§ 3. Зміст і структура професійно-етичної культури соціального педагога

Оскільки основний зміст соціально-педагогічної роботи маєяскраво виражений ціннісно-гуманістичний характер, який визна-чає її сутність і мету, то соціальний педагог виступає носієм, твор-цем і розповсюджувачем гуманістичних цінностей. Він робить свійвнесок у розвиток культури суспільства.

Поняття культури можна тлумачити дуже широко. На побуто-вому рівні - це зразок, на який мають орієнтуватися люди; культураототожнюється з освіченістю, інтелігентністю як певною якістю лю-дини. Культуру можна розглядати і як специфічну характеристикусуспільства, яка відображає ставлення людини до історії, природи,суспільства.

Розуміння культури як соціально-прогресивної діяльності люд-ства у всіх сферах буття і свідомості спрямована на вдосконалення іперетворення дійсності, на перетворення багатства людської історіїна внутрішнє багатство особистості.

Із розвитком тієї чи іншої професії формуються професійні нор-ми, правила, вимоги до представника певної сфери діяльності. Цівимоги включають і необхідні знання, уміння, навички, і певні осо-бистісні якості, норми ставлення до різних складових професійноїдіяльності.

Складовою професійної культури є етична культура, в якійпроявляються моральні вимоги до особистості спеціаліста.

Професійно-етична культура соціального педагога і відобра-жає єдність процесу створення професійно-етичних цінностей іпроцесу засвоєння цих цінностей (виконує аксіологічну функ-цію). Професійно-етична культура педагога представляє систе-му професійно-етичних якостей, які є регулятором соціально-педагогічних відносин (виконує регулятивну функцію). Водночаспрофесійно-етична культура виконує і нормативну функцію.

Як і в загальній культурі, у професійно-етичній існують найпро-стіші уявлення про те, як слід чинити, - норми. Професійні нормизафіксовані в професійно-етичних кодексах, функціоналі спеціаліс-тів і мають виконуватися незаперечно.

Професійно-етична культура соціального педагога реалізує та-кож і виховну функцію шляхом формування якостей особистості,способу життя всіх учасників професійної взаємодії.

Існує два пласти прояву моральних регуляторів у професійнихвідносинах - на рівні зовнішньої етичної культури поведінки, щопроявляється, наприклад, у людській ввічливості, тактовності, і нарівні глибокого внутрішнього розуміння моральних категорій і уяв-лень, які переходять у переконання: уявлення про добро і зло, про-фесійний обов'язок. Засвоєні етичні категорії і створюють внутріш-ню професійно-етичну культуру.

Показниками наявності професійно-етичної культури можутьбути певні якості, особливості і поведінка, узгоджені з вимогамипрофесійно-етичного кодексу чи правил.

Із позиції загальної культури можна розглядати три аспектипрофесійно-педагогічної культури: ціннісний (аксіологічний), тех-нологічний і особистісно-творчий. Проте аналіз діяльності соці-ального педагога і наукової літератури (1) дозволив вичленити такікомпоненти професійно-етичної культури соціального педагога і со-ціального працівника:

Аксіологічний компонент, який розкриває професійно-етичнукультуру фахівця як сукупність педагогічних цінностей. Причо-му педагогічні цінності можуть розглядатися як своєрідні жит-тєві професійні цінності.

Технологічний компонент професійно-етичної культури висту-пає способом соціально-педагогічної діяльності. Цей компонентрозкриває шляхи здійснення соціально-педагогічної діяльності,способи задоволення потреб у спілкуванні, в одержанні новоїінформації, в передавання набутого досвіду. Рівень професійно-етичної культури характеризує якість здійснюваної діяльності.А якість і результативність соціально-педагогічної діяльності,своєю чергою, характеризують рівень професійно-етичної куль-тури. Виходячи з цього, можна сказати, що рівень професійно-етичної культури і якість соціально-педагогічної діяльності -два взаємопов'язані фактори.

Творчий компонент професійно-етичної культури є як проявпрофесійної творчості. Адже цінності професійні й особисті,технологія їх втілення проявляються як фактор формуванняособистості лише в умовах творчої діяльності.

Розділ 2. Теоретичні засади соціальної педагогікиУ чому ж проявляється творчість соціального працівника чи соці-ального педагога? Насамперед, у їх гнучкості, варіативності, ви-нахідливості, ініціативності сміливості і нетрадиційності рішеньта поведінки у професійній взаємодії. Тому для оволодіння пе-дагогічною культурою необхідне усвідомлення творчої природисоціальної роботи.4. Особистісний компонент розкриває професійно-етичну куль-туру соціального працівника як специфічний спосіб реалізаціїсутнісних сил людини. Під сутнісними силами маються на увазіпотреби, здібності, інтереси, соціальний досвід особистості, мірасоціальної активності людини.

Розглядаючи зміст окремих компонентів, варто зупинитисядетальніше на особливостях. Так, скажімо, коли йдеться про аксіо-логічний компонент, то слід зазначити, що він є як системоутворю-ючий (як сукупність педагогічних цінностей). А цінності є змістомвнутрішньої моральної культури соціального педагога. Доміную-чими в системі педагогічних цінностей виступають «цінності-цілі»,оскільки в цілях відображається основний зміст діяльності фахів-ця. Цінності - цілі вбирають в себе творчий характер професійноїпраці, престижність, соціальну значущість, можливість самоствер-дження і самореалізації, любов і прив'язаність до дітей, а також такіцінності, як впевненість в майбутньому, безпека сім'ї і близьких.Причому необхідно розглядати такі цілі не лише з позицій потребсуспільства, але й з позиції конкретного соціального педагога, якийне відірваний від особистого життя, особистих проблем та інтересівоб'єкта взаємодії.

Звичайно, що з основними категоріями потреб реально співвід-носяться певні «цінності - цілі». В певний момент життя людина за-довольняє ту потребу, яка є для неї найбільш важливою і сильною. Ілише потім з'являються потреби більш високого рівня. Наприклад,якщо людина відчуває постійний голод, то вона буде шукати можли-вості задовільнити саме ці потреби - знайти їжу; після їжі - знайтизатишок, тепло, житло. І лише маючи певну побутову комфортність,людина починає потребувати спілкування, розвивається така цін-ність, як потреба налагодження добрих стосунків, дружби, підтрим-ки. Поступово відчуваючи внутрішнє задоволення і доброзичливе,уважне ставлення оточуючих людей, у неї з'являються цінності, яківже пов'язані з особистісним зростанням, з потребою поваги, визна-ння його особистісних чи професійних якостей.

Інструментальними щодо «цінностей - цілей» є «цінності - за-соби» - спосіб взаємодії соціального педагога з колегами і клієнта-ми.

«Цінності - засоби» можна поділяти на «цінності - відносини»,«цінності - якості», «цінності - знання». «Цінності - відносини»диктують способи взаємодії соціального педагога з різними людь-ми із різних мікросоціумів. Серед цих способів не менш важливимє ставлення педагога до себе як до професіонала і особистості. І якстверджують дослідники, динаміка «Я-реального» і «Я-ідеального»визначає рівень особистісно-професійного розвитку соціального пе-дагога. Високий рівень цього розвитку характеризується зближен-ням цих параметрів. «Цінності - відносини» мають не лише зберіга-тися в практичній діяльності спеціалістів, але й бути зафіксованимив Положенні про функціонал соціальних працівників і педагогів.

Гуманістичні цінності, альтруїстичний імператив є цілепоклада-ючим у системі педагогічних цінностей соціального педагога. Середпедагогічних цінностей найбільш високий ранг посідають «цінності- якості», оскільки саме в них проявляються істотні особистісно-професійні характеристики фахівця. Ці якості залежать від рівнярозвитку низки інших професійних умінь: прогностичних, комуні-кативних, організаторських, посередницьких, рефлексивних тощо.Серед таких якостей - товариськість, доброзичливість, тактовність,толерантність, справедливість, прагнення зрозуміти іншу людину,допитливість, емпатія, прагнення до самовдосконалення в особис-тісному і професійному аспектах, впевненість у собі, своїх знаннях ідіях, цілях і принципах діяльності принциповість, рішучість, почут-тя міри, творча активність.

Діяльність соціального педагога - це зона довіри між людьми,шлях до взаєморозуміння, взаємодопомоги, взаємовідповідальності.

Надзвичайно важливою в такому спілкуванні є тактовність -уміння відчувати межу, за якою в результаті сказаних слів чи дійпочинається незаслужена образа. Нав'язуваність, настирність, на-віть якщо вони є результатом найкращих поривань, викликаютьнегативну реакцію. Почуття міри, яке дозволяє проявити повагу догідності клієнта і водночас проявити власну гідність, - це може бутисправжнім проявом тактовності.

Толерантність (або терпимість) - здатність зрозуміти і вибачи-ти недоліки людини (чи людей), сприймати людей такими, якимивони є. Це одна із важливих вимог до соціального педагога. Осо-

Розділ 2. Теоретичні засади соціальної педагогікибливості діяльності і гуманістичні цінності професії передбачаютьнеобхідність терпіння у ставленні до різних людей, соціальних групі культур, різних вірувань і політичних переконань, різних соціаль-них орієнтацій.

Доброзичливість дозволяє не лише наблизити до себе клієнта,допомогти йому розкритися, проявити свої позитивні якості, але йдопомагає створити атмосферу доброзичливості і взаємної довіри всоціумі.

Справедливість в діяльн