§ 1. Основні напрямки державної молодіжноїполітики в Україні : Соціальна педагогіка : B-ko.com : Книги для студентів

§ 1. Основні напрямки державної молодіжноїполітики в Україні

Молодь - це специфічна соціально-демографічна група суспіль-ства, яка за своїм складом є дуже неоднорідною, має внутрішню дифе-ренціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя,динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віко-вими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структу-рі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку,що дає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною вусіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства. Це обумовлено,передусім, рядом об'єктивних обставин, серед яких основні це:

молодь, яка є достатньо великою суспільно-демографічною гру-пою, посідає важливе місце у народногосподарському виробни-цтві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів;

молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потен-ціалу свого народу. Вона має великі здібності до праці, технічноїі культурно-художньої творчості, до продуктивної діяльності увсіх сферах життя;

молодь має досить велику соціальну і професійну перспективу.Вона спроможна швидше за інші соціальні групи оволодіти но-вими знаннями, професіями.

Взагалі, поняття «молодь» досить різнопланово трактується в ба-гатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, педагогіці,психології тощо. Зокрема, Перепелиця М. П. зазначає, що: «Молодь

це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється сукуп-ністю вікових характеристик, особливостей соціального становищата обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, щовизначаються суспільним устроєм, культурою, закономірностямисоціалізації, вихованням в умовах певного суспільства".

Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвиткумолоді в Україні» (1993 р.) визначав молодь як групу населення ві-ком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особивід 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностіВизначаючи роль молоді як суб'єкта та об'єкта в історичномупроцесі розвитку суспільства, варто зауважити що ця роль доситьспецифічна. З точки зору механізму соціалізації молоді, спочаткумолода людина, вступаючи в життя, є об'єктом впливу соціальнихумов, сім'ї, друзів, інститутів навчання й освіти, а потім у процесі до-рослішання та переходу від дитинства до юності вчиться й починаєсама творити світ, тобто стає суб'єктом усіх соціально-економічних,політичних та суспільних перетворень.

Таким чином, молоде покоління, одночасно як об'єкт і суб'єктбере участь у соціальних перетвореннях, оскільки воно саме нама-гається впливати на суспільне життя, згуртувавшись в об'єднання,громадські структури, і, власне, відчуває на собі вплив суспільнихперетворень через політику, яку проводить держава стосовно моло-ді. Тому держава повинна здійснювати певну політику щодо молоді

державну молодіжну політику, яка покликана забезпечити реальніумови для всебічного розвитку кожної молодої людини, максималь-ного залучення молоді до політичного, соціально-економічного тадуховного життя суспільства.

Серед причин, що визначають необхідність реалізації державноїмолодіжної політики на сучасному етапі, можна назвати такі:

необхідність створення нової системи навчання та професійноїпідготовки молодих громадян в умовах структурних і техноло-гічних виробничих змін, відмирання традиційних галузей ви-робництва, запровадження нових технологій, що забезпечуютьсясучасними інформаційними системами, збільшення безробіття,зниження зайнятості молоді;

криза інститутів соціалізації особистості (сім'ї, школи, закладівкультури, відпочинку і т.п.). Переважно такі інститути не всти-гають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскіль-ки використовують старі прийоми впливу на особистість;

реальне відчуження молоді від політичних та суспільних процесів;

наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходять-ся поза межами правового регулювання.

Офіційно державна молодіжна політика в Україні оформиласяв цілісний державний процес з часу прийняття Декларації «Про за-гальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня1992 року). З її прийняттям почався новий етап розвитку та розбу-дови оновленої держави. Молодь офіційно визнані рівноправнимчленом суспільства. На державному рівні визнані її проблеми і об-рані напрямки їх вирішення. Молодіжна політика виокремлюєтьсяз контексту соціальної та стає пріоритетним і специфічним напрям-ком діяльності держави. Відповідно до декларації, державна моло-діжна політика - це системна діяльність держави щодо конкретноїособистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законо-давчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створеннясоціально-економічних, політичних, організаційних, правових умові гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, мо-рального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенці-алу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

До основних функцій державної молодіжної політики належать:

створення гарантованих соціально-економічних, політичних таінших необхідних стартових умов для молоді;

реалізація проблем, інтересів та запитів молоді, враховуючи ана-логічні інтереси інших соціальних груп суспільства;

координація зусиль усіх державних органів, організацій, рухів,різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умовдля розвитку і самореалізації молоді.

Державна молодіжна політика в Україні в освітній, соціальній,політичній, економічній сферах, а також в сфері розвитку духовного,культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування мо-лодіжних організацій здійснюється відповідно до чинного законо-давства України. Це обумовлюється тим, що саме через законодавчіакти регулюються взаємовідносини молодих людей з державою, їхправа і обов'язки, створюються соціальні гарантії і т.п.

Нормативно-правовою основою державної молодіжної політи-ки України виступає певна законодавча база: «Про загальні засадидержавної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 року),Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвиткумолоді України» (1993 р.), які визначають загальні засади створен-ня та реалізації організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих гро-мадян України в інтересах особистості, суспільства і держави. ЗаконУкраїни "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (1 грудня1998 року), визначає особливості організаційних і правових засадїхнього утворення та діяльності, а також державні гарантії щодозабезпечення їх діяльності. Закон України „Про соціальну роботуз дітьми та молоддю" (21 червня 2001 р.) та Закон України „ПроЗагальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки"

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності(18 листопада 2003 року) визначають організаційні і правові засадисоціальної роботи з дітьми та молоддю.

Відповідно до законодавчої бази можна назвати суб'єктів дер-жавної молодіжної політики України:

держава, державні органи, що реалізують молодіжну політику;

Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство у спра-вах сім'ї, дітей та молоді, департамент молодіжної політики, іншіміністерства та центральні органи виконавчої влади;

Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризмуУкраїни;

місцеві адміністрації (у складі яких діють структурні підрозділипо роботі з молоддю);

органи місцевого самоврядування;

політичні партії, суспільні рухи, об'єднання та організації (утому числі молодіжні), фонди тощо;

Державна молодіжна політика України ставить за мету ство-рення соціально-економічних, політичних, організаційних, право-вих умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуаль-ного, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчогопотенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Наоснові цієї мети формулюються завдання державної молодіжної по-літики:

вивчення становища молоді, створення необхідних умов длязміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійсненняправ і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних органі-зацій з метою повноцінного соціального становлення та розви-тку молоді;

допомога молодим людям у реалізації та самореалізації їхніхтворчих можливостей та ініціатив;

надання державою молодим людям соціальних послуг з навчан-ня, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної під-готовки;

широке залучення юнаків і дівчат до активної участі унаціонально-культурному відродженні українського народу,формуванні його свідомості, розвитку традицій і національно-етнічних особливостей;

залучення молоді до активної участі в економічному розвиткуУкраїни.

Головні напрямки реалізації державної молодіжної політикив Україні випливають із основних сфер життєдіяльності молоді -соціально-політичної, соціально-економічної, освітньо-культурної:

розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліп-шення умов і створення гарантій для отримання молоддю осві-ти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з ураху-ванням економічних інтересів, професійних і соціальних мож-ливостей суспільства;

створення умов для оволодіння та безпосередньої участі моло-дих людей у відродженні та розвитку духовних і культурнихцінностей українського народу, охороні та відтворенні навко-лишнього природного середовища;

формування у молоді почуття національної гордості, патріотиз-му, готовності захищати суверенітет України;

охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби вдуховному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика повинна розроблятися і реалізову-ватися з урахуванням інтересів як самої молоді, так і суспільства, в кон-тексті економічного, історичного, національного та культурного розви-тку України, а в центрі такої політики повинна бути молода людинанезалежно від її походження, національності, віросповідання тощо.

Особливого значення набуває той факт, що молодіжна політикаповинна реалізовуватися, передусім, за рахунок ініціативи і діяль-ності самого молодого покоління, оскільки, це стосується як влас-них, так і суспільних інтересів молоді.

Державна молодіжна політика, зазвичай, здійснюється за трьо-ма основними напрямками: соціально-економічним, політичним таосвітньо-культурним.

Перший має охоплювати основні сфери життєдіяльності моло-дої людини - навчання, професійна освіта і праця, побут, дозвілля,тобто все, що сприяє соціалізації особистості. Що до другого, то вінпов'язаний з формуванням громадянської позиції, активності моло-дих людей, їх ціннісних орієнтацій, стійких норм моралі. За такихобставин можна стверджувати, що державна молодіжна політикаспрямована, з одного боку, на відтворення робочої сили, робочихрук, а з іншого - на громадянську соціалізацію особи. Наведемохарактеристику реалізації державної молодіжної політики в різнихсферах життєдіяльності молоді:

Державна молодіжна політика у соціально-економічній сфері.

створення відповідної системи освіти, професійної орієнтаціїпідготовки молоді до праці;

запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді;

встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, техніку-мів, ВНЗ, а також військовослужбовців, звільнених у запас, пев-них гарантій та можливостей для працевлаштування (це можебути щось на зразок права на перше робоче місце чи бронюванняпевної кількості робочих місць на виробництві);

стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують ма-теріальні і грошові ресурси на спеціальні молодіжні програмиі проекти, на забезпечення зайнятості молоді, на створення іорганізацію діяльності молодіжних організацій, які дбають пронадання допомоги молодим;

розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві(створення економічних центрів, кооперативних, орендних під-приємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні,кредитуванні тощо);

стимулювання молоді, молодіжних організацій на самостійневирішення власних соціальних проблем (МЖК, Центрів науки,творчості, дозвілля тощо);

вирішення житлових проблем молоді (зокрема, створення сис-теми пільгового кредитування для молодих сімей);

державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну зпредставниками інших держав з метою підвищення професійноїкваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширеннясвітогляду.

Державна молодіжна політика у соціально-політичній сфері.Беручи до уваги, що найважливіше значення для соціального,

громадського становлення молоді має її безпосереднє залучення до

участі у багатогранному політичному житті в Україні та за її меж-ами, державна молодіжна політика передбачає:

широке залучення молоді до формування усіх органів народо-владдя, державного управління знизу доверху, для вирішенняусіх державних і суспільних справ;

створення умов для формування і розвитку політичної культу-ри молоді, її світогляду, залучення юнаків та дівчат до активноїгромадсько-політичної діяльності на засадах широкого політич-ного плюралізму, гуманізму та демократії;

надання усім молодим людям, їх організаціям широких можли-востей для користування інформацією, в тому числі і можливос-тей мати власні засоби інформації;

стимулювання і підтримка діяльності партій, громадських ор-ганізацій, рухів, об'єднань, що займаються введенням молоді дополітичних процесів, які відповідають інтересам громадян і сус-пільства.

Варто наголосити, що в основі політики держави стосовно моло-ді у суспільно-політичній сфері має бути повага до ідей, тверджень,політичної, життєвої позиції самої молоді.

Державна молодіжна політика у галузі освіти і культури.Орієнтуючись на те, що поступово буде створена демократична,

самооновлювальна, безперервна система освіти, державна молодіж-на політика передбачає:

розвиток і удосконалення всієї системи освіти, створення фун-даментальної сучасної педагогічної і професійної бази, новітніхнавчальних планів і методик;

надання усім молодим людям рівного права на отриманняобов'язкової середньої освіти, матеріальної допомоги молоді,котра вчиться у ВУЗах і технікумах, на рівні прожиткового міні-муму;

створення необхідних умов і стимулювання розвитку і реаліза-ції творчого потенціалу юнаків та дівчат у сфері науки і техніки,літератури і мистецтва, художньої народної творчості, забезпе-чення доступу до вітчизняних і світових духовних цінностей;

розвиток спортивного руху, туризму, інших форм відпочинкумолоді; підтримка і збереження здоров'я юнаків та дівчат, в томучислі і за рахунок охорони навколишнього середовища; створен-ня мережі профілактичних та медико-оздоровчих закладів длямолоді; формування у молоді здорового способу життя; розши-рення виробництва і поліпшення якості товарів спортивного ітуристичного призначення.

Державна молодіжна політика у сімейно-побутовій сфері.

Введення додаткових пільг стосовно підтримки молодої сім'ї,стимулювання дітонародження та виховання дітей;

реалізація заходів, що забезпечують гарантований прожитковиймінімум молодої людини;

розробка та встановлення системи пільгового довгостроковогокредитування молоді з метою забезпечення її потреби, придбан-ня житла, товарів першочергового вжитку, будівництва житла;

введення для певних категорій молоді, за досвідом інших країн,так званих "молодіжних карток", що дають пільги на користу-вання транспортом, закладами культури і спорту, інші послуги;

використання зарубіжного і поширення вітчизняного досвідущодо створення спеціальних фондів для молодих сімей із залу-ченням можливостей місцевих бюджетів, підприємств, громад-ських організацій;

підтримка соціально незахищених категорій молоді.

5) Державна молодіжна політика стосовно молодіжних органі-зацій.

Держава, її органи на місцях повинні підтримувати і стимулюва-ти діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішенняпроблем молоді в її та державних інтересах.

Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюва-тися матеріально, організаційно, а також шляхом:

звільнення молодіжних організацій, створених ними підпри-ємств, закладів і установ від оподаткування;

безоплатного передавання молодіжним організаціям споруд,приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молод-дю;

звільнення молодіжних організацій від внесення плати за ко-ристування землею;

надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різнома-нітних видів кредитів і субсидій;

створення молодіжним організаціям умов для здійснення об-мінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціямиінших країн і територій.

Існують різні суб'єкти що розробляють та практично здійсню-ють державну молодіжну політику.На загальнодержавному рівні:

молодіжне (ювенальне) законодавство або певні Закони та рі-шення Уряду щодо молоді, її прав, обов'язків, соціалізації тощо;

комісія (чи комітет) у справах молоді у Верховній Раді;

міністерство (чи департамент, комітет і т. ін.) у справах молодіяк виконавчий орган;

установи (інститути, центри), які займаються дослідженням мо-лодіжних проблем, підготовкою соціальних працівників;

різноманітні фонди, що сприяють здійсненню державної моло-діжної політики.

На місцевому регіональному рівні:

постійна комісія у справах молоді у місцевому органі влади (насьогодні - в Раді народних депутатів міста, району, області);

управління (комітети) у виконавчих органах;

соціальні служби (громадські, державні) для молоді;

філії республіканських установ, закладів по вивченню проблеммолоді та підготовці соціальних працівників;

фонди (чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики.Основним ядром реалізації державної молодіжної політики в

Україні є цільові комплексні програми, що розробляються під па-тронатом Верховної Ради, уряду України, місцевих органів влади,міністерств і відомств, громадських організацій. Можливим є при-йняття і реалізація у майбутньому таких державних і регіональнихпрограм, як: духовного і фізичного розвитку молоді; підготовки її допраці; випуску товарів і надання соціальних послуг молоді; підтрим-ки молодих сімей; житлового будівництва для молоді; громадськоїреабілітації молодих інвалідів; розвитку молодіжного підприємства;розширення міжнародних та регіональних зв'язків молоді тощо. Донайбільш нагальних сьогодні належать розробка та реалізація такихпрограм:

формування та розвиток економічної самостійності молоді;

розвиток підприємницької ініціативи молоді;

створення соціально-економічного механізму захисту молодівід безробіття;

забезпечення духовного та фізичного здоров'я молоді;

створення умов для зміцнення молодої сім'ї;

підтримка обдарованої молоді; захист інтелектуального потен-ціалу країни;

формування системи надання соціальних послуг молоді;

підтримка молодіжного руху;

правове забезпечення державної молодіжної політики.Реалізація зазначених вище програм має сприяти забезпеченню

оптимальних умов соціалізації особистості молодої людини, тобтостворенню соціально-економічних, політико-правових, організацій-

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностіних гарантій з метою успішного входження особистості в суспіль-ство та реалізації творчого потенціалу особистості.

Основою соціально-педагогічної роботи є визнання людининайвищою цінністю. Соціальний педагог орієнтує свою діяльністьне на одночасну допомогу всім верствам суспільства, а на допомо-гу конкретній людині, що потребує опікування з боку держави. На-вчити молоду людину бути самодостатньою у вирішенні особистихпроблем, створити умови і гарантії для її позитивної самореалізації- ось спільне завдання соціального педагога і державних органів упроцесі реалізації державної молодіжної політики.

Питання і завдання для самостійної роботи

Визначити причини виокремлення державної молодіжної полі-тики в специфічний напрямок діяльності держави.

Охарактеризувати основні соціальні та особистісні проблемимолоді в Україні на сучасному етапі.

Визначити роль молодіжних організацій в реалізації державноїмолодіжної політики в Україні.

Розробити таблицю основних напрямків України.

Які існують соціальні механізми вирішення молодіжних про-блем безробіття. Скласти таблицю законів, на яких базуєтьсядержавна молодіжна політика.

Проаналізувати сучасну систему цінностей української молоді:її сутність, особливості формування та прояву.

Література

Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми онов-лення/ Укр. НДІ проблем молоді. - К.: Наукова думка, 1993.

Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політи-ки в Україні". - Закон України від 15 грудня 1992 року.

Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державноїмолодіжної політики в Україні. - К.: УкрНДІ проблем молоді, 1997.

Соціальні проблеми працевлаштування молоді: Аналітичнийзвіт / О. М. Балакірєва, О. О. Яременко та ін. - К., 2004.

Онікієнко В. В. Ткаченко Л. Г. Молодіжний ринок праці України:проблеми та шляхи вирішення. - К.: Рада з вивчення продуктив-них сил України НАН України. Український інститут соціаль-них досліджень, 2003.

Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (ре-гіональний аспект). - К.: Укр. ін-т соц. досліджень, Укр. центрполітичного менеджменту, 2001.

Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики:Навч. посіб. - К.: - МАУП, 2002.

Соціальна політика щодо сімей, які опинилися в складних жит-тєвих обставинах: Збірка: - К.: ГРЦСССДМ, 2008.