§ 1. Основні напрямки державної молодіжноїполітики в Україні

Молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспіль-ства, яка за своїм складом є дуже неоднорідною, має внутрішню дифе-ренціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя,динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віко-вими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структу-рі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку,що дає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною вусіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства. Це обумовлено,передусім, рядом об'єктивних обставин, серед яких основні це:

молодь, яка є достатньо великою суспільно-демографічною гру-пою, посідає важливе місце у народногосподарському виробни-цтві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів;

молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потен-ціалу свого народу. Вона має великі здібності до праці, технічноїі культурно-художньої творчості, до продуктивної діяльності увсіх сферах життя;

молодь має досить велику соціальну і професійну перспективу.Вона спроможна швидше за інші соціальні групи оволодіти но-вими знаннями, професіями.

Взагалі, поняття «молодь» досить різнопланово трактується в ба-гатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, педагогіці,психології тощо. Зокрема, Перепелиця М. П. зазначає, що: «Молодь

це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється сукуп-ністю вікових характеристик, особливостей соціального становищата обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, щовизначаються суспільним устроєм, культурою, закономірностямисоціалізації, вихованням в умовах певного суспільства".

Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвиткумолоді в Україні» (1993 р.) визначав молодь як групу населення ві-ком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особивід 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностіВизначаючи роль молоді як суб'єкта та об'єкта в історичномупроцесі розвитку суспільства, варто зауважити що ця роль доситьспецифічна. З точки зору механізму соціалізації молоді, спочаткумолода людина, вступаючи в життя, є об'єктом впливу соціальнихумов, сім'ї, друзів, інститутів навчання й освіти, а потім у процесі до-рослішання та переходу від дитинства до юності вчиться й починаєсама творити світ, тобто стає суб'єктом усіх соціально-економічних,політичних та суспільних перетворень.

Таким чином, молоде покоління, одночасно як об'єкт і суб'єктбере участь у соціальних перетвореннях, оскільки воно саме нама-гається впливати на суспільне життя, згуртувавшись в об'єднання,громадські структури, і, власне, відчуває на собі вплив суспільнихперетворень через політику, яку проводить держава стосовно моло-ді. Тому держава повинна здійснювати певну політику щодо молоді

державну молодіжну політику, яка покликана забезпечити реальніумови для всебічного розвитку кожної молодої людини, максималь-ного залучення молоді до політичного, соціально-економічного тадуховного життя суспільства.

Серед причин, що визначають необхідність реалізації державноїмолодіжної політики на сучасному етапі, можна назвати такі:

необхідність створення нової системи навчання та професійноїпідготовки молодих громадян в умовах структурних і техноло-гічних виробничих змін, відмирання традиційних галузей ви-робництва, запровадження нових технологій, що забезпечуютьсясучасними інформаційними системами, збільшення безробіття,зниження зайнятості молоді;

криза інститутів соціалізації особистості (сім'ї, школи, закладівкультури, відпочинку і т.п.). Переважно такі інститути не всти-гають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскіль-ки використовують старі прийоми впливу на особистість;

реальне відчуження молоді від політичних та суспільних процесів;

наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходять-ся поза межами правового регулювання.

Офіційно державна молодіжна політика в Україні оформиласяв цілісний державний процес з часу прийняття Декларації «Про за-гальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня1992 року). З її прийняттям почався новий етап розвитку та розбу-дови оновленої держави. Молодь офіційно визнані рівноправнимчленом суспільства. На державному рівні визнані її проблеми і об-рані напрямки їх вирішення. Молодіжна політика виокремлюєтьсяз контексту соціальної та стає пріоритетним і специфічним напрям-ком діяльності держави. Відповідно до декларації, державна моло-діжна політика - це системна діяльність держави щодо конкретноїособистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законо-давчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створеннясоціально-економічних, політичних, організаційних, правових умові гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, мо-рального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенці-алу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

До основних функцій державної молодіжної політики належать:

створення гарантованих соціально-економічних, політичних таінших необхідних стартових умов для молоді;

реалізація проблем, інтересів та запитів молоді, враховуючи ана-логічні інтереси інших соціальних груп суспільства;

координація зусиль усіх державних органів, організацій, рухів,різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умовдля розвитку і самореалізації молоді.

Державна молодіжна політика в Україні в освітній, соціальній,політичній, економічній сферах, а також в сфері розвитку духовного,культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування мо-лодіжних організацій здійснюється відповідно до чинного законо-давства України. Це обумовлюється тим, що саме через законодавчіакти регулюються взаємовідносини молодих людей з державою, їхправа і обов'язки, створюються соціальні гарантії і т.п.

Нормативно-правовою основою державної молодіжної політи-ки України виступає певна законодавча база: «Про загальні засадидержавної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 року),Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвиткумолоді України» (1993 р.), які визначають загальні засади створен-ня та реалізації організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих гро-мадян України в інтересах особистості, суспільства і держави. ЗаконУкраїни "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (1 грудня1998 року), визначає особливості організаційних і правових засадїхнього утворення та діяльності, а також державні гарантії щодозабезпечення їх діяльності. Закон України „Про соціальну роботуз дітьми та молоддю" (21 червня 2001 р.) та Закон України „ПроЗагальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки"

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності(18 листопада 2003 року) визначають організаційні і правові засадисоціальної роботи з дітьми та молоддю.

Відповідно до законодавчої бази можна назвати суб'єктів дер-жавної молодіжної політики України:

держава, державні органи, що реалізують молодіжну політику;

Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство