2.2. Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій органів місцевого самоврядування в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Бюджет посідає провідне місце у фінансовій сис­темі кожної держави незалежно від політичної системи, адміністративного і тери­торіального устрою. На відміну від інших ланок фінансової системи він охоплює все суспільство, усіх юридичних і фізичних осіб. Економічна природа місцевого бюджету якраз і проявляється у тому, що за його допомогою місцеві органи само­врядування намагаються надати суспільству унікальні блага та послуги за принци­пом територіального поділу, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя.

Отже, поняття місцевого бюджету можна сформулювати як фонд фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні органів виконавчої влади відповідного органу місцевого самоврядування для виконання покладених на нього функцій, пе­редбачених конституцією.

За своєю формою місцевий бюджет — це основний фінансовий план органів місцевого самоврядування, за матеріальним змістом — централізований фонд їх фі­нансових ресурсів.

Наукові основи існування фінансової системи місцевого самоврядування, ви­ділення її із системи державних фінансів вперше зроблено Адамом Смітом в роботі "Багатство народів".

Історично потужний розвиток теоретичних основ існування місцевих бюджетів як головної ланки фінансів місцевих органів влади відбувся наприкінці 19 на почат­ку 20 ст. в Німеччині. Найбільш яскравими представниками німецької економічної школи були ЛШтейн (1815-1890), Р.Вагнер (1835-1917), Р.фон Кауфман (1840­1918). Вони ставили в центр уваги своїх досліджень проблему необхідності окремих досліджень крім державних та приватних фінансів, також такої ланки фінансової системи як фінанси місцевих громад або місцеві фінанси.

У дореволюційній Російській імперії, до складу якої входили і українські землі, проблема економічного забезпечення діяльності місцевих органів влади до початку 20-го ст. знаходила своє відображення опосередковано, через ідеї за­гального розширення прав населення, особливо в сільській місцевості. Після зем­ської реформи 1864 р. активно досліджують проблеми фінансового забезпечення земств такі автори як Б.Г.Веселовський, П.П.Гензель, В.А.Лебедев, І.Х.Озеров, А.М.Свірщевський. Сучасні українські дослідники місцевого самоврядування із наукових досліджень того часу виділяють окремо опубліковану в 1898 р. пра­цю професора Київського університету А.Цитовича "Місцеві витрати Прусії у зв'язку з теорією місцевих витрат", як перше наукове дослідження з цієї пробле­матики в Україні.

Об'єктивною причиною порівняно низького з зарубіжними країнами розвитку інституту місцевих бюджетів в дореволюційній Росії є пізній перехід до капіталіс­тичного шляху розвитку. Місцеві бюджети дореволюційної Росії характеризуються незначною самостійністю і обмеженою фінансово-матеріальною базою місцевих ор­ганів влади. В той час як в Англії на долю місцевих бюджетів припадало 46% загаль­ного обсягу бюджетних коштів, в Прусії — 32%, у Франції — 28%, в Росії лише трохи більше 15%.

Аналізуючи дореволюційний досвід розвитку місцевого самоврядування, не­обхідно зібрати і використати всі найкращі надбання в сфері місцевих бюджетів (таб.1)

Таблиця 1

Види бюджетів

доходи всього, млн крб.

Частка, %

Обсяг загальнодержавного бюдж бюджету

3428,0

84,3

Місцеві бюджети, з них:

640,0

15,7

- земські