикою. Очевидним при цьому стає той факт, що успіх під-готовки майбутнього спеціаліста залежить від створення належноїбази для проходження практики. Для цього в соціальних агенціяхВеликої Британії створюються умови, за яких студенти мають мож-ливість з достатнім рівнем самостійності виконувати конкретніпрактичні завдання.

Найважливішою фігурою у процесі підготовки майбутнього со-ціального працівника є педагог-наставник (тьютер). Зазвичай, віннавчає 1-3 студентів. До компетенції тьютора входить керівництвопрактикою підопічних: визначення загального об'сягу роботи, щонеобхідно виконати студенту під час практики, щодня ставить про-блемні практичні завдання, надання необхідної допомоги в процесівиконання завдань та здійснення загального контролю за діяльніс-тю студента.

За підсумками проходження практики педагог-наставник скла-дає індивідуальну характеристику на студента. Характеристика по-винна відображати ділові та особистісні якості майбутнього фахівцяз соціальної роботи, його ставлення до роботи, поводження в супер-ечливих ситуаціях тощо.

На сучасному етапі підготовку соціальних працівників у СШАздійснюють коледжі та школи соціальної роботи, що діють при уні-верситетах. У вищій освіті США діє 3-рівнева шкала професійноїкваліфікації соціальних працівників.

Ступінь бакалавра - перший професійний ступінь. Він надаєтьсяпісля чотирьох років навчання у коледжі або школі соціальної робо-ти. Мета навчання на рівні бакалаврату - підготувати студента дляпереходу на наступний рівень оволодіння професією. Бакалаври со-

Соціальна педагогікаціальної роботи після завершення основної підготовки можуть роз-почати свою професійну діяльність як соціальні працівники загаль-ної спеціальності або продовжити навчання в магістратурі. Ступіньмагістра присвоюється через два роки навчання в спеціалізованійшколі соціальної роботи. Перший рік присвячується поглибленомувивченню теорії і практики соціальної роботи. Поглиблено здійсню-ється вивчення спеціалізованих предметів - соціальної політики,соціальної економіки, соціального права, соціальної психології, ге-ронтології, методів соціальної роботи. Другий рік використовуєтьсядля спеціалізації і вдосконалення рівня професійної підготовки напрактиці. Після закінчення магістратури спеціаліст отримує загаль-ну спеціалізацію, є фахівцем в одному із напрямків чи у певній сферісоціальної роботи. Крім того, студент може обрати спеціалізацію убудь-якій із сфер діяльності соціальної роботи: робота з людьми по-хилого віку, робота у центрах здоров'я, сімейних службах, соціаль-них службах на підприємствах, робота з дітьми, робота з людьми,що мають психічні або фізичні вади, робота із засудженими тощо.Магістри також можуть набути кваліфікацію незалежного практи-ка, яка дозволяє займатися приватною діяльністю, працювати на ке-рівних посадах, здійснювати керівництво соціальними програмами,консультувати та викладати; для цього крім диплому магістра требамати успішний досвід практичної діяльності в галузі соціальної ро-боти, рекомендації кваліфікованих спеціалістів та скласти письмо-вий іспит, який проводиться під наглядом Національної Асоціаціїсоціальних працівників Америки.

Для здобуття докторського ступіню треба два роки підготовкипісля ступеню магістра. Основна увага в докторських програмахприділяється міждисциплінарним зв'язкам та підходам до засвоєн-ня знань, якісному та кількісному підходах в оцінці знань, спеціалі-заціям у різних сферах соціальної роботи. При навчанні в докторан-турі в США роблять наголос, з одного боку, на міждисциплінарнихзв'язках та підходах до засвоєння знань, а з іншої - на спеціалізаціїу відповідній сфері соціальної роботи. Існує три шляхи отриманнядиплома доктора соціальної роботи:

Як викладача з індивідуальної соціальної роботи, інноватора,дослідника та адміністратора соціальних служб, який бажає пра-цювати у системі розробки та реалізації соціальних програм.

Підготовка до кар'єри дослідника у сфері соціальної роботи тавикладача вищого навчального закладу.

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку3. Підготовка до кар'єри у сфері розвитку і розробки програм соці-ального планування, реалізації соціальної політики, плануванняна рівні громади, виконання адміністративних функцій або ви-кладання у цих сферах.

Докторантура відіграє вирішальну роль у всій системі підготов-ки спеціалістів із соціальної роботи. Завданням освітніх програміз підготовки бакалаврів і магістрів соціальної роботи є підготовкаспеціалістів, здатних ефективно працювати з різними категоріями ігрупами клієнтів. А оскільки до викладання у вищих навчальних за-кладах допускаються, переважно фахівці з докторським дипломом,то, власне, від ефективності функціонування докторантури значноюмірою залежить якість підготовки майбутніх спеціалістів для соці-альної сфери.

В університетах США у навчальні плани професійної підготовкисоціальних працівників обов'язково включаються п'ять базових тем:

Поведінка людини та її соціальне оточення.

Соціальна політика та служби соціального забезпечення.

Практика соціальної роботи.

Дослідження в сфері соціальної роботи.

Польова практика.

Зміст кожної з цих тем наповнюється навчальними курсамигуманітарних дисциплін, провідне місце серед яких відводиться со-ціальним та біологічним наукам (соціології, біології, медицині, фізі-ології, психології, патопсихології, філософії, політології, економіці,антропології, історії соціальної роботи, педагогіці, праву тощо).

За допомогою таких навчальних курсів, як, наприклад, "Пове-дінка людини" та "Суспільство", студенти навчаються усвідомленопідходити до вирішення проблеми "людина і середовище", що ви-никає при аналізі конкретної ситуації. Вони отримують знання проокрему людину, групи, сім'ї, організації, громади тощо, приходятьдо розуміння взаємозв'язків біологічних, соціальних, психологічнихта культурних систем суспільства, їх впливу на поведінку людинита поведінку людини на ці системи. Кожний навчальний план по со-ціальній роботі містить також інформацію про соціальну політикудержави та діяльність служб соціального забезпечення у масштабахкраїни. Студенти вивчають структури програм різних соціальнихслужб, історію інститутів соціального забезпечення та соціальноїроботи як професійної діяльності. До змісту курсів по практиці со-ціальної роботи входить багато методів та моделей впливу. До нього

Соціальна педагогікавведени: теорія, дослідження, досвід, що був накопичений в практи-ці соціальної роботи.

На факультетах соціальної роботи в американських навчальнихзакладах практичне навчання є фактично домінуючою формою ви-кладання, бо практика є не тільки місцем свідомого застосуваннязнань, їх корекції, вдосконалення, формування практичних вмінь інавичок, але і місцем засвоєння професійної етики і цінностей со-ціальної роботи, формуванням професійно важливих якостей таіндивідуального стилю професійної діяльності. Кожен студент по-винен пройти дві-три практики під керівництвом досвідченого со-ціального працівника. Принаймні хоча б одна із практик повиннабути у закладі того типу, в якому студенту треба буде працюватипісля закінчення навчання. Кожному студенту надається викладачз практики, педагог-наставник ("field educator" - польовий інструк-тор). Це, зазвичай, працівник соціальної служби, який працює з клі-єнтами і який знайомить студентів з роботою служби, навчає їх безвідриву від роботи. Але існують служби, де викладачі практики непрацюють з клієнтами, а займаються тільки студентами. Вони частокерують одночасно трьома або більшою кількістю студентів.

Практика є однією з основних відмінних рис навчання соціаль-ній роботі в США. Тут студенти усвідомлюють цінність соціальноїроботи, навчаються розвивати професійні відносини з клієнтамив процесі надання допомоги, починають реалізовувати ідею відпо-відальності перед клієнтом, агентством, громадою, зустрічаються зетичними дилемами та намагаються вирішувати їх, застосовуютьна практиці знання про поведінку та потреби людини, про ресурсимісцевої громади, встановлюють зв'язок своєї практичної роботи зпідходами до оцінки її результатів.

Питання і завдання для самостійної роботи

Дати характеристику системі професійної підготовки соціаль-них працівників у США.

Виявити спільні та відмінні риси професійної підготовки соці-альних працівників у США та Європі.

Охарактеризувати модель соціальної освіти у Великобританії.

Здійснити порівняльний аналіз систем професійної підготовкисоціальних працівників у країнах Скандинавії та України.

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

Література

Доуєл М., Шардлоу С. Практика социальной работьі. К.: Ассоци-ация психиатров Украини, 1996.

Козлов А. А. Социальная работа за рубежом: состояние, тен-денции, перспективи. - М.: Флинта. Московский психолого-социальний институт, 1998.

Пічкар О. Підготовка соціальних працівників у Великобританії/Соціальна політика і соціальна робота. № 3-4. - 2002.

Пічкар О. П. Кадрове забезпечення соціальних служб у ВеликійБританії. Монографія. - У., 2003.

Поліщук В. А. Підготовка фахівців з соціальної роботи: Терно-пільський державний педагогічний університет / Соціальна по-літика і соціальна робота/ №1. - 1999.

Поліщук В. А. Професійна підготовка фахівців соціальної сфери:зарубіжний досвід. Посібник. - Т.: Навчальна книга - Богдан,2003.

Тименко В. М. Професійна підготовка соціальних працівників увищих навчальних закладах США і Україні: спільність і відмін-ності. - К.: Автореферат, 2003.