§ 4. Комунікативні особливості діяльностісоціального педагога

Серед численних функцій, які виконує соціальний педагог (пра-цівник) наявна комунікативна функція, яка реалізується завдякинаявності у фахівця відповідних умінь і навичок.

Зважаючи на особливість діяльності спеціалістів соціально-виховної сфери, комунікацію можна розглядати як процес переда-вання інформаційного, емоційного чи інтелектуального змісту. Вдіяльності соціального педагога комунікація набула особливого зна-чення. Її розвиток визначає міра розвитку потреб цієї сфери.

Причинами, які стимулювали розвиток комунікації у соціально-виховній сфері, можуть бути: по-перше, клієнти соціально-виховноїсфери потребують інформацію з офіційних джерел (соціальнихслужб для молоді, бірж працевлаштування, консультативних цен-трів тощо) та безпосередньо в умовах прямого спілкування в межахпевної організації; по-друге, комунікація із засобів передавання ін-формації перетворилась в особливий інструмент управління життє-діяльністю клієнта.

Комунікація за своєю моделлю нагадує двосторонній потік ін-формації. У цій моделі оцінюються якості передавання інформації,її повнота, зміст, форма. Це дозволяє не лише оперативно і правиль-но сформувати уявлення про відповідну проблему, але й вибратипартнерів, розробити педагогічну стратегію і тактику, визначити іадекватні методи, і засоби реалізації конкретних цілей. При цьомуобмін інформацією стає не просто двостороннім потоком, а багато-рівневим процесом. Цей процес ілюструє представлена схема.

Система (соціум)життєдіяльностіклієнтів

Вступаючи в багатоканальний зв'язок, будь-який суб'єкт кому-нікації перебуває в режимі отримання інформації від багатьох парт-нерів і передаванні її цим партнерам.

Тому ефективність комунікації залежить уже не лише від їїякості, своєчасності, повноти, але й від того, наскільки багатогран-ною вона є. Водночас другою вимогою щодо ефективності комунка-цї є зрозумілість інформації. Одним із оптимальних способів зро-бити певну інформацію сприйнятливою - це перевести її на певнийрівень доступності. Будь-хто із фахівців зацікавлений в тому, щобйого інформація була зрозумілою клієнтам.

Ефективність комунікації підвищується завдяки наданню мак-симально детальної інформації. "Детальність" у такому випадку роз-глядається як конкретність, глибинність, а не як зайва деталізація.Остання може викликати навіть певні труднощі у ході комунікації.Отже, кожен клієнт потребує свого рівня деталізації. І це також ко-мунікативна стратегія і критерій ефективності комунікації.

Комунікативний процес можна розглядати як взаємодію типу"Я - Я", "Я - Ми" і "Ми - Ми".

Суб'єктами комунікативного процесу можуть бути індивіди (чигрупи індивідів), які беруть участь у взаємопогодженому процесі об-міну інформацією. Умовно їх можна представити як С1 і С2:

С1 ч    ► С2

Можливі клієнти

Соціальніпрацівники

Така схема, безперечно, не дозволяє уявити домінуючу спрямо-ваність комунікативного процесу. В ній не видно, хто надає інфор-мацію і хто нею користується, На нашу думку, уточнення цієї схемиможе допомогти чіткіше уявляти комунікативний процес.

Соціальна педагогікаК ««--—► Р

Така структура комунікативного процесу уже чітко показує йогоспрямованість. І не лише спрямованість, а й характер дії суб'єктівцього процесу.

Комунікатор відправляє інформацію, а реципієнт одержує її ідемонструє відповідну реакцію, яка спрямовується на комунікато-ра. Назви суб'єктів можуть змінюватися залежно від особливостейкомунікативного процесу.

Якщо комунікація виступає процесом передавання навичок,умінь, знань, інформації, то природньо, що домінуючим в ньомубуде доказовий, ілюстративний, аргументуючий аспект. За такихобставин комунікатора можна сприймати як аргументатора, а реци-пієнта - як адресата. Процес комунікації, пов'язаний з передаван-ням інформації від аргументатора до адресата, буде, наприклад, на-вчанням, лекцією, семінаром, оглядом, настановою.

Якщо ж процес комунікації має конфліктний характер і реалі-зується в конфронтації й протиборстві, то комунікатор і реципієнтперетворюються в опонента і пропонента. Такий процес обміну по-відомленнями характеризується тим, що у відповідь на кожне по-відомлення пропонента, на його тезу чи аргумент опонент висуваєсвою контртезу чи контраргумент. Такий характер комунікації най-частіше проявляється у спірці, полеміці. Цей вид комунікації частосупроводжується неузгодженістю мотивів, засобів і результатів.

На відміну від цього можлива конфліктна модель комунікації,яка від суперечностей у мотивах веде до погодженості в результа-тах, відповідно використовуючи для цього безконфліктні засоби.Прикладом узгодження результатів може бути дискусія. Суб'єктикомунікативного процесу в такому випадку є партнерами, прагнутьзнайти взаємоприйнятливий вихід із конфліктної ситуації.

Усі згадані вище процеси є комунікативними, але характер, цілі,результати і мотиви поведінки потребують різної рольової участі,диктують різні сюжети комунікативної взаємодії.

Як ми зазначали, термін "комунікація" багатозначний. Він можеозначати: перше - це шлях повідомлення (повітряні чи водні кому-нікації), друге - це форма зв'язку (радіо, телеграф, супутник тощо),третє - це процес повідомлення інформації за допомогою різнихтехнічних засобів (кіно, радіо, друк, телебачення тощо) і четверте -це акт спілкування, зв'язок між двома чи більше індивідами, переда-вання інформації одним суб'єктом іншому. Це словарне визначення

Розділ 2. Теоретичні засади соціальної педагогікитерміну свідчить, що найбільш близьким за значенням є останнійваріант.

Отже, комунікація - це не спілкування у всій його комплекснос-ті і багатогранності, а лише акт спілкування людей. А це визначаєпевні грані комунікації: а) координація прийому і передавання ін-формації; б) узгодженість цінностей, оцінок і процесів розуміння; в)організація процесу зв'язку між індивідами. При цьому комунікаціяяк "акт спілкування" має свої особливості:

цей процес передавання інформації від одного суб'єкта іншому;

це процес має завжди ціль;

контекстом комунікації є вся система цілей і результатів.Визначаючи характер комунікації, соціальний педагог має вра-ховувати, яким типом спілкування можна скористатися в тій чи ін-шій ситуації: індивідуально-особистісним ("Я - Я"), індивідуально-колективним ("Я - Ми"), колективно-суспільним ("Ми - Ми"). Акожному із цих типів притаманні свої особливості: лексика, цілі ізавдання, глибина і багатомірність.

Предмет спілкування завжди обумовлює змістовий характерлюдської взаємодії. І залежно від того, що виступає предметомспілкування, його змістом, змінюються, розширюються різновидиспілкування: побутове і ділове, спеціально-професійне, загально-наукове, соціально-політичне, соціально-педагогічне, інформаційно-комунікативне та ін. Щоб можна було використовувати у профе-сійній комунікативній діяльності різні види спілкування, коженсоціальний педагог (працівник) має знати основні вимоги до йогокомунікативної діяльності.

Виходячи з того, що соціальний педагог повинен уміти вислуха-ти, "почути", зрозуміти і роз'яснити, довести, відповісти, перекона-ти, створити позитивну емоційну атмосферу для довіри чи ділово-го настрою, знайти підхід до клієнта, то кожен із них має володітивідповідними професійними якостями - знаннями та уміннями, якізагалом можна віднести до "комунікативної професіограми" соціаль-ного педагога:

знати професійний мовленнєвий етикет і володіти ним;

уміти формулювати цілі і завдання професійного (ділового)спілкування;

уміти ставити запитання і професійно на них відповідати;

володіти навичками ділового спілкування і вміти управлятиним залежно від визначених цілей;

вміти аналізувати конфліктні й кризові ситуації і робити з нихадекватні висновки;

вміти доводити, аргументувати, спростовувати, переконувати,досягаючи водночас узгодженості і компромісу;

вміти вести бесіду, полеміку, дискусію, спірку, співбесіду, діловурозмову, диспут, круглий стіл, переговори тощо, спрямовуючиїх на вирішення спрогнозованого, позитивного і вмотивованогорезультату;

володіти технікою і логікою мовлення;

володіти відповідними мовленнєвими структурами і лексични-ми одиницями, що впливають на емоційно-експресивний станклієнта;

вміти говорити лише тоді, коли є «що» сказати співбесіднику(клієнту).

Комунікативні засоби спілкування надзвичайно багаті і мають

різноманітні механізми впливу. Зокрема відомий французький до-слідник проблеми спілкування Поль Сопер вичленив дві групи та-ких механізмів впливу: