§ 3. Соціокультурне середовище як педагогічний факторрозвитку соціально активної молоді

На основі вивчення наукових положень «соціокультурне серед-овище» можна охарактеризувати як складне організоване багато-рівневе утворення, де складові володіють відносно функціональноюавтономією один від одного і від цілого. Всі складові соціокультурногосередовища об'єктивно постійно змінюються, що свідчить про те,що рух у соціокультурному середовищі є необхідною умовою її роз-

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностівитку. Окрім того, у характеристиці соціокультурного середовищаслід враховувати фактор часу і простору, які відображають соціаль-не буття культури.

Але при цьому не варто відкидати думки про те, що співвідно-шення різних цінностей в конкретному історичному соціокультур-ному середовищі також не є незмінним. І в кожну історичну епохув одному й тому самому соціокультурному середовищі домінуютьнові ідеї і нові цінності, нова ієрархія будови системи цінностейтощо.

Виходячи з аналізу суті дефініцій «соціокультурне середовище»,можна з впевненістю говорити про наявність у її структурі трьохобов'язкових складових - «людина - культура - середовище». Томувивчення змісту цієї структури, її «статусу» в громаді, суспільстві,можливостей реалізації інтересів кожної людини і всього суспіль-ства разом є вкрай необхідним.

Безперечно, у структурі «людина - соціокультурне середовище»центральною є людина. Але у взаємовідносинах організму з серед-овищем «два члени уже не є рівноправними, оскільки суб'єкт є пер-винним і вихідним, а середовище виступає як фактор, що має певнезначення для організму» [1, С. 41]. До того ж середовище людинивключає комплекс природних (фізичних, хімічних, біологічних) ісоціальних факторів, які можуть впливати безпосередньо або опосе-редковано на життя і діяльність людей. Проте ми повинні пам'ятатиі про те, що одна людина щодо іншої також виступає як складова се-редовища, впливаючи на неї своїм ставленням і діями. Для людинисоціальна спільнота існує у її спілкуванні, взаємодії, взаємозв'язку,комунікації та інших процесах.

Це дозволяє нам висловити думку про те, що за своїм соціаль-ним призначенням соціокультурне середовище має відповідатитрьом основним вимогам:

формувати соціально й особистісно значущі потреби, інтереси,запити і забезпечувати умови для їх задоволення відповідно досоціальних і культурних норм;

створювати умови для самореалізації духовних сил особистостіі соціальних спільнот;

забезпечити відтворення соціокультурного потенціалу.Безперечно, необхідно зважати на те, що кожне соціокультурне

середовище має свою специфіку: особливості способу життя; спе-цифіку умов праці, побуту; циклічність у відтворенні соціально-демографічної і професійної структури населення, норми поведінкиі форми спілкування жителів села; можливості культурних і освітніхустанов. Тому можна сказати, що соціокультурне середовище - цевсе, що оточує молоду людину і з чим вона взаємодіє: освітнє серед-овище, виховне, сімейно-побутове, трудове, середовище громади,культурно-просвітницьке середовище, управлінсько-координаційнета ін.

Безперечно, означені типи соціокультурного середовища нерівноцінні, але кожен із них може бути значущим для індивіда напевному етапі його життя і відповідно стимулювати його розвиток упевному напрямку. Усе висловлене вище дозволяє говорити про те,що сільське соціокультурне середовище - це досить складний комп-лекс, що поєднує різні соціально значущі для виховання фактори:соціально-економічні, національні, конфесійні, майнові, вікові.

Водночас слід сказати, що сучасне село зазнало помітних змін.Досить явно простежується активна міграція молоді із сіл у міста.Частина із них залишається проживати в селі, а продуктивною пра-цею займається у місті, що призводить до того, що молода людинане стає міським жителем, але вже надірвала коріння зв'язку з ріднимселом. Тому можна завдячувати вітчизняним науковцям, котрі по-бачили й окреслили проблеми сучасного села і прогнозують можли-вості соціально-виховної роботи з молоддю. При цьому важливимчинником трансформації сучасного у період його реформування єсуттєві зрушення у соціальній структурі. Її можна представити „яксукупність таких соціальних прошарків: субеліта, середній клас,який поділяється на верхній, базовий та нижні середні шари, а та-кож нижній прошарок" [2, С. 23].

Водночас, слід зазначити, що саме таке розшарування доситьчасто призводить до суперечностей у взаємовідносинах молодогопокоління, оскільки для молоді притаманне бажання якнайшвидшесамореалізуватися і задовольнити свої потреби.

Досліджуючи соціальне середовище як педагогічний феномен,ми повинні виходити із розуміння того, що його позитивний впливна життєдіяльність і соціальну активність молоді можливий за умо-ви функціонування міжособистісного простору, в якому кожна осо-бистість відчуває себе комфортно в емоційному плані і стабільно уплані самореалізації. І тому, говорячи про соціокультурне середови-ще села, ми вважаємо за доцільне підкреслити, що важливим факто-ром у його позитивному впливі на молодь є формальність у взаємо-

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностідіях, особистісна значущість, емоційна насиченість, високий рівеньвключення у спільні справи. Все це створює умови для позитивногорозвитку особистості.

Розкриваючи соціокультурне середовище, ми поділяємо його насвіт дітей, світ молоді і світ дорослих, які постійно взаємодіють одинз одним чи всі разом. Водночас світ молоді можна розділити ще накілька сфер:

сфера відносин молодих людей зі своїми близькими друзями;

сфера відносин молодих людей з дорослими (педагогами, батька-ми, соціальними працівниками, адміністрацією району, міста).

Соціальне середовище, в якому перебуває сьогодні молодь, ви-світлює невпевненість у собі, стресову нестійкість, високий рівеньроздратування, змушує молодь пристосовуватися до різних сфервзаємовідносин, де інші допомагають вирішувати згадані проблеми,засвоювати певні стереотипи поведінки, прив'язуючись до груп за-вдяки солідарності, розумінню і відкритості відносин.

У вітчизняній педагогічній науці простежуються витоки вихо-вання молоді в адекватному соціокультурному середовищі. Це до-сить добре висвітлюється у працях Н. Селіванової, В. Сухомлин-ського, С. Швацького. Причому соціальне виховання базується наметодологічному визнанні як системоутворювальний фактор осо-бистості: її інтересів, мотивів, цілей, здібностей, активності тощо. Ітоді нові соціокультурні системи створюються шляхом поєднанняокремих соціальних інституцій, в яких розгортається життєдіяль-ність молоді і в яких діють свої механізми впливу на неї і технологіїрозвитку в молоді соціальної активності.

Отже, „соціокультурний простір" - це простір для спільної жит-тєдіяльності молодої людини та інших суб'єктів цього простору,що дозволяє забезпечити вибір цінностей, життєвого сенсу, кон-кретного мікросередовища діяльності, способів самореалізації, якіфункціонують на принципах соціально-особистісної детермінації,соціально-культурної обумовленості, інформаційної забезпеченості(вибіркової) та мотиваційної спрямованості.

Водночас, це системне явище, яке може швидко зникати, якщоми зосередимось лише на одній сфері життєдіяльності молодоїлюдини. Адже вплив різноаспектних сфер (освітньої, виховної,сімейно-побутової, трудової, громади, культурно-просвітницької,управлінсько-координаційної) не можна розглядати окремо, неза-лежно одну від другої, оскільки в реальній ситуації вони не можутьфункціонально діяти, а в контексті соціокультурного середовищасуспільства ці сфери життєдіяльності молоді набувають нового зна-чення. Це і спонукає до того, щоб їх розглядати у єдності.

Окрім того, слід зазначити, що вплив означених нами сфер будедостатньо вагомим, якщо молода людина буде включена в кожну (чиу більшість) із них, а це відбувається під час її діяльності і відносин.Отже, означені характеристики дозволяють ще раз підкреслити, щосоціокультурне середовище є інтегрованим фактором, що впливаєна розвиток соціальної активності молоді.

Привертає увагу той факт, що чим багатшою є соціокультурнесередовище, тим легше кожній молодій людині розкрити індивіду-альні можливості, спиратися на них з урахуванням виявлених інтер-есів, нахилів і об'єктивного досвіду, набутого в сім'ї, школі, на робо-ті, у процесі реальної взаємодії зі світом. При цьому соціокультурнесередовище визначається нами як простір спільної життєдіяльностімолоді, вчителів, батьків, громади, які сукупно впливають на вибірцінностей, засвоєння життєвого сенсу, розкриття індивідуальнихресурсів особистості, освітньої, культурної і професійної самореа-лізації.

Практика засвідчує вплив середовища на особистість як у планіпозитиву, так і в плані негативу. Тому можна говорити, що серед-овище може: 1) гальмувати розвиток особистості і її соціальну ак-тивність; 2) бути нейтральним щодо до особистості; 3) стимулюва-ти особистісний розвиток і соціальну активність особистості (вономоже мати достатній потенціал для створення оптимальних умовщодо стимулювання соціальної активності). Причому взаємодіяособистості і соціокультурного середовища відбувається найбільшповноцінно у діяльності, спілкуванні, у створенні специфічної ком-фортної атмосфери для реалізації спільних інтересів.

Якщо вести мову про ставлення молоді до конкретного соціо-культурного середовища, то вона може займати різні позиції: