РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНАДІЯЛЬНІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУУКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

§ 1. Предмет та завдання соціальної педагогіки

Процеси, які відбуваються в сучасному суспільстві, загострилиінтерес до розвитку і соціального становлення людини у конкрет-ному соціуму, діяльності. Суспільство характеризується "відкритіс-тю", багатофакторністю й різноспрямованістю впливів на молодепокоління, несучи водночас як розширення можливостей розвиткулюдини, так і певний потенціал негативних впливів. Тому назрілапотреба у розробці наукових основ соціалізації і виховання дітей тамолоді у єдності та взаємозв'язку, корекції соціальної, в тому числімолодіжної й освітньої політики.

Відродження в Україні соціальної педагогіки в кінці ХХ ст.об'єктивно відображає цю потребу часу. Відкритість педагогічноїнауки до соціальних явищ, взаємодія соціального середовища і се-редовища педагогічного є фундаментом для нового етапу розвиткупедагогіки середовища, яка системно вивчає відносини таких ком-понентів, як час - соціум - виховання - соціалізація - особистість.

Можна сказати, що на початку XXI ст. соціальна педагогікаусталилася як самостійна галузь педагогічного знання, яка має замету вивчення освітньо-виховного потенціалу суспільства, способівпедагогізації соціального середовища для більш успішної соціаліза-ції і розвитку особистості протягом всього життя [1; 2; 3; 6].

Соціальна педагогіка детермінована історично за своєю суттю.Сучасний статус соціальної педагогіки був підготовлений, ходом іс-торичного розвитку України і обумовлений політичним, економіч-ним, соціально-культурним, освітнім рівнем розвитку країни.

Тому соціальну педагогіку можна розглядати як науку, яка роз-криває вплив на педагогічний процес конкретних соціокультурнихумов, які виконують роль посередника між соціальним середови-щем і окремими галузями педагогічного знання, тісно пов'язану зцивілізацією розвитку суспільства і з становленням соціально-громадських відносин.

Соціальна педагогіка спрямована на перетворення соціальногосередовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків осо-бистості і соціуму. Тому завданнями соціальної педагогіки є: пошуки

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткуметодів і засобів попередження проблем, виявлення і обґрунтуванняшляхів усунення причин, які породжують ці проблеми, розробленняумов і забезпечення превентивної профілактики різних негативнихявищ, відхилень у поведінці людей і, таким чином, оздоровлення со-ціального мікросередовища.

Звичайно, той факт, що соціальна педагогіка виокремилась ізпедагогіки, свідчить проте, що ті самі процеси і явища, які вивчають-ся педагогікою, тут розглядаються у певному специфічному аспекті.І специфіка цієї нової галузі педагогічних знань обумовлена словом"соціальна".

Поняття "соціальна" вбирає в себе всі чинники, пов'язані з лю-диною, взаємодією людей, з різними формами їх спілкування у соці-умі. Тому можна сказати, що предметом уваги соціальної педагогікиє не лише власне людина, а людина у середовищі, у взаємодії з різ-ними соціальними інститутами: сім'єю, дошкільним закладом, шко-лою, підлітковим чи молодіжним об'єднанням, закладами культуриі спорту та ін. Соціально-педагогічне середовище, з яким взаємодієкожен індивід, - це і соціально-психологічний клімат середовища,і природні, соціокультурні та економічні умови, звичаї й традиції,окремі особи і групи людей, це вся держава з її інституалізованимиструктурами.

Можна стверджувати, що соціальна педагогіка вступає у між-дисциплінарні контакти з соціологією освіти, соціологією вихован-ня, педагогічною і соціальною психологією, психологією управлін-ня [3, сс. 16-17]. Але при цьому варто акцентувати увагу на однійособливості, обов'язково притаманній соціальній педагогіці, - гума-ністична спрямованість, єдність вимог і поваги до дітей і молоді, авідтак - співробітництво, співдружність, співтворчість соціальногопедагога і особистості [1. С. 16].

Соціальна педагогіка покликана розглядати особистість як фо-кус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінце-вий пункти багатогранного процесу соціалізації. Це означає, що всіпедагогічні механізми і засоби мають розглядатися з урахуванням їхфункціонування в цілісній системі соціуму, тобто в усіх сферах сус-пільного життя. Останнє і зумовлює необхідність розробки новихсоціально-педагогічних проектів і технологій.

Специфіка соціальної педагогіки полягає в тому, що вона осмис-лює закономірності і розробляє проекти і програми формування нелише і не стільки професійно-кадрового потенціалу суспільства,

Соціальна педагогікаскільки людини як особистості, спеціаліста як особистості. Це зму-шує соціальну педагогіку розглядати особистість не як стан, а якстадію, фазу, рівневу форму буття одиничного представника люд-ського роду. Згідно з більшістю відомих нам точок зору, об'єктомсоціальної педагогіки виступає особистість. Однак у деяких до-слідженнях об'єкт уточнюється і визначається як особистість в їїстановленні та розвитку, тобто в процесі соціалізації. Разом із тим,поняття особистості, що стабілізувалося на сьогодні, достатньо ши-роке. До нього входять найрізноманітніші характеристики людинивід формально-динамічних властивостей темпераменту до світогля-ду і життєвих принципів. Подібне розширене тлумачення усклад-нює розуміння самого феномена особистості та її суті і призводитьдо неможливості розмежування завдань повноцінного розвитку, на-вчання та виховання людини.

На наш погляд, найбільш обґрунтованим і логічним є поняттяособистості як особливий спосіб існування людини, як члена сус-пільства, як представника певної соціальної групи, тобто соціокуль-турної реальності. Такий підхід широко представлений у психологіїі добре узгоджується із соціально-філософським та соціологічнимпідходами. А це якраз дозволяє розглядати проблему становленнята розвитку особистості з позиції міждисциплінарної, а по суті -соціально-педагогічної.

Розглянемо більш детально ті характеристики особистості, вяких відображається її соціокультурна природа. Саме за рахунокподальшого уточнення та конкретизації цих характеристик нам ви-дається можливим визначити предмет і основну функцію соціаль-ної педагогіки як науки та практичної дисципліни. Достатньо чіткофеномен особистості виявляється в позиції людини, у взаємовід-носинах її з іншими людьми, розкривається у її життєвих цілях тамотивах, у засобах поведінки і дій стосовно своїх загальних цілейта завдань. Таким чином, поняття особистості тісно пов'язане з по-няттям позиції і співвідносних з поняттями соціальної ролі і соці-ального статусу. Під поняттям соціальної ролі найчастіше розумі-ють програму, яка відповідає очікуваній поведінці людини в тій чиіншій соціальній групі. По власне - це заданий, визначений статусучасті особи в житті суспільства. Поняття «статус» описує поведін-ку людини, введеної до системи соціальних відносин, що склалися,де для неї відведені місце та засіб дії, тип нормативної поведінки устатусній системі, яку регулюють наші стосунки і дії. Хоча поняття

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвиткустатусу і ролі є адекватними характеристиками особистості з боку їїзовнішніх, найбільш очевидних проявів, вони не охоплюють самоїсуті особистості. Суть особистості пов'язана із здатністю людинидіяти вільно, самостійно та відповідально, тобто виходити за межістатусно-рольових обмежень та нормативних розпоряджень. Місцелюдини в соціальному житті може бути задане, продиктоване во-лею і обставинами. Одночасно це саме місце в житті мусить бутивибране, знайдене, завойоване самою людиною, за її власною волеюі вільно усвідомленим вибором. У такому випадку варто говоритипро вибір людиною позиції в житті, про її особистісне самовиражен-ня, а позицію можна вважати найбільш цілісною характеристикоюлюдини як особистості. Особистість в такому аспекті - це людина,що вільно, самостійно і відповідально визначає своє місце в житті, всуспільстві, в культурі.

На підставі сказаного стає зрозуміло, що особистість - це цілкомсоціокультурне утворення, суб'єкт, що вільно визначився та виро-бив свою позицію у просторі культури і в часі історії. Проте особис-тість - це не раз і не назавжди сформована якість, стан, структура,а засіб дій, образ буття, суб'єкт дій. Кожна людина повинна утвер-джувати себе як особистість, обираючи та обстоюючи власні пози-ції. Отож, особистість - є специфічний спосіб існування людини, авідтак можна говорити і про особливе особистісне буття людини.Таким чином, буття забезпечується завдяки особистісним утворен-ням. Ці утворення, своєю чергою, формуються та складаються лишеза умови виходу людини на особливий рівень життєдіяльності, приведенні людиною індивідуального способу життя. Особистість - цеповне самовизначення людини у всій сукупності дій, стосунків з ін-шими, її спрямувань та орієнтацій.

Таким чином, соціальна педагогіка як наука покликана узагаль-нювати результати, що стосуються закономірних відносин, логікивзаємозв'язків, структурно-функціональних взаємодій всіх складо-вих, які утворюють зміст процесу соціалізації. Як практична дис-ципліна, соціальна педагогіка покликана будувати технології, щозабезпечують успішне проходження процесів, які стосуються соці-алізації. Тепер ці технології соціалізації втілюються у вигляді різ-них соціальних служб, покликаних часом. Водночас особистість нелише засвоює соціальний досвід, але й реалізує свої задуми, будуєвідносини на свій розсуд, тобто виступає суб'єктом соціальних від-носин. Суб'єктність в соціальних стосунках є результатом сформо-ваності особистісного рівня. Завдяки наявності особистісного рівнястає можливим індивідуальне самовизначення як умови самореалі-зації особи. Саме останнє є втіленням справжньої соціальної при-роди людини.