1.5. функції територіальної громади, її' роль та правовий статус

Місцеве самоврядування відіграє особливу роль у системі місцевих фінансів. Фінанси місцевого самоврядування є однією з форм і складовою фінансів місцевих органів влади, як в унітарних, так і в федеративних державах. Суб'єктом фінансової діяльності місцевого самоврядування є колектив людей, об'єднаний за територіаль­ною ознакою, тобто територіальний колектив.

Територіальний колектив -являє собою визнану у праві місцеву спілку людей публічного характеру (місцеву публічну спілку), формою організації місцевої вла­ди. Для кожної країни характерні свої особливості в організації територіальних колективів,де вони мають різні назви:

—   в Італії, Бельгії, Швеції — комуна,

—   в Німеччині — община,

—         в Російській Федерації — "муниципальное образование", "территориальное сообщество",

—   в колишній Російській імперії — община та земство,

—   у Франції — комуна, департамент, регіон,

—   у Польщі — гміна.

У Конституції України територіальний колектив названо територіальною гро­мадою.

Територіальна громада — це сукупність громадян України, які спільно прожи­вають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус (за визначенням В.Кравченка). Поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними правами (на відміну від просто тери­торіальної одиниці). У першу чергу, це право на самоврядування. Місцеве самовря­дування, згідно з Конституцією України, здійснюється територіальною громадою, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних гро­мад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Територіальні громади обирають відповідні ради. Вони обирають сільського, селищного чи міського голову. Голова районної чи обласної ради обирається депутатами відповідної ради.

Конституцією України визначено основні функції територіальної громади. Стаття 142 Конституції України встановлює, що матеріальною та фінансовою осно­вою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюдже­тів, інші кошти, земля, природні ресурси, які є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, які пере­бувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальна громада не може бути засновником і учасником господарських товариств із додатковою відповідальністю, повних та командитних товариств.

Територіальна громада у фінансовій сфері для більшості зарубіжних країн харак­теризується різноманітністю форм організації фінансової діяльності. Кожен терито­ріальний колектив формує свою, індивідуальну фінансову систему в рамках чинного законодавства своєї країни. Передусім це стосується вибору моделей місцевого опо­даткування, форм залучення кредитних ресурсів, визначення інвестиційних пріори­тетів. Саме така особливість організації фінансової діяльності територіальних колек­тивів є основою для стійкості та стабільності фінансів місцевого самоврядування, які в свою чергу залежать не стільки від центральної влади, скільки від безпосередньої діяльності членів територіального колективу та його органу управління.

Територіальна громада в Україні як інститут лише формується. Вона поки що затиснута в загальнодержавну єдину організацію фінансової системи. У такій ситу­ації мало що залежить від діяльності самої громади, яка очікує лише на державу. Але держава не спроможна прийти всім на допомогу. Отже, утворюється замкнуте коло, що є однією з вагомих причин нинішньої фінансової кризи.

У рамках територіальної громади, якій надано господарську автономію, громадя­ни країни мають реальну можливість самостійно будувати собі життя, не сподіваючись на чиюсь допомогу. Як визначено в Європейській хартії про місцеве самоврядування, через громаду громадяни вчаться господарювати і здійснювати реальне господарю­вання, керують фінансовими справами. Саме в громаді здійснюється реалізація біль­шості соціально-економічних прав громадян у демократичному суспільстві.

У багатьох зарубіжних країнах це питання в тій чи іншій формі врегульовано. Наприклад, у США низові одиниці, що можуть бути прирівняні до територіальної громади, мають статус муніципальних корпорацій. Це сіті, бороу, віліджі й тауни, де проживає дві третини населення країни. Муніципальна корпорація — це такий само господарюючий суб'єкт, як і будь-яке інше акціонерне товариство. Подібні підходи застосовуються і в Канаді та в інших країнах. Територіальні колективи невеликих за чисельністю населених пунктів, як правило, організують економічну діяльність влас­ними силами через відповідні відділи, департаменти, котрі діють у структурі їхніх ви­конавчих органів. У ряді випадків вони спільно створюють муніципальні підприємства із статусом юридичної особи. Територіальні колективи великих населених пунктів, як правило, створюють комунальні компанії, які є самостійними юридичними особами. Багато територіальних колективів беруть дольову участь у капіталі приватних компа­ній або взаємодіють з ними у формі партнерства на основі укладених угод.

У багатьох зарубіжних країнах законодавство визначає, що держава не несе від­повідальності за фінансовими зобов'язаннями територіальних колективів. Терито­ріальні колективи, у свою чергу, не відповідають за фінансовими зобов'язаннями держави