§ 3. Соціокультурне середовище як педагогічний факторрозвитку соціально активної молоді

На основі вивчення наукових положень «соціокультурне серед-овище» можна охарактеризувати як складне організоване багато-рівневе утворення, де складові володіють відносно функціональноюавтономією один від одного і від цілого. Всі складові соціокультурногосередовища об'єктивно постійно змінюються, що свідчить про те,що рух у соціокультурному середовищі є необхідною умовою її роз-

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностівитку. Окрім того, у характеристиці соціокультурного середовищаслід враховувати фактор часу і простору, які відображають соціаль-не буття культури.

Але при цьому не варто відкидати думки про те, що співвідно-шення різних цінностей в конкретному історичному соціокультур-ному середовищі також не є незмінним. І в кожну історичну епохув одному й тому самому соціокультурному середовищі домінуютьнові ідеї і нові цінності, нова ієрархія будови системи цінностейтощо.

Виходячи з аналізу суті дефініцій «соціокультурне середовище»,можна з впевненістю говорити про наявність у її структурі трьохобов'язкових складових - «людина - культура - середовище». Томувивчення змісту цієї структури, її «статусу» в громаді, суспільстві,можливостей реалізації інтересів кожної людини і всього суспіль-ства разом є вкрай необхідним.

Безперечно, у структурі «людина - соціокультурне середовище»центральною є людина. Але у взаємовідносинах організму з серед-овищем «два члени уже не є рівноправними, оскільки суб'єкт є пер-винним і вихідним, а середовище виступає як фактор, що має певнезначення для організму» [1, С. 41]. До того ж середовище людинивключає комплекс природних (фізичних, хімічних, біологічних) ісоціальних факторів, які можуть впливати безпосередньо або опосе-редковано на життя і діяльність людей. Проте ми повинні пам'ятатиі про те, що одна людина щодо іншої також виступає як складова се-редовища, впливаючи на неї своїм ставленням і діями. Для людинисоціальна спільнота існує у її спілкуванні, взаємодії, взаємозв'язку,комунікації та інших процесах.

Це дозволяє нам висловити думку про те, що за своїм соціаль-ним призначенням соціокультурне середовище має відповідатитрьом основним вимогам:

формувати соціально й особистісно значущі потреби, інтереси,запити і забезпечувати умови для їх задоволення відповідно досоціальних і культурних норм;

створювати умови для самореалізації духовних сил особистостіі соціальних спільнот;

забезпечити відтворення соціокультурного потенціалу.Безперечно, необхідно зважати на те, що кожне соціокультурне

середовище має свою специфіку: особливості способу життя; спе-цифіку умов праці, побуту; циклічність у відтворенні соціально-демографічної і професійної структури населення, норми поведінкиі форми спілкування жителів села; можливості культурних і освітніхустанов. Тому можна сказати, що соціокультурне середовище - цевсе, що оточує молоду людину і з чим вона взаємодіє: освітнє серед-овище, виховне, сімейно-побутове, трудове, середовище громади,культурно-просвітницьке середовище, управлінсько-координаційнета ін.

Безперечно, означені типи соціокультурного середовища нерівноцінні, але кожен із них може бути значущим для індивіда напевному етапі його життя і відповідно стимулювати його розвиток упевному напрямку. Усе висловлене вище дозволяє говорити про те,що сільське соціокультурне середовище - це досить складний комп-лекс, що поєднує різні соціально значущі для виховання фактори:соціально-економічні, національні, конфесійні, майнові, вікові.

Водночас слід сказати, що сучасне село зазнало помітних змін.Досить явно простежується активна міграція молоді із сіл у міста.Частина із них залишається проживати в селі, а продуктивною пра-цею займається у місті, що призводить до того, що молода людинане стає міським жителем, але вже надірвала коріння зв'язку з ріднимселом. Тому можна завдячувати вітчизняним науковцям, котрі по-бачили й окреслили проблеми сучасного села і прогнозують можли-вості соціально-виховної роботи з молоддю. При цьому важливимчинником трансформації сучасного у період його реформування єсуттєві зрушення у соціальній структурі. Її можна представити „яксукупність таких соціальних прошарків: субеліта, середній клас,який поділяється на верхній, базовий та нижні середні шари, а та-кож нижній прошарок" [2, С. 23].

Водночас, слід зазначити, що саме таке розшарування доситьчасто призводить до суперечностей у взаємовідносинах молодогопокоління, оскільки для молоді притаманне бажання якнайшвидшесамореалізуватися і задовольнити свої потреби.

Досліджуючи соціальне середовище як педагогічний феномен,ми повинні виходити із розуміння того, що його позитивний впливна життєдіяльність і соціальну активність молоді можливий за умо-ви функціонування міжособистісного простору, в якому кожна осо-бистість відчуває себе комфортно в емоційному плані і стабільно уплані самореалізації. І тому, говорячи про соціокультурне середови-ще села, ми вважаємо за доцільне підкреслити, що важливим факто-ром у його позитивному впливі на молодь є формальність у взаємо-

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностідіях, особистісна значущість, емоційна насиченість, високий рівеньвключення у спільні справи. Все це створює умови для позитивногорозвитку особистості.

Розкриваючи соціокультурне середовище, ми поділяємо його насвіт дітей, світ молоді і світ дорослих, які постійно взаємодіють одинз одним чи всі разом. Водночас світ молоді можна розділити ще накілька сфер:

сфера відносин молодих людей зі своїми близькими друзями;

сфера відносин молодих людей з дорослими (педагогами, батька-ми, соціальними працівниками, адміністрацією району, міста).

Соціальне середовище, в якому перебуває сьогодні молодь, ви-світлює невпевненість у собі, стресову нестійкість, високий рівеньроздратування, змушує молодь пристосовуватися до різних сфервзаємовідносин, де інші допомагають вирішувати згадані проблеми,засвоювати певні стереотипи поведінки, прив'язуючись до груп за-вдяки солідарності, розумінню і відкритості відносин.

У вітчизняній педагогічній науці простежуються витоки вихо-вання молоді в адекватному соціокультурному середовищі. Це до-сить добре висвітлюється у працях Н. Селіванової, В. Сухомлин-ського, С. Швацького. Причому соціальне виховання базується наметодологічному визнанні як системоутворювальний фактор осо-бистості: її інтересів, мотивів, цілей, здібностей, активності тощо. Ітоді нові соціокультурні системи створюються шляхом поєднанняокремих соціальних інституцій, в яких розгортається життєдіяль-ність молоді і в яких діють свої механізми впливу на неї і технологіїрозвитку в молоді соціальної активності.

Отже, „соціокультурний простір" - це простір для спільної жит-тєдіяльності молодої людини та інших суб'єктів цього простору,що дозволяє забезпечити вибір цінностей, життєвого сенсу, кон-кретного мікросередовища діяльності, способів самореалізації, якіфункціонують на принципах соціально-особистісної детермінації,соціально-культурної обумовленості, інформаційної забезпеченості(вибіркової) та мотиваційної спрямованості.

Водночас, це системне явище, яке може швидко зникати, якщоми зосередимось лише на одній сфері життєдіяльності молодоїлюдини. Адже вплив різноаспектних сфер (освітньої, виховної,сімейно-побутової, трудової, громади, культурно-просвітницької,управлінсько-координаційної) не можна розглядати окремо, неза-лежно одну від другої, оскільки в реальній ситуації вони не можутьфункціонально діяти, а в контексті соціокультурного середовищасуспільства ці сфери життєдіяльності молоді набувають нового зна-чення. Це і спонукає до того, щоб їх розглядати у єдності.

Окрім того, слід зазначити, що вплив означених нами сфер будедостатньо вагомим, якщо молода людина буде включена в кожну (чиу більшість) із них, а це відбувається під час її діяльності і відносин.Отже, означені характеристики дозволяють ще раз підкреслити, щосоціокультурне середовище є інтегрованим фактором, що впливаєна розвиток соціальної активності молоді.

Привертає увагу той факт, що чим багатшою є соціокультурнесередовище, тим легше кожній молодій людині розкрити індивіду-альні можливості, спиратися на них з урахуванням виявлених інтер-есів, нахилів і об'єктивного досвіду, набутого в сім'ї, школі, на робо-ті, у процесі реальної взаємодії зі світом. При цьому соціокультурнесередовище визначається нами як простір спільної життєдіяльностімолоді, вчителів, батьків, громади, які сукупно впливають на вибірцінностей, засвоєння життєвого сенсу, розкриття індивідуальнихресурсів особистості, освітньої, культурної і професійної самореа-лізації.

Практика засвідчує вплив середовища на особистість як у планіпозитиву, так і в плані негативу. Тому можна говорити, що серед-овище може: 1) гальмувати розвиток особистості і її соціальну ак-тивність; 2) бути нейтральним щодо до особистості; 3) стимулюва-ти особистісний розвиток і соціальну активність особистості (вономоже мати достатній потенціал для створення оптимальних умовщодо стимулювання соціальної активності). Причому взаємодіяособистості і соціокультурного середовища відбувається найбільшповноцінно у діяльності, спілкуванні, у створенні специфічної ком-фортної атмосфери для реалізації спільних інтересів.

Якщо вести мову про ставлення молоді до конкретного соціо-культурного середовища, то вона може займати різні позиції:

а)         перебування молоді в конкретній місцевості може бути лишеформальним (зареєстрованим), зв'язки з мікрогрупами і сфера-ми середовища - мінімальними, суть зводиться лише до місцяпроживання (іноді нічного, іноді у вихідні дні), ставлення моло-дої людини часто байдуже;

б)         ставлення молодої людини до соціокультурного середовища ві-дображає споживацький характер, причому воно використову-ється, переважно, як сфера послуг;

в)         взаємодія молодої людини з соціокультурним середовищем як зполем діяльності: воно продукує нові засоби і форми діяльнос-ті, бере участь в організаційних заходах, підтримує традиційнівиди діяльності тощо;

г)         молода людина вважає себе суб'єктом розвитку соціокультурно-го середовища, а його (середовище), своєю чергою, умовою дляособистісного розвитку і соціального становлення.

Без сумніву, позиція молодої людини в соціокультурному се-редовищі обумовлена суб'єктивністю її сприйняття. Скажімо, те, щодля однієї молодої людини чи мікрогрупи є цінним і важливим, маєчітке окреслення і смисл, то для інших воно може бути незрозумі-лим, не відповідати їхнім запитам, інтересам і може не стати їхнімпозитивно спрямованим середовищем. Від такого суб'єктивізму усприйнятті соціокультурного середовища молодою людиною зале-жить роль і міра його впливу на особистість. Їх різнорівневість і різ-ноаспектність дозволяють прогнозувати можливий перехід суб'єктавід однієї позиції до другої, більш продуктивної, більш змістовної ібільш переконливої.

При цьому молода людина буде виступати як суб'єкт взаємодії зсоціокультурним середовищем за умови, якщо це середовище зможесприяти прояву суб'єктності і, до того ж, йому притаманні ознаки:

а)         цілісність, що означає введення всіх необхідних і значущих для

молодої людини компонентів взаємодії до системи „людина -навколишній світ", створення інтегрованого соціального і куль-турного простору;

б)         варіативність, яка обумовлює наповнення смислового поля со-

ціокультурного середовища різноманітністю смислів і значень,можливістю вибору змісту і видів діяльності; варіативність стаєумовою самовизначення молоді в соціокультурному середови-щі, допомагає особистості виявити адекватні шляхи взаємодії нелише безпосередньо в одному середовищі, але й в інших сферахжиттєдіяльності.

І, нарешті, ще один момент, на який варто звернути увагу, - ценаскільки соціокультурне середовище відповідає потребам та інтер-есам сучасної молодої людини?

Незаперечним є факт, що соціокультурне середовище є просто-ром для самореалізації молодої людини, оскільки основні завданнясоціального виховання полягають у створенні різних соціосередо-вищ, в яких відбувається формування соціальної активності молоді,

Соціальна педагогікасамореалізації її творчих сил. Враховуючи те, що інтереси і потребимолоді є досить різноманітними і динамічними, соціокультурне се-редовище має бути достатньо багатогранним. Молодь, переважно за-йнята роботою чи освітою і, що є незаперечним, обмежена у коштах,тому доцільно створити такі умови, щоб максимально наблизитидо молоді поле задоволення їхніх інтересів, щоб молоді люди мализмогу обрати таку нішу їхньої діяльності, яка б не лише приносилазадоволення, але й давала змогу бачити перспективу свого розвитку.Адже чим ширшим є середовище, яке відкриває людині доступ дозагальнолюдських і культурних цінностей, чим воно багатогранні-ше і чим воно більше надає можливостей для саморозвитку молодійлюдині, тим більше воно відповідає вимогам і умовам, необхіднимдля соціального становлення особистості.

Чому важливо розглядати саме соціокультурне середовище якбагатогранний фактор розвитку соціальної активності молоді?

Справа в тому, що соціокультурне середовище є найбільш за-гальним серед усіх середовищ. Воно багатофункціональне, багато-факторне, спільне поле охоплює не лише професійний чи побутовий,інформаційний чи освітній простір, але й пронизує всю життєді-яльність особистості, формує певний спосіб життя. Водночас, со-ціокультурне середовище не є простим поєднанням двох середовищ- культурного і соціального, але вже сам термін „соціокультурне се-редовище" передбачає два аспекти, в контексті яких ми розглядаєморозвиток соціальної активності молоді: соціальний і культурний,які мають вплив на всі сфери життєдіяльності.

Сьогодні склалася тенденція, що найбільш ефективними у со-ціальному становленні молоді є фактори освітнього середовища(навчання, виховання, просвітництва, дослідницької діяльності),особливо це стосується учнів старших класів, студентів навчальнихзакладів різного типу. Освітнє середовище, безперечно, стає важ-ливим засобом особистісного становлення молоді не лише в рукахпедагога, але й у руках громадських організацій, академгруп, класів,органів місцевого самоуправління тощо.

Це дозволяє нам стверджувати, що багатогранність факторівосвітнього середовища сприяє формуванню у молоді таких якостей,як інтелектуальна мобільність, готовність засвоювати нову інфор-мацію, рівень освіченості, культури і почуттів, об'єктивне і науковепізнання світу. На нашу думку, фактори освітньої сфери, зазвичай,допомагають молодій людині продуктивно взаємодіяти з іншими

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльностісферами життєдіяльності і з іншими соціальними інституціями. Урозвиненому соціокультурному середовищі координатор соціально-виховної роботи завжди продуктивно використає творчий та інте-лектуальний потенціал освіченої молоді з метою розширення зонидуховного і морального впливу на інші категорії жителів.

Помітним фактором впливу соціокультурного середовища наформування соціальної активності молоді села є також її інформа-ційне оточення. Молода людина потребує постійного розширенняінформаційної сфери, оскільки вона повинна орієнтуватися у ши-рокому інформаційному полі. Формування інформаційної куль-тури молоді є обов'язковою умовою розвитку особистості загалом.Поінформованість молоді - це не „нав'язування" певних передач,фільмів, преси, літератури, політичних поглядів, це ще й підтримканародних традицій, це формування світоглядної цілісності, це збе-реження мовної культури, сприйняття державної атрибутики, по-зитивне ставлення до громадянства, прояв етнічної толерантності,терпимості до релігійних конфесій.

Безперечно, в кожній із означених сфер життєдіяльності мо-лоді домінують ті чи інші фактори. Так, скажімо, у культурно-просвітницькій чи фізкультурно-оздоровчій сферах особливо зна-чущим є фактор спілкування, який допомагає формуванню у молодінавичок мовленнєвої взаємодії, прояву ставлення до інших людей.Завдяки сформованому спілкуванню молода людина вибудовує від-носини зі своїми ровесниками чи з референтними групами. А відтак,завдяки пізнанню інших людей, вона пізнає і саму себе, сприймаєвпливи інших учасників того чи іншого соціального проекту як мож-ливість проявити власне „Я" у взаємодії з ними, здійснити корекціювласної позиції чи намірів тощо.

Ми не ідеалізуємо силу соціокультурного середовища у станов-ленні соціально активної особистості, але, водночас, органічне йадекватне конкретній сфері використання соціально-педагогічнихфакторів - все це створює духовно-моральну атмосферу в молодіж-ному мікросоціумі.

Як засвідчує практика, найбільш невимушено й органічно фор-мується і проявляється соціальна активність молоді у культурно-просвітницькій сфері. З одного боку, молодь має змогу провестивільний час, відпочити, діяти за інтересами, а з другого - організато-ри соціального виховання мають змогу змоделювати таку культурно-просвітницьку сферу, в якій кожна молода людина матиме змогу не

Соціальна педагогікалише задовольняти свої інтереси і потреби, але й бути активнимучасником у створенні і реалізації соціальних проектів, які є важли-вим фактором формування соціальної активності.

Таке розуміння і використання факторів впливу на особистістьробить дозвілля специфічною формою самовираження, коли віль-ний час перетворюється у засіб активного розвитку молоді. Чіткасистема культурно-просвітницької діяльності - це міцна соціально-педагогічна платформа для розгортання просвітницької діяльності:клуби за інтересами, клуб молодої сім'ї, клуб любителів природи,мистецька вітальня, клуб любителів народної пісні. Завдяки такимформам роботи в мікроколективах живе стійкий клімат доброзичли-вості, толерантності, поваги, зникають стресові напруги, а творча ді-яльність піднімає людину на нову сходинку від споживача духовно-культурних цінностей до творця.

Безумовно, «соціальне становлення сучасної молоді не потребуєпатерналізму, надмірної опіки з боку дорослих, держави. Їй, переду-сім, необхідно лише створити належні умови для плідної праці, на-вчання і відпочинку, допомогти відчути власну гідність, віру у своїсили, реалізувати бажання власною працею досягти кращого життя,а не пасивно очікувати його» [3, С. 193]. Тому у цьому плані суттєвуроль відіграє управління і координація життєдіяльності молоді населі. Ця сфера має свої важливі змістові складові, які дозволяютьоперативно, гуманно і на демократичних засадах втручатися у жит-тя молоді.

Особистісне становлення молоді як соціально активної осо-бистості не може бути вирішене лише завдяки дії одного фактора,оскільки, соціокультурне середовище є інтегрованим соціальнимпростором, в якому всі сфери взаємодіють у вихованні молоді і вза-ємодоповнюють одна одну. А у своїй сукупності вони є водночас ікомплексним фактором саморозвитку особистості. При цьому силавпливу усіх факторів залежить як від суб'єктивного сприйняття,так і від ставлення сільської до соціокультурного середовища в за-галом.

Питання і завдання для самостійної роботи

Розкрити поняття «соціокультурне середовище» та охарактери-зувати його складові.

Визначити сутність соціальних функцій соціокультурного се-редовища.

Обґрунтувати комплексність педагогічної спрямованості соціо-культурного середовища.

Розробити модель конкретного соціокультурного середовищаяк педагогічного фактора впливу на молодь.

Література

Мануйлов Ю. С. Средовой поход в воспитании: Дис. ... докт. пед.наук: 13.00.01. - М., 1997.

Шатохін А. М. Концептуальні засади ринкової трансформаціїсоціальної сфери села // Збірник наукових статей. - Вип. 2-3. -К.: У.: 2006.

Бітаєв В. А. Людина і соціокультурне середовище: проблемавзаємо-адаптації // Актуальні філософські та культурологічніпроблеми сучасності (альманах). - К., 2000. - С. 81-90.

Давиденко А. Роль соціального середовища у творчості людини// Збірник наук. праць. - К., 2004. - С. 57-61.

Пащенко Д. І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального серед-овища та виховання. - К.: Знання, 1999. - 208 с. - Бібліогр.: С.188-206.