§ 3. Зміст і структура професійно-етичної культури соціального педагога : Соціальна педагогіка : B-ko.com : Книги для студентів

§ 3. Зміст і структура професійно-етичної культури соціального педагога

Оскільки основний зміст соціально-педагогічної роботи маєяскраво виражений ціннісно-гуманістичний характер, який визна-чає її сутність і мету, то соціальний педагог виступає носієм, твор-цем і розповсюджувачем гуманістичних цінностей. Він робить свійвнесок у розвиток культури суспільства.

Поняття культури можна тлумачити дуже широко. На побуто-вому рівні - це зразок, на який мають орієнтуватися люди; культураототожнюється з освіченістю, інтелігентністю як певною якістю лю-дини. Культуру можна розглядати і як специфічну характеристикусуспільства, яка відображає ставлення людини до історії, природи,суспільства.

Розуміння культури як соціально-прогресивної діяльності люд-ства у всіх сферах буття і свідомості спрямована на вдосконалення іперетворення дійсності, на перетворення багатства людської історіїна внутрішнє багатство особистості.

Із розвитком тієї чи іншої професії формуються професійні нор-ми, правила, вимоги до представника певної сфери діяльності. Цівимоги включають і необхідні знання, уміння, навички, і певні осо-бистісні якості, норми ставлення до різних складових професійноїдіяльності.

Складовою професійної культури є етична культура, в якійпроявляються моральні вимоги до особистості спеціаліста.

Професійно-етична культура соціального педагога і відобра-жає єдність процесу створення професійно-етичних цінностей іпроцесу засвоєння цих цінностей (виконує аксіологічну функ-цію). Професійно-етична культура педагога представляє систе-му професійно-етичних якостей, які є регулятором соціально-педагогічних відносин (виконує регулятивну функцію). Водночаспрофесійно-етична культура виконує і нормативну функцію.

Як і в загальній культурі, у професійно-етичній існують найпро-стіші уявлення про те, як слід чинити, - норми. Професійні нормизафіксовані в професійно-етичних кодексах, функціоналі спеціаліс-тів і мають виконуватися незаперечно.

Професійно-етична культура соціального педагога реалізує та-кож і виховну функцію шляхом формування якостей особистості,способу життя всіх учасників професійної взаємодії.

Існує два пласти прояву моральних регуляторів у професійнихвідносинах - на рівні зовнішньої етичної культури поведінки, щопроявляється, наприклад, у людській ввічливості, тактовності, і нарівні глибокого внутрішнього розуміння моральних категорій і уяв-лень, які переходять у переконання: уявлення про добро і зло, про-фесійний обов'язок. Засвоєні етичні категорії і створюють внутріш-ню професійно-етичну культуру.

Показниками наявності професійно-етичної культури можутьбути певні якості, особливості і поведінка, узгоджені з вимогамипрофесійно-етичного кодексу чи правил.

Із позиції загальної культури можна розглядати три аспектипрофесійно-педагогічної культури: ціннісний (аксіологічний), тех-нологічний і особистісно-творчий. Проте аналіз діяльності соці-ального педагога і наукової літератури (1) дозволив вичленити такікомпоненти професійно-етичної культури соціального педагога і со-ціального працівника:

Аксіологічний компонент, який розкриває професійно-етичнукультуру фахівця як сукупність педагогічних цінностей. Причо-му педагогічні цінності можуть розглядатися як своєрідні жит-тєві професійні цінності.

Технологічний компонент професійно-етичної культури висту-пає способом соціально-педагогічної діяльності. Цей компонентрозкриває шляхи здійснення соціально-педагогічної діяльності,способи задоволення потреб у спілкуванні, в одержанні новоїінформації, в передавання набутого досвіду. Рівень професійно-етичної культури характеризує якість здійснюваної діяльності.А якість і результативність соціально-педагогічної діяльності,своєю чергою, характеризують рівень професійно-етичної куль-тури. Виходячи з цього, можна сказати, що рівень професійно-етичної культури і якість соціально-педагогічної діяльності -два взаємопов'язані фактори.

Творчий компонент професійно-етичної культури є як проявпрофесійної творчості. Адже цінності професійні й особисті,технологія їх втілення проявляються як фактор формуванняособистості лише в умовах творчої діяльності.

Розділ 2. Теоретичні засади соціальної педагогікиУ чому ж проявляється творчість соціального працівника чи соці-ального педагога? Насамперед, у їх гнучкості, варіативності, ви-нахідливості, ініціативності сміливості і нетрадиційності рішеньта поведінки у професійній взаємодії. Тому для оволодіння пе-дагогічною культурою необхідне усвідомлення творчої природисоціальної роботи.4. Особистісний компонент розкриває професійно-етичну куль-туру соціального працівника як специфічний спосіб реалізаціїсутнісних сил людини. Під сутнісними силами маються на увазіпотреби, здібності, інтереси, соціальний досвід особистості, мірасоціальної активності людини.

Розглядаючи зміст окремих компонентів, варто зупинитисядетальніше на особливостях. Так, скажімо, коли йдеться про аксіо-логічний компонент, то слід зазначити, що він є як системоутворю-ючий (як сукупність педагогічних цінностей). А цінності є змістомвнутрішньої моральної культури соціального педагога. Доміную-чими в системі педагогічних цінностей виступають «цінності-цілі»,оскільки в цілях відображається основний зміст діяльності фахів-ця. Цінності - цілі вбирають в себе творчий характер професійноїпраці, престижність, соціальну значущість, можливість самоствер-дження і самореалізації, любов і прив'язаність до дітей, а також такіцінності, як впевненість в майбутньому, безпека сім'ї і близьких.Причому необхідно розглядати такі цілі не лише з позицій потребсуспільства, але й з позиції конкретного соціального педагога, якийне відірваний від особистого життя, особистих проблем та інтересівоб'єкта взаємодії.

Звичайно, що з основними категоріями потреб реально співвід-носяться певні «цінності - цілі». В певний момент життя людина за-довольняє ту потребу, яка є для неї найбільш важливою і сильною. Ілише потім з'являються потреби більш високого рівня. Наприклад,якщо людина відчуває постійний голод, то вона буде шукати можли-вості задовільнити саме ці потреби - знайти їжу; після їжі - знайтизатишок, тепло, житло. І лише маючи певну побутову комфортність,людина починає потребувати спілкування, розвивається така цін-ність, як потреба налагодження добрих стосунків, дружби, підтрим-ки. Поступово відчуваючи внутрішнє задоволення і доброзичливе,уважне ставлення оточуючих людей, у неї з'являються цінності, яківже пов'язані з особистісним зростанням, з потребою поваги, визна-ння його особистісних чи професійних якостей.

Інструментальними щодо «цінностей - цілей» є «цінності - за-соби» - спосіб взаємодії соціального педагога з колегами і клієнта-ми.

«Цінності - засоби» можна поділяти на «цінності - відносини»,«цінності - якості», «цінності - знання». «Цінності - відносини»диктують способи взаємодії соціального педагога з різними людь-ми із різних мікросоціумів. Серед цих способів не менш важливимє ставлення педагога до себе як до професіонала і особистості. І якстверджують дослідники, динаміка «Я-реального» і «Я-ідеального»визначає рівень особистісно-професійного розвитку соціального пе-дагога. Високий рівень цього розвитку характеризується зближен-ням цих параметрів. «Цінності - відносини» мають не лише зберіга-тися в практичній діяльності спеціалістів, але й бути зафіксованимив Положенні про функціонал соціальних працівників і педагогів.

Гуманістичні цінності, альтруїстичний імператив є цілепоклада-ючим у системі педагогічних цінностей соціального педагога. Середпедагогічних цінностей найбільш високий ранг посідають «цінності- якості», оскільки саме в них проявляються істотні особистісно-професійні характеристики фахівця. Ці якості залежать від рівнярозвитку низки інших професійних умінь: прогностичних, комуні-кативних, організаторських, посередницьких, рефлексивних тощо.Серед таких якостей - товариськість, доброзичливість, тактовність,толерантність, справедливість, прагнення зрозуміти іншу людину,допитливість, емпатія, прагнення до самовдосконалення в особис-тісному і професійному аспектах, впевненість у собі, своїх знаннях ідіях, цілях і принципах діяльності принциповість, рішучість, почут-тя міри, творча активність.

Діяльність соціального педагога - це зона довіри між людьми,шлях до взаєморозуміння, взаємодопомоги, взаємовідповідальності.

Надзвичайно важливою в такому спілкуванні є тактовність -уміння відчувати межу, за якою в результаті сказаних слів чи дійпочинається незаслужена образа. Нав'язуваність, настирність, на-віть якщо вони є результатом найкращих поривань, викликаютьнегативну реакцію. Почуття міри, яке дозволяє проявити повагу догідності клієнта і водночас проявити власну гідність, - це може бутисправжнім проявом тактовності.

Толерантність (або терпимість) - здатність зрозуміти і вибачи-ти недоліки людини (чи людей), сприймати людей такими, якимивони є. Це одна із важливих вимог до соціального педагога. Осо-

Розділ 2. Теоретичні засади соціальної педагогікибливості діяльності і гуманістичні цінності професії передбачаютьнеобхідність терпіння у ставленні до різних людей, соціальних групі культур, різних вірувань і політичних переконань, різних соціаль-них орієнтацій.

Доброзичливість дозволяє не лише наблизити до себе клієнта,допомогти йому розкритися, проявити свої позитивні якості, але йдопомагає створити атмосферу доброзичливості і взаємної довіри всоціумі.

Справедливість в діяльності соціального працівника передбачаєоб'єктивність в оцінці й аналізі ситуацій. Об'єктивно сприймаючиклієнта, професіонал бачить не лише його кращі якості або недолі-ки, але і його можливості у вирішенні проблем.

Прагнення пізнати іншу людину, зацікавленість, небайдужеставлення до особистості клієнта, його життєвої ситуації, особли-востей його характеру і мислення є чинниками, які роблять працюсоціального педагога більш продуманою і результативною і які да-ють змогу збирати й аналізувати цілісний досвід практичної діяль-ності.

Товариськість передбачає вміння завоювати прихильність досебе, зацікавити і є умовою налагодження контактів з клієнтами іколегами по роботі. Цьому також сприяє мистецтво красномовстваяк домінуючий чинник взаємодії.

Здатність і вміння співпереживати допомагають не лише зрозу-міти проблеми клієнта, але й виконують психотерапевтичну роль,оскільки клієнт відчуває співчуття і підтримку.

Емпатія - пізнання емоційного стану, проникнення, відчуттяпереживань іншої людини. Тому ця якість є одним із інструментів уроботі спеціаліста соціально-виховної сфери, який допомагає кращезрозуміти своїх партнерів по спілкуванню, співпраці.

Важливою якістю соціального працівника є вміння логічно мис-лити, правильно формувати свої думки. І це допомагає не лише на-лагоджувати професійно активну взаємодію спеціаліста і клієнта,але й дозволяє уникнути непотрібних непорозумінь чи конфліктіві образ. Крім того, ця якість сприяє успішній діяльності однією ко-мандою, раціонально і переконливо розподіляти обов'язки, тактов-но і результативно взаємодіяти з колегами, правильно координува-ти дії для досягнення спільних цілей.

Впевненість у своїх знаннях і діях, цілях і принципах діяльностідозволяє проявляти рішучість і самостійність у прийнятті рішень,

Соціальна педагогікапривертає до себе клієнтів і партнерів по роботі у спілкуванні. Крімтого, впевненість у собі і своїй професії є тим стрижнем особистостісоціального педагога, який робить людину і її дії усвідомленими іцілеспрямованими і дає йому змогу відчувати себе фахівцем, якийприносить користь людям і суспільству.

Впевненість у собі, своїх знаннях і діях повинна бути підтвер-джена реальними професійними знаннями, а також знаннями ірозумінням етичних категорій і цінностей професії. Необхідна іопераційно-технологічна готовність, яка передбачає знання спосо-бів діяльності і уміння їх застосовувати.

Щоб спеціаліст міг залишатися на сучасному професійному рів-ні, необхідне постійне самовдосконалення як у професійному, такі в особистісному плані. Але для цього недостатньо лише одногопрагнення до самовдосконалення, необхідно володіти відповіднимиуміннями і навичками та проявляти творчу активність. При цьомучимале значення має гнучкість і варіативність мислення, яке сприяєрозвитку творчого підходу до професійної діяльності соціальногопедагога.

Принциповість включає відданість професійним цінностям і по-слідовність у реалізації цих цінностей. Ця якість є одним із показ-ників моральної стійкості людини та її внутрішньої переконаностіщодо правильності обраного ним шляху.

Звичайно, названі якості можуть проявлятися в різній мірі, а впрояві кожної якості потрібне почуття міри. В цьому якраз і можедопомагати така якість, як самоконтроль - регулювання своєї по-ведінки, мотивів, поривів, а також володіння собою - контроль надпочуттями, стриманість у їх прояві. Необхідному самоконтролю іволодінню собою сприяє сформованість педагогічної рефлексії.

Не викликає сумніву той факт, що соціальний педагог, якийпрацює з душею, володіючи глибокими знаннями, здатний мативелику силу впливу, має нести надзвичайну відповідальність за тірекомендації, які він дає, за методи, які він використовує, щоб досяг-ти мети. Проте ця відповідальність не повинна проявлятися лишеу підпорядкуванні контролюючим органам. Ця відповідальність по-винна бути внутрішньою, перед самим собою, оскільки внутрішнійзв'язок елементів особистості гарантує лише почуття відповідаль-ності. За те, що людина пережила і зрозуміла, вона має відповідатисвоїм життям, своєю совістю, щоб те, що було пережите і зрозумілене залишалось безрезультативним.

Таким чином, внутрішнє почуття відповідальності організовує іструктурує внутрішній досвід особистості, забезпечує взаємозв'язокїї елементів, тоді як зовнішня відповідальність тягне за собою від-чуття провини, яке, своєю чергою, призводить до агресії, спрямова-ної назовні чи на себе. Але специфіка соціально-виховної діяльностітака, що міра відповідальності не може вичерпуватися лише вну-трішнім усвідомленням спеціалістом значення і впливу його слова івчинків на життя клієнтів. Окрім внутрішнього, потрібен і зовніш-ній закон, з яким соціальному педагогу доводиться співвідноситисвої дії. Цим законом є етика, мораль, професійний кодекс. Томунаскільки дії спеціаліста спонукаються його внутрішніми етични-ми нормами поведінки, а наскільки зовнішніми, можна судити пронаявність у людини істинної професійно-етичної культури. Можнасказати, що одним із показників і критеріїв наявності професійно-етичної культури є усвідомлене дотримання соціальним педагогомпрофесійно-етичних норм і правил.

Особливість функцій соціального педагога передбачає органічнепоєднання особистісних і професійних якостей. А особливістю йогодіяльності є володіння професійними знаннями як обов'язковоїумови прояву професійно-етичної культури. Це пояснюється тим,що вплив професійних дій соціального педагога на життя людиниможе бути настільки ж сильним, як, наприклад, вплив професійно-го чи непрофесійного лікування людини. Тому «цінності - знання»посідають заслужене місце в системі педагогічних знань. Чому цеважливо?

Оволодіння соціальним працівником функціональними психо-логічними і соціально-педагогічними знаннями створює умови длятворчості.

Виходячи із кваліфікаційних обов'язків, видно (зрозуміло),наскільки широкий і різноманітний спектр необхідних знань дляспеціаліста у сфері соціально-педагогічної роботи. Тому кожен ізкомпонентів професійно-етичної культури соціального працівникавбирає в себе соціально-педагогічний досвід суспільства, відповіднізнання в галузі філософії, культури релігії і певний рівень світоро-зуміння, світогляду.

Першою заповіддю спеціаліста є вимога до професійних знаньта умінь щодо їх застосовування. Водночас наука є кращим засобомінтелектуальної дисципліни, оскільки вона формує судження, вонаформує самостійне мислення. Це дозволяє спеціалістові прийматизважені і вивірені рішення, проявляти наполегливість у їх виконан-ні, домагаючись успіху (вимоги до професійних знань представленіу професіограмі соціального працівника педагога).

Технологічний компонент професійно-етичної культури розкри-вається шляхом опису сукупності прийомів і способів соціально-педагогічної взаємодії. Володіння спеціалістом сукупністю прийоміві засобів свідчить про його професійну культуру. Серед необхіднихнавичок і знань помітне місце займають і ті, які сприяють реалізаціїпрофесійно-етичної культури і є її показником: мистецтво вербаль-ного і невербального спілкування, уміння працювати командою,уміння організовувати діяльність чи певну справу, співпереживан-ня, уміння вислухати і почути, уміння логічно мислити і правильно,переконливо доносити свої думки і наміри до клієнта, навички са-мовдосконалення, операційна активність і готовність як прояв зна-ння способів діяльності і вміння їх застосовувати.

Оскільки професійно-етична культура соціального педагога ре-алізуються в соціально-виховній діяльності, у поведінці спеціаліс-та, проявляються у взаємодії, у спілкуванні, то складовими зміступрофесійно-етичної культури є технології взаємодії, технологіїспілкування, технології розв'язання конфліктів, технології органі-зації діяльності індивіда чи групи у середовищі.

Варто наголосити, що в роботі соціального педагога особливенавантаження несе спілкування. Можна сказати, що професійнеспілкування - основний інструментарій, метод і зміст діяльності со-ціального педагога, який і регулює, і коригує дії з різними інституці-ями, окремими людьми, групами.

Технології професійної взаємодії з метою організації ефективноїдіяльності мобілізують весь досвід, будувати діяльність на інтенсив-ній основі, приділяти більше уваги прогнозуванню і проектуванню,використовувати новітні засоби інформації.

Звичайно, будь-який істотний результат педагогічної діяльностівпливає на розвиток професійної культури спеціаліста. І уже в ходісоціально-педагогічної діяльності з'являються цінності і вдоскона-люється культура фахівця.

У процесі професійної діяльності, реалізуючи і створюючипрофесійно-етичні цінності, соціальний працівник виступає у ролісуб'єкта професійно-етичної культури. Створюючи цінності, він ре-алізує творчий компонент професійно-етичної культури.

Творчість є проявом специфічної людської якості, і водночасвона є похідною потребою, яка з'являється в результаті розвиткукультури. А результатом творчості є педагогічна культура. Зважа-ючи на творчу природу педагогічної культури, можна сказати, щокультура - це завжди творчість з усіма ознаками творчого акту, воназавжди розрахована на адресата, на діалог, а її засвоєння є особистіс-не відкриття фахівця, створення світу культури в собі.

Творча природа соціально-виховної діяльності потребує відпо-відно творчого ставлення спеціаліста до своєї роботи. Самостійність,гнучкість і варіативність мислення, уміння прогнозувати наслідки ірезультати соціально-педагогічних впливів, готовність до творчоїдіяльності - все це є показником високого рівня професійної куль-тури соціального працівника. І якщо всі названі вище якості наявні вситуації професійної взаємодії, то вони також є необхідною умовоюі показником наявності професійно-етичної культури. І саме пере-творення в життя власних ідей, ідеалів, подолання суперечностей іреальних соціально-педагогічних проблем спонукають до творчості,пошуків нестандартних шляхів і способів вирішення педагогічнихзавдань.

Зокрема, В. А. Кан-Калик акцентує увагу на тому, що в самійприроді педагогічної творчості лежить нерозривна єдність етичнихі професійних початків. Від міри цієї професійної єдності залежитьуспіх педагогічної творчості.

Усвідомлення і засвоєння етичної природи педагогічної твор-чості дає змогу спеціалістові управляти власним творчим само-почуттям, а усвідомлення моральної і громадянської значущостідіяльності завжди мобілізує його творчий стан завдяки відчуттювідповідальності за конкретну справу, конкретну людину. При цьо-му слід звернути увагу на те, що процес соціально-педагогічноїтворчості - це процес вирішення завдань, які постійно постаютьперед соціальним педагогом. У принципі, всі завдання є творчими,оскільки не існує однакових ситуацій їх вирішення. Хоча в науцірозроблена основна методика аналізу і розв'язання завдань: усві-домлення проблеми, яка потребує вирішення; висунення гіпотези впрогнозування; визначення методів взаємодії; спланувати передба-чувану взаємодію як спілкування.

Проблема творчості стосовно особистості порушує проблему са-мореалізації особистості, прояву її внутрішніх сил, що й розкриваєособистісний компонент. За поняттям «внутрішні сили» криються

Соціальна педагогікапотреби, здібності, інтереси, соціальний досвід особистості, міра со-ціальної активності.

Потреби, як і інтереси, ідеали представляють різні аспекти спря-мованості особистості, яка виступає мотивацією її діяльності. ТакЛ. І. Божович розглядає спрямованість як внутрішню позицію осо-бистості щодо соціального оточення, окремих об'єктів, соціальногосередовища.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості особис-тості, які є умовою успішного розв'язання визначених завдань, тогочи іншого виду діяльності. Вони тісно пов'язані з загальною спрямо-ваністю особистості, з тим, наскільки стійкі нахили людини до тогочи іншого виду діяльності. Успіх діяльності соціального педагога за-лежить переважно від таких здібностей:

правильно оцінювати внутрішній стан іншої людини, співчува-ти, співпереживати;

«наповнити» людину впевненістю, заспокоїти її, стимулювати їїдо самовдосконалення;

бути прикладом і зразком для наслідування;

знаходити необхідний стиль спілкування;

здатність до самоосвіти і самовдосконалення тощо.

За умови сформованості здібностей відбуваються структурнізміни в особистості загалом: в системі відносин, волі і характеру. Апевні соціально-педагогічні і загальні здібності є умовою успішної іадекватної реалізації моральних принципів поведінки у професій-ній взаємодії.

Професійно-етична культура соціального педагога виявляєть-ся також у творчій самореалізації моральних переконань та ідеа-лів відповідно до етичних норм соціально-педагогічної діяльності.А обов'язковою умовою адекватної реалізації професійно-етичноїкультури є володіння технологією професійної взаємодії та спілку-вання.

Показником наявності професійно-етичної культури можутьбути певні якості особистості і поведінка, адекватна до вимогпрофесійно-етичного кодексу.

Можна сказати, що професійно-етична культура соціального пе-дагога є своєрідною системою професійно-етичних якостей, які ре-гулюють соціально-педагогічні відносини у професійній взаємодії.Це дозволяє нам використовувати також функціональні компонен-ти системи професійно-етичної культури соціального педагога:

аксіологічний компонент (професійно-етична культура як про-цес створення, збереження і засвоєння професійно-етичних цін-ностей);

регулятивний компонент (професійно-етична культура як сис-тема професійно-етичних якостей, які є регулятором соціально-педагогічних відносин);

нормативний компонент (професійно-етична культура як су-купність професійних норм відносин і стандартів поведінки);

виховний компонент (професійно-етична культура як чинник,який формує моральну культуру учасника професійної взаємо-дії).

У своїй взаємодії структурні і функціональні компоненти утво-рюють систему професійно-етичної культури соціального педагога.

При цьому варто зазначити, що системоутворюючим є ціннісний

компонент.

Питання і завдання для самостійної роботи

Визначити поняття професійно-етичної культури.

У чому полягає специфіка загальної культури і професійно-етичної культури.

Визначити, що є спільним у структурних і функціональних ком-понентах професійно-етичної культури?

Охарактеризувати ситуацію прояву функціональних компонен-тів у професійній діяльності соціального педагога (навести при-клади).

Довести, чому ціннісний компонент є системоутворюючим уструктурі професійно-етичної культури (навести приклад).

Література

Бурая Г. С. Соціальна робота. - Х.: 1994.

Капська А. Й. Соціальна робота: Навч. посіб. - К.: Центр на-вчальної літератури, 2005.

Коваль Л. Г, Звєрєва І. Д., Хлебік С. Р. - Соціальна педагогіка. -К., 1997.

Міщик Л. І. Соціальна педагогіка. - З.: ЗДУ, 1999.

Мигович І. І. Соціальна робота Вступ до спеціальності. - У.:1997.

Мудрик А. В. Соціальна педагогіка. - М., 1999.

Основи соціальної роботи: / Під ред. П. Д. Павленок. - М.:Academia, 1997.

Платонова С. П. Социальная педагогика. - С.-П., 1998.

Сидоров В. М. Введение в социальную работу. Аннотация кате-гориального апарата социальной работьі. - Д. 1997.

Соціальна робота. / За ред. А. Й. Капської. - К.: ІЗМН, 1998.

Социальная работа. / Под. ред. В. И. Курбатова. - Ростов наДону: Денис, 1999.

Фирсов В. М. Введение в теоретические основи социальнойработьі. - М.: ВЛАДОС, 1997.